У статтi продовжується дослiджуватися питання наближення класiв $B^{\Omega}_{p,\theta}(\mathbb{R}^{d})$ [12, 14] функцiй багатьох змiнних у просторах $L_{\infty}(\mathbb{R}^{d})$ та $L_{1}(\mathbb{R}^{d})$ за допомогою цiлих функцiй експоненцiального типу (див., наприклад, [15, гл. 3]). Данi класи функцiй при $\Omega(t)=t^{r}$ збiгаються з добре вiдомими iзотропними класами Нiкольського–Бєсова $B^{r}_{p,\theta}(\mathbb{R}^{d})$ [5, 16]. Деякi з отриманих результати були анонсованi в [30], тут ми наводимо їх з повним доведенням та усiма необхiдними коментарями.

Нехай $\mathbb{R}^{d}$, $d\geqslant 1$ — $d$-вимiрний евклiдiв простiр з елементами $\boldsymbol{x}=(x_{1},\ldots,x_{d})$, ${(\boldsymbol{x},\boldsymbol{y})=x_{1}y_{1}+\ldots+x_{d}y_{d}}$. Через ${L_{p}(\mathbb{R}^{d})}$ позначимо простiр вимiрних на $\mathbb{R}^{d}$ i сумовних у степенi $p$, $1\leqslant p<\infty$, вiдповiдно суттєво обмежених при $p=\infty$, функцiй $f(\boldsymbol{x})=f(x_{1},\ldots,x_{d})$ зi скiнченною нормою, яка визначається таким чином:

Для функцiї $f\in L_{p}(\mathbb{R}^{d})$ у точцi $\boldsymbol{x}$ з кроком $\boldsymbol{h}\in\mathbb{R}^{d}$ позначимо через $\Delta_{\boldsymbol{h}}^{l}f(\boldsymbol{x})$ кратну рiзницю порядку $l\in\mathbb{N}$

де $\Delta_{\boldsymbol{h}}f(\boldsymbol{x})=f(\boldsymbol{x}+\boldsymbol{h})-f(\boldsymbol{x})$.

Кратну рiзницю $\Delta_{\boldsymbol{h}}^{l}f(\boldsymbol{x})$ також можна записати у виглядi

де $C^{j}_{l}$ — бiномiальнi коефiцiєнти.

На основi кратної рiзницi $\Delta_{\boldsymbol{h}}^{l}f(\boldsymbol{x})$ означимо модуль неперервностi $l$-го порядку функцiї $f\in L_{p}(\mathbb{R}^{d})$, який будемо позначати $\Omega_{l}(f,t)_{p}$, такою формулою:

де $|\boldsymbol{h}|=\sqrt{h_{1}^{2}+\ldots+h_{d}^{2}}$ — евклiдова норма вектора $\boldsymbol{h}$.

Нехай $\Omega(t):=\Omega$ — функцiя типу модуля неперервностi порядку $l$, тобто функцiя, яка визначена i неперервна на $\mathbb{R_{+}}$, що задовольняє такi умови:

1) $\Omega(0)=0$, $\Omega(t)>0$ для $t>0$;

2) $\Omega(t)$ неспадна на $\mathbb{R_{+}}$;

3) для всiх $n\in\mathbb{Z_{+}}$, $\Omega(nt)\leqslant C_{1}n^{l}\Omega(t)$, де $C_{1}>0$ не залежить вiд $n$ i $t$.

Множину таких функцiй $\Omega$ позначимо через $\Psi_{l}$.

Додатково будемо вимагати, щоб функцiя $\Omega$ задовольняла умови $(S^{\alpha})$ та $(S_{l})$. У лiтературi цi умови називають умовами Барi–Стєчкiна [2, §2] i вони описуються в термiнах двох понять (майже зростання та майже спадання функцiй), якi запровадженi С. Н. Бернштейном [4, §97, §108]. Сформулюємо цi умови:

• I)

  функцiя однiєї змiнної $\varphi(\tau)\geqslant 0$ задовольняє умову $(S^{\alpha})$, якщо iснує таке $\alpha>0$, що $\varphi(\tau)/\tau^{\alpha}$ майже зростає, тобто iснує така незалежна вiд $\tau_{1}$ i $\tau_{2}$ стала ${C_{2}>0}$, що

  $$\frac{\varphi(\tau_{1})}{\tau_{1}^{\alpha}}\leqslant C_{2}\frac{\varphi(\tau_{2})}{\tau_{2}^{\alpha}},\ \ \ \ 0<\tau_{1}\leqslant\tau_{2}\leqslant 1;$$

• II)

  функцiя однiєї змiнної $\varphi(\tau)\geqslant 0$ задовольняє умову $(S_{l})$, якщо iснує таке $\gamma$, $0<\gamma<l$, що $\varphi(\tau)/\tau^{l-\gamma}$ майже спадає, тобто iснує така незалежна вiд $\tau_{1}$ i $\tau_{2}$ стала $C_{3}>0$, що

  $$\frac{\varphi(\tau_{1})}{\tau_{1}^{l-\gamma}}\geqslant C_{3}\frac{\varphi(\tau_{2})}{\tau_{2}^{l-\gamma}},\ \ \ \ 0<\tau_{1}\leqslant\tau_{2}\leqslant 1.$$

У випадку, коли для $\Omega$ виконано умову $(S^{\alpha})$, будемо говорити, що $\Omega$ належить множинi $S^{\alpha}$, а якщо умову $(S_{l})$, то — множинi $S_{l}$. Якщо $\Omega$ одночасно належить множинам $\Psi_{l}$, $S^{\alpha}$ i $(S_{l})$, використовуватимемо запис $\Omega\in\Phi_{\alpha,l}$, тобто множина $\Phi_{\alpha,l}$ визначається спiввiдношенням $\Phi_{\alpha,l}=\Psi_{l}\cap S^{\alpha}\cap S_{l}$.

Зазначимо, що до множини $\Phi_{\alpha,l}$ належать, наприклад, функцiї

де $\log_{\,2}^{+}t=\max\{1,\log_{\,2}t\}$, $\alpha<r<l$, a $\beta$ – фiксоване дiйсне число.

Для $1\leqslant p,\theta\leqslant\infty$ i заданої функцiї $\Omega\in\Psi_{l}$ простори $B^{\Omega}_{p,\theta}(\mathbb{R}^{d})$ означаються таким чином [12, 14]:

де норма задається спiввiдношеннями

i

при $\theta=\infty$.

Простори $B^{\Omega}_{p,\theta}(\mathbb{R}^{d})$ з так введеною нормою будуть банаховими.

Зауважимо, що простори $B^{\Omega}_{p,\theta}(\mathbb{R}^{d})$, як уже зазначалося, у випадку $\Omega(t)=t^{r}$, $0<r<l$, спiвпадають з просторами $B^{r}_{p,\theta}(\mathbb{R}^{d})$. Нагадаємо також, що простори $H^{r}_{p}(\mathbb{R}^{d})\equiv B^{r}_{p,\infty}(\mathbb{R}^{d})$ уперше були розглянутi С. М. Нiкольським [16], а простори $B^{r}_{p,\theta}(\mathbb{R}^{d})$ були введенi О. В. Бєсовим [5]. Таким чином, простори $B^{\Omega}_{p,\theta}(\mathbb{R}^{d})$ є узагальненням за гладкiсним параметром вiдомих iзотропних просторiв Нiкольського–Бєсова.

Також зазначимо, що у випадку $d=1$ простори $B^{\Omega}_{p,\theta}(\mathbb{R})$ збiгаються з просторами $S^{\Omega}_{p,\theta}B(\mathbb{R})$ (див., наприклад, [25, 30]), якi є узагальненням вiдомих просторiв функцiй з домiнуючою мiшаною похiдною. У свою чергу, при певному заданнi параметра $\Omega$ простори $S^{\Omega}_{p,\theta}B(\mathbb{R}^{d})$, $d\geqslant 1$, збiгаються з просторами $S^{\boldsymbol{r}}_{p,\theta}B(\mathbb{R}^{d})$, якi були введенi С. М. Нiкольським [18] при $\theta=\infty$ та Т. I. Амановим [1] при $1\leqslant\theta<\infty$ i з точки зору знаходження точних за порядком оцiнок деяких апроксимацiйних характеристик дослiджувалися, зокрема, в [27, 7, 29, 34].

Наведемо один результат, що встановлений в [12], який дає можливiсть означити норму функцiй з просторiв $B^{\Omega}_{p,\theta}(\mathbb{R}^{d})$ в iншiй формi. В подальшому це зумовлює використання перетворення Фур’є у теорiї даних просторiв iз застосуванням узагальнених функцiй (див., наприклад, [3, гл. 11]) [26, гл. 2], [11], [15, гл. 1, §5]. Для цього додатково наведемо необхiдне позначення i означення.

Нехай $S=S(\mathbb{R}^{d})$ — простiр Л. Шварца основних нескiнченно диференцiйовних на $\mathbb{R}^{d}$ комплекснозначних функцiй $\varphi$, якi спадають на нескiнченностi разом зi своїми похiдними швидше за будь-який степiнь функцiї $|\boldsymbol{x}|^{-1}$, що розглядається з вiдповiдною топологiєю. Через $S^{\prime}$ позначимо простiр лiнiйних неперервних функцiоналiв над $S$. Зазначимо, що елементами простору $S^{\prime}$ є узагальненi функцiї. Якщо $f\in S^{\prime}$, $\varphi\in S$, то $\langle f,\varphi\rangle$ позначає значення $f$ на $\varphi$.

Перетворення Фур’є $\mathfrak{F}\varphi\colon S\rightarrow S$ визначається за формулою

де $\boldsymbol{\lambda}=(\lambda_{1},\ldots,\lambda_{d})\in\mathbb{R}^{d}$, $\boldsymbol{t}=(t_{1},\ldots,t_{d})\in\mathbb{R}^{d}$ i $(\boldsymbol{\lambda},\boldsymbol{t})=\sum\limits_{i=1}^{d}\lambda_{i}t_{i}$ — скалярний добуток в $\mathbb{R}^{d}$ векторiв $\boldsymbol{\lambda}$ i $\boldsymbol{t}$.

Обернене перетворення Фур’є задається таким чином:

Перетворення Фур’є узагальнених функцiй (для нього ми зберiгаємо те ж позначення) визначається згiдно з формулою

де $f\in S^{\prime}$, a $\varphi\in S$.

Обернене перетворення узагальнених функцiй також позначимо $\mathfrak{F}^{-1}f$, i визначається воно аналогiчно до прямого перетворення Фур’є за правилом

Носiєм неперервної на $\mathbb{R}^{d}$ функцiї $\varphi$ називається замикання множини точок ${\boldsymbol{x}\in\mathbb{R}^{d}}$, де $\varphi(\boldsymbol{x})\neq 0$, i позначається $\mbox{supp}\,\varphi$.

Узагальнена функцiя $f$ перетворюється в нуль на вiдкритiй множинi $G$, якщо $\langle f,\varphi\rangle=0$ для всiх $\varphi\in S$ i $\mbox{supp}\,\varphi\subset G$. Об’єднання всiх околiв, у яких $f$ перетворюється в нуль є вiдкритою множиною, яку називають нульовою множиною узагальненої функцiї $f$ i позначають $G_{f}$. Носiєм узагальненої функцiї називають доповнення множини $G_{f}$ до $\mathbb{R}^{d}$, тобто замкнену множину $\mbox{supp}\,f=\bar{G}_{f}$.

Зазначимо, що кожна функцiя $f\in L_{p}(\mathbb{R}^{d})$, $1\leqslant p\leqslant\infty$, визначає лiнiйний неперервний функцiонал на $S$ згiдно з формулою

i, як наслiдок, у цьому сенсi вона є елементом $S^{\prime}$. Тому перетворення Фур’є функцiї ${f\in L_{p}(\mathbb{R}^{d})}$, $1\leqslant p\leqslant\infty$, можна розглядати, як перетворення Фур’є узагальненої функцiї $\langle f,\varphi\rangle$.

Далi для $s\in\mathbb{Z}_{+}$ позначимо

i

— множина цiлих функцiй експоненцiального типу, якi належать $L_{q}(\mathbb{R}^{d})$ i носiй перетворення Фур’є яких мiститься в $A_{2^{n}}$. Тодi для $f\in L_{q}(\mathbb{R}^{d})$ покладемо

Дана величина називається найкращим наближенням функцiї $f$ в метрицi простору $L_{q}(\mathbb{R}^{d})$ функцiями з $G_{q}(A_{2^{n}})$. Вiдповiдно для функцiонального класу $F\subset L_{q}(\mathbb{R}^{d})$ покладемо

Одразу зауважимо, що для просторiв $B^{r}_{p,\theta}(\mathbb{R}^{d})$ твердження аналогiчне твердженню 2.1 встановив П. I. Лiзоркiн [10]. Дослiдження iзотропних класiв Нiкольського–Бєсова та їхнiх узагальнень також проводилися у роботах [9, 8].

Тут i далi по тексту для додатних величин $A$ i $B$ використовуємо запис $A\asymp B$, який означає, що iснують такi додатнi сталi $C_{4}$ i $C_{5}$, якi не залежать вiд одного iстотного параметра у величинах $A$ i $B$ (наприклад, у спiввiдношеннях (2.5) i (2.6) — вiд функцiї $f$), що ${C_{4}A\leqslant B\leqslant C_{5}A}$. Якщо тiльки $B\leqslant C_{5}A$ $\big{(}B\geqslant C_{4}A\big{)}$, то пишемо $B\ll A$ ${\big{(}B\gg A\big{)}}$. Всi сталi $C_{i}$, $i=1,2,\dots$, якi зустрiчаються у роботi, можуть залежати лише вiд параметрiв, що входять в означення класу, метрики, в якiй оцiнюється похибка наближення, та розмiрностi простору $\mathbb{R}^{d}$.

На основi твердження 2.1 дамо еквiвалентне означення норми функцiй iз просторiв $B^{\Omega}_{p,\theta}(\mathbb{R}^{d})$, яким будемо користуватися у подальших мiркуваннях.

Розглянемо неперiодичний аналог ядра Валле Пуссена [15, §8.6] (див. також [17])

Дане ядро має такi властивостi:

1) $V_{2^{s}}(\boldsymbol{z})=V_{2^{s}}(z_{1},\dots,z_{d})$ — цiла функцiя експоненцiального типу степеня $2^{s+1}$ за кожною змiнною $z_{j}$, $j=\overline{1,d}$, обмежена i сумовна на $\mathbb{R}^{d}$;