跳到论文正文
W Papers独立论文阅读器 arXiv:2006.12492 论文正文 计算阅读时间 · 0%
引用这篇论文根据当前论文元数据生成,正式投稿前建议核对。

    
  
License: arXiv.org perpetual non-exclusive license
arXiv:2006.12492v1 [math.CA] 20 Jun 2020

Аналог теореми Меньшова–Трохимчука для моногенних функцiй в тривимiрнiй комутативнiй алгебрi

М.В. Ткачук &  С.А. ПлаксаIнститут математики НАН України Affiliation: maxim.v.tkachuk@gmail.com    [2pt] plaksa62@gmail.com

1. Вступ. В алгебрi комплексних чисел ℂ\mathbb{C} функцiя F:ℂ⟶ℂF\colon\mathbb{C}\longrightarrow\mathbb{C} називається моногенною в точцi ξ0∈ℂ\xi_{0}\in\mathbb{C}, якщо iснує скiнченна границя

limξ→ξ0F⁡(ξ)−F⁡(ξ0)ξ−ξ0.\lim_{\xi\to\xi_{0}}{\frac{F(\xi)-F(\xi_{0})}{\xi-\xi_{0}}}\,. (1)

При цьому границя (1) називається похiдною функцiї FF в точцi ξ0\xi_{0}. Функцiя, яка є моногенною в усiх точках областi D⊂ℂD\subset\mathbb{C}, називається голоморфною в цiй областi (див. [1]).

Встановленню послаблених умов голоморфностi функцiй комплексної змiнної присвяченi роботи Х. Бора [2], Х. Радемахера [3], Д.Є. Меньшова [4, 5, 6], В.С. Федорова [7], Г.П. Толстова [8], Ю.Ю. Трохимчука [9, 10], Г.Х. Синдаловського [11], Є.П. Долженко [12], Д.С. Теляковського [13], М.Т. Бродович [14].

Наведемо тут одну з умов Меньшова, яку, зберiгаючи позначення автора, називають умовою K′′′K^{\prime\prime\prime}, а саме: кажуть, що функцiя F⁡(ξ)F(\xi) задовольняє умову K′′′K^{\prime\prime\prime} в точцi ξ0\xi_{0}, якщо iснує границя (1), де ξ\xi належить або об’єднанню будь-яких двох рiзних прямих, що перетинаються в точцi ξ0\xi_{0}, або об’єднанню будь-яких трьох попарно неколiнеарних променiв з початком у точцi ξ0\xi_{0}.

Д.Є. Меньшов [4, 5, 6] показав достатнiсть виконання умови K′′′K^{\prime\prime\prime} в кожнiй точцi областi DD (за винятком не бiльш нiж зчисленної кiлькостi точок областi DD) для конформностi вiдображення FF у випадку, коли F:D→ℂF:D\rightarrow\mathbb{C} — неперервна однолиста функцiя. Ю.Ю. Трохимчук [9] зняв умову однолистостi функцiї FF, довiвши при цьому наступну теорему.

Теорема Меньшова–Трохимчука. Якщо функцiя F:D→ℂF:D\rightarrow\mathbb{C} неперервна в областi DD i в кожнiй її точцi, за винятком не бiльш нiж зчисленної їх кiлькостi, виконується умова K′′′K^{\prime\prime\prime}, то функцiя FF голоморфна в областi DD.

А.В. Бондар [15, 16] довiв аналог цiєї теореми для функцiй, заданих в багатовимiрному комплексному просторi ℂn\mathbb{C}^{n}, при цьому ним доведено, що для голоморфностi функцiї достатньо неперервностi цiєї функцiї та iснування i рiвностi похiдної Фреше вздовж 2​n2n спецiально вибраних напрямiв. А.В. Бондар [16] i В.I. Сiрик [17] довели також для функцiй, заданих в ℂn\mathbb{C}^{n}, аналоги iншої теореми Меньшова–Трохимчука, в якiй використовується певна умова збереження кутiв. О.С. Грецький [18] узагальнив згаданi тут результати А.В. Бондаря на вiдображення банахових просторiв.

Метою даної роботи є послаблення умов моногенностi для функцiй, що приймають значення в однiй з тривимiрних комутативних алгебр над полем комплексних чисел. При цьому моногеннiсть функцiї розумiється як поєднання її неперервностi з iснуванням похiдної Гато.

2. Моногеннi функцiї в тривимiрнiй комутативнiй гармонiчнiй алгебрi з двовимiрним радикалом. Розглянемо тривимiрну комутативну асоцiативну банахову алгебру 𝔸3\mathbb{A}_{3} з одиницею 11 над полем ℂ\mathbb{C}, базисом якої є трiйка {1,ρ,ρ2}\{1,\rho,\rho^{2}\}, i при цьому виконується рiвнiсть ρ3=0\rho^{3}=0. Визначимо евклiдову норму елемента алгебри рiвнiстю

‖a+b​ρ+c​ρ2‖:=|a|2+|b|2+|c|2,a,b,c∈ℂ.\|a+b\rho+c\rho^{2}\|:=\sqrt{|a|^{2}+|b|^{2}+|c|^{2}}\,,\qquad a,b,c\in\mathbb{C}\,.

Алгебра 𝔸3\mathbb{A}_{3} має єдиний максимальний iдеал ℐ:={λ1ρ+λ2ρ2:λ1,λ2∈ℂ}\mathcal{I}:=\{\lambda_{1}\rho+\lambda_{2}\rho^{2}:\lambda_{1},\lambda_{2}\in\mathbb{C}\}  який є також її радикалом.

Оскiльки ядром лiнiйного вiдображення f:𝔸3→ℂf:\mathbb{A}_{3}\rightarrow\mathbb{C}, що визначається рiвнiстю

f⁡(a+b​ρ+c​ρ2)=a,f(a+b\rho+c\rho^{2})=a\,, (2)

є максимальний iдеал ℐ\mathcal{I}, то ff є неперервним мультиплiкативним функцiоналом (див. [19, с. 135]).

Зафiксуємо спочатку дiйсний тривимiрний пiдпростiр E3:={ζ=xe1+ye2+ze3:x,y,z∈ℝ}⊂𝔸3E_{3}:=\{\zeta=xe_{1}+ye_{2}+ze_{3}\,:\,\,x,y,z\in\mathbb{R}\}\subset\mathbb{A}_{3}, де вектори  e1,e2,e3e_{1},e_{2},e_{3} — лiнiйно незалежнi над полем дiйсних чисел ℝ\mathbb{R}, проте, взагалi кажучи, не утворюють базис алгебри 𝔸3\mathbb{A}_{3} . На вибiр пiдпростору E3E_{3} накладемо лише одну вимогу: образом E3E_{3} при вiдображеннi ff є вся комплексна площина (див. [20, 21]).

Важливими з точки зору застосувань прикладами таких пiдпросторiв є пiдпростори, побудованi на гармонiчних базисах {e1,e2,e3}\{e_{1},e_{2},e_{3}\} алгебри 𝔸3\mathbb{A}_{3} , що задовольняють рiвнiсть  e12+e22+e32=0e_{1}^{2}+e_{2}^{2}+e_{3}^{2}=0 (див. [22, 23]). Iснування гармонiчних базисiв в комутативнiй алгебрi є iстотною передумовою побудови розв’язкiв тривимiрного рiвняння Лапласа у виглядi компонент розкладу диференцiйовних функцiй за векторами базису (див. [24, 25, 22]).

Добре вiдомо, що iснують рiзнi типи диференцiйовностi вiдображень в лiнiйних нормованих просторах. Насамперед, використовуються сильна дифекренцiйовнiсть за Фреше i слабка диференцiйовнiсть за Гато (див., наприклад, [19]), при цьому вiдповiднi похiднi Фреше i Гато визначаються як лiнiйнi оператори. Для функцiї, заданої в областi скiнченновимiрної комутативної асоцiативної алгебри, Г. Шефферс [26] розглядав похiдну, яка розумiється як функцiя, визначена в тiй самiй областi. Узагальнюючи такий пiдхiд на випадок довiльної комутативної банахової алгебри, Е.Р. Лорх [27] ввiв сильну похiдну функцiї, яка також розумiється як функцiя, визначена в тiй же областi, що i сама функцiя.

Функцiя Φ:Ω→𝔸3\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3} називається диференцiйовною за Лорхом в областi Ω⊂E3\Omega\subset E_{3}, якщо для кожної точки ζ∈Ω\zeta\in\Omega iснує елемент алгебри ΦL′​(ζ)∈𝔸3\Phi^{\prime}_{L}(\zeta)\in\mathbb{A}_{3} такий, що для кожного ε>0\varepsilon>0 iснує δ>0\delta>0 таке, що для всiх h∈E3h\in E_{3}, для яких ‖h‖<δ\|h\|<\delta, виконується нерiвнiсть:

‖Φ⁡(ζ+h)−Φ⁡(ζ)−h​ΦL′​(ζ)‖≤‖h‖​ε.\|\Phi(\zeta+h)-\Phi(\zeta)-h\Phi^{\prime}_{L}(\zeta)\|\leq\|h\|\varepsilon. (3)

Похiдна Лорха ΦL′​(ζ)\Phi^{\prime}_{L}(\zeta) є функцiєю змiнної ζ\zeta, тобто ΦL′:Ω→𝔸3\Phi^{\prime}_{L}:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}. При цьому вiдображення Bζ:E3→𝔸3B_{\zeta}:E_{3}\rightarrow\mathbb{A}_{3}, задане рiвнiстю Bζ​h=h​ΦL′​(ζ)B_{\zeta}h=h\Phi^{\prime}_{L}(\zeta), є обмеженим лiнiйним оператором. Отже, функцiя Φ\Phi, диференцiйовна за Лорхом в областi Ω\Omega, має похiдну Фреше BζB_{\zeta} в кожнiй точцi ζ∈Ω\zeta\in\Omega. Обернене твердження загалом не вiрне (див. приклад в монографiї [19, с. 116]).

Використовуючи диференцiал Гато, I.П. Мельниченко [25] запропонував розглядати похiдну Гато також як функцiю, визначену в тiй же областi, що i сама функцiя.

Якщо для функцiї Φ:Ω⟶𝔸3\Phi\colon\Omega\longrightarrow\mathbb{A}_{3}, заданої в областi Ω⊂E3\Omega\subset E_{3} , у кожнiй точцi ζ∈Ω\zeta\in\Omega iснує елемент алгебри ΦG′​(ζ)∈𝔸3\Phi_{G}^{\prime}(\zeta)\in\mathbb{A}_{3} такий, що

limδ→0+0(Φ⁡(ζ+δ​h)−Φ⁡(ζ))​δ−1=h​ΦG′​(ζ)∀h∈E3,\lim\limits_{\delta\rightarrow 0+0}\left(\Phi(\zeta+\delta h)-\Phi(\zeta)\right)\delta^{-1}=h\Phi_{G}^{\prime}(\zeta)\quad\forall h\in E_{3}\,, (4)

то функцiю ΦG′:Ω⟶𝔸3\Phi_{G}^{\prime}\colon\Omega\longrightarrow\mathbb{A}_{3} будемо називати похiдною Гато функцiї Φ\Phi .

Очевидно, що з iснування сильної похiдної Лорха ΦL′​(ζ)\Phi^{\prime}_{L}(\zeta) випливає iснування слабкої похiдної Гато ΦG′​(ζ)\Phi_{G}^{\prime}(\zeta) i рiвнiсть ΦL′​(ζ)=ΦG′​(ζ)\Phi_{L}^{\prime}(\zeta)=\Phi_{G}^{\prime}(\zeta), проте з iснування похiдної Фреше BζB_{\zeta} не випливає iснування похiдної ΦG′​(ζ)\Phi_{G}^{\prime}(\zeta), що демонструє згаданий вище приклад з монографiї [19, с. 116].

Розглянемо тепер поняття моногенної функцiї.

Функцiю Φ:Ω⟶𝔸3\Phi\colon\Omega\longrightarrow\mathbb{A}_{3} називаємо моногенною в областi Ω⊂E3\Omega\subset E_{3} , якщо Φ\Phi є неперервною i має похiдну Гато в кожнiй точцi областi Ω\Omega (див. [23, 28, 29]).

Хоча з iснування похiдної Гато ΦG′​(ζ)\Phi_{G}^{\prime}(\zeta) не випливає iснування похiдної Лорха ΦL′​(ζ)\Phi^{\prime}_{L}(\zeta) , але моногеннi функцiї Φ:Ω⟶𝔸3\Phi\colon\Omega\longrightarrow\mathbb{A}_{3} в областi Ω⊂E3\Omega\subset E_{3} є диференцiйовними за Лорхом у цiй областi. Це випливає з представлення моногенних функцiй Φ⁡(ζ)\Phi(\zeta), ζ∈Ω\zeta\in\Omega , через голоморфнi функцiї комплексної змiнної f⁡(ζ)f(\zeta), встановленого в роботi [23].

В роботi [30] послабено одну з умов моногенностi, а саме: показано, що за умови iснування похiдної Гато у функцiї Φ:Ω⟶𝔸3\Phi:\Omega\longrightarrow\mathbb{A}_{3} в усiх точках областi Ω⊂E3\Omega\subset E_{3} неперервнiсть функцiї Φ\Phi можна замiнити її локальною обмеженiстю в областi Ω\Omega .

3. Аналог теореми Меньшова–Трохимчука для моногенних функцiй в алгебрi 𝔸3\mathbb{A}_{3}. Введемо деякi позначення. Перетином радикалу алгебри 𝔸3\mathbb{A}_{3} з лiнiйним простором E3E_{3} є множина необоротних елементiв, що належать E3E_{3}. Цiєю множиною є деяка пряма L:={c​l:c∈ℝ}L:=\{c\,l\,:\,c\in\mathbb{R}\}, де через l∈E3l\in E_{3} позначено напрямний вектор прямої LL. Прообразом довiльної точки ξ∈ℂ\xi\in\mathbb{C} в E3E_{3} при вiдображеннi ff є пряма Lζ:={ζ+c​l:c∈ℝ}L^{\zeta}:=\{\zeta+c\,l\,:\,c\in\mathbb{R}\}, де ζ\zeta — деякий елемент iз E3E_{3} такий, що ξ=f⁡(ζ)\xi=f(\zeta). Очевидно, що пряма LζL^{\zeta} паралельна прямiй LL.

Зазначимо, що тут i надалi до об’єктiв з E3E_{3} застосовуються геометричнi поняття (паралельнiсть, опуклiсть в напрямку прямої тощо), якi, строго кажучи, мають сенс по вiдношенню до конгруентних прообразiв цих об’єктiв у ℝ3\mathbb{R}^{3} при взаємно однозначнiй вiдповiдностi ζ=x​e1+y​e2+z​e3\zeta=xe_{1}+ye_{2}+ze_{3} мiж елементами ζ∈E3\zeta\in E_{3} i точками (x,y,z)∈ℝ3(x,y,z)\in\mathbb{R}^{3}.

Нехай область Ω⊂E3\Omega\subset E_{3} є опуклою в напрямку прямої LL (область називається опуклою в напрямку прямої, якщо вона мiстить кожен вiдрiзок, який з’єднує двi точки областi i паралельний цiй прямiй).

Розглянемо наступний гiперкомплексний аналог умови Меньшова K′′′K^{\prime\prime\prime} в алгебрi 𝔸3\mathbb{A}_{3} для функцiй Φ:Ω→𝔸3\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}, визначених в областi Ω⊂E3\Omega\subset E_{3}.

Означення 1.

Будемо говорити, що функцiя Φ:Ω→𝔸3\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3} задовольняє умову K𝔸3,E3′′′K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}} в точцi ζ∈Ω\zeta\in\Omega, якщо iснує елемент Φ∗​(ζ)∈𝔸3\Phi_{*}(\zeta)\in\mathbb{A}_{3} такий, що рiвнiсть

limε→0,ε∈ℝ(Φ⁡(ζ+ε​h)−Φ⁡(ζ))​ε−1=h​Φ∗​(ζ)\lim_{\varepsilon\rightarrow 0,\,\varepsilon\in\mathbb{R}}\left(\Phi(\zeta+\varepsilon h)-\Phi(\zeta)\right)\varepsilon^{-1}=h\Phi_{*}(\zeta) (5)

виконується для трьох векторiв hh, а саме: векторiв h1,h2,lh_{1},h_{2},l, що утворюють базис в просторi E3E_{3}.

Зауважимо, що у випадку, коли функцiя Φ:Ω→𝔸3\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3} задовольняє умову K𝔸3,E3′′′K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}} в рiзних точках областi Ω⊂E3\Omega\subset E_{3}, набiр векторiв h1,h2h_{1},h_{2} може бути рiзним в рiзних точках цiєї областi.

Лема 1.

Нехай область Ω⊂E3\Omega\subset E_{3} є опуклою в напрямку прямої LL i неперервна в Ω\Omega функцiя Φ:Ω→𝔸3\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3} має вигляд Φ⁡(ζ)=ρ2​Φ2​(ζ)\Phi(\zeta)=\rho^{2}\Phi_{2}(\zeta), де Φ2​(ζ)∈ℂ\Phi_{2}(\zeta)\in\mathbb{C}, i задовольняє умову K𝔸3,E3′′′K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}} в усiх точках ζ∈Ω\zeta\in\Omega, крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. Тодi Φ2​(ζ)=F2​(f⁡(ζ))\Phi_{2}(\zeta)=F_{2}(f(\zeta)), де F2:D→ℂF_{2}:D\rightarrow\mathbb{C} — голоморфна функцiя в областi DD, яка є образом областi Ω\Omega при вiдображеннi ff.

Доведення.

Нехай ζ∈Ω\zeta\in\Omega — довiльна точка, в якiй функцiя Φ\Phi задовольняє умову K𝔸3,E3′′′K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}}. Запишемо рiвнiсть (5) для функцiї Φ⁡(ζ)=ρ2​Φ2​(ζ)\Phi(\zeta)=\rho^{2}\Phi_{2}(\zeta):

limε→0,ε∈ℝρ2​(Φ2​(ζ+ε​h)−Φ2​(ζ))​ε−1=h​Φ∗​(ζ)\lim_{\varepsilon\rightarrow 0,\,\varepsilon\in\mathbb{R}}\rho^{2}\left(\Phi_{2}(\zeta+\varepsilon h)-\Phi_{2}(\zeta)\right)\varepsilon^{-1}=h\Phi_{*}(\zeta) (6)

i зазначимо, що вона виконується при h∈{h1,h2,l}h\in\{h_{1},h_{2},l\}.

Пiдставимо h=h1h=h_{1} у рiвнiсть (6) i з урахуванням того, що h1h_{1} є оборотним елементом алгебри 𝔸3\mathbb{A}_{3}, отримаємо

Φ∗​(ζ)=ρ2​h1−1​limε→0,ε∈ℝ(Φ2​(ζ+ε​h1)−Φ2​(ζ))​ε−1=:ρ2​Ψ​(ζ).\Phi_{*}(\zeta)=\rho^{2}\,h_{1}^{-1}\lim_{\varepsilon\rightarrow 0,\,\varepsilon\in\mathbb{R}}\left(\Phi_{2}(\zeta+\varepsilon h_{1})-\Phi_{2}(\zeta)\right)\varepsilon^{-1}=:\rho^{2}\,\Psi(\zeta). (7)

Пiсля пiдстановки виразу (7) для Φ∗\Phi_{*} в рiвнiсть (6) вона набуде вигляду

limε→0,ε∈ℝρ2​(Φ2​(ζ+ε​h)−Φ2​(ζ))​ε−1=h​ρ2​Ψ​(ζ).\lim_{\varepsilon\rightarrow 0,\,\varepsilon\in\mathbb{R}}\rho^{2}\left(\Phi_{2}(\zeta+\varepsilon h)-\Phi_{2}(\zeta)\right)\varepsilon^{-1}=h\rho^{2}\Psi(\zeta). (8)

Тепер пiсля пiдстановки в (8) значення h=lh=l отримаємо нуль в правiй частинi рiвностi (8). Звiдси випливає, що похiдна функцiї Φ2\Phi_{2} вздовж прямої LζL^{\zeta} дорiвнює нулю всюди, крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. Тодi за теоремою 9 з монографiї Ю.Ю. Трохимчука [10, с. 103] функцiя Φ2\Phi_{2} є сталою на перетинi областi Ω\Omega з прямою LζL^{\zeta} (при цьому перетини областi Ω\Omega з усiма прямими LζL^{\zeta} є зв’язними внаслiдок опуклостi областi Ω\Omega в напрямку прямої LL). Отже, функцiя Φ2\Phi_{2} може бути представлена у виглядi Φ2​(ζ)=F2​(f⁡(ζ))\Phi_{2}(\zeta)=F_{2}(f(\zeta)), де F2:D→ℂF_{2}:D\rightarrow\mathbb{C} — деяка неперервна в областi DD функцiя.

Доведемо, що функцiя F2F_{2} голоморфна в областi DD.

Спочатку зазначимо, що наслiдком означення (2) функцiонала ff є рiвнiсть

ρ2​h​Ψ​(ζ)=ρ2​f​(h)​f​(Ψ⁡(ζ)).\rho^{2}\,h\Psi(\zeta)=\rho^{2}\,f(h)f(\Psi(\zeta)).

Тому, позначаючи при цьому ξ:=f⁡(ζ)\xi:=f(\zeta), переписуємо рiвнiсть (8) у виглядi

ρ2​limε→0,ε∈ℝ(F2​(ξ+ε​f​(h))−F2​(ξ))​ε−1=ρ2​f​(h)​f​(Ψ⁡(ζ)).\rho^{2}\,\lim_{\varepsilon\rightarrow 0,\,\varepsilon\in\mathbb{R}}\left(F_{2}(\xi+\varepsilon f(h))-F_{2}(\xi)\right)\varepsilon^{-1}=\rho^{2}\,f(h)f(\Psi(\zeta)). (9)

Оскiльки вирази бiля ρ2\rho^{2} в обох частинах рiвностi (9) приймають комплекснi значення, то з єдиностi розкладу елемента алгебри за базисом випливає рiвнiсть

limε→0,ε∈ℝ(F2​(ξ+ε​f​(h))−F2​(ξ))​ε−1=f⁡(h)​f​(Ψ⁡(ζ)),\lim_{\varepsilon\rightarrow 0,\,\varepsilon\in\mathbb{R}}\left(F_{2}(\xi+\varepsilon f(h))-F_{2}(\xi)\right)\varepsilon^{-1}=f(h)f(\Psi(\zeta)),

яка виконується при h∈{h1,h2}h\in\{h_{1},h_{2}\}.

Звiдси випливають рiвностi

f⁡(Ψ⁡(ζ))=limε→0,ε∈ℝ(F2​(ξ+ε​t1)−F2​(ξ))​(ε​t1)−1==limε→0,ε∈ℝ(F2​(ξ+ε​t2)−F2​(ξ))​(ε​t2)−1,f(\Psi(\zeta))=\lim_{\varepsilon\rightarrow 0,\,\varepsilon\in\mathbb{R}}\left(F_{2}(\xi+\varepsilon t_{1})-F_{2}(\xi)\right)(\varepsilon t_{1})^{-1}=\\ =\lim_{\varepsilon\rightarrow 0,\,\varepsilon\in\mathbb{R}}\left(F_{2}(\xi+\varepsilon t_{2})-F_{2}(\xi)\right)(\varepsilon t_{2})^{-1},

де   t1:=f⁡(h1)t_{1}:=f(h_{1}), t2:=f⁡(h2)t_{2}:=f(h_{2}).

Отже, в кожнiй точцi областi DD, за винятком не бiльш нiж зчисленної їх кiлькостi, iснують похiднi функцiї F2F_{2} вздовж двох рiзних прямих i цi похiднi рiвнi, а це означає, що неперервна функцiя F2F_{2} задовольняє умову K′′′K^{\prime\prime\prime} Меньшова. Тодi з теореми Меньшова–Трохимчука випливає голоморфнiсть функцiї F2F_{2} в областi DD. ∎

Кожен елемент a+b​ρ+c​ρ2a+b\rho+c\rho^{2}, a,b,c∈ℂa,b,c\in\mathbb{C}, за умови a≠0a\neq 0 має обернений елемент, розклад якого за базисом {1,ρ,ρ2}\{1,\rho,\rho^{2}\} визначається рiвнiстю

(a+b​ρ+c​ρ2)−1=1a−ba2​ρ+(b2a3−ca2)​ρ2.(a+b\rho+c\rho^{2})^{-1}=\frac{1}{a}-\frac{b}{a^{2}}\,\rho+\left(\frac{b^{2}}{a^{3}}-\frac{c}{a^{2}}\right)\rho^{2}\,.

Використовуючи цей розклад, легко виписати розклад за базисом {1,ρ,ρ2}\{1,\rho,\rho^{2}\} головного продовження голоморфної функцiї F:D→ℂF:D\rightarrow\mathbb{C} в область Π:={ζ∈E3:f⁡(ζ)∈D}\Pi:=\{\zeta\in E_{3}:f(\zeta)\in D\}, яка очевидно є нескiнченним цилiндром, твiрнi якого паралельнi прямiй LL:

12​π​i​∫γF⁡(t)​(t−ζ)−1​dt=F⁡(f⁡(ζ))+(a1​x+b1​y+c1​z)​F′​(f⁡(ζ))​ρ++((a2​x+b2​y+c2​z)​F′​(f⁡(ζ))+(a1​x+b1​y+c1​z)22​F′′​(f⁡(ζ)))​ρ2∀ζ=x​e1+y​e2+z​e3∈Π,\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}F(t)(t-\zeta)^{-1}\,dt=F(f(\zeta))+(a_{1}x+b_{1}y+c_{1}z)F^{\prime}(f(\zeta))\,\rho+\\ +\biggl((a_{2}x+b_{2}y+c_{2}z)F^{\prime}(f(\zeta))+\frac{(a_{1}x+b_{1}y+c_{1}z)^{2}}{2}F^{\prime\prime}(f(\zeta))\biggr)\,\rho^{2}\\ \forall\zeta=xe_{1}+ye_{2}+ze_{3}\in\Pi\,, (10)

де ii — уявна комплексна одиниця, замкнена жорданова спрямлювана крива γ\gamma лежить в областi DD i охоплює точку f⁡(ζ)=a0​x+b0​y+c0​zf(\zeta)=a_{0}x+b_{0}y+c_{0}z, а комплекснi сталi ak,bk,cka_{k},b_{k},c_{k} при k=0,1,2k=0,1,2, — це коефiцiєнти з розкладiв елементiв e1,e2,e3e_{1},e_{2},e_{3} за базисом {1,ρ,ρ2}\{1,\rho,\rho^{2}\}:

e1=a0+a1​ρ+a2​ρ2,e2=b0+b1​ρ+b2​ρ2,e1=c0+c1​ρ+c2​ρ2.\begin{array}[]{l}e_{1}=a_{0}+a_{1}\rho+a_{2}\rho^{2},\\ e_{2}=b_{0}+b_{1}\rho+b_{2}\rho^{2},\\ e_{1}=c_{0}+c_{1}\rho+c_{2}\rho^{2}.\end{array}

Розклад (10) узагальнює аналогiчний розклад, отриманий в теоремi 1.7 з [22] при додатковому припущеннi, що e1=1e_{1}=1.

Лема 2.

Нехай область Ω⊂E3\Omega\subset E_{3} є опуклою в напрямку прямої LL, функцiя Φ:Ω→𝔸3\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3} є неперервною в Ω\Omega i задовольняє умову K𝔸3,E3′′′K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}} в усiх точках ζ∈Ω\zeta\in\Omega , крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. Тодi при всiх ζ∈Ω\zeta\in\Omega справедливе представлення

Φ⁡(ζ)=12​π​i​∫γ(F0​(ξ)+F1​(ξ)​ρ+F2​(ξ)​ρ2)​(ξ−ζ)−1​𝑑ξ,\Phi(\zeta)=\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}\Big(F_{0}(\xi)+F_{1}(\xi)\rho+F_{2}(\xi)\,\rho^{2}\Big)(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi\,, (11)

де F0,F1,F2F_{0},F_{1},F_{2} — деякi функцiї, голоморфнi в областi DD, яка є образом областi Ω\Omega при вiдображеннi ff.

Доведення.

При ζ∈Ω\zeta\in\Omega розглянемо розклад Φ⁡(ζ)\Phi(\zeta) за базисом {1,ρ,ρ2}\{1,\rho,\rho^{2}\}:

Φ⁡(ζ)=Φ0​(ζ)+Φ1​(ζ)​ρ+Φ2​(ζ)​ρ2.\Phi(\zeta)=\Phi_{0}(\zeta)+\Phi_{1}(\zeta)\rho+\Phi_{2}(\zeta)\rho^{2}.

Функцiя ρ2​Φ​(ζ)=ρ2​Φ0​(ζ)\rho^{2}\Phi(\zeta)=\rho^{2}\Phi_{0}(\zeta) є неперервною в Ω\Omega i задовольняє умову K𝔸3,E3′′′K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}} в усiх точках ζ∈Ω\zeta\in\Omega, крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. Тодi з леми 1 випливає, що Φ0​(ζ)=F0​(f⁡(ζ))\Phi_{0}(\zeta)=F_{0}(f(\zeta)), де F0F_{0} — голоморфна функцiя в областi DD, яка є образом областi Ω\Omega при вiдображеннi ff.

Як випливає з рiвностi (10), першi компоненти в розкладах за базисом {1,ρ,ρ2}\{1,\rho,\rho^{2}\} функцiй Φ⁡(ζ)\Phi(\zeta) i 12​π​i​∫γF0​(ξ)​(ξ−ζ)−1​𝑑ξ\frac{1}{2\pi i}\int_{\gamma}F_{0}(\xi)(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi спiвпадають в областi Ω\Omega. Тому справедлива рiвнiсть

Φ⁡(ζ)−12​π​i​∫γF0​(ξ)​(ξ−ζ)−1​𝑑ξ=Φ11​(ζ)​ρ+Φ12​(ζ)​ρ2∀ζ∈Ω,\Phi(\zeta)-\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}F_{0}(\xi)(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi=\Phi_{11}(\zeta)\,\rho+\Phi_{12}(\zeta)\,\rho^{2}\quad\forall\zeta\in\Omega, (12)

де Φ11\Phi_{11}, Φ12\Phi_{12} — деякi комплекснозначнi неперервнi в Ω\Omega функцiї.

Тодi функцiя ρ⁡(Φ11​(ζ)​ρ+Φ12​(ζ)​ρ2)=ρ2​Φ11​(ζ)\rho(\Phi_{11}(\zeta)\rho+\Phi_{12}(\zeta)\rho^{2})=\rho^{2}\Phi_{11}(\zeta) є неперервною в Ω\Omega i задовольняє умову K𝔸3,E3′′′K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}} в усiх точках ζ∈Ω\zeta\in\Omega, крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. Отже, за лемою 1 маємо Φ11​(ζ)=F1​(f⁡(ζ))\Phi_{11}(\zeta)=F_{1}(f(\zeta)), де F1F_{1} — голоморфна функцiя в областi DD.

Далi так, як i при доведеннi рiвностi (12), отримуємо рiвнiсть

Φ11​(ζ)​ρ+Φ12​(ζ)​ρ2−ρ​12​π​i​∫γF1​(ξ)​(ξ−ζ)−1​𝑑ξ=Φ22​(ζ)​ρ2∀ζ∈Ω,\Phi_{11}(\zeta)\,\rho+\Phi_{12}(\zeta)\,\rho^{2}-\rho\,\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}F_{1}(\xi)(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi=\Phi_{22}(\zeta)\,\rho^{2}\quad\forall\zeta\in\Omega, (13)

де Φ22\Phi_{22} — деяка комплекснозначна неперервна в Ω\Omega функцiя.

Як наслiдок рiвностей (12), (13), маємо рiвнiсть

Φ⁡(ζ)−12​π​i​∫γF0​(ξ)​(ξ−ζ)−1​dξ−−ρ12​π​i∫γF1(ξ)(ξ−ζ)−1dξ=Φ22(ζ)ρ2∀ζ∈Ω.\Phi(\zeta)-\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}F_{0}(\xi)(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi-\\ -\rho\,\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}F_{1}(\xi)(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi=\Phi_{22}(\zeta)\rho^{2}\quad\forall\zeta\in\Omega. (14)

Тепер, спираючись на лему 1, приходимо до рiвностi Φ22​(ζ)=F2​(f⁡(ζ))\Phi_{22}(\zeta)=F_{2}(f(\zeta)), де F2F_{2} — голоморфна функцiя в областi DD. Тому справедливими є також рiвностi

ρ2​Φ22​(ζ)=ρ2​F2​(f⁡(ζ))=ρ2​12​π​i​∫γF2​(ξ)​(ξ−ζ)−1​𝑑ξ∀ζ∈Ω.\rho^{2}\,\Phi_{22}(\zeta)=\rho^{2}\,F_{2}(f(\zeta))=\rho^{2}\,\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}F_{2}(\xi)(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi\quad\forall\zeta\in\Omega\,. (15)

Нарештi, як наслiдок рiвностей (14), (15), отримуємо представлення (11). ∎

Основним результатом пункту 3 є наступне твердження.

Теорема 3.

Нехай область Ω⊂E3\Omega\subset E_{3} є опуклою в напрямку прямої LL, функцiя Φ:Ω→𝔸3\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3} є неперервною в Ω\Omega i задовольняє умову K𝔸3,E3′′′K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}} в усiх точках ζ∈Ω\zeta\in\Omega , крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. Тодi:

1) функцiя Φ\Phi є моногенною в областi Ω\Omega;

2) функцiя Φ\Phi продовжується до функцiї, моногенної в областi Π\Pi. Таке продовження єдине i задається рiвнiстю (11) при всiх ζ∈Π\zeta\in\Pi;

3) моногенне продовження (11) функцiї Φ\Phi є диференцiйовним за Лорхом в областi Π\Pi.

Усi твердження теореми 3 є очевидними наслiдками представлення (11).

Лiтература

  • [1] Goursat E. Cours d’analyse mathematique. — Paris: Gauthier–Villars, 1910. — Vol. 2.
  • [2] Bohr H. Über streckentreue und konforme Abbildung // Math. Zeitschr., 1918, 1, 403–420.
  • [3] Rademacher H. Über streckentreue und winkeltreue Abbildung // Math. Zeitschr., 1919, 4, 131–138.
  • [4] Menchov D. Sur les differentielles totales des fonctions univalentes // Math. Ann. 105 (1931), 75–85.
  • [5] Menchov D. Sur les fonctions monogenes // Bull. Soc. math. France. 1931. 59. С 141-182.
  • [6] Menchov D. Les conditions de monogeneite // Act. Sci. et Ind. 1936. № 329. Paris
  • [7] Федоров В.С. О моногенных функциях // Мат. сб., 1935, 42, № 4, 485–500
  • [8] Толстов Г.П. О криволинейном и повторном интеграле // Труды Мат. ин-та АН СССР. — 1950. — 35. — C. 3 — 101.
  • [9] Трохимчук Ю.Ю. Непрерывные отображения и условия моногенности. — Москва: Физматиз, 1963. — 212 с.
  • [10] Трохимчук Ю.Ю. Дифференциирование, внутренние отображения и критерии аналитичности. - Киев : Iн-т математики НАН Украины, 2007. – 539 с. – (Математика та її застосування) (Працi / Iн-т математики НАН України ; т. 70).
  • [11] Синдаловский Г.Х. О дифференцируемости и аналитичности однолистных отображений // Докл. АН СССР. 1979. 249. № 6. С. 1325-27
  • [12] Долженко Е.П. Работы Д.Е. Меньшова по теории аналитических функций и современное состояние теории моногенности // УМН, 1992, 47, № 5, 67–96.
  • [13] Теляковский Д.С. Об ослаблении условия асимптотической моногенности // Мат. заметки, 1996, 60, № 6, 902–911.
  • [14] Бродович М.Т. Об отображениях пространственной области, сохраняющих углы и растяжения вдоль системы лучей // Сиб. мат. журн. - 1997. - 38, № 2. - С. 260-262.
  • [15] Бондарь А.В. Многомерное обобщение одной теоремы Д. Е. Меньшова // Укр. мат. журн. - 1978. - 30, № 4. - С. 435–443.
  • [16] Бондарь А.В. Локальные геометрические характеристики голоморфных отображений. – Киев: Наук. думка, 1992. – 220 с.
  • [17] Сiрик В.I. Некоторые критерии голоморфности непрерывных отображений. - Укр. мат. журн. - 1985. - 37, № 6. - С. 751–756
  • [18] Грецький О.С. Про C-диференцiйовиiсть вiдображень банахових просторiв. - Укр. мат. журн. - 1994. - 46, № 10. - С. 1336–1342
  • [19] Hille E., Phillips R. S. Functional Analysis and Semi-Groups. — Providence, R.I.: Amer. Math. Soc., 1957.
  • [20] Plaksa S.A., Pukhtaievych R.P. Monogenic functions in a finite-dimensional semi-simple commutative algebra // An. St. Univ. Ovidius Constanta, 22, (2014), N 1, 221–235.
  • [21] Shpakivskyi V. Constructive description of monogenic functions in a finite-dimensional commutative associative algebra // Adv. Pure Appl. Math., 7, (2016), N 1, 63–-75.
  • [22] Мельниченко И.П., Плакса С.А. Коммутативные алгебры и пространственные поля.— Киев: Ин-т математики НАН Украины, 2008. – 230 с.
  • [23] Plaksa S.A., Shpakovskii V.S. Constructive description of monogenic functions in a harmonic algebra of the third rank // Ukr. Math. J., 62 (2011), no. 8, 1251–1266.
  • [24] Ketchum P.W. Analytic functions of hypercomplex variables // Trans. Amer. Math. Soc., 30, (1928), 641–667.
  • [25] Mel’nichenko I.P. The representation of harmonic mappings by monogenic functions // Ukr. Math. J., 27, (1975), N 5, 499–505.
  • [26] Scheffers G. Verallgemeinerung der grundlagen der gewöhnlich complexen fuktionen, I, II // Ber. Verh. Sachs. Akad. Wiss. Leipzig Mat.-Phys. Kl., 45, (1893), 828-–848; 46, (1894), 120-–134.
  • [27] Lorch E.R. The theory of analytic function in normed abelian vector rings // Trans. Amer. Math. Soc., 54 (1943), 414–425.
  • [28] Plaksa S.A. Commutative algebras associated with classic equations of mathematical physics // Advances in Applied Analysis, Trends in Mathematics, Springer, Basel (2012), 177–223.
  • [29] Plaksa S.A. Monogenic functions in commutative algebras associated with classical equations of mathematical physics // Укр. мат. вiсник, 2018, 15, № 4, 543–575.
  • [30] Plaksa S.A. On differentiable and monogenic functions in a harmonic algebra // Zb. Pr. Inst. Mat. NAN Ukr., 14, (2017), N 1, 210–221.