Analytical forms of wave function and form factors of deuteron

V.I. Zhaba

Аналiтичнi форми хвильової функцiї та формфактори дейтрона

В.I. Жаба

Abstract

On the received coefficients of the analytical forms for deuteron wave function in coordinate representation in form $r^{l+1}$*exp(-A*r) for the modern realistic nucleon-nucleon potentials NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93 and Argonne v18 are calculated charge$G_{C}(p)$, quadrupole $G_{Q}(p)$ and magnetic $G_{M}(p)$ deuteron form factors. An original dipole fit for proton and neutron isoscalar electric and magnetic form factors is used for calculations. Theoretical calculations of values of the deuteron form factor are compared with their experimental data of world collaborations (Bates, BLAST, Bonn, JLab, Mainz, Naval Research Lab, NIKHEF, Orsay, Saclay, SLAC, Stanford, VEPP3 and VEPP4) and reviews (Abbott, Boden, Garcon and Karpius). The change of the sign of form factors is in the pulse regions at 4.7-4.9 fm^-1 for $G_{C}$; at 12.8-14.7 fm^-1 for $G_{Q}$; at 6.3-8.1 and 11.4-12.2 fm^-1 for $G_{M}$. The theoretical values for the form factors $G_{Q}$(0) and $G_{M}$(0) were calculated at the boundary condition for the momentum at $p^{2}$=0. Calculated positions of the zero for deuteron form factors are compared with values for other potential models. The peculiarities of parametrizations of deuteron form factors for theoretical approaches and fits of theoretical calculations to experimental values, which are described in the cited literature, are analyzed. Formulas for spherical and quadrupole form factors are writed, which are expressed in terms of the coefficients for the indicated deuteron wave function. At large values of momentum the asymptotics of the deuteron form factors are determined by the coefficients of the analytical forms for deuteron wave function, nucleon isoscalar form factors and the order of momentum in the denominator. The further use of deuteron form factors for obtaining polarization observables in processes involving deuteron as a projectile is discussed.

Абстракт

По отриманим ранiше аналiтичним формам хвильової функцiї дейтрона в координатному представленнi для сучасних реалiстичних нуклон-нуклонних потенцiалiв NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93 i Argonne v18 розраховано зарядовий $G_{C}$, квадрупольний $G_{Q}$ i магнiтний $G_{M}$ формфактори дейтрона. Порiвнюються теоретичнi розрахунки з експериментальними даними провiдних колаборацiй (Bates, BLAST, Bonn, JLab, Mainz, Naval Research Lab, NIKHEF, Orsay, Saclay, SLAC, Stanford, VEPP3, VEPP4) та оглядiв (Abbott, Boden, Garcon, Karpius). Розраховану позицiю нуля формфакторiв порiвняно iз значеннями для iнших потенцiальних моделей. При великих значеннях iмпульсу асимптотики формфакторiв дейтрона $G_{i}$ визначаються коефiцiєнтами аналiтичних форм хвильової функцiї дейтрона, нуклонними iзоскалярними формфакторами i степiнню iмпульсу в знаменнику.

Keywords: deuteron, wave function, form factor, position of the zero, asymptotic.

ключовi слова: дейтрон, хвильова функцiя, формфактор, позицiя нуля, асимптотика.

Вступ

Дейтрон є найпростiшiм ядром. Простота i наочнiсть будови дейтрона робить його зручною лабораторiєю для вивчення i моделювання нуклон-нуклонних сил. На даний час дейтрон добре вивчений експериментально i теоретично [1, 2].

Теоретично визначенi значення статичних характеристик дейтрона добре узгоджуються з наявними експериментальними даними. Однак незважаючи на це, iснують певнi теоретичнi неузгодженостi i проблеми. Наприклад, в деяких останнiх роботах одна або обидвi компоненти радiальної хвильової функцiї дейтрона (ХФД) в координатному представленнi мають вузли поблизу початку координат. Iснування вузлiв у хвильових функцiях основного i єдиного стану дейтрона свiдчить про неузгодженостi i неточностi в реалiзацiї чисельних алгоритмiв в розв’язаннi подiбних задач [1, 2, 3]. Або це пов’язано з особливостями потенцiальних моделей для опису дейтрона.

Слiд зазначити, що такi потенцiали нуклон-нуклонної взаємодiї, як Боннський, Московський, потенцiали Неймегенської групи [4], Argonne v18 [5], Парижський, NLO, NNLO, N³LO, Idaho N³LO чи Oxford мають досить непросту структуру i громiздку форму запис. Наприклад, оригiнальний потенцiал Reid68 був параметризований на основi фазового аналiзу Неймегенською групою i отримав назву: оновлена регуляризована версiя - Reid93.

Крiм того, ХФД може бути представлена таблично: через вiдповiднi масиви значень. При чисельних розрахунках оперувати такими масивами чисел iнодi доволi складно i взагалi незручно. I сам текст програм для розрахункiв є громiздкий, перевантажений i нечитабельним. Тому є доцiльним отримання бiльш простих аналiтичних форм представлення ХФД. У подальшому по них можна розрахувати формфактори i тензорну поляризацiю, що характеризують структуру дейтрона.

ХФД у зручнiй формi необхiднi для використання у розрахунках поляризацiйних характеристик дейтрона, а також для оцiнки теоретичних значень формфакторiв дейтрона та порiвняння їх з експериментальними даними.

Аналiтичнi форми хвильової функцiї дейтрона

В 2000-x рр. було застосовано аналiтичнi ХФД в координатному представленнi. Серед них слiд вiдмiтити параметризацiї Дубовиченко [6], Бережний-Корда-Гах [7], а також параметризацiю у такому простому видi [3]

Незважаючи на громiздкi i довготривалi розрахунки i мiнiмiзацiї $\chi$² (до величини менших за 10${}^{-4})$, доводилося апроксимувати за допомогою (1) чисельнi значення ХФД для потенцiалiв Неймегенської групи (NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93) i потенцiалу Argonne v18, масиви чисел яких становили вiдповiдно по 839х2 i 1500х2 значень в iнтервалi $r$=0-25 fm. Число доданкiв суми було вибрано $N$=11. Коефiцiєнти $A_{i}$, $a_{i}$, $B_{i}$, $b_{i}$ аналiтичних форм (1) для потенцiалiв Неймегенської групи приведенi в [3]. Розрахованi ХФД не мiстять надлишкових вузлiв поблизу початку координат. Розрахованi по ХФД статичнi параметри (радiус, електричний квадрупольний момент, магнiтний момент, вклад $D$- стану та асимптотика $D/S$- стану) i тензорна поляризацiя $t_{2i}$ узгоджуються з лiтературними теоретичними й експериментальними даними.

В [8] проведено детальний огляд аналiтичних форм для хвильової функцiї дейтрона в координатному представленнi. Приведено як аналiтичнi форми, так i параметризацiї ХФД, необхiднi для подальших розрахункiв характеристик процесiв з участю дейтрона.

Формфактори дейтрона

Для кiлькiсного розумiння структури дейтрона, S- i D- станiв та поляризацiйних характеристик розглядаються рiзнi моделi NN потенцiалу. Розподiл заряду дейтрона добре не вiдомий з експерименту, оскiльки вiн здiйснюється тiльки через використання як вимiрювань поляризацiї, так i неполяризованих пружнiх розсiяних диференцiальних перерiзiв. Однак його можна визначити [9]. Диференцiальний перерiз пружного розсiяння неполяризованих електронiв неполяризованими дейтронами без вимiрювання поляризацiї вiдбитих електронiв i дейтронiв задається формулою у рамках припущень першого Борiвського наближення i умов релятивiстської iнварiантностi [10, 11, 12, 13]

де $\left({\frac{d\sigma}{d\Omega}_{e}}\right)_{Mott}$ - перерiз розсiяння на безспiновiй безструктурнiй частинцi, отриманий Моттом; $\theta$_e - кут розсiяння електронiв у лабораторнiй системi; $p$ - переданий iмпульс дейтрона в одиницях fm^-1; $A(p)$ i $B(p)$ - функцiї електричної та магнiтної структури:

де $\eta=\frac{p^{2}}{4m_{d}^{2}}$; $m_{d}$=1875.63 МеВ - маса дейтрона. Тут зарядовий $G_{C}(p)$, квадрупольний $G_{Q}(p)$ i магнiтний $G_{M}(p)$ формфактори мiстять iнформацiю про електромагнiтнi властивостi дейтрона [13, 14]:

де iзоскалярний електричний i магнiтний формфактори

Складовi формфакторiв $D_{i}$ визначаються по формулам

де елементарнi сферичнi $S_{0}^{(i)}$ та квадрупольнi $S_{2}^{(i)}$ формфактори [15, 16]

Тут $u$ i $w$ - радiальнi ХФД в координатному представленнi; $j_{0}$, $j_{2}$ - сферичнi функцiї Бесселя нульового i другого порядку вiд аргументу pr/2; $G_{Ep}$, $G_{En}$ ($G_{Mp}$, $G_{Mn}$)- протонний i нейтронний iзоскалярний електричний (магнiтний) формфактори, якi вираженi через оригiнальне дипольне наближення [17]. Для формфакторiв $D_{i}$ виконуються умови при $p^{2}$=0 i $G_{EN}(0)=1$; $G_{MN}(0)=\mu_{p}+\mu_{n}$

Причому тодi самi формфактори дейтрона рiвнi

де $P_{D}$, $Q_{d}$ - вклад $D$- стану i електричний квадрупольний момент дейтрона:

Розрахованi теоретичнi значення $G_{Q}$(0) i $G_{M}$(0) для потенцiалiв Неймегенської групи потенцiалiв (NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93) та потенцiалу Argonne v18 (Av18) приведено в Таблицi 1. Експериментальнi значення $G_{Q}$(0) i $G_{M}$(0) розрахованi по формулам $G_{Q}(0)=m_{d}^{2}Q_{d}$; $G_{M}(0)=m_{d}\mu_{d}/m_{p}$.

Таблиця 1. Значення $G_{M}$(0) i $G_{Q}$(0) для рiзних моделей

Проведено порiвняння з iншими теоретичними розрахунками. Причому данi з [18] вказанi для релятивiстських/нерелятивiстських результатiв обчислень.

На Рис. 1-3 приведено формфактори дейтрона $G_{i}(p)$, розрахованi по ХФД (1) для потенцiалiв NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93, Argonne v18 (позначення вiдповiдно - N1, N2, N93, R93 i Av18). Порiвнюються теоретичнi розрахунки з експериментальними даними: для зарядового формфактору $G_{C}(p)$ - колаборацiй Orsay [19], Bates [40, 23], JLab [9], NIKHEF [42], VEPP3 [43, 44, 45], VEPP4 [46], BLAST [47, 48] та оглядiв Boden [39], Garcon [23] i Abbott [41]; для квадрупольного формфактору $G_{Q}(p)$ - колаборацiй Orsay [19], Bates [40, 23], JLab [9], VEPP3 [43, 44, 45], VEPP4 [46], BLAST [47, 48] та оглядiв Garcon [23] i Abbott [41]; для магнiтного формфактору $G_{M}(p)$ - колаборацiй Stanford [49, 50, 51], Orsay [19, 20], Naval Research Lab [52] та огляду Karpius [53]. Також експериментальнi значення магнiтного формфактору отриманi для Mainz [21], Bonn [22], Saclay [24], SLAC [25, 26], використовуючи спiввiдношення мiж $G_{M}(p)$ та структурною функцiєю $B$.

width 110mm GC.JPG

Рис. 1. Зарядовий формфактор $G_{C}(p)$.

width 110mm GQ.JPG

Рис. 2. Квадрупольний формфактор $G_{Q}(p)$

width 110mm GM.JPG

Рис. 3. Магнiтний формфактор $G_{M}(p)$

Слiд звернути увагу на знакозмiннiсть формфакторiв при 4.7-4.9 fm^-1 для $G_{C}(p)$; при 12.8-14.7 fm^-1 для $G_{Q}(p)$; при 6.3-8.1 та 11.4-12.2 fm^-1 для $G_{M}(p)$.

Розрахована для потенцiальних моделей позицiя нуля зарядового формфактору $G_{C}(p_{0})$ приведена в Таблицi 2. Отриманi значення порiвняно з даними для iнших потенцiальних моделей та з експериментальним значенням. Позначення в Таблицях приведено згiдно цитованої лiтератури.

Таблиця 2. Позицiя нуля зарядового формфактору $G_{C}$

Позицiї нуля для квадрупольного i магнiтного формфакторiв (Таблицi 3 i 4) знаходяться значно правiше, нiж для зарядового формфактору. На жаль, вiдсутнi експериментальнi значення для iмпульсiв бiльше 7 i 9 fm^-1 для формфакторiв $G_{Q}$ i $G_{M}$ вiдповiдно.

Таблиця 3. Позицiя нуля квадрупольного формфактору $G_{Q}$

Таблиця 4. Позицiя нуля магнiтного формфактору $G_{M}$

Параметризацiя формфакторiв дейтрона

У роботi [13] використовуються функцiї пiдгонки теоретичних розрахункiв до експериментальних значень формфакторiв дейтрона

де $F=\left({1+\frac{Q^{2}}{m\varepsilon}}\right)^{-1}\left({1+\frac{Q^{2}}{0.71}}\right)^{-2}$; $Q^{2}$ - квадрат iмпульсу в GeV²; m$\varepsilon$=0.05365 GeV². В [13] розрахунки формфакторiв дейтрона по цим формулам дають задовiльнi значення вiдносно експериментальних даних тiльки в областi 0-0.5 GeV.

В оглядi [41] наявнi ще двi форми параметризацiї

де амплiтуди параметризованi у видi лоренцiану $g_{k}=p^{k}\sum\limits_{i=1}^{4}{\frac{a_{ki}}{\alpha_{ki}+p^{2}}}$. Для 18 i 12 параметрiв для кожного формфактора цi параметризацiї дали $\chi^{2}$/$N$=1.5 i 1.8 вiдповiдно, де $N$ - кiлькiсть експериментальних даних. Крiм цього, параметризацiя формфакторiв дейтрона у видi добутку гаусiана на суму (SOG) [55] була застосована для експериментальних даних огляду [41]. Для 33 параметрiв цiєї параметризацiї $\chi^{2}$/$N$=1.5.

В нерелятивiстському iмпульсному наближеннi ведучi доданки формфакторiв дейтрона визначаються коефiцiєнтами розкладу ($C_{j}$, $m_{j})$ в координатному представленi та степiнню iмпульсу в знаменнику [38]

тобто головнi члени розкладу зарядового i магнiтного формфакторiв дейтрона визначаються тiльки S- станом хвильової функцiї дейтрона, а D- компонента дає додатковий вклад в головний доданок квадрупольного формфактору. Швидке спадання електричного нуклонного формфактору в порiвняннi iз магнiтним призводить до швидшого спадання зарядового i квадрупольного формфакторiв, нiж магнiтного $G_{M}$. В релятивiстському iмпульсному наближеннi формфактори дейтрона визначаються вищевказаним нерелятивiстським набором формфакторiв:

Для ХФД (1) сферичнi та квадрупольнi формфактори (7) будуть записанi у формi

де $a_{ij}=a_{i}+a_{j}$; $b_{ij}=b_{i}+b_{j}$. Тодi, враховуючи складовi формфакторiв $D_{i}$ згiдно (5) та (6), самi формфактори дейтрона $G_{i}$ (4) матимуть наступнi асимптотики при великих значеннях iмпульсу

I, пiдставивши величними $G_{EN}$, $G_{MN}$ i $\eta$, можна записати асимптотики формфакторiв дейтрона $G_{i}$ для великих значень iмпульсу у видi:

Отже, асимптотики формфакторiв дейтрона визначаються коефiцiєнтами аналiтичних форм ХФД, нуклонними iзоскалярними електричним та магнiтним формфакторами та степiнню iмпульсу в знаменнику. Крiм цього, знаючи асимптотики формфакторiв дейтрона, можна визначити їх вклад в структурнi функцiї.

Висновки

Використовуючи вiдомi аналiтичнi форми ХФД в координатному представленнi для потенцiалiв NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93, Argonne v18, розраховано зарядовий $G_{C}$, квадрупольний $G_{Q}$ i магнiтний $G_{M}$ формфактори дейтрона. Порiвнюються теоретичнi розрахунки з експериментальними даними провiдних колаборацiй (Bates, BLAST, JLab, Naval Research Lab, NIKHEF, Orsay, Stanford, VEPP3) та оглядiв (Abbott, Boden, Garcon). Розраховану позицiю нуля формфакторiв порiвняно з даними для iнших потенцiальних моделей.

При великих значеннях iмпульсу асимптотики формфакторiв дейтрона $G_{i}$ (12)-(14) визначаються коефiцiєнтами аналiтичних форм ХФД, нуклонними iзоскалярними формфакторами, а також степiнню iмпульсу в знаменнику.

Знаючи формфактори дейтрона, можна визначити такi величини як функцiї електричної та магнiтної структури $A(p)$ i $B(p)$, тензорнi $t_{2j}$ i векторнi $t_{1i}$ поляризацiї [13], тензорну аналiзуючу здатнiсть $A_{yy}$ i векторнi (тензорнi) коефiцiєнти передачi поляризацiї $k_{a}^{a^{\prime}}$ ($k_{aa}^{a^{\prime}a^{\prime}})$ в рамках моделi обмiну $\omega$-мезоном [56], коефiцiєнти спiнової кореляцiї $C_{xz}^{(0)}$, $C_{zz}^{(0)}$ та тензорнi асиметрiї $A_{xx}^{(0)}$, $A_{xz}^{(0)}$, $A_{zz}^{(0)}$ для пружного лептон-дейтронного розсiяння в межах нульової лептонної маси [57] та iншi поляризацiйнi спостережуванi в процесах за участю дейтрона.

Отриманi результати дозволяють в подальшому вивчити електромагнiтну структуру дейтрона, диференцiальний перерiз подвiйного розсiяння, а також обчислювати теоретичнi значення зарядового i магнiтного радiусiв дейтрона [37] та спiнових спостережуваних dp-розсiяння.