跳到论文正文
W Papers独立论文阅读器 arXiv:1911.01200 论文正文 计算阅读时间 · 0%
引用这篇论文根据当前论文元数据生成,正式投稿前建议核对。

    
  
License: arXiv.org perpetual non-exclusive license
arXiv:1911.01200v1 [math.MG] 25 Oct 2019

УДК 517.5

Е.А. Севостьянов (Житомирский государственный университет имени Ивана Франко; Институт прикладной математики и механики НАН Украины, г. Славянск)

С.А. Скворцов (Житомирский государственный университет имени Ивана Франко)

.О. Севостьянов (Житомирський державний унверситет мен вана Франка; нститут прикладно математики механки НАН Украни, м. Слов’янськ)

С.О. Скворцов (Житомирський державний унверситет мен вана Франка)

E.A. Sevost’yanov (Zhytomyr Ivan Franko State University; Institute of Applied Mathematics and Mechanics of NAS of Ukraine, Slov’yans’k)

S.O. Skvortsov (Zhytomyr Ivan Franko State University)

О равностепенной непрерывности семейств отображений, фиксирующих точку области

Про одностайну неперервнсть смей вдображень, що мають фксовану точку област

On equicontinuity of families of mappings with a fixed point of a domain

Изучено поведение одного класса отображений области евклидова пространства. Установлено, что указанный класс равностепенно непрерывен как во внутренних, так и в граничных точках области, если входящие в него отображения удовлетворяют общему условию нормировки, а соответствующая характеристика квазиконформности имеет слабый рост.

Дослджено поведнку одного класу вдображень област евклдового простору. Встановлено, що вказаний клас одностайно неперервним як у внутршнх, так у межових точках област, якщо вдображення, як входять до нього, задовольняють загальну умову нормування, а вдповдна характеристика квазконформност ма слабке зростання.

The behavior of a class of mappings of a domain of Euclidean space is studied. It is established that the indicated class is equicontinuous both at the inner and at the boundary points of the domain if the mappings contained in it satisfy the general normalization condition, and the corresponding characteristic of quasiconformality has a weak growth.

1. Вступ. Дану статтю присвячено вивченню вдображень з обмеженим скнченним спотворенням (див., напр., [1], [2]). Зокрема, в данй замтц ми продовжумо дещо доповнюмо дослдження, проведен в [3].

Нещодавно ми дослдили питання щодо локально глобально поведнки вдображень областей, коли х вдповдн образи змнними ([3]). При цьому, один важливий випадок не було враховано, а саме, не розглянуто ситуацю, коли вдображення мають загальну фксовану точку. В данй замтц ми покажемо, що вдповдн см’ вдображень одностайно неперервн всередин на меж задано област за вказано умови нормування.

Тут надал

A⁡(x0,r1,r2):={x∈ℝn:r1<|x−x0|<r2},A(x_{0},r_{1},r_{2}):=\left\{x\,\in\,{\mathbb{R}}^{n}:r_{1}<|x-x_{0}|<r_{2}\right\}\,, (1)

крм того, Mp​(Γ)M_{p}(\Gamma) познача pp-модуль см’ кривих Γ\Gamma (див. [4]). Нехай p⩾1p\geqslant 1 Q:ℝn→[0,∞]Q:{\mathbb{R}}^{n}\rightarrow[0,\infty] – вимрна за Лебегом функця, що дорвню нулю зовн D.D. Згдно з [1, розд. 7.6], будемо говорити, що f:D→ℝn¯f:D\rightarrow\overline{{\mathbb{R}}^{n}} – кльцеве QQ-вдображення в точц x0∈D¯x_{0}\in\overline{D} вдносно pp-модуля, x0≠∞,x_{0}\neq\infty, якщо при деяких r0=r⁡(x0)>0,r_{0}=r(x_{0})>0, довльних 0<r1<r2<r00<r_{1}<r_{2}<r_{0} довльних континуумах E1⊂B⁡(x0,r1)¯∩D,E_{1}\subset\overline{B(x_{0},r_{1})}\cap D, E2⊂(ℝn¯∖B⁡(x0,r2))∩D,E_{2}\subset\left(\overline{{\mathbb{R}}^{n}}\setminus B(x_{0},r_{2})\right)\cap D, виконуться спввдношення

Mp​(f⁡(Γ⁡(E1,E2,D)))⩽∫AQ⁡(x)⋅ηp​(|x−x0|)​𝑑m​(x),M_{p}\left(f\left(\Gamma\left(E_{1},\,E_{2},\,D\right)\right)\right)\ \leqslant\int\limits_{A}Q(x)\cdot\eta^{p}(|x-x_{0}|)\ dm(x)\,, (2)

де η:(r1,r2)→[0,∞]\eta:(r_{1},r_{2})\rightarrow[0,\infty] – довльна вимрна за Лебегом функця, що задовольня нервнсть

∫r1r2η⁡(r)​𝑑r⩾ 1.\int\limits_{r_{1}}^{r_{2}}\eta(r)\,dr\geqslant\ 1\,. (3)

Вдображення f:D→ℝn¯f:D\rightarrow\overline{{\mathbb{R}}^{n}} називаться кльцевим QQ-вдображенням в D¯∖{∞}\overline{D}\setminus\{\infty\} вдносно pp-модуля, якщо (2) виконуться для всх x0∈D¯∖{∞}.x_{0}\in\overline{D}\setminus\{\infty\}. Дане означення також можна застосувати до точки x0∈D¯∖{∞}x_{0}\in\overline{D}\setminus\{\infty\} за допомогою нверс φ⁡(x)=x|x|2,\varphi(x)=\frac{x}{|x|^{2}}, ∞↦0.\infty\mapsto 0. У подальшому h⁡(x,y)h(x,y) познача хордальну вдстань мж точками x,y∈ℝn¯,x,y\in\overline{{\mathbb{R}}^{n}}, а h⁡(E)h(E) – хордальний даметр множини E⊂ℝn¯E\subset\overline{{\mathbb{R}}^{n}} (див. [1, розд. 1]).

Нехай II – фксований набр ндексв Di,D_{i}, i∈I,i\in I, – деяка послдовнсть областей. Згдно з [5, розд. 2.4], будемо говорити, що см’я областей {Di}i∈I\{D_{i}\}_{i\in I} одностайно рвномрною вдносно pp-модуля, якщо для кожного r>0r>0 сну число δ>0\delta>0 таке, що нервнсть

Mp​(Γ⁡(F∗,F,Di))⩾δM_{p}(\Gamma(F^{\,*},F,D_{i}))\geqslant\delta (4)

виконуться для всх i∈Ii\in I довльних континуумв F,F∗⊂DiF,F^{*}\subset D_{i} таких, що h⁡(F)⩾rh(F)\geqslant r h⁡(F∗)⩾r.h(F^{\,*})\geqslant r.

Для p⩾1,p\geqslant 1, заданого числа δ>0,\delta>0, област D⊂ℝn,D\subset{\mathbb{R}}^{n}, n⩾2,n\geqslant 2, точки a∈Da\in D задано функц Q:D→[0,∞]Q:D\rightarrow[0,\infty] позначимо через 𝔉Q,a,p,δ​(D)\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D) см’ю всх кльцевих QQ-гомеоморфзмв f:D→ℝn¯f:D\rightarrow\overline{{\mathbb{R}}^{n}} в D¯\overline{D} вдносно pp-модуля, як задовольняють умови h⁡(f⁡(a),∂f⁡(D))⩾δh(f(a),\partial f(D))\geqslant\delta h⁡(ℝn¯∖f⁡(D))⩾δ.h(\overline{{\mathbb{R}}^{n}}\setminus f(D))\geqslant\delta. Покладемо

qx0​(r):=1ωn−1​rn−1​∫|x−x0|=rQ⁡(x)​𝑑S,q_{x_{0}}(r):=\frac{1}{\omega_{n-1}r^{n-1}}\int\limits_{|x-x_{0}|=r}Q(x)\,dS\,,

де d​SdS – елемент площ поверхн S,S,

qb′​(r):=1ωn−1​rn−1​∫|x−b|=rQ′​(x)​𝑑S,q^{\,\prime}_{b}(r):=\frac{1}{\omega_{n-1}r^{n-1}}\int\limits_{|x-b|=r}Q^{\,\prime}(x)\,dS\,,

Q′​(x)=max⁡{Q⁡(x),1}.Q^{\,\prime}(x)=\max\{Q(x),1\}. Ма мсце наступне твердження.

Теорема 1.   Припустимо, p∈(n−1,n],p\in(n-1,n], область DD локально зв’язною в кожнй точц x0∈∂Dx_{0}\in\partial D област Df′=f⁡(D)D_{f}^{\,\prime}=f(D) одностайно рвномрними вдносно pp-модуля по всх 𝔉Q,a,p,δ​(D).\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D). Якщо функця QQ ма скнченне середн коливання в D¯,\overline{D}, або в кожнй точц x0∈D¯x_{0}\in\overline{D} при деякому β⁡(x0)>0\beta(x_{0})>0 виконуться умова

∫0β⁡(x0)d​ttn−1p−1​qx0′1p−1​(t)=∞,\int\limits_{0}^{\beta(x_{0})}\frac{dt}{t^{\frac{n-1}{p-1}}q_{x_{0}}^{\,\prime\,\frac{1}{p-1}}(t)}=\infty\,, (5)

то кожне вдображення f∈𝔉Q,a,p,δ​(D)f\in\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D) ма неперервне продовження в D¯\overline{D} , крм того, см’я 𝔉Q,a,p,δ​(D¯),\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(\overline{D}), що складаться з продовжених таким чином вдображень f¯:D¯→ℝn¯,\overline{f}:\overline{D}\rightarrow\overline{{\mathbb{R}}^{n}}, одностайно неперервною в D¯.\overline{D}.

Як в [3], ми розглянемо також випадок складних меж, що вдноситься до ситуац простих кнцв (див. [3, теореми 3, 4]). Означення регулярних областей та областей з локально квазконформною межею можна знайти, напр., в [6], або вказанй публкац [3]. Означення простого кнця, яке тут вживаться, та замикання D¯P\overline{D}_{P} област DD в термнах простих кнцв також можна знайти в робот [6]. Справедливе наступне твердження.

Теорема 2.   Нехай p∈(n−1,n],p\in(n-1,n], область DD регулярна, а област Df′=f⁡(D)D_{f}^{\,\prime}=f(D) обмеженими одностайно рвномрними вдносно pp-модуля по всх f∈𝔉Q,a,p,δ​(D),f\in\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D), крм того, ц област мають локально квазконформну межу. Якщо функця QQ ма скнченне середн коливання в D¯,\overline{D}, або в кожнй точц x0∈D¯x_{0}\in\overline{D} при деякому β⁡(x0)>0\beta(x_{0})>0 виконуться умова (5), то кожне f∈𝔉Q,a,p,δ​(D)f\in\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D) ма неперервне продовження f¯:D¯P→ℝn¯\overline{f}:\overline{D}_{P}\rightarrow\overline{{\mathbb{R}}^{n}} в D¯P\overline{D}_{P} , крм того, см’я 𝔉Q,a,p,δ​(D¯)\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(\overline{D}) усх продовжених вдображень f¯:D¯P→ℝn¯\overline{f}:\overline{D}_{P}\rightarrow\overline{{\mathbb{R}}^{n}} одностайно неперервною в D¯P.\overline{D}_{P}.

Зауваження 1. В теорем id1 одностайну неперервнсть слд розумти в сенс вдображень, що дють мж просторами (X,d)(X,d) (X′,d′),\left(X^{\,\prime},d^{\,\prime}\right), де X=D¯PX=\overline{D}_{P} – поповнення област DD простими кнцями, а dd – одна з можливих метрик, що вдповдають топологчному простору D¯P\overline{D}_{P} ([6]). Крм того, X′=ℝn¯X^{\,\prime}=\overline{{\mathbb{R}}^{n}} d′d^{\,\prime} – хордальна (сферична) метрика.

2. Основн леми. Наступна лема мстить в соб твердження теореми id1 в найбльш загальнй ситуац вдносно функц Q.Q.

Лема 1.  Припустимо, p∈(n−1,n],p\in(n-1,n], область DD локально зв’язною в точц x0∈∂Dx_{0}\in\partial D област Df′=f⁡(D)D_{f}^{\,\prime}=f(D) одностайно рвномрними вдносно pp-модуля по всх 𝔉Q,a,p,δ​(D).\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D). Припустимо, що знайдеться ε0=ε0​(x0)>0\varepsilon_{0}=\varepsilon_{0}(x_{0})>0 та вимрна за Лебегом функця ψ:(0,ε0)→[0,∞]\psi:(0,\varepsilon_{0})\rightarrow[0,\infty] така, що

I⁡(ε,ε0):=∫εε0ψ⁡(t)​𝑑t<∞∀ε∈(0,ε0),I⁡(ε,ε0)→∞приε→0,I(\varepsilon,\varepsilon_{0}):=\int\limits_{\varepsilon}^{\varepsilon_{0}}\psi(t)\,dt<\infty\quad\forall\,\,\varepsilon\in(0,\varepsilon_{0})\,,\quad I(\varepsilon,\varepsilon_{0})\rightarrow\infty\quad\text{при}\quad\varepsilon\rightarrow 0\,, (6)

, крм того,

∫A⁡(x0,ε,ε0)Q⁡(x)⋅ψp​(|x−x0|)​𝑑m​(x)=o⁡(Ip​(ε,ε0)),\int\limits_{A(x_{0},\varepsilon,\varepsilon_{0})}Q(x)\cdot\psi^{\,p}(|x-x_{0}|)\,dm(x)=o(I^{p}(\varepsilon,\varepsilon_{0}))\,, (7)

при ε→0\varepsilon\rightarrow 0 (де A⁡(x0,ε,ε0)A(x_{0},\varepsilon,\varepsilon_{0}) визначена в (1)).

Тод кожне вдображення f∈𝔉Q,a,p,δ​(D)f\in\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D) ма неперервне продовження в точку x0x_{0} , крм того, см’я 𝔉Q,a,p,δ​(D∪{x0}),\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D\cup\{x_{0}\}), що складаться з продовжених таким чином вдображень f¯:D∪{x0}→ℝn¯,\overline{f}:D\cup\{x_{0}\}\rightarrow\overline{{\mathbb{R}}^{n}}, одностайно неперервною в D∪{x0}.D\cup\{x_{0}\}.

Доведення.   Одностайна неперервнсть см’ 𝔉Q,a,p,δ​(D∪{x0})\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D\cup\{x_{0}\}) всередин област D,D, а також наявнсть неперервного продовження кожного f∈𝔉Q,a,p,δ​(D∪{x0})f\in\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D\cup\{x_{0}\}) випливають аналогчно до мркувань, наведених на початку доведення [3, лема 1].

Залишилось довести одностайну неперервнсть 𝔉Q,a,p,δ​(D∪{x0})\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D\cup\{x_{0}\}) в точц x0.x_{0}. Доведемо це вд супротивного. Припустимо, що см’я вдображень 𝔉Q,a,p,δ​(D∪{x0})\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D\cup\{x_{0}\}) не одностайно неперервною в точц x0.x_{0}. Тод сну ε∗>0\varepsilon_{*}>0 з наступною умовою: знайдеться послдовнсть xm∈D,x_{m}\in D, xm→x0x_{m}\rightarrow x_{0} при m→∞,m\rightarrow\infty, fm∈𝔉Q,a,p,δ​(D)f_{m}\in\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D) так, що

h⁡(fm​(x0),fm​(xm))⩾ε∗.h(f_{m}(x_{0}),f_{m}(x_{m}))\geqslant\varepsilon_{*}. (8)

Оскльки fmf_{m} мають неперервне продовження в точку x0,x_{0}, з урахуванням (8) виплива снування послдовност xm′∈D,x^{\,\prime}_{m}\in D, xm′→x0x^{\,\prime}_{m}\rightarrow x_{0} при m→∞,m\rightarrow\infty, тако, що

h⁡(fm​(xm′),fm​(xm))⩾ε∗/2.h(f_{m}(x^{\,\prime}_{m}),f_{m}(x_{m}))\geqslant\varepsilon_{*}/2. (9)

Оскльки DD локально зв’язною на свой меж, то ми можемо вважати, що точки xmx_{m} xm′x^{\prime}_{m} належать околу VmV_{m} точки x0x_{0} такому, що Wm:=Vm∩DW_{m}:=V_{m}\cap D зв’язна Wm⊂B⁡(x0,2−m).W_{m}\subset B(x_{0},2^{\,-m}). З’днамо точки xmx_{m} xm′x^{\prime}_{m} кривою γm⊂Wm⊂B⁡(x0,2−m).\gamma_{m}\subset W_{m}\subset B(x_{0},2^{\,-m}).

Застосумо тепер наступну конструкцю. Якщо ∂D\partial D мстить принаймн одну скнченну точку, крм x0,x_{0}, позначимо символом y0.y_{0}. В протилежному випадку, покладемо y0:=∞.y_{0}:=\infty. Оскльки область DD локально зв’язною в усх точках меж, точку aa можна з’днати кривою з точкою y0,y_{0}, яка цлком належить D,D, крм сво кнцево точки y0;y_{0}; див. з цього приводу [1, пропозиця 13.2]. Останню криву позначимо через E.E. Без обмеження загальност, можна вважати, що E⊂D∖B⁡(x0,ε0),E\subset D\setminus B(x_{0},\varepsilon_{0}), де ε0\varepsilon_{0} – число з умови леми. Зауважимо, що C⁡(y0,fm)⊂∂fm​(D),C(y_{0},f_{m})\subset\partial f_{m}(D), див., напр., [1, пропозиця 13.5]. Доведемо тепер снування точки am∈E,a_{m}\in E, тако що

h⁡(fm​(a),fm​(am))⩾(1/2)⋅h⁡(fm​(a),∂fm​(D))⩾δ/2.h(f_{m}(a),f_{m}(a_{m}))\geqslant(1/2)\cdot h(f_{m}(a),\partial f_{m}(D))\geqslant\delta/2\,. (10)

Дйсно, зафксумо m=1,2,….m=1,2,\ldots. Нехай zk∈E,z_{k}\in E, k=1,2​…k=1,2\ldots – довльна послдовнсть, для яко zk→y0z_{k}\rightarrow y_{0} при k→∞.k\rightarrow\infty. Оскльки простр ℝn¯\overline{{\mathbb{R}}^{n}} компактним, то можна вважати, що послдовнсть fm​(zk)f_{m}(z_{k}) також збгаться до деяко точки y0′y_{0}^{\,\prime} по хордальнй метриц при k→∞.k\rightarrow\infty. Оскльки при гомеоморфзмах C⁡(y0,fm)⊂∂fm​(D)C(y_{0},f_{m})\subset\partial f_{m}(D) (див., напр., [1, пропозиця 13.5]), то y0′∈∂fm​(D).y_{0}^{\,\prime}\in\partial f_{m}(D). Оскльки fm​(zk)→y0′f_{m}(z_{k})\rightarrow y_{0}^{\,\prime} при k→∞,k\rightarrow\infty, то для числа δ/2\delta/2 знайдеться k0∈ℕk_{0}\in{\mathbb{N}} такий, що

h⁡(fm​(zk),y0′)<δ/2h(f_{m}(z_{k}),y_{0}^{\,\prime})<\delta/2 (11)

при всх k⩾k0.k\geqslant k_{0}. Покладемо am:=zk0.a_{m}:=z_{k_{0}}. Тод, за нервнстю трикутника, спввдношення (11), а також за означенням класу вдображень 𝔉Q,a,p,δ​(D),\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D), мамо:

δ⩽h⁡(fm​(a),∂fm​(D))⩽\delta\leqslant h(f_{m}(a),\partial f_{m}(D))\leqslant
⩽h⁡(fm​(a),y0′)⩽h⁡(fm​(a),fm​(am))+h⁡(fm​(am),y0′)⩽\leqslant h(f_{m}(a),y^{\,\prime}_{0})\leqslant h(f_{m}(a),f_{m}(a_{m}))+h(f_{m}(a_{m}),y^{\,\prime}_{0})\leqslant (12)
⩽h⁡(fm​(a),fm​(am))+δ/2,\leqslant h(f_{m}(a),f_{m}(a_{m}))+\delta/2\,,

або, переносячи δ/2\delta/2 в лву частину (12),

δ/2⩽h⁡(fm​(a),∂fm​(D))⩽h⁡(fm​(a),fm​(am)).\delta/2\leqslant h(f_{m}(a),\partial f_{m}(D))\leqslant h(f_{m}(a),f_{m}(a_{m}))\,.

Останн спввдношення доводить (10).

Замкнену пдкриву криво E,E, що з’дну точки a0a_{0} aa в D,D, позначимо через FmF_{m} (див. малюнок 1).

Refer to caption

Рис. 1: До доведення леми id1

Нехай r0∈(0,ε0)r_{0}\in(0,\varepsilon_{0}) таким, що I⁡(r,ε0)>0I(r,\varepsilon_{0})>0 при 0<r<r00<r<r_{0} (це можливо з огляду на умову I⁡(ε,ε0)→∞I(\varepsilon,\varepsilon_{0})\rightarrow\infty при ε→0\varepsilon\rightarrow 0). Нехай також m0∈ℕm_{0}\in{\mathbb{N}} таким, що 2−m<r02^{\,-m}<r_{0} при m⩾m0.m\geqslant m_{0}. Тод для цих самих mm розглянемо см’ю вимрних функцй

ηm​(t)={ψ⁡(t)/I⁡(2−m,ε0),t∈(2−m,ε0),0,t∉(2−m,ε0).\eta_{m}(t)=\left\{\begin{array}[]{rr}\psi(t)/I(2^{\,-m},\varepsilon_{0}),&t\in(2^{\,-m},\varepsilon_{0}),\\ 0,&t\not\in(2^{\,-m},\varepsilon_{0})\,.\end{array}\right.

Зауважимо, що функц ηm\eta_{m} задовольняють спввдношення (3) при r1=2−mr_{1}=2^{\,-m} r2=ε0,r_{2}=\varepsilon_{0}, вдповдно. В такому випадку, за спввдношенням (2) при m→∞m\rightarrow\infty

Mp​(fm​(Γ⁡(|γm|,Fm,D)))=M_{p}(f_{m}(\Gamma(|\gamma_{m}|,F_{m},D)))=
=Mp​(Γ⁡(fm​(|γm|),fm​(Fm),fm​(D)))⩽α⁡(2−m)→0,=M_{p}(\Gamma(f_{m}(|\gamma_{m}|),f_{m}(F_{m}),f_{m}(D)))\leqslant\alpha(2^{\,-m})\rightarrow 0\,, (13)

де α⁡(r)\alpha(r) – деяка функця, що пряму до нуля при r→0r\rightarrow 0 снування яко обумовлено спввдношенням (7).

Проте, оскльки см’я областей fm​(D)f_{m}(D) одностайно рвномрною вдносно pp-модуля, то враховуючи спввдношення (10), мамо:

Mp​(Γ⁡(fm​(|γm|),fm​(Fm),fm​(D)))⩾δ∗>0M_{p}(\Gamma(f_{m}(|\gamma_{m}|),f_{m}(F_{m}),f_{m}(D)))\geqslant\delta_{*}>0 (14)

за певного δ∗>0.\delta_{*}>0. Спввдношення (13) (14) суперечать одне одному, що доводить лему. □\Box

Твердження теореми id1 безпосередньо виплива з леми id1 [7, пропозиця 2, детал доведення теореми 2]. □\Box

Сформулюмо доведемо також лему про аналогчн класи вдображень для випадку, коли область DD ма межу бльш складно структури.

Лема 2.   Нехай p∈(n−1,n],p\in(n-1,n], область DD регулярна, а област Df′=f⁡(D)D_{f}^{\,\prime}=f(D) обмеженими одностайно рвномрними вдносно pp-модуля по всх f∈𝔉Q,a,p,δ​(D),f\in\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D), крм того, ц област мають локально квазконформну межу. Припустимо, що знайдеться ε0=ε0​(x0)>0\varepsilon_{0}=\varepsilon_{0}(x_{0})>0 та вимрна за Лебегом функця ψ:(0,ε0)→[0,∞]\psi:(0,\varepsilon_{0})\rightarrow[0,\infty] така, що виконуються умови (6)–(7).

Тод кожне f∈𝔉Q,a,p,δ​(D)f\in\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D) ма неперервне продовження f¯:D¯P→ℝn¯\overline{f}:\overline{D}_{P}\rightarrow\overline{{\mathbb{R}}^{n}} в D¯P\overline{D}_{P} , крм того, см’я 𝔉Q,a,p,δ​(D¯)\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(\overline{D}) усх продовжених вдображень f¯:D¯P→ℝn¯\overline{f}:\overline{D}_{P}\rightarrow\overline{{\mathbb{R}}^{n}} одностайно неперервною в D¯P.\overline{D}_{P}.

Доведення.   Одностайна неперервнсть см’ 𝔉Q,a,p,δ​(D¯)\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(\overline{D}) всередин област D,D, а також наявнсть неперервного продовження кожного f∈𝔉Q,a,p,δ​(D¯)f\in\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(\overline{D}) випливають аналогчно до мркувань, наведених на початку доведення [3, лема 1].

Доведемо одностайну неперервнсть 𝔉Q,a,p,δ​(D¯)\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(\overline{D}) в ED:=D¯P∖D.E_{D}:=\overline{D}_{P}\setminus D. Припустимо протилежне, а саме, що снують ε∗>0,\varepsilon_{*}>0, P0∈ED,P_{0}\in E_{D}, послдовнсть xm∈D¯P,x_{m}\in\overline{D}_{P}, xm→P0x_{m}\rightarrow P_{0} при m→∞,m\rightarrow\infty, вдображення fm∈𝔉Q,a,p,δ​(D¯)f_{m}\in\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(\overline{D}) так, що

h(fm(xm),fm(P0))⩾ε∗,m=1,2,….h(f_{m}(x_{m}),f_{m}(P_{0}))\geqslant\varepsilon_{*}\,,\quad m=1,2,\ldots\,. (15)

Враховуючи (15) мркуючи так, як при доведенн попередньо леми id1, ми можемо вважати, що xm∈D,x_{m}\in D, крм того, сну ще одна послдовнсть xm′∈D¯P,x^{\,\prime}_{m}\in\overline{D}_{P}, xm′→P0x^{\,\prime}_{m}\rightarrow P_{0} при m→∞,m\rightarrow\infty, така, що

h(fm(xm),fm(xm′))⩾ε∗/2,m=1,2,….h(f_{m}(x_{m}),f_{m}(x^{\,\prime}_{m}))\geqslant\varepsilon_{*}/2\,,\quad m=1,2,\ldots\,. (16)

Нехай dmd_{m} – послдовнсть областей розрзв σm\sigma_{m}, що вдповда кнцю P0P_{0} така, що σm⊂S⁡(x0,rm),\sigma_{m}\subset S(x_{0},r_{m}), x0∈∂Dx_{0}\in\partial D rm→0r_{m}\rightarrow 0 при m→∞m\rightarrow\infty (див. [6, лема 2]). Без обмеження загальност, можна вважати, що xm,xm′∈dm.x_{m},x^{\,\prime}_{m}\in d_{m}. Нехай тод γm\gamma_{m} – крива, що з’дну точки xmx_{m} xm′x^{\,\prime}_{m} всередин dm.d_{m}.

Оскльки область DD регулярна, простр D¯P\overline{D}_{P} мстить не менше двох простих кнцв P1P_{1} P2∈ED.P_{2}\in E_{D}. Нехай P1⊂EDP_{1}\subset E_{D} – простий кнець, що не спвпада з P0.P_{0}. Припустимо, Gm,G_{m}, m=1,2,…,m=1,2,\ldots, – послдовнсть областей, яка вдповда простому кнцю P1.P_{1}. Оскльки при кожному m=1,2,…m=1,2,\ldots вдображення fmf_{m} ма неперервне продовження на D¯P,\overline{D}_{P}, можна пдбрати послдовнсть ζm∈Gm,\zeta_{m}\in G_{m}, ζm→P1\zeta_{m}\rightarrow P_{1} при m→∞,m\rightarrow\infty, такою, що h⁡(fm​(ζm),fm​(P1))→0h(f_{m}(\zeta_{m}),f_{m}(P_{1}))\rightarrow 0 при m→∞.m\rightarrow\infty. Зауважимо, що при всх m⩾m0m\geqslant m_{0} деякому m0∈ℕm_{0}\in{\mathbb{N}}

h⁡(fm​(a),fm​(ζm))⩾h⁡(fm​(a),fm​(P1))−h⁡(fm​(ζm),fm​(P1))⩾δ/2,h(f_{m}(a),f_{m}(\zeta_{m}))\geqslant h(f_{m}(a),f_{m}(P_{1}))-h(f_{m}(\zeta_{m}),f_{m}(P_{1}))\geqslant\delta/2\,, (17)

де, як звично, h⁡(x,y)h(x,y) познача хордальну вдстань мж xx y.y. Побудумо послдовнсть континуумв Km,K_{m}, m=1,2,…,m=1,2,\ldots, наступним чином. З’днамо точки ζ1\zeta_{1} aa довльною кривою в D,D, котру позначимо K1.K_{1}. Дал, з’днамо точки ζ2\zeta_{2} ζ1\zeta_{1} кривою K1′,K_{1}^{\prime}, в G1.G_{1}. Поднавши крив K1K_{1} K1′,K_{1}^{\prime}, отримамо криву K2,K_{2}, що з’дну точки aa ζ2.\zeta_{2}. так дал. Нехай на деякому кроц мамо криву Km,K_{m}, що з’дну точки ζm\zeta_{m} a.a. З’днамо точки ζm+1\zeta_{m+1} ζm\zeta_{m} кривою Km′,K_{m}^{\,\prime}, яка лежить в Gm.G_{m}. Поднавши мж собою крив KmK_{m} Km′,K_{m}^{\,\prime}, отримамо криву Km+1.K_{m+1}. так дал (див. малюнок 2).

Refer to caption

Рис. 2: До доведення леми id1

Покажемо, що знайдеться номер m1∈ℕ,m_{1}\in{\mathbb{N}}, такий що

dm∩Km=∅∀m⩾m1.d_{m}\cap K_{m}=\varnothing\quad\forall\quad m\geqslant m_{1}\,. (18)

Припустимо, що (18) не виконуться, тод знайдеться зростаюча послдовнсть номерв mk→∞,m_{k}\rightarrow\infty, k→∞,k\rightarrow\infty, точок ξk∈Kmk∩dmk,\xi_{k}\in K_{m_{k}}\cap d_{m_{k}}, m=1,2,…,.m=1,2,\ldots,\,. Тод ξk→P0\xi_{k}\rightarrow P_{0} при k→∞.k\rightarrow\infty.

Зауважимо, що можлив два випадки: або вс елементи ξk\xi_{k} при k=1,2,…k=1,2,\ldots належать D∖G1,D\setminus G_{1}, або знайдеться номер k1k_{1} такий, що ξk1∈G1.\xi_{k_{1}}\in G_{1}. Дал, розглянемо послдовнсть ξk,\xi_{k}, k>k1.k>k_{1}. Зауважимо, що можлив два випадки: або ξk\xi_{k} при k>k1k>k_{1} належать D∖G2,D\setminus G_{2}, або знайдеться k2>k1k_{2}>k_{1} такий, що ξk2∈G2.\xi_{k_{2}}\in G_{2}. так дал. Припустимо, що елемент ξkl−1∈Gl−1\xi_{k_{l-1}}\in G_{l-1} вже побудований. Зауважимо, що можлив два випадки: або ξk\xi_{k} належать D∖GlD\setminus G_{l} при k>kl−1,k>k_{l-1}, або знайдеться номер kl>kl−1k_{l}>k_{l-1} такий, що ξkl∈Gl.\xi_{k_{l}}\in G_{l}. т.д. Ця процедура може бути як скнченною, так нескнченною, в зв’язку з чим мамо дв можлив ситуац:

1) або знайдуться номери n0∈ℕn_{0}\in{\mathbb{N}} l0∈ℕl_{0}\in{\mathbb{N}} так, що ξk∈D∖Gn0\xi_{k}\in D\setminus G_{n_{0}} при всх k>l0;k>l_{0};

2) або для кожного l∈ℕl\in{\mathbb{N}} знайдеться елемент ξkl\xi_{k_{l}} такий, що ξkl∈Gl,\xi_{k_{l}}\in G_{l}, причому послдовнсть klk_{l} зростаючою по l∈ℕ.l\in{\mathbb{N}}.

Розглянемо кожен з цих випадкв окремо покажемо, що в обох з них ми приходимо до суперечност. Нехай ма мсце ситуаця 1), тод зауважимо, що вс елементи послдовност ξk\xi_{k} належать Kn0,K_{n_{0}}, звдки виплива снування пдпослдовност ξkr,\xi_{k_{r}}, r=1,2,…,r=1,2,\ldots, збжно при r→∞r\rightarrow\infty до деяко точки ξ0∈D.\xi_{0}\in D. Проте, ξk∈dmk\xi_{k}\in d_{m_{k}} , отже, ξ0∈⋂m=1∞dm¯⊂∂D\xi_{0}\in\bigcap\limits_{m=1}^{\infty}\overline{d_{m}}\subset\partial D (див. [6, пропозиця 1]). Отримана суперечнсть вказу на неможливсть випадку 1). Нехай ма мсце випадок 2), тод одночасно ξk→P0\xi_{k}\rightarrow P_{0} ξk→P1\xi_{k}\rightarrow P_{1} при k→∞.k\rightarrow\infty. Оскльки простр D¯P\overline{D}_{P} метричним (див. [6, зауваження 3], то звдси, за нервнстю трикутника, виплива, що P1=P0,P_{1}=P_{0}, що суперечить обранню P1.P_{1}. Отримана суперечнсть вказу на справедливсть спввдношення (18).

Покладемо тепер ε0~=min⁡{ε0,rm1+1},\widetilde{\varepsilon_{0}}=\min\{\varepsilon_{0},r_{m_{1}+1}\}, нехай M0M_{0} – натуральне число, таке що rm<ε0~r_{m}<\widetilde{\varepsilon_{0}} при всх m⩾M0.m\geqslant M_{0}. Розглянемо см’ю вимрних функцй

ηm​(t)={ψ⁡(t)/I⁡(rm,ε0~),t∈(rm,ε0~),0,t∉(rm,ε0~),\eta_{m}(t)=\left\{\begin{array}[]{rr}\psi(t)/I(r_{m},\widetilde{\varepsilon_{0}}),&t\in(r_{m},\widetilde{\varepsilon_{0}}),\\ 0,&t\not\in(r_{m},\widetilde{\varepsilon_{0}})\,,\end{array}\right.

де, як ранше, I⁡(a,b)I(a,b) визначена спввдношенням I⁡(a,b)=∫abψ⁡(t)​𝑑t.I(a,b)=\int\limits_{a}^{b}\psi(t)\,dt. Зауважимо, що функця ηm\eta_{m} при кожному фксованому m⩾M0m\geqslant M_{0} задовольня спввдношення (3) (r1:=rmr_{1}:=r_{m} r2:=ε0~r_{2}:=\widetilde{\varepsilon_{0}}). За спввдношенням (18) та за означенням розрзв σm⊂S⁡(x0,rm),\sigma_{m}\subset S(x_{0},r_{m}), мамо:

Γ⁡(|γm|,Km,D)>Γ⁡(S⁡(x0,rm),S⁡(x0,ε0~),D).\Gamma\left(|\gamma_{m}|,K_{m},D\right)>\Gamma(S(x_{0},r_{m}),S(x_{0},\widetilde{\varepsilon_{0}}),D)\,.

Отже,

fm​(Γ⁡(|γm|,Km,D))>fm​(Γ⁡(S⁡(x0,rm),S⁡(x0,ε0~),D)),f_{m}(\Gamma\left(|\gamma_{m}|,K_{m},D\right))>f_{m}(\Gamma(S(x_{0},r_{m}),S(x_{0},\widetilde{\varepsilon_{0}}),D))\,,

звдки, за означенням класу 𝔉Q,a,p,δ​(D¯),\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(\overline{D}), з урахуванням спввдношень (6)–(7), будемо мати, що

Mp(fm(Γ(|γm|,Km,D)))⩽Mp(fm(Γ(S(x0,rm),S(x0,ε0~),D))⩽α(rm),m⩾M0,M_{p}(f_{m}(\Gamma(|\gamma_{m}|,K_{m},D)))\leqslant M_{p}(f_{m}(\Gamma(S(x_{0},r_{m}),S(x_{0},\widetilde{\varepsilon_{0}}),D))\leqslant\alpha(r_{m})\,,\quad m\geqslant M_{0}\,, (19)

де α⁡(rm)→0,\alpha(r_{m})\rightarrow 0, m→∞,m\rightarrow\infty, – деяка функця, снування яко зумовлено спввдношенням (7). Спввдношення (19) суперечить одностайнй рвномрност послдовност областей Dm′:=fm​(D).D^{\,\prime}_{m}:=f_{m}(D). Дйсно, h⁡(fm​(Km))⩾δ/2h(f_{m}(K_{m}))\geqslant\delta/2 згдно з (17), а h⁡(fm​(|γm|))>ε∗/2h(f_{m}(|\gamma_{m}|))>\varepsilon_{*}/2 за спввдношенням (16). Отже, оскльки послдовнсть областей Dm′:=fm​(D)D^{\,\prime}_{m}:=f_{m}(D) рвномрною, для деякого δ∗>0\delta_{*}>0 всх m=1,2,…,m=1,2,\ldots, мамо:

Mp​(fm​(Γ⁡(|γm|,Km,D)))=Mp​(Γ⁡(fm​(|γm|),fm​(Km),fm​(D)))⩾δ∗>0,M_{p}(f_{m}(\Gamma(|\gamma_{m}|,K_{m},D)))=M_{p}(\Gamma(f_{m}(|\gamma_{m}|),f_{m}(K_{m}),f_{m}(D)))\geqslant\delta_{*}>0\,,

що суперечить спввдношенню (19). Отримана суперечнсть вказу на неврнсть припущення в (15). Лема доведена. □\Box

Твердження теореми id1 безпосередньо виплива з леми id1 [7, пропозиця 2, детал доведення теореми 2] (див. також [8, лема 2.3.1]). □\Box

Зауваження 2. В жодному з результатв роботи (теореми id1, id1; леми id1, id1) не можна позбутися умови, що вдповдна см’я вдображень 𝔉Q,a,p,δ​(D)\mathfrak{F}_{Q,a,p,\delta}(D) складаться з гомеоморфзмв. Це, зокрема, пдтверджуться прикладом аналтичних функцй fn​(z)=zn,f_{n}(z)=z^{n}, n=1,2,…,n=1,2,\ldots, що вдображають одиничний круг на себе (Q⁡(z)≡1,Q(z)\equiv 1, D=𝔻={z∈ℂ:|z|<1}D={\mathbb{D}}=\{z\in{\mathbb{C}}:|z|<1\}). Вдображення fnf_{n} фксують точку z0=0,z_{0}=0, в той самий час, см’я {fn}n=1∞\{f_{n}\}_{n=1}^{\infty} не одностайно неперервною на одиничному кол, що можна переврити шляхом прямих обчислень.

У випадку, коли вдображена область фксованою областю квазекстремально довжини, теорема id1 встановлена в [9, твердження 1′{}^{\,\prime}], а теорему id1 – для деякого пдкласу вдображень, що розглядаються в данй статт, в [7, теорема 4].

Приклад 1. Розглянемо наступну см’ю вдображень:

fn​(z)={z/(2−2−(n−1)),|z|<1−2−n,z⁡(1−an​(1−|z|)),|z|⩾1−2−n,n=1,2,….f_{n}(z)=\left\{\begin{array}[]{rr}z/(2-2^{-(n-1)}),&|z|<1-2^{-n},\\ z(1-a_{n}(1-|z|)),&|z|\geqslant 1-2^{-n}\,,\end{array}\right.\quad n=1,2,\ldots\,.

де an=(2n−1−1)/(1−2−n).a_{n}=(2^{n-1}-1)/(1-2^{-n}). Зауважимо, що при кожному фксованому n=1,2​…n=1,2\ldots вдображення fn1​(z):=z/[2−2−(n−1)]f_{n}^{1}(z):=z/[2-2^{-(n-1)}] конформним, тому його внутршня дилатаця KI​(z,fn1)K_{I}(z,f_{n}^{1}) дорвню 1. (Означення внутршньо дилатац KI​(x,f)K_{I}(x,f) вдображення ff у точц x,x, а також радально тангенсально дилатацй δr​(x)\delta_{r}(x) δτ​(x)\delta_{\tau}(x) можна знайти, наприклад, у [1, спввдношення (2.30), детал доведення пропозиц 6.3]). Крм того, використовуючи пдхд позначення, застосован при розгляданн пропозиц 6.3 в [1], для вдображень fn2​(z)=z⁡[1−an​(1−|z|)]f_{n}^{2}(z)=z[1-a_{n}(1-|z|)] при 1>|z|⩾1−2−n1>|z|\geqslant 1-2^{-n} мамо:

δτ​(z)=|fn2​(z)||z|=1−an+an​|z|,\delta_{\tau}(z)=\frac{|f_{n}^{2}(z)|}{|z|}=1-a_{n}+a_{n}|z|,
δr​(z)=|∂|fn2​(z)|∂|z||=1−an+2​an​|z|.\delta_{r}(z)=\left|\frac{\partial|f_{n}^{2}(z)|}{\partial|z|}\right|=1-a_{n}+2a_{n}|z|\,.

Звдси δr​(z)⩾δτ​(z),\delta_{r}(z)\geqslant\delta_{\tau}(z), отже,

KI​(fn2,z)=δτn−1​δrδτn=(1−an+an​|z|)n−1​(1−an+2​an​|z|)(1−an+an​|z|)n=K_{I}(f_{n}^{2},z)=\frac{\delta^{n-1}_{\tau}\delta_{r}}{\delta^{n}_{\tau}}=\frac{(1-a_{n}+a_{n}|z|)^{n-1}(1-a_{n}+2a_{n}|z|)}{(1-a_{n}+a_{n}|z|)^{n}}=
=1−an+2​an​|z|1−an+an​|z|=1+an​|z|1−an+an​|z|⩽=\frac{1-a_{n}+2a_{n}|z|}{1-a_{n}+a_{n}|z|}=1+\frac{a_{n}|z|}{1-a_{n}+a_{n}|z|}\leqslant (20)
⩽1+an1−an+an​(1−2−n)=1+(2n−1−1)/2.\leqslant 1+\frac{a_{n}}{1-a_{n}+a_{n}(1-2^{-n})}=1+(2^{n-1}-1)/2\,.

Слд зауважити, що оцнка (20) точною досягаться в точках кола S⁡(0,1−2−n).S(0,1-2^{-n}). З (20) виплива, що при кожному фксованому n∈ℕn\in{\mathbb{N}} внутршня дилатаця вдображення fn2f_{n}^{2} обмеженою деякою сталою cn:=1+(2n−1−1)/2,c_{n}:=1+(2^{n-1}-1)/2, тому fn2f_{n}^{2} кльцевим QnQ_{n}-вдображенням при Q=​cnQ_{=}c_{n} (див., напр., [1, теореми 8.1, 8.6]). Бльше того, fn2f_{n}^{2} квазконформним у кльц {1>|z|>1−2−n}\{1>|z|>1-2^{-n}\} (див., напр., [4, теорема 34.6]).

За теоремою про усувнсть аналтичних дуг (див., напр., [10, теорема I.8.3]) вдображення fnf_{n} також cnc_{n}-квазконформним. Отже, fnf_{n} кльцевим QnQ_{n}-вдображенням при Qn=cnQ_{n}=c_{n} (див., напр., [1, теореми 8.1, 8.6]).

Зауважимо, що fn​(0)=0,f_{n}(0)=0, n=1,2,…,n=1,2,\ldots, причому fnf_{n} вдображають одиничний круг 𝔻={z∈ℂ:|z|<1}{\mathbb{D}}=\{z\in{\mathbb{C}}:|z|<1\} на себе при кожному n∈ℕ.n\in{\mathbb{N}}. В той самий час, fnf_{n} збгаються локально рвномрно до гомеоморфзму f⁡(z)=z/2,f(z)=z/2, що переводить 𝔻{\mathbb{D}} на круг B⁡(0,1/2)={z:|z|<1/2}B(0,1/2)=\{z:|z|<1/2\} вдвч меншого радуса (!). Ми пдкреслюмо тут, що локально рвномрна збжнсть автоморфзмв fnf_{n} одиничного круга не гаранту, що граничне вдображення також буде автоморфзмом 𝔻{\mathbb{D}} (важливо, що це не так, навть коли граничне вдображення ff гомеоморфзмом). Можна довести, що побудована послдовнсть вдображень fnf_{n} не рвномрно збжною до ff в одиничному круз. Тобто, хня збжнсть локально рвномрною, але не рвномрною.

Зауважимо, що елементи послдовност fnf_{n} не мають спльно мажоранти QQ у нервност (2), D:=𝔻,D:={\mathbb{D}}, тако, яка б задовольняла принаймн одну з можливих умов F​M​O,FMO, (5), (6) чи (7). Для того, щоб переконатися в останньому, припустимо протилежне. Тод, очевидно, fn∈𝔉Q,0,n,δ​(D)f_{n}\in\mathfrak{F}_{Q,0,n,\delta}(D) при кожному n=1,2,…,n=1,2,\ldots, де δ=min⁡{h⁡(0,∂𝔻),h⁡(C¯∖𝔻)}.\delta=\min\{h(0,\partial{\mathbb{D}}),h(\overline{C}\setminus{\mathbb{D}})\}. Зауважимо також, що область 𝔻{\mathbb{D}} рвномрною згдно теореми Някк, як плоска область, що локально зв’язною на свой меж ма одну межову компоненту (див. [11, теорема 6.2 наслдок 6.8]). Тод за теоремою id1, або лемою id1, вдповдно, см’я вдображень fn,f_{n}, n=1,2,…,n=1,2,\ldots, одностайно неперервною в ∂𝔻.\partial{\mathbb{D}}. Оскльки хордальна евклдова метрики екввалентними на компактах в ℝn¯,\overline{{\mathbb{R}}^{n}}, ми можемо розумти цю одностайну неперервнсть у звичайному, евклдовому сенс.

З ншого боку, зафксумо, наприклад, точку z0:=1∈∂𝔻.z_{0}:=1\in\partial{\mathbb{D}}. Мамо: fn​(1)=1.f_{n}(1)=1. Розглянемо послдовнсть zk=1−1/k,z_{k}=1-1/k, k=1,2,….k=1,2,\ldots\,. Оскльки послдовнсть fn​(z)f_{n}(z) збгаться локально рвномрно до вдображення f⁡(z)=z/2,f(z)=z/2, для кожного фксованого k=1,2,…k=1,2,\ldots знайдеться номер nk∈ℕn_{k}\in{\mathbb{N}} такий, що

|fnk(zk)−zk/2|<1/k,k=1,2,….|f_{n_{k}}(z_{k})-z_{k}/2|<1/k\,,\quad k=1,2,\ldots\,.

Можна вважати, що послдовнсть номерв nkn_{k} зростаючою, тобто, n1<n2<n3<….n_{1}<n_{2}<n_{3}<\ldots. Тод з останньо нервност, за нервнстю трикутника, мамо, що

|fnk​(zk)−1|⩾|zk/2−1|−|fnk​(zk)−zk/2|⩾1/2−1/k⩾1/4|f_{n_{k}}(z_{k})-1|\geqslant|z_{k}/2-1|-|f_{n_{k}}(z_{k})-z_{k}/2|\geqslant 1/2-1/k\geqslant 1/4

для всх k⩾4.k\geqslant 4. Остання нервнсть суперечить одностайнй неперервност см’ вдображень fnf_{n} в точц 1. Отримана суперечнсть спростову припущення про те, що fnf_{n} мають спльну мажоранту QQ у нервност (2), D:=𝔻,D:={\mathbb{D}}, яка задовольня принаймн одну з умов F​M​O,FMO, (5), (6), або (7).

Перелк використаних джерел

  • [1] Martio O., Ryazanov V., Srebro U. and Yakubov E. Moduli in Modern Mapping Theory. – New York: Springer Science + Business Media, LLC, 2009.
  • [2] Gutlyanskii V., Ryazanov V., Yakubov E. The Beltrami equations and prime ends // Укранський математичний вiсник. – 2015. – V. 12, № 1. – С. 27–-66.
  • [3] Севостьянов Е.А., Скворцов С.А. О равностепенной непрерывности семейств отображений в случае переменных областей // Укр. мат. журн. – 2019. – Т. 71, № 7. – С. 938–951.
  • [4] Väisälä J. Lectures on nn-Dimensional Quasiconformal Mappings. – Lecture Notes in Math. 229, Berlin etc.: Springer–Verlag, 1971.
  • [5] Näkki R. and Palka B. Uniform equicontinuity of quasiconformal mappings // Proc. Amer. Math. Soc. – 1973. – V. 37, no. 2. – P. 427–433.
  • [6] Ковтонюк Д.А., Рязанов В.И. Простые концы и классы Орлича–Соболева // Алгебра и анализ. – 2015. – Т. 27, № 5. – С. 81–116.
  • [7] Севостьянов Е.А. О граничном продолжении и равностепенной непрерывности семейств отображений в терминах простых концов // Алгебра и анализ. – 2018. – Т. 30, № 6. – С. 97–146.
  • [8] Севостьянов Е.А. Исследование пространственных отображений геометрическим методом. – Киев: Наукова думка, 2014.
  • [9] Севостьянов Е.А. О равностепенной непрерывности гомеоморфизмов с неограниченной характеристикой // Математические труды. – 2012. – Т. 15, № 1. – С. 178–204.
  • [10] Lehto O., Virtanen K. Quasiconformal Mappings in the Plane. – New York etc.: Springer, 1973.
  • [11] Näkki R. Extension of Loewner’s capacity theorem // Trans. Amer. Math. Soc. – 1973. – V. 180. –P. 229–236.
  • [12]

КОНТАКТНАЯ ИНФОРМАЦИЯ

Евгений Александрович Севостьянов
1. Житомирский государственный университет им. И. Франко
кафедра математического анализа, ул. Большая Бердичевская, 40
г. Житомир, Украина, 10 008
2. Институт прикладной математики и механики НАН Украины,
отдел теории функций, ул. Добровольского, 1
г. Славянск, Украина, 84 100
e-mail: esevostyanov2009@gmail.com

Сергей Александрович Скворцов
Житомирский государственный университет им. И. Франко
кафедра математического анализа, ул. Большая Бердичевская, 40
г. Житомир, Украина, 10 008
e-mail: serezha.skv@gmail.com