跳到论文正文
W Papers独立论文阅读器 arXiv:2206.09869 论文正文 计算阅读时间 · 0%
引用这篇论文根据当前论文元数据生成,正式投稿前建议核对。

    
  
License: arXiv.org perpetual non-exclusive license
arXiv:2206.09869v1 [math.CV] 20 Jun 2022

ПРО ОБЕРНЕНУ НЕРВНСТЬ ПОЛЕЦЬКОГО З КОТАНГЕНСАЛЬНОЮ ДИЛАТАЦЮ

вген О. Севостьянов    Валерй А. Таргонський
Анотаця

Статтю присвячено встановленню спотворення модуля смей кривих в широких класах вдображень, як допускають наявнсть точок розгалуження. Зокрема, для вдображень, як диференцйовними майже скрзь, мають NN- та N−1N^{\,-1}-властивост Лузна та абсолютно неперервними на майже всх кривих, отримана обернена нервнсть Полецького з так званою котангенсальною дилатацю. Показано, що для вдображень, що мають обернен, ця дилатаця спвпада з так званою тангенсальною дилатацю оберненого вдображення. Крм того, обрунтовано, що котангенсальная дилатаця меншою за максимальну, зокрема, може бути меншою одиниц на множин додатно мри.

Ключов слова: модул смей кривих поверхонь, обернена нервнсть Полецького, вдображення з скнченним та обмеженим спотворенням

English title: On the inverse Poletsky inequality with cotangent dilatation

English abstract. On the inverse Poletsky inequality with cotangent dilatation. The article is devoted to establishing the distortion of the modulus of families of paths in wide classes of mappings that admit branch points. In particular, for mappings that are differentiable almost everywhere and have NN- and N−1N^{\,-1}-Luzin properties and are absolutely continuous on almost all paths, we obtained the inverse Poletsky inequality with the so-called cotangent dilatation. We have proved that, for inverse mappings, this dilatation coincides with the so-called tangential dilatation of the corresponding inverse mapping. In addition, we have proved that cotangent dilatation is less than the outher or inner dilatation, in particular, may be less than one on the set of positive Lebesgue measure.

Key words: moduli of families of paths and surfaces, inverse Poletsky inequality, mappings with a finite and bounded distortion

MSC: 30C65, 31A15, 31B25

1 Вступ

Як вдомо, оцнки модуля смей кривих при вдображеннях вдграють ключову роль при х вивченн, див., напр., [1], [4]-[5],[7], [9] [10]. Зокрема, вкажемо на публкац, в яких так оцнки використовують так звану тангенсальну (дотичну) дилатацю вдображення, див., напр., [3], [11], [12] [14]. Тангенсальна дилатаця була впроваджена з метою узагальнення добре вдомих внутршньо зовншньо дилатац, а використання важливим з точки зору вивчення х локально поведнки застосувань до рвняння Бельтрам, див., напр., [11]. Слд зауважити, що на даний час вдом лише верхн оцнки спотворення модуля смей кривих з використанням тангенсальних дилатацй. Мета даного рукопису – довести аналогчн результати для смей кривих в прообраз при вдображенн. Зокрема, за допомогою них можна встановити порядок спотворення вдстан при ньому, у тому числ, логарифмчну неперервнсть за Гельдером, див. [17] [16]. Окремо буде розглянуто питання щодо отримання як прямих, так обернених оцнок спотворення модуля смей кривих плоских вдображень, як використовують тангенсальну дилатацю <<обернений>> аналог.

Нагадамо деяк означення, необхдн нам для формулювання одного з основних результатв. Нехай I=[a,b].I=[a,b]. Для спрямлювано криво γ:I→ℝn\gamma:I\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} визначимо функцю довжини sγ​(t)s_{\gamma}(t) за наступним правилом: sγ​(t)=S⁡(γ,[a,t]),s_{\gamma}(t)=S\left(\gamma,[a,t]\right), де S⁡(γ,[a,t])S(\gamma,[a,t]) познача довжину криво γ|[a,t].\gamma|_{[a,t]}. Для множини B⊂IB\subset I символом S⁡(γ,B)S(\gamma,B) позначимо мру множини значень, що прийма функця sγ​(t)s_{\gamma}(t) на множин B.B.

Зауваження 1.1.

Нехай γ:[a,b]→ℝn\gamma:[a,b]\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} спрямлювана крива, t0∈(a,b),t_{0}\in(a,b), lγ​(t)l_{\gamma}(t) познача довжину пдкриво γ|[t0,t]\gamma|_{[t_{0},t]} криво γ\gamma при t>t0,t>t_{0}, t∈(a,b),t\in(a,b), lγ​(t)l_{\gamma}(t) дорвню −S⁡(γ,[t,t0])-S(\gamma,[t,t_{0}]) при t<t0,t<t_{0}, t∈(a,b).t\in(a,b). Зауважимо, що властивост функц Lγ,fL_{\gamma,f} мж натуральними параметрами lγ​(t)l_{\gamma}(t) lγ~​(t)l_{\widetilde{\gamma}}(t) кривих γ\gamma γ~\widetilde{\gamma} таких, що γ~=f∘γ,\widetilde{\gamma}=f\circ\gamma, стотно не залежать вд обирання t0∈(a,b).t_{0}\in(a,b). У випадку замкнено криво γ\gamma ми вважатимемо, що t0=a,t_{0}=a, оскльки при заданному t0∈(a,b)t_{0}\in(a,b) виконано рвнсть S⁡(γ[a,t])=S⁡(γ[a,t0])+lγ​(t).S(\gamma_{[a,t]})=S(\gamma_{[a,t_{0}]})+l_{\gamma}(t). Крм того, нижче ми використовумо позначення lγ​(t)l_{\gamma}(t) замсть sγ​(t),s_{\gamma}(t), якщо непорозумння неможливе, lγ​(t)=S⁡(γ,[a,t]),l_{\gamma}(t)=S\left(\gamma,[a,t]\right), де S⁡(γ,[a,t])S(\gamma,[a,t]) – довжина криво γ|[a,t].\gamma|_{[a,t]}.

Нехай α:[a,b]→ℝn\alpha:[a,b]\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} – спрямлювана замкнена крива в ℝn,{\mathbb{R}}^{n}, n⩾2,n\geqslant 2, l⁡(α)l(\alpha) – довжина. Нормальним представленням криво α\alpha називаться крива α0:[0,l⁡(α)]→ℝn,\alpha^{0}:[0,l(\alpha)]\rightarrow{\mathbb{R}}^{n}, така що α⁡(t)=α0​(S⁡(α,[a,t]))=α0∘lα​(t).\alpha(t)=\alpha^{0}\left(S\left(\alpha,[a,t]\right)\right)=\alpha^{0}\circ l_{\alpha}(t). Вдзначимо, що така крива α 0\alpha^{\,0} сну та дина, що в цьому випадку S⁡(α0,[0,t])=tS\left(\alpha^{0},[0,t]\right)=t при t∈[0,l⁡(α)],t\in[0,l(\alpha)], див. теорему 2.4 [18].

Наступне означення може бути знайденим у [18, 2.5 п. 2 розд. I]. Нехай α:[a,b]→ℝn\alpha:[a,b]\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} – спрямлювана замкнена крива в ℝn,{\mathbb{R}}^{n}, n⩾2.n\geqslant 2. Вдображення f:|α|→ℝnf:|\alpha|\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} називаться абсолютно неперервним на α,\alpha, якщо композиця f∘α0f\circ\alpha^{0} абсолютно неперервною на нтервал [0,l⁡(α)],[0,l(\alpha)], де l⁡(α)l(\alpha) познача довжину криво α,\alpha, а α0\alpha^{0} – нормальне представлення.

Зауваження 1.2.

Зауважимо, що абсолютна неперервнсть вдображення ff на локально спрямлюванй кривй γ\gamma тягне локальну спрямлювансть криво γ′=f∘γ,\gamma^{\,\prime}=f\circ\gamma, див. [18, теореми 2.6 5.3].

Нехай α\alpha β\beta – крив в ℝn,{\mathbb{R}}^{n}, тод запис α⊂β\alpha\subset\beta познача, що α\alpha пдкривою криво β.\beta. Надал II познача вдкритий, замкнений, або напввдкритий нтервал числово ос. Наступне означення див., напр., у [10, п. 5 розд. II]. Нехай f:D→ℝnf:D\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} слабко нульвимрне вдображення, β:I0→ℝn\beta:I_{0}\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} замкнена спрямлювана крива α:I→D\alpha:I\rightarrow D крива така, що f∘α⊂β.f\circ\alpha\subset\beta. Якщо функця довжини lβ:I0→[0,l⁡(β)]l_{\beta}:I_{0}\rightarrow[0,l(\beta)] сталою на певному нтервал J⊂I,J\subset I, то β\beta сталою на JJ , в силу слабко нульвимрност вдображення f,f, крива α\alpha також сталою на J.J. Отже, сну дина функця α∗:lβ​(I)→D\alpha^{\,*}:l_{\beta}(I)\rightarrow D така, що α=α∗∘(lβ|I).\alpha=\alpha^{\,*}\circ(l_{\beta}|_{I}). Будемо говорити, що α∗\alpha^{\,*} ff-представленням криво α\alpha вдносно β.\beta.

Нехай XX та YY – два простори з мрами μ\mu μ′,\mu^{\,\prime}, вдповдно. Будемо говорити, що вдображення f:X→Yf:X\rightarrow Y ма NN-властивсть Лузна, якщо з умови μ⁡(E)=0\mu(E)=0 виплива, що μ′​(f​(E))=0.\mu^{\,\prime}(f(E))=0. Аналогчно, будемо говорити, що вдображення f:X→Yf:X\rightarrow Y ма N−1N^{-1}-властивсть Лузна, якщо умова μ′​(E)=0\mu^{\,\prime}(E)=0 тягне, що μ​(f−1​(E))=0.\mu(f^{\,-1}(E))=0. Покладемо в точках диференцйовност x∈Dx\in D вдображення ff

l⁡(f′​(x))=minh∈ℝn\{0}⁡|f′​(x)​h||h|,l(f^{\,\prime}(x))\,=\,\min\limits_{h\in{\mathbb{R}}^{n}\backslash\{0\}}\frac{|f^{\,\prime}(x)h|}{|h|}\,,
‖f′​(x)‖=maxh∈ℝn\{0}⁡|f′​(x)​h||h|,\|f^{\,\prime}(x)\|\,=\,\max\limits_{h\in{\mathbb{R}}^{n}\backslash\{0\}}\frac{|f^{\,\prime}(x)h|}{|h|}\,, (1.1)
J⁡(x,f)=detf′​(x).J(x,f)=\det f^{\,\prime}(x)\,.

Надал ми говоримо, що деяка властивсть PP виконуться для pp-майже всх кривих в област DD, якщо ця властивсть може порушуватись лише для деяко см’ кривих Γ0\Gamma_{0} у DD тако, що Mp​(Γ0)=0,M_{p}(\Gamma_{0})=0, де а Mp​(Γ0)M_{p}(\Gamma_{0}) познача pp-модуль см’ кривих Γ0\Gamma_{0} (див. [18, розд. 6]). Будемо говорити, що вдображення f:D→ℝnf:D\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} ма A​C​PACP–властивсть вдносно pp-модуля, пишемо f∈A​C​Pp,f\in ACP_{p}, якщо функця довжини Lγ,fL_{\gamma,f} абсолютно неперервною на всх замкнених нтервалах Δγ\Delta_{\gamma} для pp-майже всх кривих γ\gamma у D.D. ншими словами, f∈A​C​Pp⇔f\in ACP_{p}\Leftrightarrow звуження f|γf|_{\gamma} локально абсолютно неперервною функцю для майже всх кривих γ.\gamma.

Нехай y0∈ℝn,y_{0}\in{\mathbb{R}}^{n}, 0<r1<r2<∞0<r_{1}<r_{2}<\infty

A=A⁡(y0,r1,r2)={y∈ℝn:r1<|y−y0|<r2}.A=A(y_{0},r_{1},r_{2})=\left\{y\,\in\,{\mathbb{R}}^{n}:r_{1}<|y-y_{0}|<r_{2}\right\}\,. (1.2)

Для заданих множин E,E, F⊂ℝn¯F\subset\overline{{\mathbb{R}}^{n}} област D⊂ℝnD\subset{\mathbb{R}}^{n} позначимо через Γ⁡(E,F,D)\Gamma(E,F,D) см’ю всх кривих γ:[a,b]→ℝn¯\gamma:[a,b]\rightarrow\overline{{\mathbb{R}}^{n}} таких, що γ⁡(a)∈E,γ⁡(b)∈F\gamma(a)\in E,\gamma(b)\in\,F γ⁡(t)∈D\gamma(t)\in D при t∈[a,b].t\in[a,b]. Якщо f:D→ℝnf:D\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} – задане вдображення, y0∈f⁡(D)¯∖{∞},y_{0}\in\overline{f(D)}\setminus\{\infty\}, 0<r1<r2<r0=supy∈f⁡(D)|y−y0|,0<r_{1}<r_{2}<r_{0}=\sup\limits_{y\in f(D)}|y-y_{0}|, то через Γf​(y0,r1,r2)\Gamma_{f}(y_{0},r_{1},r_{2}) позначимо см’ю всх кривих γ\gamma в област DD таких, що f⁡(γ)∈Γ⁡(S⁡(y0,r1),S⁡(y0,r2),A⁡(y0,r1,r2)).f(\gamma)\in\Gamma(S(y_{0},r_{1}),S(y_{0},r_{2}),A(y_{0},r_{1},r_{2})). Нехай Q∗:ℝn→[0,∞]Q_{*}:{\mathbb{R}}^{n}\rightarrow[0,\infty] – вимрна за Лебегом функця. Будемо говорити, що ff задовольня обернену нервнсть Полецького в точц y0∈f⁡(D)¯∖{∞}y_{0}\in\overline{f(D)}\setminus\{\infty\} вдносно pp-модуля, якщо спввдношення

Mp​(Γf​(y0,r1,r2))⩽∫A⁡(y0,r1,r2)∩f⁡(D)Q∗​(y)⋅ηp​(|y−y0|)​𝑑m​(y)M_{p}(\Gamma_{f}(y_{0},r_{1},r_{2}))\leqslant\int\limits_{A(y_{0},r_{1},r_{2})\cap f(D)}Q_{*}(y)\cdot\eta^{p}(|y-y_{0}|)\,dm(y) (1.3)

виконуться для довльно вимрно за Лебегом функц η:(r1,r2)→[0,∞]\eta:(r_{1},r_{2})\rightarrow[0,\infty] такй, що

∫r1r2η⁡(r)​𝑑r⩾1.\int\limits_{r_{1}}^{r_{2}}\eta(r)\,dr\geqslant 1\,. (1.4)

Справедлива наступна

Теорема 1.1.

Нехай p>1,p>1, f:D→ℝnf:D\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} – диференцйовне майже скрзь вдображення, яке ма NN- та N−1N^{\,-1}-властивост Лузна вдносно лебегово мри в ℝn,{\mathbb{R}}^{n}, причому f∈A​C​Pp​(D).f\in ACP_{p}(D). Нехай y0∈f⁡(D)¯∖{∞}.y_{0}\in\overline{f(D)}\setminus\{\infty\}. Покладемо

KC​T,p,y0​(y,f)=∑x∈f−1​(y)(sup|h|=1|(f′​(x)​h,f⁡(x)−y0|f⁡(x)−y0|)|)p|J⁡(x,f)|.K_{CT,p,y_{0}}(y,f)=\sum\limits_{x\in f^{\,-1}(y)}\frac{\left(\sup\limits_{|h|=1}\left|\left(f^{\,\prime}(x)h,\frac{f(x)-y_{0}}{|f(x)-y_{0}|}\right)\right|\right)^{p}}{|J(x,f)|}\,. (1.5)

Тод вдображення ff задовольня обернену нервнсть Полецького (1.3) в точц y0y_{0} при Q∗​(y):=KC​T,p,y0​(y,f).Q_{*}(y):=K_{CT,p,y_{0}}(y,f).

Тут надал (x,y)(x,y) познача скалярний добуток векторв x,y∈ℝn.x,y\in{\mathbb{R}}^{n}. Величину KC​T,p,y0​(y,f)K_{CT,p,y_{0}}(y,f) в (1.5) назвемо котангенсальною дилатацю вдображення ff порядку pp в точц y0y_{0}. Докладнше про походження цього термну буде згадано нижче за текстом.

2 Доведення теореми 1.1

У значнй мр доведення теореми 1.1 спираться на пдхд, використаний при доведенн [15, теорема 2.1], див. також [7], або [6, теорема 6.1]. Перед тим, як безпосередньо переходити до нього, наведемо деклька корисних тверджень.

Нехай EE – множина в ℝn{\mathbb{R}}^{n} γ:Δ→ℝn\gamma:\Delta\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} деяка крива. Позначимо через γ∩E=γ⁡(Δ)∩E.\gamma\cap E\,=\,\gamma(\Delta)\cap E. Нехай крива γ\gamma локально спрямлюваною функцю довжини lγ​(t)l_{\gamma}(t) визначено вище. Покладемо

l⁡(γ∩E):=mes1​(Eγ),Eγ=lγ​(γ−1​(E)).l(\gamma\cap E):={\rm mes}_{1}\,(E_{\gamma}),\quad E_{\gamma}=l_{\gamma}(\gamma^{\,-1}(E))\,.

Тут, як всюди вище, mes1​(A){\rm mes}_{1}\,(A) познача довжину (лнйну мру Лебега) множини A⊂ℝ.A\subset{\mathbb{R}}. Зауважимо, що

Eγ=γ0−1​(E),E_{\gamma}=\gamma_{0}^{\,-1}\left(E\right)\,,

де γ0:Δγ→ℝn\gamma_{0}:\Delta_{\gamma}\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} – натуральна параметризаця криво γ,\gamma, що

l⁡(γ∩E)=∫γχE​(x)​|𝑑x|=∫ΔγχEγ​(s)​d​m1​(s).l\left(\gamma\cap E\right)=\int\limits_{\gamma}\chi_{E}(x)\,|dx|=\int\limits_{\Delta_{\gamma}}\chi_{E_{\gamma}}(s)\,dm_{1}(s)\,.

Наступне твердження може бути знайдено в [7, теорема 9.1, k= 1k=\penalty\ 1].

Твердження 2.1.

Нехай EE – пдмножина област D⊂ℝn,D\subset{\mathbb{R}}^{n}, n⩾2,n\geqslant 2, p⩾1.p\geqslant 1. Тод множина EE вимрною за Лебегом тод тльки тод, коли множина γ∩E\gamma\cap E вимрною для pp-майже всх кривих γ\gamma в D.D. Бльше того, m⁡(E)=0m(E)=0 тод тльки тод, коли

l⁡(γ∩E)=0l(\gamma\cap E)=0

для pp-майже всх кривих γ\gamma в D.D.

Наступне твердження да характеристику вдображень з скнченим спотворенням довжини на мов абсолютно неперервност кривих повнстю доведено в [15, Пропозиця 2.1].

Твердження 2.2.

Вдображення f:D→ℝnf:D\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} ма A​C​PpACP_{p}-властивсть тод тльки тод, коли ff абсолютно неперервним на майже всх замкнених кривих (тобто f∘γ0f\circ\gamma^{0} спрямлюваною абсолютно неперервною для майже всх замкнених кривих γ\gamma).

Нагадамо, що вдображення φ:X→Y\varphi:X\rightarrow Y мж метричними просторами XX YY називаться лпшицевим, якщо dist⁡(φ⁡(x1),φ⁡(x2))⩽M⋅dist⁡(x1,x2){\rm dist}\,\left(\varphi(x_{1}),\,\varphi(x_{2})\right)\leqslant M\cdot{\rm dist}\,\left(x_{1},\,x_{2}\right) для певно стало M<∞M<\infty всх x1,x2∈X.x_{1},x_{2}\in X. Говорять, що вдображення φ:X→Y\varphi:X\rightarrow Y блпшицевим, якщо: по-перше, воно лпшицевим, по-друге, M∗⋅dist⁡(x1,x2)⩽dist⁡(φ⁡(x1),φ⁡(x2))M^{\,*}\cdot{\rm dist}\,\left(x_{1},\,x_{2}\right)\leqslant{\rm dist}\,\left(\varphi(x_{1}),\,\varphi(x_{2})\right) для певно стало M∗>0M^{\,*}>0 всх x1,x2∈X.x_{1},x_{2}\in\,X. Надал X:=DX:=D – область в ℝn,{\mathbb{R}}^{n}, Y:=ℝnY:={\mathbb{R}}^{n} dist⁡(x1,x2):=|x1−x2|.{\rm dist\,}(x_{1},x_{2}):=|x_{1}-x_{2}|.

Наступний результат, що буде використовуватися у подальшому, було отримано в [6, лема 3.20, наслдок 3.14], див. також [7, леми 8.2 8.3, наслдок 8.1].

Твердження 2.3.

Нехай f:D→ℝnf:D\rightarrow{\mathbb{R}}^{n} – вдображення, яке диференцйовним майже скрзь та ма NN- та N−1N^{\,-1}-властивост. Тод сну зчисленна послдовнсть компактних множин Ck∗⊂D,C_{k}^{\,*}\subset D, така що m⁡(B)=0,m(B)=0, де B=D∖⋃k=1∞Ck∗B=D\setminus\bigcup\limits_{k=1}^{\infty}C_{k}^{\,*} f|Ck∗f|_{C_{k}^{\,*}} взамно однозначним та блпшицевим для кожного k=1,2,….k=1,2,\ldots. Бльше того, ff диференцйовне для всх x∈Ck∗,x\in C_{k}^{\,*}, причому J⁡(x,f)≠0J(x,f)\neq 0 на Ck∗.C_{k}^{\,*}.

Доведення теореми 1.1. Припустимо, що B0B_{0} Ck∗,C_{k}^{*}, k=1,2,…,k=1,2,\ldots, такими, як у твердженн 2.3. Покладаючи по ндукц B1=C1∗,B_{1}=C_{1}^{*}, B2=C2∗∖B1,…,B_{2}=C_{2}^{*}\setminus B_{1},\ldots,

Bk=Ck∗∖⋃l=1k−1Bl,B_{k}=C_{k}^{*}\setminus\bigcup\limits_{l=1}\limits^{k-1}B_{l}\,, (2.1)

ми отримамо зчисленне покриття област D,D, яке складаться з попарно непересчних борелевих множин Bk,k=0,1,2,…,B_{k},k=0,1,2,\ldots, таких що m⁡(B0)=0,m(B_{0})=0, B0=D∖⋃k=1∞Bk.B_{0}=D\setminus\bigcup\limits_{k=1}^{\infty}B_{k}. Зауважимо, що γ 0​(s)∉B0\gamma^{\,0}(s)\not\in B_{0} для майже всх ss pp-майже всх замкнених кривих γ∈Γ,\gamma\in\Gamma, див. твердження 2.1; тут, як звично, γ0​(s)\gamma^{0}(s) познача нормальне зображення криво γ.\gamma. За твердженням 2.2 крива f∘γ0f\circ\gamma^{0} спрямлюваною абсолютно неперервною для pp-майже всх кривих γ∈Γ.\gamma\in\Gamma.

Зафксумо тепер 0<r1<r2<∞0<r_{1}<r_{2}<\infty вимрну за Лебегом функцю η:(r1,r2)→[0,∞]\eta:(r_{1},r_{2})\rightarrow[0,\infty] таку, що ∫r1r2η⁡(t)​𝑑t⩾1.\int\limits_{r_{1}}^{r_{2}}\eta(t)\,dt\geqslant 1. Ми можемо вважати функцю ρ\rho борелевою, бо за теоремою Лузна сну борелева функця η1,\eta_{1}, яка дорвню функц η\eta майже скрзь (див., напр., [2, розд. 2.3.6]). Крм того, згдно зроблених вище зауважень, ми можемо вважати, що кожна крива f∘γ,f\circ\gamma, γ∈Γf​(y0,r1,r2),\gamma\in\Gamma_{f}(y_{0},r_{1},r_{2}), спрямлюваною абсолютно неперервною. Ми також можемо вважати спрямлюваними вс крив γ\gamma само см’ Γf​(y0,r1,r2).\Gamma_{f}(y_{0},r_{1},r_{2}).

Покладемо тепер ρ⁡(x)=0,\rho(x)=0, якщо |f⁡(x)−y0|<r1,|f(x)-y_{0}|<r_{1}, або |f⁡(x)−y0|>r2;|f(x)-y_{0}|>r_{2}; крм того, при r1<|f⁡(x)−y0|<r2r_{1}<|f(x)-y_{0}|<r_{2} покладемо

ρ⁡(x)={η⁡(|f⁡(x)−y0|)​sup|h|=1|(f′​(x)​h,f⁡(x)−y0|f⁡(x)−y0|)|,x∈D∖B0,0,x∉D∖B0.\rho(x)=\left\{\begin{array}[]{rr}\eta(|f(x)-y_{0}|)\sup\limits_{|h|=1}\left|\left(f^{\,\prime}(x)h,\frac{f(x)-y_{0}}{|f(x)-y_{0}|}\right)\right|,&x\in D\setminus B_{0},\\ 0,&x\not\in D\setminus B_{0}.\end{array}\right. (2.2)

Можна показати, що функця ρ\rho – борелева. Тод в силу зроблених вище зауважень будемо мати, що

∫γρ⁡(x)​|𝑑x|=\int\limits_{\gamma}\rho(x)|dx|=
=∫0l⁡(γ)η⁡(|f⁡(γ0​(s))−y0|)​sup|h|=1|(f′​(γ0​(s))​h,f⁡(γ0​(s))−y0|f⁡(γ0​(s))−y0|)|​𝑑s,=\int\limits_{0}^{l(\gamma)}\eta(|f(\gamma^{0}(s))-y_{0}|)\sup\limits_{|h|=1}\left|\left(f^{\,\prime}(\gamma^{0}(s))h,\frac{f(\gamma^{0}(s))-y_{0}}{|f(\gamma^{0}(s))-y_{0}|}\right)\right|\,ds\,, (2.3)

де γ0,\gamma^{0}, як звично, познача натуральне зображення криво γ.\gamma. Нехай s1s_{1} – натуральний параметр на кривй f∘γ.f\circ\gamma. Тод s=s⁡(s1),s=s(s_{1}), причому за означенням класу A​C​PpACP_{p} функця s1=s1​(s)s_{1}=s_{1}(s) абсолютно неперервною для pp-майже всх кривих см’ Γf​(y0,r1,r2).\Gamma_{f}(y_{0},r_{1},r_{2}). В такому випадку, за теоремою Пономарьова обернена функця s=s⁡(s1)s=s(s_{1}) ма нервну нулю похдну майже скрзь, див. [8, теорема 1]. Зауважимо також, що d​s1d​s=|(f⁡(γ0​(s)))s′|\frac{ds_{1}}{ds}=|\left(f(\gamma^{0}(s))\right)^{\prime}_{s}| майже скрзь, див. [18, теорема 1.3]. В свою чергу, за теоремою про похдну складено функц

d​s1d​s=|(f⁡(γ0​(s)))s′|=|f⁡(γ0′​(s))⋅γ0′​(s)|,\frac{ds_{1}}{ds}=|\left(f(\gamma^{0}(s))\right)^{\prime}_{s}|=|f({\gamma^{0}}^{\,\prime}(s))\cdot{\gamma^{0}}^{\,\prime}(s)|\,, (2.4)

причому |γ0′​(s)|=1|{\gamma^{0}}^{\,\prime}(s)|=1 (бо за [18, теорема 1.3] |γ0′​(s)|=d​sd​s=1|{\gamma^{0}}^{\,\prime}(s)|=\frac{ds}{ds}=1 майже скрзь). З рвност (2.4) виплива, що

d​s1d​s⩾l⁡(f′​(γ0​(s)))>0\frac{ds_{1}}{ds}\geqslant l(f^{\,\prime}(\gamma^{0}(s)))>0 (2.5)

при майже всх s,s, де (f′​(γ0​(s)))(f^{\,\prime}(\gamma^{0}(s))) визначено першою рвнстю у (1.1), а l⁡(f′​(γ0​(s)))>0l(f^{\,\prime}(\gamma^{0}(s)))>0 з огляду на те, що γ 0​(s)∉B0\gamma^{\,0}(s)\not\in B_{0} для майже всх s.s. Враховуючи [2, теорема 3.2.6] та рвност у (2.4), перетворимо вираз у (2.3) наступним чином:

∫0l⁡(γ)η⁡(|f⁡(γ0​(s))−y0|)​sup|h|=1|(f′​(γ0​(s))​h,f⁡(γ0​(s))−y0|f⁡(γ0​(s))−y0|)|​𝑑s=\int\limits_{0}^{l(\gamma)}\eta(|f(\gamma^{0}(s))-y_{0}|)\sup\limits_{|h|=1}\left|\left(f^{\,\prime}(\gamma^{0}(s))h,\frac{f(\gamma^{0}(s))-y_{0}}{|f(\gamma^{0}(s))-y_{0}|}\right)\right|\,ds=
=∫0l⁡(γ)η⁡(|f⁡(γ0​(s))−y0|)​sup|h|=1|(f′​(γ0​(s))​h,f⁡(γ0​(s))−y0|f⁡(γ0​(s))−y0|)|⋅d​s1d​sd​s1d​s​𝑑s==\int\limits_{0}^{l(\gamma)}\eta(|f(\gamma^{0}(s))-y_{0}|)\sup\limits_{|h|=1}\left|\left(f^{\,\prime}(\gamma^{0}(s))h,\frac{f(\gamma^{0}(s))-y_{0}}{|f(\gamma^{0}(s))-y_{0}|}\right)\right|\cdot\frac{\frac{ds_{1}}{ds}}{\frac{ds_{1}}{ds}}\,ds=
=∫0l⁡(f⁡(γ))η⁡(r)​sup|h|=1|(f′​(γ0​(s⁡(s1)))​h,f⁡(γ0​(s⁡(s1)))−y0|f⁡(γ0​(s⁡(s1)))−y0|)|d​s1d​s​d​s1⩾=\int\limits_{0}^{l(f(\gamma))}\eta(r)\frac{\sup\limits_{|h|=1}\left|\left(f^{\,\prime}(\gamma^{0}(s(s_{1})))h,\frac{f(\gamma^{0}(s(s_{1})))-y_{0}}{|f(\gamma^{0}(s(s_{1})))-y_{0}|}\right)\right|}{\frac{ds_{1}}{ds}}\,ds_{1}\geqslant (2.6)
⩾∫0l⁡(f⁡(γ))η⁡(r)​|(f′​(γ0​(s⁡(s1)))​γ0′​(s⁡(s1)),f⁡(γ0​(s⁡(s1)))−y0|f⁡(γ0​(s⁡(s1)))−y0|)|d​s1d​s​d​s1,\geqslant\int\limits_{0}^{l(f(\gamma))}\eta(r)\frac{\left|\left(f^{\,\prime}(\gamma^{0}(s(s_{1}))){\gamma^{0}}^{\,\prime}(s(s_{1})),\frac{f(\gamma^{0}(s(s_{1})))-y_{0}}{|f(\gamma^{0}(s(s_{1})))-y_{0}|}\right)\right|}{\frac{ds_{1}}{ds}}\,ds_{1}\,,

де r=r⁡(s1)=|f⁡(γ0​(s⁡(s1)))−y0|.r=r(s_{1})=|f(\gamma^{0}(s(s_{1})))-y_{0}|. Зробимо замну змнних r=r⁡(s1).r=r(s_{1}). Тод

d​rd​s1=d​rd​s⋅d​sd​s1=\frac{dr}{ds_{1}}=\frac{dr}{ds}\cdot\frac{ds}{ds_{1}}=
=(f′​(γ0​(s⁡(s1)))​γ0′​(s⁡(s1)),f⁡(γ0​(s⁡(s1)))−y0|f⁡(γ0​(s⁡(s1)))−y0|)⋅d​sd​s1.=\left(f^{\,\prime}(\gamma^{0}(s(s_{1}))){\gamma^{0}}^{\,\prime}(s(s_{1})),\frac{f(\gamma^{0}(s(s_{1})))-y_{0}}{|f(\gamma^{0}(s(s_{1})))-y_{0}|}\right)\cdot\frac{ds}{ds_{1}}\,. (2.7)

Оскльки d​sd​s1≠0\frac{ds}{ds_{1}}\neq 0 майже скрзь, можна застосувати теоремою про похдну обернено функц. Згдно ц теореми d​sd​s1=(d​s1d​s)−1.\frac{ds}{ds_{1}}=(\frac{ds_{1}}{ds})^{\,-1}. Тод з (2.7) виплива, що

d​rd​s1=(f′​(γ0​(s⁡(s1)))​γ0′​(s⁡(s1)),f⁡(γ0​(s⁡(s1)))−y0|f⁡(γ0​(s⁡(s1)))−y0|)⋅1d​s1d​s.\frac{dr}{ds_{1}}=\left(f^{\,\prime}(\gamma^{0}(s(s_{1}))){\gamma^{0}}^{\,\prime}(s(s_{1})),\frac{f(\gamma^{0}(s(s_{1})))-y_{0}}{|f(\gamma^{0}(s(s_{1})))-y_{0}|}\right)\cdot\frac{1}{\frac{ds_{1}}{ds}}\,. (2.8)

Поднуючи тепер (2.6), (2.7) та (2.8), будемо мати:

∫γρ⁡(x)​|𝑑x|⩾\int\limits_{\gamma}\rho(x)|dx|\geqslant
⩾∫0l⁡(γ)η⁡(|f⁡(γ0​(s))−y0|)​sup|h|=1|(f′​(γ0​(s))​h,f⁡(γ0​(s))−y0|f⁡(γ0​(s))−y0|)|​𝑑s⩾\geqslant\int\limits_{0}^{l(\gamma)}\eta(|f(\gamma^{0}(s))-y_{0}|)\sup\limits_{|h|=1}\left|\left(f^{\,\prime}(\gamma^{0}(s))h,\frac{f(\gamma^{0}(s))-y_{0}}{|f(\gamma^{0}(s))-y_{0}|}\right)\right|\,ds\,\geqslant
⩾∫0l⁡(f⁡(γ))η⁡(r⁡(s1))​𝑑r​(s1).\geqslant\int\limits_{0}^{l(f(\gamma))}\eta(r(s_{1}))\,dr(s_{1})\,. (2.9)

Зауважимо, що функця r=r⁡(s1)r=r(s_{1}) абсолютно неперервною по змннй s1.s_{1}. Дйсно, r=r⁡(s1)=|f⁡(γ0​(s⁡(s1)))−y0|=|(f⁡(γ))0​(s1)−y0|,r=r(s_{1})=|f(\gamma^{0}(s(s_{1})))-y_{0}|=|(f(\gamma))^{0}(s_{1})-y_{0}|, причому крива (f⁡(γ))0​(s1)−y0(f(\gamma))^{0}(s_{1})-y_{0} абсолютно неперервна по s1s_{1} як крива, що абсолютно неперервною вдносно свого натурального параметру, а функця φ⁡(x)=|x|\varphi(x)=|x| лпшицевою. Тод за [2, теорема 3.2.6] будемо мати:

∫0l⁡(f⁡(γ))η⁡(r⁡(s1))​𝑑r​(s1)=∫r1r2η⁡(t)​𝑑t⩾1.\int\limits_{0}^{l(f(\gamma))}\eta(r(s_{1}))\,dr(s_{1})=\int\limits_{r_{1}}^{r_{2}}\eta(t)\,dt\geqslant 1\,. (2.10)

Поднуючи (2.9) (2.10), ми отримамо, що

∫γρ⁡(x)​|𝑑x|⩾1\int\limits_{\gamma}\rho(x)|dx|\geqslant 1 (2.11)

для pp-майже всх γ∈Γf​(y0,r1,r2).\gamma\in\Gamma_{f}(y_{0},r_{1},r_{2}). Отже, ρ∈adm​Γf​(y0,r1,r2)∖Γ0,\rho\in{\rm adm\,}\Gamma_{f}(y_{0},r_{1},r_{2})\setminus\Gamma_{0}, де Mp​(Γ0)=0.M_{p}(\Gamma_{0})=0. (Тут надал ρ∈adm​Γ,\rho\in{\rm adm\,}\Gamma, якщо нервнсть (2.11) виконуться для довльно локально спрямлювано криво γ∈Γ\gamma\in\Gamma). Отже,

Mp​(Γf​(y0,r1,r2))⩽∫Dρp​(x)​𝑑m​(x).M_{p}(\Gamma_{f}(y_{0},r_{1},r_{2}))\leqslant\int\limits_{D}\rho^{p}(x)dm(x). (2.12)

Зауважимо, що ρ=∑k=1∞ρk\rho=\sum\limits_{k=1}\limits^{\infty}\rho_{k}, де функц ρk=ρ⋅χBk\rho_{k}=\rho\cdot\chi_{B_{k}} мають попарно непересчн нос. Позначимо

KT∗​(x,y0):=(sup|h|=1|(f′​(x)​h,f⁡(x)−y0|f⁡(x)−y0|)|)p|J⁡(x,f)|.K^{*}_{T}(x,y_{0}):=\frac{\left(\sup\limits_{|h|=1}\left|\left(f^{\,\prime}(x)h,\frac{f(x)-y_{0}}{|f(x)-y_{0}|}\right)\right|\right)^{p}}{|J(x,f)|}\,.

Тод за [2, теорема 3.2.5 при m=nm=n]

∫f⁡(Bk)∩A⁡(y0,r1,r2)KT∗​(fk−1​(y),y0)⋅ηp​(|y−y0|)​𝑑m​(y)=\int\limits_{f(B_{k})\cap A(y_{0},r_{1},r_{2})}K^{*}_{T}(f_{k}^{-1}(y),y_{0})\cdot\eta^{p}(|y-y_{0}|)\,dm(y)=
=∫BkKT∗​(x,y0)⋅ηp​(|f⁡(x)−y0|)​|J⁡(x,f)|​𝑑m​(x)==\int\limits_{B_{k}}K^{*}_{T}(x,y_{0})\cdot\eta^{p}(|f(x)-y_{0}|)|J(x,f)|dm(x)=
=∫Bk(sup|h|=1|(f′​(x)​h,f⁡(x)−y0|f⁡(x)−y0|)|)p​ηp​(|f⁡(x)−y0|)​𝑑m​(x)==\int\limits_{B_{k}}\left(\sup\limits_{|h|=1}\left|\left(f^{\,\prime}(x)h,\frac{f(x)-y_{0}}{|f(x)-y_{0}|}\right)\right|\right)^{p}\eta^{p}(|f(x)-y_{0}|)\,dm(x)= (2.13)
=∫Dρkp​(x)​𝑑m​(x),=\int\limits_{D}\rho_{k}^{p}(x)\,dm(x)\,,

де кожне з вдображень fk=f|Bk,f_{k}=f|_{B_{k}}, k=1,2,…k=1,2,\ldots н’ктивним за побудовою. Остаточно, оскльки

KC​T,p,y0​(y,f)=∑x∈f−1​(y)(sup|h|=1|(f′​(x)​h,f⁡(x)−y0|f⁡(x)−y0|)|)p|J⁡(x,f)|=∑x∈f−1​(y)KT∗​(x,y0),K_{CT,p,y_{0}}(y,f)=\sum\limits_{x\in f^{\,-1}(y)}\frac{\left(\sup\limits_{|h|=1}\left|\left(f^{\,\prime}(x)h,\frac{f(x)-y_{0}}{|f(x)-y_{0}|}\right)\right|\right)^{p}}{|J(x,f)|}=\sum\limits_{x\in f^{\,-1}(y)}K^{*}_{T}(x,y_{0})\,,

то сумуючи по k=1,2,…k=1,2,\ldots у (2.13) застосовуючи теорему Лебега про збжнсть позитивних рядв, див. [13, теорема I.12.3], ми отримамо, що

∫A⁡(y0,r1,r2)∩f⁡(D)KC​T,p,y0​(y,f)⋅ηp​(|y−y0|)​𝑑m​(y)=\int\limits_{A(y_{0},r_{1},r_{2})\cap f(D)}K_{CT,p,y_{0}}(y,f)\cdot\eta^{p}(|y-y_{0}|)\,dm(y)=
=∑k=1∞∫Dρkp​(x)​𝑑m​(x)⩾Mp​(Γf​(y0,r1,r2)).□=\sum\limits_{k=1}\limits^{\infty}\int\limits_{D}\rho_{k}^{p}(x)dm(x)\geqslant M_{p}(\Gamma_{f}(y_{0},r_{1},r_{2}))\,.\,\Box
Зауваження 2.1.

З огляду на нервнсть Кош-Буняковського,

KC​T,p,y0​(y,f)=∑x∈f−1​(y)(sup|h|=1|(f′​(x)​h,f⁡(x)−y0|f⁡(x)−y0|)|)p|J⁡(x,f)|⩽K_{CT,p,y_{0}}(y,f)=\sum\limits_{x\in f^{\,-1}(y)}\frac{\left(\sup\limits_{|h|=1}\left|\left(f^{\,\prime}(x)h,\frac{f(x)-y_{0}}{|f(x)-y_{0}|}\right)\right|\right)^{p}}{|J(x,f)|}\leqslant
⩽∑x∈f−1​(y)‖f′​(x)‖p|J⁡(x,f)|:=KI,p​(y,f−1).\leqslant\sum\limits_{x\in f^{\,-1}(y)}\frac{\|f^{\,\prime}(x)\|^{p}}{|J(x,f)|}:=K_{I,p}(y,f^{\,-1})\,. (2.14)

Тому нервнсть

Mp​(Γf​(y0,r1,r2))⩽M_{p}(\Gamma_{f}(y_{0},r_{1},r_{2}))\leqslant
⩽∫A⁡(y0,r1,r2)∩f⁡(D)KC​T,p,y0​(y,f)⋅ηp​(|y−y0|)​𝑑m​(y),\leqslant\int\limits_{A(y_{0},r_{1},r_{2})\cap f(D)}K_{CT,p,y_{0}}(y,f)\cdot\eta^{p}(|y-y_{0}|)\,dm(y)\,, (2.15)

яка отримана в теорем 1.1, бльш сильною у порвнянн з нервнстю

Mp​(Γf​(y0,r1,r2))⩽M_{p}(\Gamma_{f}(y_{0},r_{1},r_{2}))\leqslant
⩽∫A⁡(y0,r1,r2)∩f⁡(D)KI,p​(y,f−1)⋅ηp​(|y−y0|)​𝑑m​(y),\leqslant\int\limits_{A(y_{0},r_{1},r_{2})\cap f(D)}K_{I,p}(y,f^{\,-1})\cdot\eta^{p}(|y-y_{0}|)\,dm(y)\,, (2.16)

яку було отримано ранше в деяких роботах (див., напр., [7, теорема 8.5], [15, теорема 2.1]). Слд розумти, що у буквальному сенс нервнсть (2.15) не бльш загальною у порвнянн з результатами згаданих робт, бо в останнх нервнсть (2.16) сформульована в бльш абстрактному вигляд:

Mp​(Γ)⩽∫f⁡(E)KI,p​(y,f−1,E)⋅ρ∗p​(y)​𝑑m​(y),M_{p}(\Gamma)\leqslant\int\limits_{f(E)}K_{I,p}(y,f^{\,-1},E)\cdot\rho_{*}^{p}(y)\,dm(y)\,, (2.17)

де см’я Γ\Gamma довльною належить до довльно вимрно множини E⊂D,E\subset D, а ρ∗∈adm​f​(Γ).\rho_{*}\in{\rm adm}f(\Gamma). Отже, см’я кривих Γ\Gamma в (2.17) – довльна, а в (2.15) – <<спецального вигляду>>, яка чтко прив’язана до точки y0.y_{0}. В той самий час, як було сказано, для ц <<спецально>> см’ кривих нервнсть (2.15) сильнша за (2.16), або, що те саме, за (2.17), де функц ρ∗​(y)\rho_{*}(y) також мають окремий вигляд η⁡(|y−y0|).\eta(|y-y_{0}|).

Зауваження 2.2.

В робот [11], див. також [3] [14], впроваджено означення тангенсально (дотично) дилатац. Так називаться наступна величина:

Df​(x,x0)=|J⁡(x,f)|lfn​(x,x0),D_{f}(x,x_{0})=\frac{|J(x,f)|}{l_{f}^{n}(x,x_{0})}\,, (2.18)

де

lf​(x,x0)=min|h|=1⁡|∂hf⁡(x)||(h,x−x0|x−x0|)|,l_{f}(x,x_{0})=\min\limits_{|h|=1}\frac{|\partial_{h}f(x)|}{\left|\left(h,\frac{x-x_{0}}{|x-x_{0}|}\right)\right|}\,,

∂hf⁡(x)=limt→+0f⁡(x+t​h)−f⁡(x)t.\partial_{h}f(x)=\lim\limits_{t\rightarrow+0}\frac{f(x+th)-f(x)}{t}. Покажемо, що якщо вдображення ff гомеоморфзмом, то в точках x∈D,x\in D, в яких ff невироджено диференцйовним

KC​T,n,x0​(f⁡(x),f−1)=Df​(x,x0),y0=f⁡(x0).K_{CT,n,x_{0}}(f(x),f^{\,-1})=D_{f}(x,x_{0})\,,\quad y_{0}=f(x_{0})\,. (2.19)

Дйсно,

KC​T,n,x0​(f⁡(x),f−1)=(sup|h|=1|(f−1′​(f⁡(x))​h,f−1​(f⁡(x))−x0|f−1​(f⁡(x))−x0|)|)n|J⁡(f⁡(x),f−1)|=K_{CT,n,x_{0}}(f(x),f^{\,-1})=\frac{\left(\sup\limits_{|h|=1}\left|\left({f^{\,-1}}^{\,\prime}(f(x))h,\frac{f^{\,-1}(f(x))-x_{0}}{|f^{\,-1}(f(x))-x_{0}|}\right)\right|\right)^{n}}{|J(f(x),f^{\,-1})|}=
=(sup|h|=1|((f′​(x))−1​h,x−x0|x−x0|)|)n⋅|J⁡(x,f)|==\left(\sup\limits_{|h|=1}\left|\left((f^{\,\prime}(x))^{\,-1}h,\frac{x-x_{0}}{|x-x_{0}|}\right)\right|\right)^{n}\cdot|J(x,f)|=
=(suph∈ℝn∖{0}|((f′​(x))−1​h|h|,x−x0|x−x0|)|)n⋅|J⁡(x,f)|==\left(\sup\limits_{h\in{\mathbb{R}}^{n}\setminus\{0\}}\left|\left((f^{\,\prime}(x))^{\,-1}\frac{h}{|h|},\frac{x-x_{0}}{|x-x_{0}|}\right)\right|\right)^{n}\cdot|J(x,f)|=
=(suph∈ℝn∖{0}|((f′​(x))−1​h,x−x0|x−x0|)||h|)n⋅|J⁡(x,f)|==\left(\sup\limits_{h\in{\mathbb{R}}^{n}\setminus\{0\}}\frac{\left|\left((f^{\,\prime}(x))^{\,-1}h,\frac{x-x_{0}}{|x-x_{0}|}\right)\right|}{|h|}\right)^{n}\cdot|J(x,f)|=
=(supH∈ℝn∖{0}|(H,x−x0|x−x0|)|f′​(x)​H||)n⋅|J⁡(x,f)|=(supH∈ℝn∖{0}|(H|H|,x−x0|x−x0|)||f′​(x)​H|H||)n⋅|J⁡(x,f)|==\left(\sup\limits_{H\in{\mathbb{R}}^{n}\setminus\{0\}}\left|\frac{\left(H,\frac{x-x_{0}}{|x-x_{0}|}\right)}{|f^{\,\prime}(x)H|}\right|\right)^{n}\cdot|J(x,f)|=\left(\sup\limits_{H\in{\mathbb{R}}^{n}\setminus\{0\}}\frac{\left|\left(\frac{H}{|H|},\frac{x-x_{0}}{|x-x_{0}|}\right)\right|}{|f^{\,\prime}(x)\frac{H}{|H|}|}\right)^{n}\cdot|J(x,f)|=
=(sup|H|=1|(H,x−x0|x−x0|)||f′​(x)​H|)n⋅|J⁡(x,f)|=1(inf|H|=11(|(H,x−x0|x−x0|)||f′​(x)​H|))n⋅|J⁡(x,f)|==\left(\sup\limits_{|H|=1}\frac{\left|\left(H,\frac{x-x_{0}}{|x-x_{0}|}\right)\right|}{|f^{\,\prime}(x)H|}\right)^{n}\cdot|J(x,f)|=\frac{1}{\left(\inf\limits_{|H|=1}\frac{1}{\left(\frac{\left|\left(H,\frac{x-x_{0}}{|x-x_{0}|}\right)\right|}{|f^{\,\prime}(x)H|}\right)}\right)^{n}}\cdot|J(x,f)|=
=|J⁡(x,f)|(inf|H|=1|f′​(x)​H||(H,x−x0|x−x0|)|)n=Df​(x,x0).=\frac{|J(x,f)|}{\left(\inf\limits_{|H|=1}\frac{|f^{\,\prime}(x)H|}{\left|\left(H,\frac{x-x_{0}}{|x-x_{0}|}\right)\right|}\right)^{n}}=D_{f}(x,x_{0})\,.

Отже, спввдношення (2.19) встановлено.

Зауваження 2.3.

Нехай вдображення ff – гомеоморфзм. Як вже було зазначено в зауваженн 2.1,

KC​T,p,y0​(y,f)⩽KI,p​(y,f−1).K_{CT,p,y_{0}}(y,f)\leqslant K_{I,p}(y,f^{\,-1})\,. (2.20)

Зауважимо, що остання нервнсть, взагал кажучи, строгою на деякй множин додатно мри. Дйсно, нехай, наприклад, p=n=2.p=n=2. Тод згдно зауваження 2.2

KC​T,2,x0​(f⁡(x),f−1)=Df​(x,x0),y0=f⁡(x0),x0∈D⊂ℂ.K_{CT,2,x_{0}}(f(x),f^{\,-1})=D_{f}(x,x_{0})\,,\quad y_{0}=f(x_{0})\,,x_{0}\in D\subset{\mathbb{C}}\,. (2.21)

Зауважимо, що

Df​(x,x0)=|1−x−x0¯x−x0​μ​(x)|21−|μ⁡(x)|2,D_{f}(x,x_{0})=\frac{\left|1-\frac{\overline{x-x_{0}}}{x-x_{0}}\mu(x)\right|^{2}}{1-|\mu(x)|^{2}}\,, (2.22)

де μ⁡(x)=fx¯fx,\mu(x)=\frac{f_{\overline{x}}}{f_{x}}, fx≠0,f_{x}\neq 0, μ⁡(x)=0\mu(x)=0 при fx=0,f_{x}=0, fx=(fx1−i​fx2)/2,f_{x}=(f_{x_{1}}-if_{x_{2}})/2, fx¯=(fx1+i​fx2)/2,f_{\overline{x}}=(f_{x_{1}}+if_{x_{2}})/2, x=x1=i​x2,x=x_{1}=ix_{2}, i2=−1i^{2}=-1 (див. [7, лема 11.2]). Нехай, наприклад, x0=0,x_{0}=0, тод

Df​(x,0)=|1−x¯x​μ​(x)|21−|μ⁡(x)|2.D_{f}(x,0)=\frac{\left|1-\frac{\overline{x}}{x}\mu(x)\right|^{2}}{1-|\mu(x)|^{2}}\,. (2.23)

Якщо, наприклад, μ⁡(x)=12⋅xx¯,\mu(x)=\frac{1}{2}\cdot\frac{x}{\overline{x}}, то з (2.23) отримамо, що

Df​(x,0)=|1−x¯x​μ​(x)|21−|μ⁡(x)|2=1434=13<1.D_{f}(x,0)=\frac{\left|1-\frac{\overline{x}}{x}\mu(x)\right|^{2}}{1-|\mu(x)|^{2}}=\frac{\frac{1}{4}}{\frac{3}{4}}=\frac{1}{3}<1\,. (2.24)

Тод з огляду на (2.21) KC​T,2,x0​(f⁡(x),f−1)=13,K_{CT,2,x_{0}}(f(x),f^{\,-1})=\frac{1}{3}, проте це робить нервнсть (2.20) строгою, бо права частина (2.20) при p=np=n завжди не менша одиниц (див., напр.,[9, спввдношення (4.8)–(4.10), гл. I]).

Лтература

  • [1] Cristea M., On the lightness of the mappings satisfying generalized inverse modular inequalities, Israel J. Math., 227, 2018, p. 545-–562.
  • [2] Federer H., Geometric Measure Theory, Berlin etc., Springer, 1969.
  • [3] Gutlyanskiĭ V.Ya. and Golberg A. On Lipschitz continuity of quasiconformal mappings in space, J. d’ Anal. Math., 109, 2009, p. 233-–251.
  • [4] Martio O., Rickman S. and Väisälä J., Definitions for quasiregular mappings, Ann. Acad. Sci. Fenn. Ser. A1, 448, 1969, p. 1–40.
  • [5] Martio O., Rickman S., Väisälä J., Topological and metric properties of quasiregular mappings, Ann. Acad. Sci. Fenn. Ser. A1, 1971, 488, p. 1–31.
  • [6] Martio O., Ryazanov V., Srebro U. and Yakubov E., Mappings with finite length distortion, J. d’Anal. Math., 2004, 93, p. 215–236.
  • [7] Martio O., Ryazanov V., Srebro U. and Yakubov E., Moduli in Modern Mapping Theory. – New York: Springer Science + Business Media, LLC, 2009.
  • [8] Ponomarev S.P., The N−1−N^{-1}-property of mappings, and Lusin’s (N)(N) condition, Math. Notes., 58, no. 3, 1995, p. 960–965.
  • [9] Reshetnyak Yu.G., Space mappings with bounded distortion, Transl. Math. Monogr., vol. 73, Amer. Math. Soc., Providence, RI 1989.
  • [10] Rickman S., Quasiregular mappings, Results in Mathematic and Related Areas (3), 26, Berlin, Springer-Verlag, 1993.
  • [11] Ryazanov V., Srebro U. and Yakubov E., On ring solutions of Beltrami equations, J. d’Anal. Math., 96, 2005, p. 117–150.
  • [12] Ryazanov V., R. Salimov, U. Srebro, and E. Yakubov, On Boundary Value Problems for the Beltrami Equations, Contemporary Mathematics, 591, 2013, p. 211–242.
  • [13] Saks S., Theory of the Integral. – New York: Dover Publ. Inc., 1964.
  • [14] Sevost’yanov E., Salimov R., On a Väisälä-type inequality for the angular dilatation of mappings and some of its applications, Journal of Mathematical Sciences, 218, 2016, no. 1, p. 69–88.
  • [15] Salimov R.R. and Sevost’yanov E.A.,The Poletskii and Väisälä inequalities for the mappings with (p,q)(p,q)-distortion, Complex Variables and Elliptic Equations, 59, no. 2, 2014, p. 217–231.
  • [16] Sevost’yanov E.A., Skvortsov S.O., Logarithmic Hölder continuous mappings and Beltrami equation, Analysis and Mathematical Physics, 11, no. 3, 2021, article number 138.
  • [17] Sevost’yanov E.A., Skvortsov S., Dovhopiatyi O.P., On nonhomeomorphic mappings with the inverse Poletsky inequality, Journal of Mathematical Sciences, 252, no. 4, 2021, p. 541–557.
  • [18] Väisälä J., Lectures on nn-Dimensional Quasiconformal Mappings, Lecture Notes in Math. 229, Berlin etc.: Springer–Verlag, 1971.

КОНТАКТНА НФОРМАЦЯ

вген Олександрович Севостьянов
1. Житомирський державний унверситет м. . Франко
кафедра математичного аналзу, вул. Велика Бердичвська, 40
м. Житомир, Украна, 10 008
2. нститут прикладно математики механки НАН Украни,
вул. Добровольського, 1
м. Слов’янськ, Украна, 84 100
e-mail: esevostyanov2009@gmail.com

Валерй Андрйович Таргонський
Житомирський державний унверситет м. . Франко
кафедра математичного аналзу, вул. Велика Бердичвська, 40
м. Житомир, Украна, 10 008
e-mail: w.targonsk@gmail.com