跳到论文正文
W Papers独立论文阅读器 arXiv:1906.01389 论文正文 计算阅读时间 · 0%
引用这篇论文根据当前论文元数据生成,正式投稿前建议核对。

    
  
License: arXiv.org perpetual non-exclusive license
arXiv:1906.01389v1 [nucl-th] 04 Jun 2019

Analytical forms of wave function and form factors of deuteron

V.I. Zhaba

Аналiтичнi форми хвильової функцiї та формфактори дейтрона

В.I. Жаба

Ужгородський нацiональний унiверситет

вул. Волошина, 54, 88000 Ужгород, Україна

Abstract

On the received coefficients of the analytical forms for deuteron wave function in coordinate representation in form rl+1r^{l+1}*exp(-A*r) for the modern realistic nucleon-nucleon potentials NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93 and Argonne v18 are calculated chargeGC​(p)G_{C}(p), quadrupole GQ​(p)G_{Q}(p) and magnetic GM​(p)G_{M}(p) deuteron form factors. An original dipole fit for proton and neutron isoscalar electric and magnetic form factors is used for calculations. Theoretical calculations of values of the deuteron form factor are compared with their experimental data of world collaborations (Bates, BLAST, Bonn, JLab, Mainz, Naval Research Lab, NIKHEF, Orsay, Saclay, SLAC, Stanford, VEPP3 and VEPP4) and reviews (Abbott, Boden, Garcon and Karpius). The change of the sign of form factors is in the pulse regions at 4.7-4.9 fm-1 for GCG_{C}; at 12.8-14.7 fm-1 for GQG_{Q}; at 6.3-8.1 and 11.4-12.2 fm-1 for GMG_{M}. The theoretical values for the form factors GQG_{Q}(0) and GMG_{M}(0) were calculated at the boundary condition for the momentum at p2p^{2}=0. Calculated positions of the zero for deuteron form factors are compared with values for other potential models. The peculiarities of parametrizations of deuteron form factors for theoretical approaches and fits of theoretical calculations to experimental values, which are described in the cited literature, are analyzed. Formulas for spherical and quadrupole form factors are writed, which are expressed in terms of the coefficients for the indicated deuteron wave function. At large values of momentum the asymptotics of the deuteron form factors are determined by the coefficients of the analytical forms for deuteron wave function, nucleon isoscalar form factors and the order of momentum in the denominator. The further use of deuteron form factors for obtaining polarization observables in processes involving deuteron as a projectile is discussed.

Абстракт

По отриманим ранiше аналiтичним формам хвильової функцiї дейтрона в координатному представленнi для сучасних реалiстичних нуклон-нуклонних потенцiалiв NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93 i Argonne v18 розраховано зарядовий GCG_{C}, квадрупольний GQG_{Q} i магнiтний GMG_{M} формфактори дейтрона. Порiвнюються теоретичнi розрахунки з експериментальними даними провiдних колаборацiй (Bates, BLAST, Bonn, JLab, Mainz, Naval Research Lab, NIKHEF, Orsay, Saclay, SLAC, Stanford, VEPP3, VEPP4) та оглядiв (Abbott, Boden, Garcon, Karpius). Розраховану позицiю нуля формфакторiв порiвняно iз значеннями для iнших потенцiальних моделей. При великих значеннях iмпульсу асимптотики формфакторiв дейтрона GiG_{i} визначаються коефiцiєнтами аналiтичних форм хвильової функцiї дейтрона, нуклонними iзоскалярними формфакторами i степiнню iмпульсу в знаменнику.

Keywords: deuteron, wave function, form factor, position of the zero, asymptotic.

ключовi слова: дейтрон, хвильова функцiя, формфактор, позицiя нуля, асимптотика.

Вступ

Дейтрон є найпростiшiм ядром. Простота i наочнiсть будови дейтрона робить його зручною лабораторiєю для вивчення i моделювання нуклон-нуклонних сил. На даний час дейтрон добре вивчений експериментально i теоретично [1, 2].

Теоретично визначенi значення статичних характеристик дейтрона добре узгоджуються з наявними експериментальними даними. Однак незважаючи на це, iснують певнi теоретичнi неузгодженостi i проблеми. Наприклад, в деяких останнiх роботах одна або обидвi компоненти радiальної хвильової функцiї дейтрона (ХФД) в координатному представленнi мають вузли поблизу початку координат. Iснування вузлiв у хвильових функцiях основного i єдиного стану дейтрона свiдчить про неузгодженостi i неточностi в реалiзацiї чисельних алгоритмiв в розв’язаннi подiбних задач [1, 2, 3]. Або це пов’язано з особливостями потенцiальних моделей для опису дейтрона.

Слiд зазначити, що такi потенцiали нуклон-нуклонної взаємодiї, як Боннський, Московський, потенцiали Неймегенської групи [4], Argonne v18 [5], Парижський, NLO, NNLO, N3LO, Idaho N3LO чи Oxford мають досить непросту структуру i громiздку форму запис. Наприклад, оригiнальний потенцiал Reid68 був параметризований на основi фазового аналiзу Неймегенською групою i отримав назву: оновлена регуляризована версiя - Reid93.

Крiм того, ХФД може бути представлена таблично: через вiдповiднi масиви значень. При чисельних розрахунках оперувати такими масивами чисел iнодi доволi складно i взагалi незручно. I сам текст програм для розрахункiв є громiздкий, перевантажений i нечитабельним. Тому є доцiльним отримання бiльш простих аналiтичних форм представлення ХФД. У подальшому по них можна розрахувати формфактори i тензорну поляризацiю, що характеризують структуру дейтрона.

ХФД у зручнiй формi необхiднi для використання у розрахунках поляризацiйних характеристик дейтрона, а також для оцiнки теоретичних значень формфакторiв дейтрона та порiвняння їх з експериментальними даними.

Аналiтичнi форми хвильової функцiї дейтрона

В 2000-x рр. було застосовано аналiтичнi ХФД в координатному представленнi. Серед них слiд вiдмiтити параметризацiї Дубовиченко [6], Бережний-Корда-Гах [7], а також параметризацiю у такому простому видi [3]

{u⁡(r)=r​∑i=1NAi​e−ai​r,w⁡(r)=r3​∑i=1NBi​e−bi​r.\left\{{\begin{array}[]{l}u(r)=r\sum\limits_{i=1}^{N}{A_{i}e^{-a_{i}r},}\\ w(r)=r^{3}\sum\limits_{i=1}^{N}{B_{i}e^{-b_{i}r}.}\\ \end{array}}\right. (1)

Незважаючи на громiздкi i довготривалi розрахунки i мiнiмiзацiї χ\chi2 (до величини менших за 10)−4{}^{-4}), доводилося апроксимувати за допомогою (1) чисельнi значення ХФД для потенцiалiв Неймегенської групи (NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93) i потенцiалу Argonne v18, масиви чисел яких становили вiдповiдно по 839х2 i 1500х2 значень в iнтервалi rr=0-25 fm. Число доданкiв суми було вибрано NN=11. Коефiцiєнти AiA_{i}, aia_{i}, BiB_{i}, bib_{i} аналiтичних форм (1) для потенцiалiв Неймегенської групи приведенi в [3]. Розрахованi ХФД не мiстять надлишкових вузлiв поблизу початку координат. Розрахованi по ХФД статичнi параметри (радiус, електричний квадрупольний момент, магнiтний момент, вклад DD- стану та асимптотика D/SD/S- стану) i тензорна поляризацiя t2​it_{2i} узгоджуються з лiтературними теоретичними й експериментальними даними.

В [8] проведено детальний огляд аналiтичних форм для хвильової функцiї дейтрона в координатному представленнi. Приведено як аналiтичнi форми, так i параметризацiї ХФД, необхiднi для подальших розрахункiв характеристик процесiв з участю дейтрона.

Формфактори дейтрона

Для кiлькiсного розумiння структури дейтрона, S- i D- станiв та поляризацiйних характеристик розглядаються рiзнi моделi NN потенцiалу. Розподiл заряду дейтрона добре не вiдомий з експерименту, оскiльки вiн здiйснюється тiльки через використання як вимiрювань поляризацiї, так i неполяризованих пружнiх розсiяних диференцiальних перерiзiв. Однак його можна визначити [9]. Диференцiальний перерiз пружного розсiяння неполяризованих електронiв неполяризованими дейтронами без вимiрювання поляризацiї вiдбитих електронiв i дейтронiв задається формулою у рамках припущень першого Борiвського наближення i умов релятивiстської iнварiантностi [10, 11, 12, 13]

d​σd​Ωe=(d​σd​Ωe)M​o​t​t​[A⁡(p2)+B⁡(p2)​t​g2​(θe​/​2)],\frac{d\sigma}{d\Omega_{e}}=\left({\frac{d\sigma}{d\Omega_{e}}}\right)_{Mott}\left[{A(p^{2})+B(p^{2})tg^{2}\left({{\theta_{e}}\mathord{\left/{\vphantom{{\theta_{e}}2}}\right.\kern-1.2pt}2}\right)}\right], (2)

де (d​σd​Ωe)M​o​t​t\left({\frac{d\sigma}{d\Omega}_{e}}\right)_{Mott} - перерiз розсiяння на безспiновiй безструктурнiй частинцi, отриманий Моттом; θ\thetae - кут розсiяння електронiв у лабораторнiй системi; pp - переданий iмпульс дейтрона в одиницях fm-1; A⁡(p)A(p) i B⁡(p)B(p) - функцiї електричної та магнiтної структури:

A=GC2+89​η2​GQ2+23​η​GM2;B=43​η​(1+η)​GM2,A=G_{C}^{2}+\frac{8}{9}\eta^{2}G_{Q}^{2}+\frac{2}{3}\eta G_{M}^{2};\quad B=\frac{4}{3}\eta\left({1+\eta}\right)G_{M}^{2}, (3)

де η=p24​md2\eta=\frac{p^{2}}{4m_{d}^{2}}; mdm_{d}=1875.63 МеВ - маса дейтрона. Тут зарядовий GC​(p)G_{C}(p), квадрупольний GQ​(p)G_{Q}(p) i магнiтний GM​(p)G_{M}(p) формфактори мiстять iнформацiю про електромагнiтнi властивостi дейтрона [13, 14]:

GC=GE​N​DC;GQ=GE​N​DQ;GM=md2​mp​(GM​N​DM+GE​N​DE),G_{C}=G_{EN}D_{C};\quad G_{Q}=G_{EN}D_{Q};\quad G_{M}=\frac{m_{d}}{2m_{p}}\left({G_{MN}D_{M}+G_{EN}D_{E}}\right), (4)

де iзоскалярний електричний i магнiтний формфактори

GE​N=GE​p+GE​n;GM​N=GM​p+GM​n.G_{EN}=G_{Ep}+G_{En};\quad G_{MN}=G_{Mp}+G_{Mn}.

Складовi формфакторiв DiD_{i} визначаються по формулам

DC=S0(1)+S0(2);DQ=32​η​(S2(1)−18​S2(2));D_{C}=S_{0}^{(1)}+S_{0}^{(2)};\quad D_{Q}=\frac{3}{\sqrt{2}\eta}\left({S_{2}^{(1)}-\frac{1}{\sqrt{8}}S_{2}^{(2)}}\right); (5)
DM=2​(S0(1)−12​S0(2)+12​S2(1)+12​S2(2));DE=32​(S0(2)+S2(2)),D_{M}=2\left({S_{0}^{(1)}-\frac{1}{2}S_{0}^{(2)}+\frac{1}{\sqrt{2}}S_{2}^{(1)}+\frac{1}{2}S_{2}^{(2)}}\right);\quad D_{E}=\frac{3}{2}\left({S_{0}^{(2)}+S_{2}^{(2)}}\right), (6)

де елементарнi сферичнi S0(i)S_{0}^{(i)} та квадрупольнi S2(i)S_{2}^{(i)} формфактори [15, 16]

S0(1)=∫0∞u2​j0​𝑑r;S0(2)=∫0∞w2​j0​𝑑r;S2(1)=∫0∞u​w​j2​𝑑r;S2(2)=∫0∞w2​j2​𝑑r.S_{0}^{(1)}=\int\limits_{0}^{\infty}{u^{2}j_{0}dr};\quad S_{0}^{(2)}=\int\limits_{0}^{\infty}{w^{2}j_{0}dr};\quad S_{2}^{(1)}=\int\limits_{0}^{\infty}{uwj_{2}dr};\quad S_{2}^{(2)}=\int\limits_{0}^{\infty}{w^{2}j_{2}dr}. (7)

Тут uu i ww - радiальнi ХФД в координатному представленнi; j0j_{0}, j2j_{2} - сферичнi функцiї Бесселя нульового i другого порядку вiд аргументу pr/2; GE​pG_{Ep}, GE​nG_{En} (GM​pG_{Mp}, GM​nG_{Mn})- протонний i нейтронний iзоскалярний електричний (магнiтний) формфактори, якi вираженi через оригiнальне дипольне наближення [17]. Для формфакторiв DiD_{i} виконуються умови при p2p^{2}=0 i GE​N​(0)=1G_{EN}(0)=1; GM​N​(0)=μp+μnG_{MN}(0)=\mu_{p}+\mu_{n}

DC​(0)=1;DQ​(0)=md2​Qd;DM​(0)=2−3​PD;DE​(0)=32​PD.D_{C}(0)=1;\quad D_{Q}(0)=m_{d}^{2}Q_{d};\quad D_{M}(0)=2-3P_{D};\quad D_{E}(0)=\frac{3}{2}P_{D}.

Причому тодi самi формфактори дейтрона рiвнi

GC​(0)=1;GQ​(0)=md2​Qd;GM​(0)=md2​mp​((μp+μn)​(2−3​PD)+32​PD),G_{C}(0)=1;\quad G_{Q}(0)=m_{d}^{2}Q_{d};\quad G_{M}(0)=\frac{m_{d}}{2m_{p}}\left({(\mu_{p}+\mu_{n})(2-3P_{D})+\frac{3}{2}P_{D}}\right),

де PDP_{D}, QdQ_{d} - вклад DD- стану i електричний квадрупольний момент дейтрона:

Розрахованi теоретичнi значення GQG_{Q}(0) i GMG_{M}(0) для потенцiалiв Неймегенської групи потенцiалiв (NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93) та потенцiалу Argonne v18 (Av18) приведено в Таблицi 1. Експериментальнi значення GQG_{Q}(0) i GMG_{M}(0) розрахованi по формулам GQ​(0)=md2​QdG_{Q}(0)=m_{d}^{2}Q_{d}; GM​(0)=md​μd/mpG_{M}(0)=m_{d}\mu_{d}/m_{p}.

Таблиця 1. Значення GMG_{M}(0) i GQG_{Q}(0) для рiзних моделей

Потенцiал GMG_{M}(0) GQG_{Q}(0)
NijmI, NijmII, Nijm93 1.6941; 1.6943; 1.6929 24.351; 24.214; 24.056
Reid93, Argonne v18 1.6936; 1.6929 23.947; 24.210
Bonn A, B, C, Q [12] - 24.8; 25.1; 25.4; 24.7
Reid SC, Paris, Av18 [12] - 25.2; 25.2; 24.1
NijmI, NijmII [18] 1.697/1.695; 1.700/1.695 24.8/24.6; 24.7/24.5
Paris, CD-Bonn [18] 1.696/1.694; 1.708/1.704 25.6/25.2; 24.8/24.4
Argonne18, JISP16 [18] 1.696/1.694; 1.720/1.714 24.7/24.4; 26.3/26.1
Moscow06, Moscow14 [18] 1.711/1.699; 1.716/1.700 24.5/24.2; 26.0/25.8
Idaho, eD [18] 1.714/1.700; 1.715/1.700 26.22/25.98; 25.83/25.54
Експеримент [12] 1.7135 25.833

Проведено порiвняння з iншими теоретичними розрахунками. Причому данi з [18] вказанi для релятивiстських/нерелятивiстських результатiв обчислень.

На Рис. 1-3 приведено формфактори дейтрона Gi​(p)G_{i}(p), розрахованi по ХФД (1) для потенцiалiв NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93, Argonne v18 (позначення вiдповiдно - N1, N2, N93, R93 i Av18). Порiвнюються теоретичнi розрахунки з експериментальними даними: для зарядового формфактору GC​(p)G_{C}(p) - колаборацiй Orsay [19], Bates [40, 23], JLab [9], NIKHEF [42], VEPP3 [43, 44, 45], VEPP4 [46], BLAST [47, 48] та оглядiв Boden [39], Garcon [23] i Abbott [41]; для квадрупольного формфактору GQ​(p)G_{Q}(p) - колаборацiй Orsay [19], Bates [40, 23], JLab [9], VEPP3 [43, 44, 45], VEPP4 [46], BLAST [47, 48] та оглядiв Garcon [23] i Abbott [41]; для магнiтного формфактору GM​(p)G_{M}(p) - колаборацiй Stanford [49, 50, 51], Orsay [19, 20], Naval Research Lab [52] та огляду Karpius [53]. Також експериментальнi значення магнiтного формфактору отриманi для Mainz [21], Bonn [22], Saclay [24], SLAC [25, 26], використовуючи спiввiдношення мiж GM​(p)G_{M}(p) та структурною функцiєю BB.

width 110mm GC.JPG

Рис. 1. Зарядовий формфактор GC​(p)G_{C}(p).

width 110mm GQ.JPG

Рис. 2. Квадрупольний формфактор GQ​(p)G_{Q}(p)

width 110mm GM.JPG

Рис. 3. Магнiтний формфактор GM​(p)G_{M}(p)

Слiд звернути увагу на знакозмiннiсть формфакторiв при 4.7-4.9 fm-1 для GC​(p)G_{C}(p); при 12.8-14.7 fm-1 для GQ​(p)G_{Q}(p); при 6.3-8.1 та 11.4-12.2 fm-1 для GM​(p)G_{M}(p).

Розрахована для потенцiальних моделей позицiя нуля зарядового формфактору GC​(p0)G_{C}(p_{0}) приведена в Таблицi 2. Отриманi значення порiвняно з даними для iнших потенцiальних моделей та з експериментальним значенням. Позначення в Таблицях приведено згiдно цитованої лiтератури.

Таблиця 2. Позицiя нуля зарядового формфактору GCG_{C}

Потенцiал p0p_{0}, fm-1
NijmI, NijmII, Nijm93 4.80;4.60; 4.81
Reid93, Argonne v18 4.60; 4.71
Bonn-B, FULLF, OBEPF [54] 4.28; 4.26; 4.10
5RM [13], 4RIA [23] 4.8-5.1; 4.3-4.6
Moscow, NijmI, NijmII [29] 4.1; 4.6; 4.4
CD-Bonn, Paris [29] 4.4; 4.9
TР [47], NijmI, NijmII [27] 4.19; 4.9; 4.7
CIA, RIA [28] 4.24-4.53
CD-Bonn, Paris, РIН [27], NIA [14] 5.2; 4.6; 4.3; 4.6
9RIA [30] 4.5; 9.2-12.3
9DWF [31], 5NC [42] 4.5-6.0; 3.8-4.7
IA AV14, IA+MEC AV14 [40] 4.5; 4.0
Paris, Av14, Bonn-E [23] 4.5; 4.4; 5.3
TCM [32], QCB82, QCB86 [33] 4.2; 4.4; 4.5
MMQCM [34], Graz-II [17] 4.5-5.2; 5.67
RIA [35] 4.5-5.2; 11.4-13
QCM [36]; OBEPQ-A, B, C [37] 4.4; 4.1-4.5
Експеримент [23] 4.30±\pm0.16

Позицiї нуля для квадрупольного i магнiтного формфакторiв (Таблицi 3 i 4) знаходяться значно правiше, нiж для зарядового формфактору. На жаль, вiдсутнi експериментальнi значення для iмпульсiв бiльше 7 i 9 fm-1 для формфакторiв GQG_{Q} i GMG_{M} вiдповiдно.

Таблиця 3. Позицiя нуля квадрупольного формфактору GQG_{Q}

Потенцiал p0p_{0}, fm-1
NijmI, NijmII, Nijm93 12.4; 12.2; 13.8
Reid93, Argonne v18 12.8; 12.6
9RIA [30] 8.7-10.9
RIA [35] 8.9-12.2

Таблиця 4. Позицiя нуля магнiтного формфактору GMG_{M}

Потенцiал p0p_{0}, fm-1
NijmI 8.0; 14.7
NijmII 6.5; 14.3
Nijm93 7.4; 15.3
Reid93 6.9; 14.9
Argonne v18 6.8; 13.5
Moscow, NijmI, NijmII [29] 5.3; 6.9; 6.0
CD-Bonn, Paris [29] 6.7; 5.8
9DWF [31], TCM [32] 5.5-7.5; 7.2
QCB82, QCB86 [33], QCM [36], NIA [14] 7.1; 7.2; 6.5; 6.6
5RM [13], MMQCM [34] 5.6-6.1; 6.8-7.5
RIA [35] 6.5; 11.1

Параметризацiя формфакторiв дейтрона

У роботi [13] використовуються функцiї пiдгонки теоретичних розрахункiв до експериментальних значень формфакторiв дейтрона

GC(f​i​t)=e−Q2/3.5F;GQ(f​i​t)=25.82981.01(e−Q2+0.01e−Q2/100)F;GM(f​i​t)=1.7487e−Q2/2.5F;G_{C}^{(fit)}=e^{-Q^{2}/3.5}F;\quad G_{Q}^{(fit)}=\frac{25.8298}{1.01}\left({e^{-Q^{2}}+0.01e^{-Q^{2}/100}}\right)F;\quad G_{M}^{(fit)}=1.7487e^{-Q^{2}/2.5}F;

де F=(1+Q2m​ε)−1​(1+Q20.71)−2F=\left({1+\frac{Q^{2}}{m\varepsilon}}\right)^{-1}\left({1+\frac{Q^{2}}{0.71}}\right)^{-2}; Q2Q^{2} - квадрат iмпульсу в GeV2; mε\varepsilon=0.05365 GeV2. В [13] розрахунки формфакторiв дейтрона по цим формулам дають задовiльнi значення вiдносно експериментальних даних тiльки в областi 0-0.5 GeV.

В оглядi [41] наявнi ще двi форми параметризацiї

Gi​(p2)=Gi​(0)​[1−(ppi0)2]​[1+∑k=15ai​k​p2​k]−1;(GCGQGM)=GD2​(p24)⋅M⁡(η)​(g0g1g2);G_{i}(p^{2})=G_{i}(0)\left[{1-\left({\frac{p}{p_{i}^{0}}}\right)^{2}}\right]\left[{1+\sum\limits_{k=1}^{5}{a_{ik}p^{2k}}}\right]^{-1};\quad\left({\begin{array}[]{l}G_{C}\\ G_{Q}\\ G_{M}\\ \end{array}}\right)=G_{D}^{2}\left({\frac{p^{2}}{4}}\right)\cdot M(\eta)\left({\begin{array}[]{l}g_{0}\\ g_{1}\\ g_{2}\\ \end{array}}\right);

де амплiтуди параметризованi у видi лоренцiану gk=pk​∑i=14ak​iαk​i+p2g_{k}=p^{k}\sum\limits_{i=1}^{4}{\frac{a_{ki}}{\alpha_{ki}+p^{2}}}. Для 18 i 12 параметрiв для кожного формфактора цi параметризацiї дали χ2\chi^{2}/NN=1.5 i 1.8 вiдповiдно, де NN - кiлькiсть експериментальних даних. Крiм цього, параметризацiя формфакторiв дейтрона у видi добутку гаусiана на суму (SOG) [55] була застосована для експериментальних даних огляду [41]. Для 33 параметрiв цiєї параметризацiї χ2\chi^{2}/NN=1.5.

В нерелятивiстському iмпульсному наближеннi ведучi доданки формфакторiв дейтрона визначаються коефiцiєнтами розкладу (CjC_{j}, OPENmj)m_{j}) в координатному представленi та степiнню iмпульсу в знаменнику [38]

GCN​R∼ - 1p3(GE​p+GE​n)f(Cj,mj);GQN​R∼ - md2p7(GE​p+GE​n)f(Cj,mj);G_{C}^{NR}\sim\mbox{ - }\frac{1}{p^{3}}\left({G_{Ep}+G_{En}}\right)f(C_{j},m_{j});\quad G_{Q}^{NR}\sim\mbox{ - }\frac{m_{d}^{2}}{p^{7}}\left({G_{Ep}+G_{En}}\right)f(C_{j},m_{j}); (8)
GMN​R∼ - ​1p3​(GM​p+GM​n)​f​(Cj,mj);G_{M}^{NR}\sim\mbox{ - }\frac{1}{p^{3}}\left({G_{Mp}+G_{Mn}}\right)f(C_{j},m_{j}); (9)

тобто головнi члени розкладу зарядового i магнiтного формфакторiв дейтрона визначаються тiльки S- станом хвильової функцiї дейтрона, а D- компонента дає додатковий вклад в головний доданок квадрупольного формфактору. Швидке спадання електричного нуклонного формфактору в порiвняннi iз магнiтним призводить до швидшого спадання зарядового i квадрупольного формфакторiв, нiж магнiтного GMG_{M}. В релятивiстському iмпульсному наближеннi формфактори дейтрона визначаються вищевказаним нерелятивiстським набором формфакторiв:

GiR∼mdp​GiN​R;i={C,Q,M}.G_{i}^{R}\sim\sqrt{\frac{m_{d}}{p}}G_{i}^{NR};i=\left\{{C,Q,M}\right\}.

Для ХФД (1) сферичнi та квадрупольнi формфактори (7) будуть записанi у формi

S0(1)=32​∑i,j=1NAi​Aj​ai​j(p2+4​ai​j2)2;S0(2)=61440​∑i,j=1NBi​Bj​bi​j​(3​p4−40​bi​j2​p2+48​bi​j4)(p2+4​bi​j2)6;S_{0}^{(1)}=32\sum\limits_{i,j=1}^{N}{\frac{A_{i}A_{j}a_{ij}}{\left({p^{2}+4a_{ij}^{2}}\right)^{2}}};\quad S_{0}^{(2)}=61440\sum\limits_{i,j=1}^{N}{\frac{B_{i}B_{j}b_{ij}\left({3p^{4}-40b_{ij}^{2}p^{2}+48b_{ij}^{4}}\right)}{\left({p^{2}+4b_{ij}^{2}}\right)^{6}}}; (10)
S2(1)=−3072∑i=1NAi​Bi​(ai+bi)​p2(p2+4​(ai+bi)2)4;S2(2)=−98304∑i,j=1NBi​Bj​bi​j​p2​(3​p2−28​bi​j2)(p2+4​bi​j2)6;S_{2}^{(1)}=-3072\sum\limits_{i=1}^{N}{\frac{A_{i}B_{i}(a_{i}+b_{i})p^{2}}{\left({p^{2}+4(a_{i}+b_{i})^{2}}\right)^{4}}};\quad S_{2}^{(2)}=-98304\sum\limits_{i,j=1}^{N}{\frac{B_{i}B_{j}b_{ij}p^{2}\left({3p^{2}-28b_{ij}^{2}}\right)}{\left({p^{2}+4b_{ij}^{2}}\right)^{6}}}; (11)

де ai​j=ai+aja_{ij}=a_{i}+a_{j}; bi​j=bi+bjb_{ij}=b_{i}+b_{j}. Тодi, враховуючи складовi формфакторiв DiD_{i} згiдно (5) та (6), самi формфактори дейтрона GiG_{i} (4) матимуть наступнi асимптотики при великих значеннях iмпульсу

GC≈32GE​N∑i,j=1NAi​Aj​ai​j(p2+4​ai​j2)2;GQ≈−9216​GE​N2​η∑i=1NAi​Bi​(ai+bi)​p2(p2+4​(ai+bi)2)4;G_{C}\approx 32G_{EN}\sum\limits_{i,j=1}^{N}{\frac{A_{i}A_{j}a_{ij}}{\left({p^{2}+4a_{ij}^{2}}\right)^{2}}};\quad G_{Q}\approx-\frac{9216G_{EN}}{\sqrt{2}\eta}\sum\limits_{i=1}^{N}{\frac{A_{i}B_{i}(a_{i}+b_{i})p^{2}}{\left({p^{2}+4(a_{i}+b_{i})^{2}}\right)^{4}}}; (12)
GM≈mdmp​GM​N​(32​∑i,j=1NAi​Aj​ai​j(p2+4​ai​j2)2−30722​∑i=1NAi​Bi​(ai+bi)​p2(p2+4​(ai+bi)2)4).G_{M}\approx\frac{m_{d}}{m_{p}}G_{MN}\left({32\sum\limits_{i,j=1}^{N}{\frac{A_{i}A_{j}a_{ij}}{\left({p^{2}+4a_{ij}^{2}}\right)^{2}}}-\frac{3072}{\sqrt{2}}\sum\limits_{i=1}^{N}{\frac{A_{i}B_{i}(a_{i}+b_{i})p^{2}}{\left({p^{2}+4(a_{i}+b_{i})^{2}}\right)^{4}}}}\right). (13)

I, пiдставивши величними GE​NG_{EN}, GM​NG_{MN} i η\eta, можна записати асимптотики формфакторiв дейтрона GiG_{i} для великих значень iмпульсу у видi:

GC∼1p8;GQ∼1p12;GM∼1p8.G_{C}\sim\frac{1}{p^{8}};\quad G_{Q}\sim\frac{1}{p^{12}};\quad G_{M}\sim\frac{1}{p^{8}}. (14)

Отже, асимптотики формфакторiв дейтрона визначаються коефiцiєнтами аналiтичних форм ХФД, нуклонними iзоскалярними електричним та магнiтним формфакторами та степiнню iмпульсу в знаменнику. Крiм цього, знаючи асимптотики формфакторiв дейтрона, можна визначити їх вклад в структурнi функцiї.

Висновки

Використовуючи вiдомi аналiтичнi форми ХФД в координатному представленнi для потенцiалiв NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93, Argonne v18, розраховано зарядовий GCG_{C}, квадрупольний GQG_{Q} i магнiтний GMG_{M} формфактори дейтрона. Порiвнюються теоретичнi розрахунки з експериментальними даними провiдних колаборацiй (Bates, BLAST, JLab, Naval Research Lab, NIKHEF, Orsay, Stanford, VEPP3) та оглядiв (Abbott, Boden, Garcon). Розраховану позицiю нуля формфакторiв порiвняно з даними для iнших потенцiальних моделей.

При великих значеннях iмпульсу асимптотики формфакторiв дейтрона GiG_{i} (12)-(14) визначаються коефiцiєнтами аналiтичних форм ХФД, нуклонними iзоскалярними формфакторами, а також степiнню iмпульсу в знаменнику.

Знаючи формфактори дейтрона, можна визначити такi величини як функцiї електричної та магнiтної структури A⁡(p)A(p) i B⁡(p)B(p), тензорнi t2​jt_{2j} i векторнi t1​it_{1i} поляризацiї [13], тензорну аналiзуючу здатнiсть Ay​yA_{yy} i векторнi (тензорнi) коефiцiєнти передачi поляризацiї kaa′k_{a}^{a^{\prime}} (OPENka​aa′​a′)k_{aa}^{a^{\prime}a^{\prime}}) в рамках моделi обмiну ω\omega-мезоном [56], коефiцiєнти спiнової кореляцiї Cx​z(0)C_{xz}^{(0)}, Cz​z(0)C_{zz}^{(0)} та тензорнi асиметрiї Ax​x(0)A_{xx}^{(0)}, Ax​z(0)A_{xz}^{(0)}, Az​z(0)A_{zz}^{(0)} для пружного лептон-дейтронного розсiяння в межах нульової лептонної маси [57] та iншi поляризацiйнi спостережуванi в процесах за участю дейтрона.

Отриманi результати дозволяють в подальшому вивчити електромагнiтну структуру дейтрона, диференцiальний перерiз подвiйного розсiяння, а також обчислювати теоретичнi значення зарядового i магнiтного радiусiв дейтрона [37] та спiнових спостережуваних dp-розсiяння.

Лiтература

  • [1] I. Гайсак, В. Жаба, Вiсник Львiв. ун-ту: Серiя фiзична 44, 8 (2009).
  • [2] I.I. Гайсак, В.I. Жаба, Науковий вiсник Ужгород. ун-ту. Серiя Фiзика. 36, 100 (2014).
  • [3] V.I. Zhaba, e-print arXiv:nucl-th/1603.05174.
  • [4] V.G.J. Stoks et al., Phys. Rev. C 49, 2950 (1994).
  • [5] R.B. Wiringa et al., Phys. Rev. C 51, 38 (1995).
  • [6] S.B. Dubovichenko, Phys. Atom. Nucl. 63, 734 (2000).
  • [7] Yu.A. Berezhnoy et al., Intern. Jour. Mod. Phys. E 14, 1073 (2005).
  • [8] V.I. Zhaba, e-print arXiv:nucl-th/1706.08306.
  • [9] D. Abbott et al., Phys. Rev. Lett. 84, 5053 (2000).
  • [10] J.E. Elias et al., Phys. Rev. 177, 2075 (1969).
  • [11] S. Galster et al., Nucl. Phys. B 32, 221 (1971).
  • [12] M. Garcon, J.W. van Orden, Adv. Nucl. Phys. 26, 293 (2001).
  • [13] R. Gilman, F. Gross, J. Phys. G 28, R37 (2002).
  • [14] C. Adamuscin et al., Phys. Rev. C 78, 025202 (2008).
  • [15] V.P. Ladygin, N.B. Ladygina, Phys. Atom. Nucl. 65, 182 (2002).
  • [16] M.N. Platonova, V.I. Kukulin, Phys. Rev. C 81, 014004 (2010).
  • [17] A. Bekzhanov et al., Nucl. Phys. B (Proc. Suppl.) 245, 65 (2013).
  • [18] N.A. Khokhlov, e-print arXiv:nucl-th/1612.08172.
  • [19] D. Benaksas et al., Phys. Rev. 148, 1327 (1966).
  • [20] B. Grossetete et al., Phys. Rev. 141, 1425 (1966).
  • [21] G.G. Simon et al., Nucl. Phys. A 364, 285 (1981).
  • [22] R. Cramer et al., Z. Phys. C 29, 513 (1985).
  • [23] M. Garcon et al., Phys. Rev. C 49, 2516 (1994).
  • [24] S. Auffret et al., Phys. Rev. Lett. 54, 649 (1985).
  • [25] R.G. Arnold et al., Phys. Rev. Lett. 58, 1723 (1987).
  • [26] P.E. Bosted et al., Phys. Rev. C 42, 38 (1990).
  • [27] А.Ф. Крутов, Теор. физика 3, 5 (2002).
  • [28] J.W. van Orden et al., Few-Body Syst. Suppl. 9, 415 (1995).
  • [29] N.A. Khokhlov, A.A. Vakulyuk, Phys. Atom. Nucl. 78, 92 (2015).
  • [30] D.G. Arnold et al., Phys. Rev. C 21, 1426 (1980).
  • [31] L. Mathelitsch, H.F.K. Zingl, Nuovo Cimento A 44, 81 (1978).
  • [32] E. Tomasi-Gustafsson et al., Phys. Rev. C 73, 045204 (2006).
  • [33] H. Dijk, B.L.G. Bakker, Nucl. Phys. A 494, 438 (1989).
  • [34] H. Ito, A. Faessler, Nucl. Phys. A 470, 626 (1987).
  • [35] М.А. Браун, М.В. Токарев, ФЭЧАЯ 22, 1237 (1991).
  • [36] A. Faessler et al., Intern. Jour. Mod. Phys. E 2, 39 (1993).
  • [37] H. Arenhovel et al., Phys. Rev. C 61, 034002 (2000).
  • [38] А.Ф. Крутов и др., Теор. физика 6, 71 (2005).
  • [39] B. Boden et al., Z. Phys. C 49, 175 (1991).
  • [40] I. The et al., Phys. Rev. Lett. 67, 173 (1991).
  • [41] D. Abbott et al., Eur. Phys. J. A 7, 421 (2000).
  • [42] M. Bouwhuis et al., Phys. Rev. Lett. 82, 3755 (1999).
  • [43] D.M. Nikolenko et al., Phys. Rev. Lett. 90, 072501 (2003).
  • [44] D.M. Nikolenko et al., Phys. Atom. Nucl. 73, 1322 (2010).
  • [45] С.А. Зеваков и др., Упругое и неупругое рассеяние электрона на тензорно-поляризованном дейтроне, Препринт ИЯФ 2006-024, Новосибирск, 2006, c. 28.
  • [46] D. Toporkov, Int. J. Mod. Phys. Conf. Ser. 40, 1660004 (2016).
  • [47] M. Kohl, Nucl. Phys. A 805, 361 (2008).
  • [48] C. Zhang et al., Phys. Rev. Lett. 107, 252501 (2011).
  • [49] J. Goldemberg, C. Schaerf, Phys. Rev. Lett. 12, 298 (1964).
  • [50] R.E. Rand et al., Phys. Rev. Lett. 18, 469 (1967).
  • [51] R.E. Rand et al., Phys. Rev. D 8, 3229 (1973).
  • [52] E.C. Jones et al., Phys. Rev. C 21, 1162 (1980).
  • [53] P. Karpius, Vector Polarization Observables of the Deuteron and A New Measurement of the Magnetic Dipole Form Factor GM, Ph.D. thesis, University of New Hampshire, Durham, 2005, p. 137.
  • [54] W. Plessas et al., Few-Body Syst. Suppl. 9, 429 (1995).
  • [55] I. Sick, Nucl. Phys. A 218, 509 (1974).
  • [56] M.P. Rekalo, Phys. Rev. C 54, 3125 (1996).
  • [57] G.I. Gakh et al., Phys. Rev. C 90, 064901 (2014).