跳到论文正文
W Papers独立论文阅读器 arXiv:2110.08736 论文正文 计算阅读时间 · 0%
引用这篇论文根据当前论文元数据生成,正式投稿前建议核对。

    
  
License: arXiv.org perpetual non-exclusive license
arXiv:2110.08736v1 [math.CV] 17 Oct 2021

УДК 517.5

А.П. Довгопятый (Житомирский государственный университет имени Ивана Франко)

Е.А. Севостьянов (Житомирский государственный университет имени Ивана Франко; Институт прикладной математики и механики НАН Украины, г. Славянск)

О.П. Довгопятий (Житомирський державний унверситет мен вана Франка)

.О. Севостьянов (Житомирський державний унверситет мен вана Франка; нститут прикладно математики механки НАН Украни, м. Слов’янськ)

O.P. Dovhopiatyi (Zhytomyr Ivan Franko State University)

E.A. Sevost’yanov (Zhytomyr Ivan Franko State University; Institute of Applied Mathematics and Mechanics of NAS of Ukraine, Slov’yans’k)

О существовании решений квазилинейных уравнений Бельтрами с двумя характеристиками

Про снування розв’язкв квазлнйних рвнянь Бельтрам с двома характеристиками

On the existence of solutions of quasilinear Beltrami equations with two characteristics

Изучаются уравнения типа Бельтрами с двумя заданными комплексными характеристиками. При определённых условиях на комплексные коэффициенты получены теоремы о существовании гомеоморфных A​C​LACL-решений этого уравнения. Кроме того, при некоторых относительно слабых условиях получены теоремы о существовании соответствующих непрерывных A​C​LACL-решений, которые являются логарифмически гёльдеровыми в заданной области.

Вивчаються рвняння типу Бельтрам з двома заданими комплексними характеристиками. За певних умов на комплексн коефцнти отримано теореми про снування гомеоморфних A​C​LACL-розв’язкв цього рвняння. Крм того, за деяких вдносно слабких умов отримано теореми про снування вдповдних неперервних A​C​LACL-розв’язкв, як логарифмчно гельдеровими в заданй област.

We study Beltrami-type equations with two given complex characteristics. Under certain conditions on the complex coefficients, we obtained theorems on the existence of homeomorphic A​C​LACL -solutions of this equation. In addition, for some relatively weak conditions, we obtained theorems on the existence of the corresponding continuous A​C​LACL -solutions that are loga -rithmically Hölder in a given domain.

1. Вступ. Вдносно нещодавно були отриман результати про снування розв’язкв виродженого рвняння Бельтрам з двома характеристиками, див., напр., [2]–[4] [5, роздл 9]. Вдзначимо, що вказан результати переважно стосуються випадку, коли максимальна дилатаця рвняння ма скнченне середн коливання в кожнй точц, або задовольня певну умову розбжност нтегралу. В данй статт ми розглянемо аналогчн квазлнйн рвняння, тобто, коли вдповдн коефцнти можуть залежати вд його розв’язку. Вказана ситуаця достатньо повно розглянута в робот другого автора, але лише в випадку одного комплексного коефцнта ([6]). Окремо будуть розглянут умови, як забезпечують наявнсть не гомеоморфних, а просто неперервних розв’язкв. Слд зауважити, що ц розв’язки мають вищу степнь гладкости логарифмчно неперервними за Гельдером (див. вдповдн публкац [7] [8] для рвнянь з одним коефцнтом).

Перейдемо до означень. Скрзь дал вдображення f:D→ℂf:D\rightarrow{\mathbb{C}} област D⊂ℂD\subset{\mathbb{C}} вважаться таким, що зберга орнтацю, тобто, якщо ff – вдкрите дискретне вдображення z∈Dz\in D – яка-небудь його точка диференцйовност, то якобан цього вдображення в точц zz невд’мний (див., напр., [9, лема 2.14]). Для комплекснозначно функц f:D→ℂ,f:D\rightarrow{\mathbb{C}}, задано в област D⊂ℂ,D\subset{\mathbb{C}}, що ма частинн похдн по xx yy при майже всх z=x+i​y,z=x+iy, покладемо fz¯=(fx+i​fy)/2f_{\overline{z}}=(f_{x}+if_{y})/2 fz=(fx−i​fy)/2.f_{z}=(f_{x}-if_{y})/2. Будемо говорити, що функця ν=ν⁡(z,w):D×ℂ→𝔻\nu=\nu\left(z,w\right):D\times{\mathbb{C}}\rightarrow{\mathbb{D}} задовольня умову Каратеодор, якщо ν\nu вимрна по z∈Dz\in D при кожному фксованому w∈ℂw\in{\mathbb{C}} неперервна по w∈ℂw\in{\mathbb{C}} при майже всх z∈D.z\in D. Нехай функц μ=μ⁡(z,w)\mu=\mu(z,w) ν=ν⁡(z,w)\nu=\nu(z,w) задовольняють умову Каратеодор , крм того, |μ⁡(z,w)|+|ν⁡(z,w)|<1|\mu(z,w)|+|\nu(z,w)|<1 при всх w∈ℂw\in{\mathbb{C}} майже всх z∈D.z\in D. Покладемо

Kμ,ν(z,w)=1+|μ⁡(z,w)|+|ν⁡(z,w)|1−|μ⁡(z,w)|−|ν⁡(z,w)|.K_{\mu,\nu}(z,w)=\quad\frac{1+|\mu(z,w)|+|\nu(z,w)|}{1-|\mu\,(z,w)|-|\nu(z,w)|}\,. (1)

Зауважимо, що якобан вдображення ff в точц z∈Dz\in D можна порахувати за допомогою рвност

J⁡(z,f)=|fz|2−|fz¯|2.J(z,f)=|f_{z}|^{2}-|f_{\overline{z}}|^{2}\,.

Нехай μ=μ⁡(z,w):D×ℂ→𝔻\mu=\mu(z,w):D\times{\mathbb{C}}\rightarrow{\mathbb{D}} ν=ν⁡(z,w):D×ℂ→𝔻\nu=\nu(z,w):D\times{\mathbb{C}}\rightarrow{\mathbb{D}} функц так, що при кожному фксованому w∈ℂw\in{\mathbb{C}} виконано умову |μ⁡(z,w)|+|ν⁡(z,w)|<1|\mu(z,w)|+|\nu(z,w)|<1 при майже всх z∈D.z\in D. Розглянемо квазлнйне рвняння Бельтрам з двома характеристиками:

fz¯=μ⁡(z,f⁡(z))⋅fz+ν⁡(z,f⁡(z))⋅fz¯.f_{\overline{z}}=\mu(z,f(z))\cdot f_{z}+\nu(z,f(z))\cdot\overline{f_{z}}\,. (2)

Функця Kμ,ν​(z,w)K_{\mu,\nu}(z,w) в (1) називаться дилатацю рвняння (2). Вдображення f:D→ℂf:D\rightarrow{\mathbb{C}} будемо називати регулярним розв’язком рвняння (2), якщо f∈Wloc1,1f\in W_{\rm loc}^{1,1} J⁡(z,f)≠0J(z,f)\neq 0 майже скрзь у D.D. Нехай DD – область в ℝn,{\mathbb{R}}^{n}, n⩾2.n\geqslant 2. Будемо говорити, що функця φ:D→ℝ,{\varphi}:D\rightarrow{\mathbb{R}}, що локально нтегровною в деякому окол точки x0∈D,x_{0}\in D, ма скнченне середн коливання в точц x0x_{0} (пишемо: φ∈F​M​O​(x0)\varphi\in FMO(x_{0})), якщо

lim supε→01Ωn​εn​∫B⁡(x0,ε)|φ⁡(x)−φ¯ε|​𝑑m​(x)<∞,{\limsup\limits_{\varepsilon\rightarrow 0}}\frac{1}{\Omega_{n}\varepsilon^{n}}\int\limits_{B(x_{0},\,\varepsilon)}|{\varphi}(x)-\overline{{\varphi}}_{\varepsilon}|\ dm(x)\,<\,\infty\,, (3)

де Ωn\Omega_{n} – об’м одинично кул в ℝn,{\mathbb{R}}^{n}, φ¯ε=1Ωn​εn​∫B⁡(x0,ε)φ⁡(x)​𝑑m​(x)\overline{{\varphi}}_{\varepsilon}=\frac{1}{\Omega_{n}\varepsilon^{n}}\int\limits_{B(x_{0},\,\varepsilon)}{\varphi}(x)\ dm(x) (див., напр., [10, розд. 2]). Позначимо через qz0​(r)q_{z_{0}}(r) середн значення функц QQ над колом

S(z0,r)={|z−z0|=r},S(z_{0},r)=\{|z-z_{0}|=r\}\,,
qz0​(r)=12​π​∫02​πQ⁡(z0+r​ei​θ)​𝑑θ.q_{z_{0}}(r)=\frac{1}{2\pi}\int\limits_{0}^{2\pi}Q(z_{0}+re^{\,i\theta})\,d\theta\,. (4)

правильним наступне твердження (див. також вдповдний результат, встановлений для виродженого квазлнйного рвняння Бельтрам з одню характеристикою у [6, теореми 1–2]).

Теорема 1.  Нехай функц μ⁡(z,w):𝔻×ℂ→𝔻\mu(z,w):{\mathbb{D}}\times{\mathbb{C}}\rightarrow{\mathbb{D}} ν⁡(z,w):𝔻×ℂ→𝔻\nu(z,w):{\mathbb{D}}\times{\mathbb{C}}\rightarrow{\mathbb{D}} задовольняють умови Каратеодор , крм того, |μ⁡(z,w)|+|ν⁡(z,w)|<1|\mu(z,w)|+|\nu(z,w)|<1 при всх w∈ℂw\in{\mathbb{C}} майже всх z∈𝔻.z\in{\mathbb{D}}. Припустимо, що сну функця Q:𝔻→[1,∞]Q:{\mathbb{D}}\rightarrow[1,\infty] така, що Kμ,ν​(z,w)⩽Q⁡(z)∈Lloc1​(𝔻)K_{\mu,\nu}(z,w)\leqslant Q(z)\in L_{\rm loc}^{1}({\mathbb{D}}) для майже всх z∈𝔻z\in{\mathbb{D}} всх w∈ℂ,w\in{\mathbb{C}}, де Kμ,νK_{\mu,\nu} визначено в (1). Припустимо, що Q∈F​M​O​(𝔻),Q\in FMO({\mathbb{D}}), або для кожного z0∈𝔻z_{0}\in{\mathbb{D}} виконано умову

∫0δ⁡(z0)d​rr​qz0​(r)=∞,\int\limits_{0}^{\delta(z_{0})}\frac{dr}{rq_{z_{0}}(r)}=\infty\,, (5)

де δ⁡(z0)\delta(z_{0}) – деяке додатне число, δ⁡(z0)<dist⁡(z0,∂𝔻),\delta(z_{0})<{\rm dist\,}(z_{0},\partial{\mathbb{D}}), а qz0​(r)q_{z_{0}}(r) визначено в (4). Тод рвняння (2) ма регулярний гомеоморфний розв’язок ff класу Wloc1,1W_{\rm loc}^{1,1} в 𝔻,{\mathbb{D}}, такий що f−1∈Wloc 1,2​(f⁡(𝔻)).f^{\,-1}\in W_{\rm loc}^{\,1,2}(f({\mathbb{D}})).

ншого роду результати стосуються випадку, коли рвняння (2) ма лише неперервний, але логарифмчно гельдеревий розв’язок, див. роботи [7]–[8] з приводу аналогчних лнйних рвнянь з одним коефцнтом μ.\mu. Нехай J⁡(z,f)≠0J(z,f)\neq 0 нехай вдображення ff ма частинн похдн fzf_{z} fz¯f_{\overline{z}} у точц z.z. Тод максимальною дилатацю вдображення ff в точц zz будемо називати наступну функцю:

Kμf​(z)=|fz|+|fz¯||fz|−|fz¯|.K_{\mu_{f}}(z)=\frac{|f_{z}|+|f_{\overline{z}}|}{|f_{z}|-|f_{\overline{z}}|}\,. (6)

Покладемо Kμf​(z)=1K_{\mu_{f}}(z)=1 в точках z,z, де |fz|+|fz¯|=0|f_{z}|+|f_{\overline{z}}|=0 та Kμf​(z)=∞K_{\mu_{f}}(z)=\infty у точках z,z, де |fz|+|fz¯|≠0,|f_{z}|+|f_{\overline{z}}|\neq 0, але J⁡(z,f)=0.J(z,f)=0. Визначимо також внутршню дилатацю порядку p⩾1p\geqslant 1 вдображення ff за допомогою спввдношення

KI,p​(z,f)=|fz|2−|fz¯|2(|fz|−|fz¯|)pK_{I,p}(z,f)=\frac{{|f_{z}|}^{2}-{|f_{\overline{z}}|}^{2}}{{(|f_{z}|-|f_{\overline{z}}|)}^{p}} (7)

де J⁡(z,f)≠0.J(z,f)\neq 0. Як у (6), покладемо KI,p​(z)=1,K_{I,p}(z)=1, якщо |fz|+|fz¯|=0,|f_{z}|+|f_{\overline{z}}|=0, KI,p​(z)=∞K_{I,p}(z)=\infty у точках, де J⁡(z,f)=0,J(z,f)=0, проте |fz|+|fz¯|≠0.|f_{z}|+|f_{\overline{z}}|\neq 0. Зауважимо, що KI,2​(z)=Kμ​(z).K_{I,2}(z)=K_{\mu}(z). Покладемо ‖f′​(z)‖=|fz|+|fz¯|.\|f^{\,\prime}(z)\|=|f_{z}|+|f_{\overline{z}}|. Нагадамо, що гомеоморфзм f:D→ℂf:D\rightarrow{\mathbb{C}} називаться квазконформним, якщо f∈Wloc1,2​(D)f\in W_{\rm loc}^{1,2}(D) , крм того, сну стала K⩾1K\geqslant 1 така, що ‖f′​(z)‖2⩽K⋅|J⁡(z,f)|\|f^{\,\prime}(z)\|^{2}\leqslant K\cdot|J(z,f)| майже скрзь.

Нехай μ=μ⁡(z,w):𝔻×ℂ→𝔻\mu=\mu(z,w):{\mathbb{D}}\times{\mathbb{C}}\rightarrow{\mathbb{D}} ν=ν⁡(z,w):𝔻×ℂ→𝔻\nu=\nu(z,w):{\mathbb{D}}\times{\mathbb{C}}\rightarrow{\mathbb{D}} функц, для яких сну вимрна за Лебегом функця q:𝔻→[0,1)q:{\mathbb{D}}\rightarrow[0,1) така, що при кожному фксованому w∈ℂw\in{\mathbb{C}} майже всх z∈𝔻z\in{\mathbb{D}} виконано умову |μ⁡(z,w)|+|ν⁡(z,w)|⩽q⁡(z)<1.|\mu(z,w)|+|\nu(z,w)|\leqslant q(z)<1. Зафксумо n⩾1n\geqslant 1 покладемо

μn​(z,w)={μ⁡(z,w),Q0​(z)⩽n,0,Q0​(z)>n.\mu_{n}(z,w)=\left\{\begin{array}[]{rr}\mu(z,w),&Q_{0}(z)\leqslant n,\\ 0\ ,&Q_{0}(z)>n\,.\end{array}\right. (8)
νn​(z,w)={ν⁡(z,w),Q0​(z)⩽n,0,Q0​(z)>n,\nu_{n}(z,w)=\left\{\begin{array}[]{rr}\nu(z,w),&Q_{0}(z)\leqslant n,\\ 0\ ,&Q_{0}(z)>n\,,\end{array}\right. (9)

де Q0Q_{0} визначено рвнстю

Q0(z)=1+q⁡(z)1−q⁡(z).Q_{0}(z)=\quad\frac{1+q(z)}{1-q(z)}\,. (10)

Нехай fnf_{n} – гомеоморфний A​C​LACL-розв’язок рвняння (2), в якому покладемо μ↦μn​(z,w),\mu\mapsto\mu_{n}(z,w), ν↦νn​(z,w),\nu\mapsto\nu_{n}(z,w), такий що fn​(0)=0,f_{n}(0)=0, fn​(1)=1f_{n}(1)=1 (вказаний розв’язок визначено коректно з огляду на [11, теорема 8.2]). Зауважимо, що вдображення gn=fn−1g_{n}=f^{\,-1}_{n} квазконформним; зокрема, воно диференцйовним майже скрзь. Нехай Kμgn​(w)K_{\mu_{g_{n}}}(w) – дилатаця оберненого вдображення gn,g_{n}, тобто,

Kμgn(w)=|(gn)w|2−|(gn)w¯|2(|(gn)w|−|(gn)w¯|)2.K_{\mu_{g_{n}}}(w)=\quad\frac{{|(g_{n})_{w}|}^{2}-{|(g_{n})_{\overline{w}}|}^{2}}{{(|(g_{n})_{w}|-|(g_{n})_{\overline{w}}|)}^{2}}\,. (11)

Визначимо також внутршню дилатацю порядку pp вдображення gng_{n} в точц ww за допомогою рвност

KI,p​(w,gn)=|(gn)w|2−|(gn)w¯|2(|(gn)w|−|(gn)w¯|)p.K_{I,p}(w,g_{n})=\frac{{|(g_{n})_{w}|}^{2}-{|(g_{n})_{\overline{w}}|}^{2}}{{(|(g_{n})_{w}|-|(g_{n})_{\overline{w}}|)}^{p}}\,. (12)

Виконуться наступне твердження.

Теорема 2.  Нехай μ,\mu, ν,\nu, μn,\mu_{n}, νn,\nu_{n}, fnf_{n} gng_{n} так, як вказано вище. Нехай Q:𝔻→[1,∞]Q:{\mathbb{D}}\rightarrow[1,\infty] – вимрна за Лебегом функця. Припустимо, що виконуються наступн умови:

1) для кожних 0<r1<r2<10<r_{1}<r_{2}<1 y0∈𝔻y_{0}\in{\mathbb{D}} сну множина E⊂[r1,r2]E\subset[r_{1},r_{2}] додатно лебегово мри така, що функця QQ нтегровною по колах S⁡(y0,r)S(y_{0},r) для кожного r∈E;r\in E;

2) знайдеться число 1<p⩽21<p\leqslant 2 стала M>0M>0 так, що

∫𝔻KI,p​(w,gn)​𝑑m​(w)⩽M\int\limits_{\mathbb{D}}K_{I,p}(w,g_{n})\,dm(w)\leqslant M (13)

для всх n=1,2,…,n=1,2,\ldots, де KI,p​(w,gn)K_{I,p}(w,g_{n}) визначено у (12);

3) Нервнсть

Kμgn​(w)⩽Q⁡(w)K_{\mu_{g_{n}}}(w)\leqslant Q(w) (14)

виконуться для майже всх w∈𝔻,w\in{\mathbb{D}}, де KμgnK_{\mu_{g_{n}}} визначено в (11).

Тод рвняння (2) ма неперервний Wloc1,p​(𝔻)W_{\rm loc}^{1,p}({\mathbb{D}})-розв’язок ff в 𝔻.{\mathbb{D}}.

Наслдок 1.   Зокрема, твердження теореми id1 виконуться, якщо в цй теорем ви вдмовлямося вд умови 1), вимагамо умову 3), а умову 2) замнямо наступною: Q∈L1​(𝔻).Q\in L^{1}({\mathbb{D}}). В цьому випадку, розв’язок ff рвняння (2) може бути обраним таким, що рвнсть

|f⁡(x)−f⁡(y)|⩽C⋅(‖Q‖1)1/2log1/2⁡(1+r02​|x−y|)|f(x)-f(y)|\leqslant\frac{C\cdot(\|Q\|_{1})^{1/2}}{\log^{1/2}\left(1+\frac{r_{0}}{2|x-y|}\right)} (15)

виконуться для довльного компакту K⊂𝔻K\subset{\mathbb{D}} всяких x,y∈K,x,y\in K, де ‖Q‖1\|Q\|_{1} познача L1L^{1}-норму функц QQ в 𝔻,{\mathbb{D}}, C>0C>0 деяка стала r0=d⁡(K,∂𝔻).r_{0}=d(K,\partial{\mathbb{D}}). Якщо додатково Q⁡(z)∈F​M​O​(𝔻),Q(z)\in FMO({\mathbb{D}}), або виконано умову (5), то вдображення ff можна обрати гомеоморфзмом.

2. снування гомеоморфного розв’язку квазлнйного рвняння в одиночному круз. Для зручност покладемо ∂f=fz,\partial f=f_{z}, ∂¯​f=fz¯.\overline{\partial}f=f_{\overline{z}}. Наступне твердження доведено в [5, лема 9.1].

Твердження 1.  Нехай D⊂ℂ,D\subset{\mathbb{C}}, нехай fn:D→ℂf_{n}:D\rightarrow{\mathbb{C}} – послдовнсть гомеоморфних розв’язкв рвняння ∂¯​fn=μn​(z)​∂fn+νn​(z)​∂fn¯\overline{\partial}f_{n}=\mu_{n}(z)\partial f_{n}+\nu_{n}(z)\overline{\partial f_{n}} класу Wloc1,1W_{\rm loc}^{1,1} таких, що

1+|μn​(z)|+|νn​(z)|1−|μn​(z)|−|νn​(z)|⩽Q⁡(z)∈Ll​o​c1​(D)\frac{1+|\mu_{n}(z)|+|\nu_{n}(z)|}{1-|\mu_{n}(z)|-|\nu_{n}(z)|}\quad\leqslant\quad Q(z)\,\in\,L_{loc}^{1}(D)

при всх n=1,2,….n=1,2,\ldots. Якщо fn→ff_{n}\rightarrow f локально рвномрно в DD при n→∞n\rightarrow\infty f:D→ℂf:D\rightarrow{\mathbb{C}} – гомеоморфзм у D,D, то f∈Wloc1,1f\in W_{\rm loc}^{1,1} , крм того, ∂fn\partial f_{n} ∂¯​fn\overline{\partial}f_{n} збгаються слабко в Ll​o​c1L_{loc}^{1} до ∂f\partial f ∂¯​f,\overline{\partial}f, вдповдно. Якщо μn→μ\mu_{n}\rightarrow\mu при n→∞n\rightarrow\infty νn→ν\nu_{n}\rightarrow\nu при n→∞n\rightarrow\infty майже скрзь, то ∂¯​f=μ⁡(z)​∂f+ν⁡(z)​∂f\overline{\partial}f=\mu(z)\partial f+\nu(z)\partial f майже скрзь.

Ключовим твердженням даного роздлу наступна лема, аналоги яко неодноразово доводились в рзних ситуацях (див., напр., [5, лема 9.1], [6, лема 1]).

Лема 1.  Нехай функц μ⁡(z,w):𝔻×ℂ→𝔻\mu(z,w):{\mathbb{D}}\times{\mathbb{C}}\rightarrow{\mathbb{D}} ν⁡(z,w):𝔻×ℂ→𝔻\nu(z,w):{\mathbb{D}}\times{\mathbb{C}}\rightarrow{\mathbb{D}} задовольняють умови Каратеодор , крм того, |μ⁡(z,w)|+|ν⁡(z,w)|<1|\mu(z,w)|+|\nu(z,w)|<1 при всх w∈ℂw\in{\mathbb{C}} майже всх z∈𝔻.z\in{\mathbb{D}}. Нехай, крм того, сну функця Q:𝔻→[1,∞]Q:{\mathbb{D}}\rightarrow[1,\infty] така, що Kμ,ν​(z,w)⩽Q⁡(z)∈Lloc1​(𝔻)K_{\mu,\nu}(z,w)\leqslant Q(z)\in L_{\rm loc}^{1}({\mathbb{D}}) для майже всх z∈𝔻z\in{\mathbb{D}} всх w∈ℂ,w\in{\mathbb{C}}, де Kμ,νK_{\mu,\nu} визначено в (1). Припустимо, що для будь-якого z0∈𝔻z_{0}\in{\mathbb{D}} снують 0<ε0′⩽ε0<dist⁡(z0,∂𝔻),0<\varepsilon^{\,\prime}_{0}\leqslant\varepsilon_{0}<{\rm dist\,}(z_{0},\partial{\mathbb{D}}), c>0,c>0, 0<p⩽20<p\leqslant 2 вимрна за Лебегом функця ψ:(0,∞)→(0,∞)\psi:(0,\infty)\rightarrow(0,\infty) так, що

0<I⁡(ε,ε0):=∫εε0ψ⁡(t)​𝑑t<∞0<I(\varepsilon,\varepsilon_{0}):=\int\limits_{\varepsilon}^{\varepsilon_{0}}\psi(t)dt<\infty (16)

при ε∈(0,ε0′),\varepsilon\in(0,\varepsilon^{\,\prime}_{0}), I⁡(ε)→∞I(\varepsilon)\rightarrow\infty при ε→0,\varepsilon\rightarrow 0, , при цьому,

∫ε<|z−z0|<ε0Q⁡(z)⋅ψ 2​(|z−z0|)​𝑑m​(z)⩽c⋅Ip​(ε,ε0).\int\limits_{\varepsilon<|z-z_{0}|<\varepsilon_{0}}Q(z)\cdot\psi^{\,2}(|z-z_{0}|)\,dm(z)\leqslant c\cdot I^{\,p}(\varepsilon,\varepsilon_{0})\,. (17)

Тод рвняння (2) ма регулярний гомеоморфний розв’язок ff класу Wloc1,1W_{\rm loc}^{1,1} в 𝔻,{\mathbb{D}}, такий що f−1∈Wloc 1,2​(f⁡(𝔻)).f^{\,-1}\in W_{\rm loc}^{\,1,2}(f({\mathbb{D}})).

Доведення.   Переважно будемо користуватися схемою доведення леми 1 в [6] з урахуванням вдмнностей мж рзними типами рвнянь Бельтрам, зазначених при доведенн леми 9.1 в [5]. Розглянемо послдовност функцй

μn​(z,w)={μ⁡(z,w),Q⁡(z)⩽n,0,Q⁡(z)>n\mu_{n}(z,w)=\left\{\begin{array}[]{rr}\mu(z,w),&Q(z)\leqslant n,\\ 0\ ,&Q(z)>n\end{array}\right. (18)
νn​(z,w)={ν⁡(z,w),Q⁡(z)⩽n,0,Q⁡(z)>n.\nu_{n}(z,w)=\left\{\begin{array}[]{rr}\nu(z,w),&Q(z)\leqslant n,\\ 0\ ,&Q(z)>n\,.\end{array}\right. (19)

Зауважимо, що Kμn,νn​(z,w)⩽nK_{\mu_{n},\nu_{n}}(z,w)\leqslant n при майже всх z∈Вz\in В всх w∈ℂ.w\in{\mathbb{C}}. Отже,

|μn​(z,w)|+|νn​(z,w)|⩽n−1n+1<1|\mu_{n}(z,w)|+|\nu_{n}(z,w)|\leqslant\frac{n-1}{n+1}<1

при всх w∈ℂw\in{\mathbb{C}} майже всх w∈ℂ.w\in{\mathbb{C}}. Отже, за [11, теорема 8.2] сну nn-квазконформний розв’язок fnf_{n} рвняння

∂¯​fn=∂fn​μn​(z,fn)+∂fn¯​νn​(z,fn)\overline{\partial}f_{n}=\partial f_{n}\mu_{n}(z,f_{n})+\overline{\partial f_{n}}\nu_{n}(z,f_{n})

такий, що fn​(0)=0,f_{n}(0)=0, fn​(1)=1.f_{n}(1)=1. З огляду на означення вдображень μn\mu_{n} νn\nu_{n} мамо: Kμfn​(z)⩽Q⁡(z)K_{\mu_{f_{n}}}(z)\leqslant Q(z) майже скрзь. В такому випадку, за [12, спввдношення (6.6), гл. V] кожне fnf_{n} задовольня оцнку

M⁡(fn​(Γ⁡(S⁡(z0,r1),S⁡(z0,r2),A)))⩽∫A⁡(z0,r1,r2)Q⁡(z)⋅η2​(|z−z0|)​𝑑m​(z)M(f_{n}(\Gamma(S(z_{0},r_{1}),S(z_{0},r_{2}),\,A)))\leqslant\int\limits_{A(z_{0},r_{1},r_{2})}Q(z)\cdot\eta^{2}(|z-z_{0}|)dm(z) (20)

у будь-якому кльц A=A⁡(z0,r1,r2)={z∈ℂ:r1<|z−z0|<r2}A=A(z_{0},r_{1},r_{2})=\{z\in{\mathbb{C}}:r_{1}<|z-z_{0}|<r_{2}\} при довльному z0∈𝔻,z_{0}\in{\mathbb{D}}, довльних 0<r1<r2<dist⁡(z0,∂𝔻)0<r_{1}<r_{2}<{\rm dist}\,(z_{0},\partial{\mathbb{D}}) кожно вимрно за Лебегом функц η:(r1,r2)→[0,∞]\eta:(r_{1},r_{2})\rightarrow[0,\infty] тако, що

∫r1r2η⁡(r)​𝑑r⩾1.\int\limits_{r_{1}}^{r_{2}}\eta(r)\,dr\geqslant 1\,. (21)

Тод за пропозицю 2 зауваженням 2 в [6] послдовнсть fnf_{n} одностайно неперервною вдносно хорально (сферично) метрики hh в ℝn{\mathbb{R}}^{n} (див. означення 12.1 у [13]). За критерм Арцела-Аскол (див., напр., [13, теорема 20.4]) сну пдпослдовнсть fnkf_{n_{k}} послдовност fn,f_{n}, k=1,2,…,k=1,2,\ldots, яка збгаться при k→∞k\rightarrow\infty до декого вдображення ff локально рвномрно в 𝔻.{\mathbb{D}}. Отже, за лемою 4.2 в [14] вдображення ff або гомеоморфзмом у 𝔻,{\mathbb{D}}, або сталою в ℝ¯n.\overline{\mathbb{R}}^{n}. Друга ситуаця виключена враховуючи умови нормування fn​(0)=0,f_{n}(0)=0, fn​(1)=1.f_{n}(1)=1. Зауважимо, що для майже всх z∈𝔻z\in{\mathbb{D}} знайдеться номер k0=k0​(z)k_{0}=k_{0}(z) такий, що μnk​(z,w)=μ⁡(z,w),\mu_{n_{k}}(z,w)=\mu(z,w), νnk​(z,w)=ν⁡(z,w)\nu_{n_{k}}(z,w)=\nu(z,w) при nk⩾nk0​(z)n_{k}\geqslant n_{k_{0}}(z) всх w∈ℂ.w\in{\mathbb{C}}. Отже, для м.в. z,z,

μnk​(z)=μnk​(z,fnk​(z))→μ⁡(z,f⁡(z)),\mu_{n_{k}}(z)=\mu_{n_{k}}(z,f_{n_{k}}(z))\rightarrow\mu(z,f(z))\,,
νnk​(z)=νnk​(z,fnk​(z))→ν⁡(z,f⁡(z))\nu_{n_{k}}(z)=\nu_{n_{k}}(z,f_{n_{k}}(z))\rightarrow\nu(z,f(z))

при k→∞.k\rightarrow\infty. За твердженням id1 ∂¯​f=μ⁡(z,f)​∂f+ν⁡(z,f)​∂f,\overline{\partial}f=\mu(z,f)\partial f+\nu(z,f)\partial f, тобто, ff – гомеоморфний розв’язок рвняння (2), причому f∈Wloc1,1.f\in W_{\rm loc}^{1,1}.

Зауважимо, що за теоремою збжност розв’язкв рвняння Бельтрам f−1∈Wloc1,2f^{\,-1}\in W^{1,2}_{\rm loc} (див. [5, наслдок 2.4]). Тод за теоремою Малого-Марто f−1f^{\,-1} ма NN-властивсть Лузна (див., напр., [15, наслдок B]). Нарешт, за теоремою Пономарьова J⁡(z,f)≠0J(z,f)\neq 0 майже скрзь, див. [16, теорема 1]. Лему доведено. □\Box

Доведення теореми id1 виплива з леми id1 [17, лема 5.1].

3. снування неперервного розв’язку. Аналого наступно леми доведений в [5, теорема 9.1], див. також [8, лема 5.1].

Лема 2.   Нехай 1<p⩽2,1<p\leqslant 2, нехай μ:D→𝔻\mu:D\rightarrow{\mathbb{D}} – вимрна за Лебегом функця, нехай fk,f_{k}, k=1,2,…k=1,2,\ldots – послдовнсть гомеоморфзмв, що збергають орнтацю, област DD на себе, як належать класу Wloc1,2​(D)W_{\rm loc}^{1,2}(D) задовольняють рвняння

∂¯​fn=∂fn​μn​(z)+∂fn¯​νn​(z),\overline{\partial}f_{n}=\partial f_{n}\mu_{n}(z)+\overline{\partial f_{n}}\nu_{n}(z)\,, (22)

де μn,\mu_{n}, νn\nu_{n} – вимрн за Лебегом функц, як задовольняють нервнсть |νn​(z)|+|μn​(z)|<1|\nu_{n}(z)|+|\mu_{n}(z)|<1 майже скрзь. Припустимо, що fnf_{n} збгаться локально рвномрно в DD до вдображення f:D→ℂ,f:D\rightarrow{\mathbb{C}}, а послдовност μn​(z)\mu_{n}(z) та νn​(z)\nu_{n}(z) збгаються до μ⁡(z)\mu(z) ν⁡(z),\nu(z), вдповдно, при n→∞n\rightarrow\infty майже скрзь. Нехай також обернен вдображення gn:=fn−1g_{n}:=f_{n}^{\,-1} належать класу Wloc1,2​(D),W_{\rm loc}^{1,2}(D), при цьому, при майже всх w∈Dw\in D

∫DKI,p​(w,gk)​𝑑m​(w)⩽M\int\limits_{D}K_{I,p}(w,g_{k})\,dm(w)\leqslant M

для деякого M>0M>0 кожного n=1,2,….n=1,2,\ldots.

Тод f∈Wloc1,p​(D)f\in W_{\rm loc}^{1,p}(D) μ,\mu, ν\nu – комплексн характеристики вдображення f,f, тобто, ∂¯​f=∂f​μ​(z)+∂f¯​ν​(z)\overline{\partial}f=\partial f\mu(z)+\overline{\partial f}\nu(z) при майже всх z∈D.z\in D.

Доведення.   Будемо в цлому дотримуватись схеми, викладено при доведенн [5, теорема 9.1], див. також [8, лема 5.1]. Позначимо ∂f=fz\partial f=f_{z} ∂¯​f=fz¯.\overline{\partial}f=f_{\overline{z}}. Нехай CC – довльний компакт в D.D. Оскльки за умовою вдображення gn=fn−1g_{n}=f_{n}^{\,-1} належать класу Wloc1,2,W_{\rm loc}^{1,2}, то gng_{n} мають NN-властивсть Лузна, див., напр., [15, наслдок B]. Тод якобан J⁡(z,fn)J(z,f_{n}) майже скрзь не дорвню нулю, див, напр., [16, теорема 1], бльше того, ма мсце замна змнних в нтеграл, див, напр., [18, теорема 3.2.5]. У такому випадку, будемо мати:

∫C‖fn′​(z)‖p​𝑑m​(z)=∫C‖fn′​(z)‖pJ⁡(z,fn)⋅J⁡(z,fn)​𝑑m​(z)=\int\limits_{C}{\|f^{\,\prime}_{n}(z)\|}^{p}\,dm(z)=\int\limits_{C}\frac{{\|f^{\,\prime}_{n}(z)\|}^{p}}{J(z,f_{n})}\cdot J(z,f_{n})\,dm(z)=
=∫fn​(C)KI,p​(w,gn)​𝑑m​(w)⩽M<∞.=\int\limits_{f_{n}(C)}K_{I,p}(w,g_{n})\,dm(w)\leqslant M<\infty\,. (23)

З (23) виплива, що f∈Wloc1,pf\in W_{\rm loc}^{1,p} , крм того, ∂fn\partial f_{n} ∂¯​fn\overline{\partial}f_{n} слабко збгаються в Lloc1​(D)L_{\rm loc}^{1}(D) до ∂f\partial f ∂¯​f,\overline{\partial}f, вдповдно (див. [19, лема III.3.5]; див. також [20, лема 2.1]).

Залишилось показати, що вдображення ff розв’язком рвняння Бельтрам fz¯=μ⁡(z)⋅fz.f_{\overline{z}}=\mu(z)\cdot f_{z}. Покладемо ζ⁡(z)=∂¯​f​(z)−μ⁡(z)​∂f⁡(z)−ν​∂f⁡(z)¯\zeta(z)=\overline{\partial}f(z)-\mu(z)\partial f(z)-\overline{\nu\partial f(z)} покажемо, що ζ⁡(z)=0\zeta(z)=0 майже скрзь. Нехай BB – довльний круг, що лежить разом з свом замиканням в D.D. За нервнстю трикутника

|∫Bζ⁡(z)​𝑑m​(z)|⩽I1​(n)+I2​(n)+I3​(n),\left|\int\limits_{B}\zeta(z)\,dm(z)\right|\leqslant I_{1}(n)+I_{2}(n)+I_{3}(n)\,, (24)

де

I1​(n)=|∫B(∂¯​f​(z)−∂¯​fn​(z))​𝑑m​(z)|,I_{1}(n)=\left|\int\limits_{B}(\overline{\partial}f(z)-\overline{\partial}f_{n}(z))\,dm(z)\right|\,, (25)
I2​(n)=|∫B(μ⁡(z)​∂f⁡(z)−μn​(z)​∂fn​(z))​𝑑m​(z)|I_{2}(n)=\left|\int\limits_{B}(\mu(z)\partial f(z)-\mu_{n}(z)\partial f_{n}(z))\,dm(z)\right| (26)
I3​(n)=|∫B(ν⁡(z)​∂f⁡(z)¯−νn​(z)​∂fn​(z)¯)​𝑑m​(z)|.I_{3}(n)=\left|\int\limits_{B}(\nu(z)\overline{\partial f(z)}-\nu_{n}(z)\overline{\partial f_{n}(z)})\,dm(z)\right|\,. (27)

З огляду на доведене вище, I1​(n)→0I_{1}(n)\rightarrow 0 при n→∞.n\rightarrow\infty. Залишилось розбратися з виразами для I2​(n)I_{2}(n) I3​(n).I_{3}(n). Для цього зауважимо, що за нервнстю трикутника I2​(n)⩽I2′​(n)+I2′′​(n),I_{2}(n)\leqslant I^{\,\prime}_{2}(n)+I^{\,\prime\prime}_{2}(n), де

I2′​(n)=|∫Bμ⁡(z)​(∂f⁡(z)−∂fn​(z))​𝑑m​(z)|I^{\,\prime}_{2}(n)=\left|\int\limits_{B}\mu(z)(\partial f(z)-\partial f_{n}(z))\,dm(z)\right|
I2′′​(n)=|∫B(μ⁡(z)−μn​(z))​∂fn​(z)​𝑑m​(z)|.I^{\,\prime\prime}_{2}(n)=\left|\int\limits_{B}(\mu(z)-\mu_{n}(z))\partial f_{n}(z)\,dm(z)\right|\,.

З огляду на слабку збжнсть ∂fn→∂f\partial f_{n}\rightarrow\partial f в Lloc1​(D)L^{1}_{\rm loc}(D) при n→∞,n\rightarrow\infty, ми отримамо, що I2′​(n)→0I^{\,\prime}_{2}(n)\rightarrow 0 при n→∞,n\rightarrow\infty, оскльки μ∈L∞​(D).\mu\in L^{\infty}(D). Бльше того, оскльки за доведеним вище вдображення ∂f\partial f нтегровне з квадратом, ма мсце абсолютна неперервнсть в нтеграл ∫E|∂f⁡(z)|​𝑑m​(z).\int\limits_{E}|\partial f(z)|\,dm(z). Крм того, оскльки ∂fn→∂f\partial f_{n}\rightarrow\partial f слабко в Lloc1​(D),L^{1}_{\rm loc}(D), то для заданого ε>0\varepsilon>0 знайдеться δ=δ⁡(ε)>0\delta=\delta(\varepsilon)>0 таке, що

∫E|∂fn​(z)|​𝑑m​(z)⩽\int\limits_{E}|\partial f_{n}(z)|\,dm(z)\leqslant
⩽∫E|∂fn​(z)−∂f⁡(z)|​𝑑m​(z)+∫E|∂f⁡(z)|​𝑑m​(z)<ε,\leqslant\int\limits_{E}|\partial f_{n}(z)-\partial f(z)|\,dm(z)+\int\limits_{E}|\partial f(z)|\,dm(z)<\varepsilon\,, (28)

як тльки m⁡(E)<δ,m(E)<\delta, E⊂B,E\subset B, номера nn достатньо великими.

Остаточно, за теоремою горова (див. [21, теорема III.6.12]) для кожного δ>0\delta>0 знайдеться множина S⊂BS\subset B така, що m⁡(B∖S)<δm(B\setminus S)<\delta μn​(z)→μ​(z)\mu_{n}(z)\rightarrow\mu(z) рвномрно на S.S. Тод |μn​(z)−μ⁡(z)|<ε|\mu_{n}(z)-\mu(z)|<\varepsilon при всх n⩾n0,n\geqslant n_{0}, деякому n0=n0​(ε)n_{0}=n_{0}(\varepsilon) всх z∈S.z\in S. З огляду на (28), а також з огляду на (23) нервнсть Гельдера, мамо, що

I2′′​(n)⩽ε​∫S|∂fn​(z)|​𝑑m​(z)+2​∫B∖S|∂fn​(z)|​𝑑m​(z)<I^{\,\prime\prime}_{2}(n)\leqslant\varepsilon\int\limits_{S}|\partial f_{n}(z)|\,dm(z)+2\int\limits_{B\setminus S}|\partial f_{n}(z)|\,dm(z)<
<ε⋅{(∫DKI,p​(w,gn)​𝑑m​(w))1/p⋅(m⁡(B))(p−1)/p+2}⩽<\varepsilon\cdot\left\{\left(\int\limits_{D}K_{I,p}(w,g_{n})\,dm(w)\right)^{1/p}\cdot(m(B))^{(p-1)/p}+2\right\}\leqslant (29)
⩽ε⋅{M1/p⋅(m⁡(B))(p−1)/p+2}\leqslant\varepsilon\cdot\left\{M^{1/p}\cdot(m(B))^{(p-1)/p}+2\right\}

при тих же n⩾n0.n\geqslant n_{0}. Те, що

I3​(n)→0I_{3}(n)\rightarrow 0 (30)

при n→∞,n\rightarrow\infty, може бути доведено аналогчно. Отже, з (25), (26), (27), (29) (30) виплива, що ∫Bζ⁡(z)​𝑑m​(z)=0\int\limits_{B}\zeta(z)\,dm(z)=0 для всх кругв B,B, компактно вкладених в D.D. За теоремою Лебега про диференцювання невизначеного нтеграла (див. [21, IV(6.3)]) мамо, що ζ⁡(z)=0\zeta(z)=0 майже скрзь в D.D. Лему доведено. □\Box

Доведення теореми id1. Розглянемо послдовнсть комплекснозначних функцй

μn​(z,w)={μ⁡(z,w),Q0​(z)⩽n,0,Q0​(z)>n\mu_{n}(z,w)=\left\{\begin{array}[]{rr}\mu(z,w),&Q_{0}(z)\leqslant n,\\ 0\ ,&Q_{0}(z)>n\end{array}\right. (31)
νn​(z,w)={ν⁡(z,w),Q0​(z)⩽n,0,Q0​(z)>n,\nu_{n}(z,w)=\left\{\begin{array}[]{rr}\nu(z,w),&Q_{0}(z)\leqslant n,\\ 0\ ,&Q_{0}(z)>n\,,\end{array}\right. (32)

де Q0​(z)Q_{0}(z) визначаться спввдношенням (10). Нехай fnf_{n} – гомеоморфний A​C​LACL-розв’язок рвняння (2), в якому покладемо μ↦μn​(z,w),\mu\mapsto\mu_{n}(z,w), ν↦νn​(z,w),\nu\mapsto\nu_{n}(z,w), такий що fn​(0)=0,f_{n}(0)=0, fn​(1)=1f_{n}(1)=1 (вказаний розв’язок визначено коректно з огляду на [11, теорема 8.2]). Зауважимо, що вдображення gn=fn−1g_{n}=f^{\,-1}_{n} квазконформним; зокрема, воно диференцйовним майже скрзь належить класу Wloc1,2​(𝔻).W_{\rm loc}^{1,2}({\mathbb{D}}). За [22, теорема 6.10] з огляду на умову (14) для кожного n∈ℕn\in{\mathbb{N}}

M⁡(gn​(Γ))⩽∫𝔻Kμgn​(w)⋅ρ∗2​(w)​𝑑m​(w)⩽∫𝔻Q⁡(w)⋅ρ∗2​(w)​𝑑m​(w)M(g_{n}(\Gamma))\leqslant\int\limits_{\mathbb{D}}K_{\mu_{g_{n}}}(w)\cdot\rho_{*}^{2}(w)\,dm(w)\leqslant\int\limits_{\mathbb{D}}Q(w)\cdot\rho_{*}^{2}(w)\,dm(w) (33)

для довльно см’ кривих Γ\Gamma в 𝔻{\mathbb{D}} кожно функц ρ∗∈adm​Γ,\rho_{*}\in{\rm adm}\,\Gamma, де MM – модуль см’ кривих (див., напр., [13, розд. 6]). За [8, теорема 1.1] см’я вдображень fnf_{n} одностайно неперервна в 𝔻.{\mathbb{D}}. Отже, з огляду на теорему Арцела-Аскол fnf_{n} нормальною см’ю (див. [13, теорема 20.4]), ншими словами, знайдеться пдпослдовнсть fnlf_{n_{l}} послдовност fn,f_{n}, що збгаться локально рвномрно в 𝔻{\mathbb{D}} до деякого вдображення f:𝔻→𝔻¯.f:{\mathbb{D}}\rightarrow\overline{{\mathbb{D}}}. Зауважимо, що кожне вдображення fnf_{n} задовольня рвняння

∂¯​fn=μn​(z,fn​(z))​∂fn+νn​(z,fn​(z))​∂fn¯.\overline{\partial}f_{n}=\mu_{n}(z,f_{n}(z))\partial f_{n}+\nu_{n}(z,f_{n}(z))\overline{\partial f_{n}}\,.

Оскльки Q0​(z)Q_{0}(z) скнченна майже скрзь, для майже всх z∈𝔻z\in{\mathbb{D}} знайдеться номер l0=l0​(z)l_{0}=l_{0}(z) такий, що μnl​(z,w)=μ⁡(z,w),\mu_{n_{l}}(z,w)=\mu(z,w), νnl​(z,w)=ν⁡(z,w)\nu_{n_{l}}(z,w)=\nu(z,w) при l⩾l0l\geqslant l_{0} всх w∈ℂ.w\in{\mathbb{C}}. Оскльки за припущенням функц μ\mu ν\nu задовольняють умову Каратеодор, будемо мати:

μnl​(z,fnl​(z))→μ⁡(z,f⁡(z)),\mu_{n_{l}}(z,f_{n_{l}}(z))\rightarrow\mu(z,f(z))\,,
νnl​(z,fnl​(z))→ν⁡(z,f⁡(z))\nu_{n_{l}}(z,f_{n_{l}}(z))\rightarrow\nu(z,f(z))

при l→∞.l\rightarrow\infty. Тод за лемою id1 вдображення ff належить класу Wloc1,p​(𝔻)W_{\rm loc}^{1,p}({\mathbb{D}}) розв’язком вихдного рвняння Бельтрам (2). □\Box

Доведення наслдку id1 вдбуваться аналогчно доведенню наслдку 5.1 в [8]. Дйсно, за теоремою Фубн з умови Q∈L1​(𝔻)Q\in L^{1}({\mathbb{D}}) випдлива вимрнсть нтегралв ∫S⁡(x0,r)∩DQ⁡(x)​d​ℋ1​(x)\int\limits_{S(x_{0},r)\cap D}\,Q(x)\,d\mathcal{H}^{1}(x) як функцй вд rr так х скнченнсть майже скрзь 0<r<∞0<r<\infty (див., напр., [21, теорема 8.1.III]). В цьому випадку, умови (13) (14) виконуються при p=2.p=2. Отже, снування розв’язку рвняння (2) його належнсть класу Wloc1,2​(𝔻)W_{\rm loc}^{1,2}({\mathbb{D}}) безпосередньо випливають з теореми id1.

Крм того, за [23, теорема 1]

|fn​(z)−fn​(z0)|⩽C⋅(‖Q‖1)1/2log1/2⁡(1+r0|z−z0|)∀z∈B⁡(z0,r0)|f_{n}(z)-f_{n}(z_{0})|\leqslant\frac{C\cdot(\|Q\|_{1})^{1/2}}{\log^{1/2}\left(1+\frac{r_{0}}{|z-z_{0}|}\right)}\quad\forall\,\,z\in B(z_{0},r_{0})

в довльнй точц z0∈𝔻,z_{0}\in{\mathbb{D}}, де ‖Q‖1\|Q\|_{1} – норма QQ в L1​(𝔻),L^{1}({\mathbb{D}}), CC – деяка стала 0<2​r0<dist⁡(z0,∂𝔻).0<2r_{0}<{\rm dist}\,(z_{0},\partial{\mathbb{D}}). Переходячи тут до границ при n→∞,n\rightarrow\infty, мамо спввдношення (15). Наслдок id1 встановлено. □\Box

Припустимо тепер, що Q∈F​M​O​(𝔻),Q\in FMO({\mathbb{D}}), або виконуться спввдношення (5). Тод послдовнсть gng_{n} утворю одностайно неперервну см’ю вдображень (див. [24, теореми 6.1 6.5]). Отже, з огляду на теорему Арцела-Аскол gng_{n} нормальною см’ю (див. [13, теорема 20.4]), ншими словами, знайдеться пдпослдовнсть gnlg_{n_{l}} послдовност gn,g_{n}, що збгаться локально рвномрно в 𝔻{\mathbb{D}} до деякого вдображення g:𝔻→𝔻¯.g:{\mathbb{D}}\rightarrow\overline{{\mathbb{D}}}. В силу умови нормування gnl​(0)=0g_{n_{l}}(0)=0 gnl​(1)=1g_{n_{l}}(1)=1 при всх l=1,2,….l=1,2,\ldots. Тод в силу [14, теорема 4.1] вдображення gg гомеоморфзмом в 𝔻,{\mathbb{D}}, крм того, за [14, лема 3.1] ми мамо також, що fnl→f=g−1f_{n_{l}}\rightarrow f=g^{\,-1} при l→∞l\rightarrow\infty локально рвномрно в 𝔻.{\mathbb{D}}. Дал застосумо схему мркувань, використану вище у випадку нтегровно функц Q.Q. Оскльки μn​(z)→μ​(z)\mu_{n}(z)\rightarrow\mu(z) при n→∞n\rightarrow\infty при майже всх z∈𝔻,z\in{\mathbb{D}}, за лемою id1 вдображення ff належить класу Wloc1,2​(𝔻)W_{\rm loc}^{1,2}({\mathbb{D}}) розв’язком вихдного квазлнйного рвняння Бельтрам (2). Наслдок доведений. □\Box

4. Приклади.

Приклад 1. Побудумо приклад неперервного, але не гомеоморфного розв’язку квазлнйного рвняння (2), який задовольня умови наслдку id1 (зокрема, теореми id1). Для спрощення будемо розглядати ситуацю, коли ν⁡(z,w)≡0,\nu(z,w)\equiv 0, причому, користумося конструкцю прикладу, наведеного в [7, роздл 3]. Нехай p⩾1p\geqslant 1 – довльне число нехай 0<α<2/p.0<\alpha<2/p. Як зазвичай, ми використовумо запис z=r​ei​θ,z=re^{i\theta}, r⩾0r\geqslant 0 и θ∈[0,2​π).\theta\in[0,2\pi). Покладемо

μ⁡(z,w)={e2​i​θ⋅2​r−α⁡(2​r−1)2​r+α⁡(2​r−1),1/2<|z|<1,|w|⩾1,e2​i​θ⋅|w|α+1−α⁡(2​r−1)|w|α+1+α⁡(2​r−1),1/2<|z|<1,|w|<1,0,|z|⩽1/2.\mu(z,w)=\left\{\begin{array}[]{rr}e^{2i\theta}\cdot\frac{2r-\alpha(2r-1)}{2r+\alpha(2r-1)},&1/2<|z|<1,|w|\geqslant 1,\\ e^{2i\theta}\cdot\frac{|w|^{\,\alpha}+1-\alpha(2r-1)}{|w|^{\,\alpha}+1+\alpha(2r-1)},&1/2<|z|<1,|w|<1,\\ 0\ ,&|z|\leqslant 1/2\,.\end{array}\right. (34)

Використовуючи спввдношення

∂¯​f∂f=e2​i​θ​r​fr+i​fθr​fr−i​fθ,\frac{\overline{\partial}f}{\partial f}=e^{2i\theta}\frac{rf_{r}+if_{\theta}}{rf_{r}-if_{\theta}}\,,

див. рвнсть (11.129) в [25], ми отримумо, що вдображення

f⁡(z)={z|z|​(2​|z|−1)1/α,1/2<|z|<1,0,|z|⩽1/2f(z)=\left\{\begin{array}[]{rr}\frac{z}{|z|}(2|z|-1)^{1/\alpha},&1/2<|z|<1,\\ 0\ ,&|z|\leqslant 1/2\end{array}\right. (35)

розв’язком рвняння fz¯=μ⁡(z,f⁡(z))⋅fz,f_{\overline{z}}=\mu(z,f(z))\cdot f_{z}, де функця μ\mu задаться спввдношенням (34). Зауважимо, що снування розв’язку вказаного рвняння забезпечуться теоремою id1 (для цього перевримо виконання всх умов ц теореми). Дйсно, функця φ⁡(x,c)=x−cx+c\varphi(x,c)=\frac{x-c}{x+c} ма додатну похдну при c:=α⁡(2​r−1)>0,c:=\alpha(2r-1)>0, тому при x∈[0,1]x\in[0,1] ця функця досяга свого максимального значення в точц x=1.x=1. Отже,

|e2​i​θ⋅|w|α+1−α⁡(2​r−1)|w|α+1+α⁡(2​r−1)|=|w|α+1−α⁡(2​r−1)|w|α+1+α⁡(2​r−1)⩽2−α⁡(2​r−1)2+α⁡(2​r−1).\biggl|e^{2i\theta}\cdot\frac{|w|^{\,\alpha}+1-\alpha(2r-1)}{|w|^{\,\alpha}+1+\alpha(2r-1)}\biggr|=\frac{|w|^{\,\alpha}+1-\alpha(2r-1)}{|w|^{\,\alpha}+1+\alpha(2r-1)}\leqslant\frac{2-\alpha(2r-1)}{2+\alpha(2r-1)}\,. (36)

Беручи до уваги дрб праворуч у (36), покладемо

μ⁡(z):=e2​i​θ⋅2−α⁡(2​r−1)2+α⁡(2​r−1).\mu(z):=e^{2i\theta}\cdot\frac{2-\alpha(2r-1)}{2+\alpha(2r-1)}\,. (37)

Для задано спввдношенням (37) функц μ\mu вдповдною й максимальною дилатацю KμK_{\mu} буде функця

Kμ​(z)={2α⁡(2​|z|−1),1/2<|z|<1,1,|z|⩽1/2.K_{\mu}(z)=\left\{\begin{array}[]{rr}\frac{2}{\alpha(2|z|-1)},&1/2<|z|<1,\\ 1\ ,&|z|\leqslant 1/2\end{array}\right.\,. (38)

Нехай k>1/α.k>1/\alpha. Зауважимо, що Kμ​(z)⩽kK_{\mu}(z)\leqslant k при |z|⩾2+k​α2​k​α|z|\geqslant\frac{2+k\alpha}{2k\alpha} Kμ​(z)>kK_{\mu}(z)>k в ншому випадку. Нехай, як ранше,

μk​(z,w)={μ⁡(z,w),Kμ​(z)⩽k,0,Kμ​(z)>k.\mu_{k}(z,w)=\left\{\begin{array}[]{rr}\mu(z,w),&K_{\mu}(z)\leqslant k,\\ 0\ ,&K_{\mu}(z)>k\,.\end{array}\right.

Вдзначимо, що розв’язками рвняння fz¯=μk​(z,f⁡(z))⋅fzf_{\overline{z}}=\mu_{k}(z,f(z))\cdot f_{z} вдображення

fk​(z)={z|z|​(2​|z|−1)1/α,2+k​α2​k​α<|z|<1,z(2+k​α2​k​α)⋅(2k​α)1/α,|z|⩽2+k​α2​k​α,f_{k}(z)=\left\{\begin{array}[]{rr}\frac{z}{|z|}(2|z|-1)^{1/\alpha},&\frac{2+k\alpha}{2k\alpha}<|z|<1,\\ \frac{z}{\left(\frac{2+k\alpha}{2k\alpha}\right)}\cdot{\left(\frac{2}{k\alpha}\right)}^{1/\alpha}\ ,&|z|\leqslant\frac{2+k\alpha}{2k\alpha}\end{array}\right.\,,

при цьому, обернен вдображення gk​(y)=fk−1​(y)g_{k}(y)=f_{k}^{\,-1}(y) обчислюються за формулою

gk​(y)={y⁡(|y|α+1)2​|y|,(2k​α)1/α<|y|<1,y⋅2+k​α2​k​α(2k​α)1/α,|y|⩽(2k​α)1/α.g_{k}(y)=\left\{\begin{array}[]{rr}\frac{y(|y|^{\alpha}+1)}{2|y|},&\left(\frac{2}{k\alpha}\right)^{1/\alpha}<|y|<1,\\ \frac{y\cdot\frac{2+k\alpha}{2k\alpha}}{\left(\frac{2}{k\alpha}\right)^{1/\alpha}},&|y|\leqslant\left(\frac{2}{k\alpha}\right)^{1/\alpha}\end{array}\right.\,. (39)

З (38) виплива, що

Kμk​(z):=(fk)z¯(fk)z={4​|z|2​α​(2​|z|−1),2+k​α2​k​α<|z|<1,1,|z|<|z|⩽2+k​α2​k​α.K_{\mu_{k}}(z):=\frac{(f_{k})_{\overline{z}}}{(f_{k})_{z}}=\left\{\begin{array}[]{rr}\frac{4|z|}{2\alpha(2|z|-1)},&\frac{2+k\alpha}{2k\alpha}<|z|<1,\\ 1\ ,&|z|<|z|\leqslant\frac{2+k\alpha}{2k\alpha}\end{array}\right.\,. (40)

Нам слд переврити, чи виконуться (14) для деяко нтегровно в 𝔻{\mathbb{D}} функц Q.Q. Для ц мети, пдставимо вдображення gkg_{k} з (39) у максимальну дилатацю Kμk,K_{\mu_{k}}, визначену рвнстю (40). Тод

Kμgk​(y):=Kμk​(gk​(y))={|y|α+1α​|y|α,(2k​α)1/α<|y|<1,1,|y|⩽(2k​α)1/α.K_{\mu_{g_{k}}}(y):=K_{\mu_{k}}(g_{k}(y))=\left\{\begin{array}[]{rr}\frac{|y|^{\alpha}+1}{\alpha|y|^{\alpha}},&\left(\frac{2}{k\alpha}\right)^{1/\alpha}<|y|<1\,,\\ 1\ ,&|y|\leqslant\left(\frac{2}{k\alpha}\right)^{1/\alpha}\end{array}\right.\,.

Зауважимо, що Kμgk​(y)⩽Q⁡(y):=|y|α+1α​|y|αK_{\mu_{g_{k}}}(y)\leqslant Q(y):=\frac{|y|^{\alpha}+1}{\alpha|y|^{\alpha}} при всх y∈𝔻,y\in{\mathbb{D}}, при цьому, функця QQ нтегровна в 𝔻{\mathbb{D}} навть в степен p,p, а не тльки в степен 11 (див. мркування, використан при розгляд [25, пропозиця 6.3]). За побудовою fk​(0)=0f_{k}(0)=0 fk​(1)=1.f_{k}(1)=1. Тому вс умови наслдку id1 (зокрема, теореми id1) виконуються, а у якост бажаного розв’язку рвняння fz¯=μ⁡(z)⋅fzf_{\overline{z}}=\mu(z)\cdot f_{z} можна розглянути вдображення f=f⁡(z),f=f(z), визначене рвнстю (35). Бльше того, з доведення ц теореми виплива, що вдображення ff вказаним там розв’язком, оскльки ff локально рвномрною границею послдовност fk.f_{k}. Зауважимо, що вдображення ff не гомеоморфним розв’язком, також воно не ан вдкритим, ан дискретним.

Приклад 2. Нехай ff – вдображення, визначене спввдношенням (35). Користуючись формулою fz=fr​rz+fθ​θz,f_{z}=f_{r}r_{z}+f_{\theta}\theta_{z}, ми отримамо, що fz=(2​r−1)(1/α)−1​(2α+2​r−1r2).f_{z}=(2r-1)^{(1/\alpha)-1}\left(\frac{2}{\alpha}+\frac{2r-1}{r^{2}}\right). Звдси виплива, що fzf_{z} дйсним числом при всх z∈𝔻,z\in{\mathbb{D}}, отже, fz=fz¯.f_{z}=\overline{f_{z}}. Отже, ми можемо записати:

fz¯=μ⁡(z,f)​fz=12⋅μ⁡(z,f)​fz+12⋅ν⁡(z,f)​fz¯,f_{\overline{z}}=\mu(z,f)f_{z}=\frac{1}{2}\cdot\mu(z,f)f_{z}+\frac{1}{2}\cdot\nu(z,f)\overline{f_{z}}\,,

де μ⁡(z,w)=ν⁡(z,w)\mu(z,w)=\nu(z,w) μ⁡(z,w)\mu(z,w) визначено спввдношенням (34). За доведеним вище в приклад id1 рвняння fz¯=μ⁡(z,f)​fz¯+ν⁡(z,f)​fz¯f_{\overline{z}}=\mu(z,f)f_{\overline{z}}+\nu(z,f)\overline{f_{z}} ма розв’язок f,f, визначений спввдношенням (35), причому коефцнти цього рвняння задовольняють умови наслдку id1 (зокрема, теореми id1).

Список лтератури

  • [1]
  • [2] Bojarski B., Gutlyanskii V., Ryazanov V. General Beltrami equations and BMO // Ukrainian Math. Bull. – 2008. – 5, no. 3. – P. 305–-326.
  • [3] Bojarski B., Gutlyanskii V., Ryazanov V. General Beltrami equations and BMO // Compl. Variab. and Elliptic Equat. – 2009. – 54, no. 10. – P. 305–-326.
  • [4] Bojarski B., Gutlyanskii V., Ryazanov V. On existence and representation of solutions for general degenerate Beltrami equations // Compl. Variab. and Elliptic Equat. – 2013. – 59, no. 1. – P. 67–-75.
  • [5] Gutlyanskii V. Ya., Ryazanov V. I., Srebro U., Yakubov E. The Beltrami Equation: A Geometric Approach. – New York etc.: Springer, 2012.
  • [6] Севостьянов Е.А. О квазилинейных уравнениях типа Бельтрами с вырождением // Матем. заметки. – 2011. – Т. 90, вып. 3. – С. 445–453; translation On quasilinear Beltrami-type equations with degeneration // Math. Notes. – 2011. – V. 90, no. 3-4. – P. 431–438.
  • [7] Севостьянов .О. Про снування розв’язкв рвнянь Бельтрам з умовами на обернен дилатац // Укр. мат. всник. – 2021. – Т. 18, № 2. – С. 243–254; translation On the existence of solutions of the Beltrami equations with conditions on inverse dilatations // J. Math. Sci. – 2021. – V. 258, no. 3. – P. 338–345.
  • [8] Sevost’yanov E.A. and Skvortsov S.A. Logarithmic Hölder continuous mappings and Beltrami equation // Anal. Math. Phys. – 2021. – article number 138.
  • [9] Martio O., Rickman S., and Väisälä J. Definitions for quasiregular mappings // Ann. Acad. Sci. Fenn. Ser. A1. – 1969. – 448. – P. 1–40.
  • [10] Ryazanov V., Srebro U. and Yakubov E. Finite mean oscillation and the Beltrami equation // Israel Math. J. – 2006. – 153. – P. 247–266.
  • [11] Bojarski B. Generalized solutions of a system of differential equations of the first order of the elliptic type with discontinuous coefficients // Mat. Sb. – 1957.– V. 43(85). – P. 451–-503.
  • [12] Lehto O., Virtanen K. Quasiconformal Mappings in the Plane. – New York etc., Springer, 1973.
  • [13] Väisälä J. Lectures on nn-Dimensional Quasiconformal Mappings. – Lecture Notes in Math. 229, Berlin etc.: Springer–Verlag, 1971.
  • [14] Ryazanov V.I., Salimov R.R. and Sevost’yanov E.A. On Convergence Analysis of Space Homeomorphisms // Siberian Advances in Mathematics. – 2013. – V. 23, no. 4. – P. 263–293.
  • [15] Maly J. and Martio O. Lusin’s condition NN and mappings of the class Wl​o​c1,nW_{loc}^{1,n} // J. Reine Angew. Math. – 1995. – V. 458. – P. 19–36.
  • [16] Пономарёв С.П. N−1N^{\,-1}-свойство отображений и условие (N)(N) Лузина // Матем. заметки. – 1995. – Т. 58. – С. 411–418.
  • [17] Sevost’yanov E.A. Equicontinuity of homeomorphisms with unbounded characteristic // Siberian Advances in Mathematics. – 2013. – V. 23, no. 2. – P. 106–122.
  • [18] Федерер Г. Геометрическая теория меры. – Москва, Наука, 1987.
  • [19] Решетняк Ю.Г. Пространственные отображения с ограниченным искажением. – Новосибирск, Наука, 1982.
  • [20] Ryazanov V., Srebro U., and Yakubov E. On convergence theory for Beltrami equations // Ukr. Mat. Visnyk. – 2008. – 5, № 4. – С. 524–535; transl. in Ukr. Math. Bull. – 2008. – 5, no 4. – P. 517–528.
  • [21] Сакс С. Теория интеграла. – М.: Издательство иностранной литературы, 1949.
  • [22] Martio O., Ryazanov V., Srebro U. and Yakubov E. Mappings with finite length distortion // J. d’Anal. Math. – 2004. – V. 93. – P. 215–236.
  • [23] Севостьянов .О., Скворцов С.О., Довгопятий О.П. Про негомеоморфн вдображеня з оберненою нервнстю Полецького // Укр. мат. всник. – 2020. – 17, № 3. – С. 414–436; translation Sevost’yanov E.A., Skvortsov S.A., Dovhopiatyi O.P. On nonhomeomorphic mappings with the inverse Poletsky inequality // Journal of Mathematical Sciences. – 2021. – 252, no. 4. – P. 541–557.
  • [24] Ryazanov V., Sevost’yanov E. Toward the theory of ring QQ-homeomorphisms // Israel J. Math. – 2008. – 168. – P. 101–118.
  • [25] Martio O., Ryazanov V., Srebro U. and Yakubov E. Moduli in Modern Mapping Theory. – New York: Springer Science + Business Media, LLC, 2009.
  • [26]

КОНТАКТНА НФОРМАЦЯ

вген Олександрович Севостьянов
1. Житомирський державний унверситет м. . Франко
вул. Велика Бердичвська, 40
м. Житомир, Украна, 10 008
2. нститут прикладно математики механки НАН Украни,
вул. Добровольського, 1
м. Слов’янськ, Украна, 84 100
e-mail: esevostyanov2009@gmail.com