跳到论文正文
W Papers独立论文阅读器 arXiv:1905.10736 论文正文 计算阅读时间 · 0%
引用这篇论文根据当前论文元数据生成,正式投稿前建议核对。

    
  
License: arXiv.org perpetual non-exclusive license
arXiv:1905.10736v1 [math.GR] 26 May 2019

Напiвгрупа зiркових часткових гомеоморфiзмiв скiнченновимiрного евклiдового простору

Олег Гутiк, Катерина Мельник Address: Механiко-математичний факультет, Львiвський нацiональний унiверситет iм. Iвана Франка, Унiверситецька 1, Львiв, 79000, Україна Email address: oleg.gutik@lnu.edu.ua, ovgutik@yahoo.com, chepil.kate@gmail.com
Date: August 11, 2026
Анотацiя.

Введено поняття зiркового часткового гомеоморфiзму скiнченновимiрного евклiдового простору ℝn\mathbb{R}^{n} i дослiджується структура напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} зiркових часткових гомеоморфiзмiв простору ℝn\mathbb{R}^{n}. Описано структуру iдемпотентiв напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} i вiдношення Ґрiна на 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}. Зокрема доведено, що 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} — бiпроста iнверсна напiвгрупа, а також, що кожна неодинична конгруенцiя на 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} є груповою.

Oleg Gutik, Kateryna Melnyk. The semigroup of star partial homeomorphisms of a finite deminsional Euclidean space.

In the paper the notion of a star partial homeomorphism of a finite dimensional Euclidean space ℝn\mathbb{R}^{n} is introduced. We describe the structure of the semigroup 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} of star partial homeomorphisms of the space ℝn.\mathbb{R}^{n}. The structure of the band of 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} and Green’s relations on 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} are described. We show that 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} is a bisimple inverse semigroup and every non-unit congruence on 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} is a group congruence.

Key words and phrases:
Напiвгрупа перетворень, iнверсна напiвгрупа, частковий гомеоморфiзм, зiрка, вiдношення Ґрiна, конгруенцiя
2010 Mathematics Subject Classification
20M15, 20M50, 18B40.

Ми користуватимемося термiнологiєю з [26, 27, 33, 39].

Надалi будемо вважати, що на nn-вимiрному евклiдовому просторi ℝn\mathbb{R}^{n} визначена звичайна (евклiдова) топологiя.

Якщо визначене часткове вiдображення α:X⇀Y\alpha\colon X\rightharpoonup Y з множини XX у множину YY, то через dom⁡α\operatorname{dom}\alpha i ran⁡α\operatorname{ran}\alpha будемо позначати його область визначення та область значень, вiдповiдно, а через (x)​α(x)\alpha i (A)​α(A)\alpha — образи елемента x∈dom⁡αx\in\operatorname{dom}\alpha та пiдмножини A⊆dom⁡αA\subseteq\operatorname{dom}\alpha при частковому вiдображеннi α\alpha, вiдповiдно.

Часткове вiдображення (перетворення) α:X⇀X\alpha\colon X\rightharpoonup X топологiчного простору XX називається частковим гомеоморфiзмом простору ℝ\mathbb{R}, якщо його звуження α|dom⁡α:dom⁡α→ran⁡α\alpha|_{\operatorname{dom}\alpha}\colon\operatorname{dom}\alpha\rightarrow\operatorname{ran}\alpha є гомеоморфiзмом.

Якщо SS — напiвгрупа, то її пiдмножина iдемпотентiв позначається через E⁡(S)E(S). Напiвгрупа SS називається iнверсною, якщо для довiльного її елемента xx iснує єдиний елемент x−1∈Sx^{-1}\in S такий, що x​x−1​x=xxx^{-1}x=x та x−1​x​x−1=x−1x^{-1}xx^{-1}=x^{-1}. В iнверснiй напiвгрупi SS вище означений елемент x−1x^{-1} називається iнверсним до xx. В’язка — це напiвгрупа iдемпотентiв, а напiвґратка — це комутативна в’язка.

Вiдношення еквiвалентностi 𝔎\mathfrak{K} на напiвгрупi SS називається конгруенцiєю, якщо для елементiв aa i bb напiвгрупи SS з того, що виконується умова (a,b)∈𝔎(a,b)\in\mathfrak{K} випливає, що (c​a,c​b),(a​d,b​d)∈𝔎(ca,cb),(ad,bd)\in\mathfrak{K}, для всiх c,d∈Sc,d\in S. Вiдношення (a,b)∈𝔎(a,b)\in\mathfrak{K} ми також будемо записувати a​𝔎​ba\mathfrak{K}b, i в цьому випадку будемо говорити, що елементи aa i bb є 𝔎\mathfrak{K}-еквiвалентними. На кожнiй напiвгрупi SS iснують такi конгруенцiї: унiверсальна 𝔘S=S×S\mathfrak{U}_{S}=S\times S та одинична (дiагональ) ΔS={(s,s):s∈S}\Delta_{S}=\{(s,s)\colon s\in S\}. Такi конгруенцiї називаються тривiальними. Кожен двобiчний iдеал II напiвгрупи SS породжує на нiй конгруенцiю Рiса: 𝔎I=(I×I)∪ΔS\mathfrak{K}_{I}=(I\times I)\cup\Delta_{S}. Конгруенцiя 𝔎\mathfrak{K} на напiвгрупi SS називається груповою, якщо фактор-напiвгрупа S/𝔎S/\mathfrak{K} є групою.

Якщо SS — напiвгрупа, то на E⁡(S)E(S) визначено частковий порядок

e⩽f тодi i лише тодi, коли e​f=f​e=e.e\leqslant f\quad\hbox{ \T2A\cyrt\T2A\cyro\T2A\cyrd\T2A\cyrii \T2A\cyrii \T2A\cyrl\T2A\cyri\T2A\cyrsh\T2A\cyre \T2A\cyrt\T2A\cyro\T2A\cyrd\T2A\cyrii, \T2A\cyrk\T2A\cyro\T2A\cyrl\T2A\cyri }\quad ef=fe=e.

Так означений частковий порядок на E⁡(S)E(S) називається природним.

Означимо вiдношення ⩽\leqslant на iнверснiй напiвгрупi SS так:

s⩽tтодi i лише тодi, колиs=t​e,s\leqslant t\qquad\hbox{\T2A\cyrt\T2A\cyro\T2A\cyrd\T2A\cyrii \T2A\cyrii \T2A\cyrl\T2A\cyri\T2A\cyrsh\T2A\cyre \T2A\cyrt\T2A\cyro\T2A\cyrd\T2A\cyrii, \T2A\cyrk\T2A\cyro\T2A\cyrl\T2A\cyri}\qquad s=te,

для деякого iдемпотента e∈Se\in S. Так означений частковий порядок називається природним частковим порядком на iнверснiй напiвгрупi SS [33]. Очевидно, що звуження природного часткового порядку ⩽\leqslant на iнверснiй напiвгрупi SS на її в’язку E⁡(S)E(S) є природним частковим порядком на E⁡(S)E(S).

Нагадаємо (див., наприклад [26, §1.12]), що бiциклiчною напiвгрупою (або бiциклiчним моноїдом) 𝒞⁡(p,q){\mathscr{C}}(p,q) називається напiвгрупа з одиницею, породжена двоелементною множиною {p,q}\{p,q\} i визначена одним визначальним спiввiдношенням p​q=1pq=1. Бiциклiчна напiвгрупа вiдiграє важливу роль у теорiї напiвгруп. Зокрема, класична теорема Олафа Андерсена [22] стверджує, що (00-)проста напiвгрупа з iдемпотентом є цiлком (00-)простою тодi i лише тодi, коли вона не мiстить iзоморфну копiю бiциклiчної напiвгрупи.

Через ℐλ\mathscr{I}_{\lambda} позначимо множину всiх часткових взаємнооднозначних перетворень кардинала λ\lambda разом з такою напiвгруповою операцiєю

x⁡(α​β)=(x​α)​βякщоx∈dom⁡(α​β)={y∈dom⁡α:y​α∈dom⁡β},для​α,β∈ℐλ.x(\alpha\beta)=(x\alpha)\beta\quad\mbox{\T2A\cyrya\T2A\cyrk\T2A\cyrshch\T2A\cyro}\quad x\in\operatorname{dom}(\alpha\beta)=\{y\in\operatorname{dom}\alpha\colon y\alpha\in\operatorname{dom}\beta\},\qquad\mbox{\T2A\cyrd\T2A\cyrl\T2A\cyrya}\;\alpha,\beta\in\mathscr{I}_{\lambda}.

Напiвгрупа ℐλ\mathscr{I}_{\lambda} називається симетричною iнверсною напiвгрупою або симетричним iнверсним моноїдом над кардиналом λ\lambda (див. [26]). Симетрична iнверсна напiвгрупа введена В. В. Вагнером у працях [3, 4] i вона вiдiграє важливу роль у теорiї напiвгруп.

Якщо AA — пiдмножина евклiдового простору ℝn\mathbb{R}^{n}, то через int⁡A\operatorname{int}A позначатимемо внутрiшнiсть множини AA в просторi ℝn\mathbb{R}^{n}. Ми позначатимемо одиничну сферу та замкнену кулю радiуса r>0r>0 в ℝn\mathbb{R}^{n} через 𝕊n−1\mathbb{S}^{n-1} i 𝐁r\mathbf{B}_{r}, вiдповiдно.

Для довiльних двох точок x,y∈ℝnx,y\in\mathbb{R}^{n} через [x,y][x,y] позначатимемо вiдрiзок в ℝn\mathbb{R}^{n}, який з’єднує точки x,yx,y, тобто [x,y]={z∈ℝn:x​z→=α⋅x​y→,0⩽α⩽1}[x,y]=\left\{z\in\mathbb{R}^{n}\colon\overrightarrow{xz}=\alpha\cdot\overrightarrow{xy},0\leqslant\alpha\leqslant 1\right\}.

Компактна опукла пiдмножина в ℝn\mathbb{R}^{n} з непорожньою внутрiшнiстю називається опуклим тiлом. Пiдмножина L⊆ℝnL\subseteq\mathbb{R}^{n} називається зiркою в початку 𝟎\mathbf{0}, якщо для довiльної точки x∈Lx\in L вiдрiзок [𝟎,x][\mathbf{0},x] мiститься в LL. Якщо LL є компактною пiдмножиною, яка є зiркою в початку 𝟎\mathbf{0}, то її радiальна функцiя ρL\rho_{L} визначається для всiх u∈𝕊n−1u\in\mathbb{S}^{n-1} так, що промiнь вiдкладений у початку 𝟎\mathbf{0} паралельно до uu перетинає LL, за формулою

(u)​ρL=max⁡{c⩾0:c​x∈L}.(u)\rho_{L}=\max\left\{c\geqslant 0\colon cx\in L\right\}.

Зауважимо, що в [28], у якiй введено всi вище означеннi поняття, не припускається, що початок 𝟎\mathbf{0} належить зiрцi LL. Надалi, ще крiм того, ми будемо вважати, що 𝟎∈int⁡L\mathbf{0}\in\operatorname{int}L для довiльної зiрки L⊆ℝnL\subseteq\mathbb{R}^{n}, що еквiвалентно умовi ρL​(u)≠0\rho_{L}(u)\neq 0 для всiх u∈𝕊n−1u\in\mathbb{S}^{n-1}, а також припускатимемо, що радiальна функцiя ρL:𝕊n−1→L\rho_{L}\colon\mathbb{S}^{n-1}\to L є неперервною.

Нехай L1L_{1} i L2L_{2} — зiрки в початку 𝟎\mathbf{0}. Тодi гомеоморфiзм α:L1→L2\alpha\colon L_{1}\to L_{2} називається зiрковим, якщо (𝟎)​α=𝟎(\mathbf{0})\alpha=\mathbf{0} i ([𝟎,x])​α=[𝟎,(x)​α]([\mathbf{0},x])\alpha=[\mathbf{0},(x)\alpha] для довiльного вiдрiзка [𝟎,x]⊆L1[\mathbf{0},x]\subseteq L_{1}. Надалi вважатимемо, що всi зiрки L⊆ℝnL\subseteq\mathbb{R}^{n} є в початку 𝟎\mathbf{0} i пiд частковими зiрковими гомеоморфiзмами простору ℝn\mathbb{R}^{n} будемо розумiти гомеоморфiзми мiж зiрками в ℝn\mathbb{R}^{n}.

З означення зiркового гомеоморфiзму випливає твердження 1.

Твердження 1.

Композицiя двох часткових зiркових гомеоморфiзмiв простору ℝn\mathbb{R}^{n} i обернене часткове вiдображення до часткового зiркового гомеоморфiзму є частковими зiрковими гомеоморфiзмами простору ℝn\mathbb{R}^{n}.

Твердження 2.

Довiльнi двi зiрки в ℝn\mathbb{R}^{n} є зiрково гомеоморфними.

Доведення.

Доведемо, що довiльна зiрка LL зiрково гомеоморфна одиничнiй кулi 𝐁1\mathbf{B}_{1} в ℝn\mathbb{R}^{n}. Означимо вiдображення αL:L→𝐁1\alpha_{L}\colon L\to\mathbf{B}_{1} наступним чином. Нехай ρL:𝕊n−1→L\rho_{L}\colon\mathbb{S}^{n-1}\to L — радiальна функцiя зiрки LL. Для довiльного x∈𝐁1x\in\mathbf{B}_{1} покладемо (x)​r(x)r — точка на одиничнiй сферi 𝕊n−1\mathbb{S}^{n-1} така, що x∈[𝟎,(x)​r]x\in[\mathbf{0},(x)r]. Тодi з неперервностi радiальної функцiї ρL:𝕊n−1→L\rho_{L}\colon\mathbb{S}^{n-1}\to L випливає, що вiдображення βL:𝐁1→L\beta_{L}\colon\mathbf{B}_{1}\to L, означене за формулою

(x)​βL={𝟎,якщо ​x=𝟎;x⋅((x)​r)​ρL,в iншому випадку,(x)\beta_{L}=\left\{\begin{array}[]{ll}\mathbf{0},&\hbox{\T2A\cyrya\T2A\cyrk\T2A\cyrshch\T2A\cyro\penalty\ }x=\mathbf{0};\\ x\cdot((x)r)\rho_{L},&\hbox{\T2A\cyrv \T2A\cyrii\T2A\cyrn\T2A\cyrsh\T2A\cyro\T2A\cyrm\T2A\cyru \T2A\cyrv\T2A\cyri\T2A\cyrp\T2A\cyra\T2A\cyrd\T2A\cyrk\T2A\cyru},\end{array}\right.

є бiєктивним i неперервним, i оскiльки 𝐁1\mathbf{B}_{1} — компактний пiдпростiр в ℝn\mathbb{R}^{n}, то βL\beta_{L} є зiрковим гомеоморфiзмом. Покладемо αL:L→𝐁1\alpha_{L}\colon L\to\mathbf{B}_{1} — обернене вiдображення до βL\beta_{L}. Очевидно, що вiдображення αL\alpha_{L} є зiрковим гомеоморфiзмом. ∎

З твердження 14.1.7 [36] i з мiркувань викладених в [27, §1.4, с. 29–30] випливає твердження 3.

Твердження 3.

Перетин двох зiрок є зiркою в ℝn\mathbb{R}^{n}.

Через 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} позначимо множину всiх часткових зiркових гомеоморфiзмiв простору ℝn\mathbb{R}^{n} з операцiєю композицiєю вiдображень.

З тверджень 2 i 3 випливає твердження 4.

Твердження 4.

𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} — iнверсна пiднапiвгрупа симетричного iнверсного моноїда ℐ𝔠\mathscr{I}_{\mathfrak{c}}.

Дослiдження автоморфiзмiв i груп автоморфiзмiв многовидiв малої розмiрностi формують широку область сучасної математики, яка дуже швидко розвивається та розташована на стику топологiї, алгебри й теорiї динамiчних систем. Ця область охоплює вивчення груп гомеоморфiзмiв прямої та кола, теорiю автоморфiзмiв поверхонь i теорiю груп класiв вiдображень.

Автоморфiзмам i групам автоморфiзмiв многовидiв розмiрностi 1 i 2 присвячено фундаментальнi працi Клейна, Фрике, Пуанкаре, Гурвiца, Дена, Данжуа, Александера, Нiльсена, Артiна, Керек’ярто, А. А. Маркова. Сучаснi дослiдження груп гомеоморфiзмiв прямої викладено в оглядах Бекларяна [1, 2] та її застосування в теорiї динамiчних систем у монографiї [32].

Основнi результати теорiї напiвгруп перетворень отриманi в перiод 50-70-х рокiв минулого столiття, викладенi в оглядах Меггiла [34] та Глускiна, Шайна, Шнепермана та Ярокера [29]. У цьому напрямi працювали такi вiдомi математики: Гауi, Гельфанд, Глускiн, Грiн, Енгелькiнг, Клiффорд, Ляпiн, Меггiл, Престон, Саббах, Серпiнський, Сушкевич, Улам, Шайн, Шнеперман, Шутов, Ярокер. На думку Меггiла (див. [34]) Теорiя напiвгруп неперервних перетворень топологiчних просторiв бере свiй початок з праць Глускiна [5, 6, 7, 8, 9, 10]. В основному цi працi Глускiна присвяченi описанню структури напiвгрупи S⁡(I)S(I) неперервних перетворень одиничного вiдрiзка II, а також описанню пiднапiвгруп напiвгрупи S⁡(X)S(X) неперервних перетворень топологiчного простору XX. Напiвгрупу S⁡(I)S(I) неперервних перетворень одиничного вiдрiзка також дослiджував Шутов у працях [20, 21], де вiн описав максимальну власну конгруенцiю на S⁡(I)S(I).

Напiвгрупу S⁡(I)S(I) також дослiджували в [12, 14, 15, 16, 17, 19, 24, 31, 35, 40, 41], зокрема в [5, 12] описано конгруенц-простi пiднапiвгрупи в S⁡(I)S(I). Шнеперман [18] та Уарндоф [42] довели, що одиничний вiдрiзок визначається напiвгрупою неперервних перетворень. Iншi класи топологiчних просторiв, що визначаються своїми напiвгрупами неперервних перетворень, описав Уарндоф у [42] i Росiцкий у [40, 41]. Зокрема такими є: локально зв’язнi сепарабельнi метричнi континууми, локально евклiдовi гаусдорфовi простори, нульвимiрнi метричнi простори, C​WCW-комплекси та iн. Також О’Рейлi в працi [38] довела, що кожен гаусдорфовий простiр XX визначається напiвгрупою усiх компактних вiдношень на XX.

Зауважимо, що група гомеоморфiзмiв дiйсної прямої iзоморфна групi гомеоморфiзмiв одиничного вiдрiзка (iнтервалу). Таким чином виникає задача: описати структуру напiвгрупи часткових гомеоморфiзмiв топологiчного простору XX, а в частковому випадку одиничного вiдрiзка, чи дiйсної прямої. Однiєю з останнiх робiт з цiєї тематики є праця Чучмана [25], в якiй описано структуру напiвгрупи замкнених зв’язних часткових гомеоморфiзмiв одиничного вiдрiзка з однiєю нерухомою точкою. Також у [11] описана структура напiвгрупи 𝒫​ℋcf+​(ℝ)\mathscr{P\!\!H}^{+}_{\!\!\operatorname{\textsf{cf}}}\!(\mathbb{R}) усiх монотонних коскiнченних часткових гомеоморфiзмiв звичайної дiйсної прямої ℝ\mathbb{R}. Зокрема, в [11] доведено, що фактор-напiвгрупа 𝒫​ℋcf+​(ℝ)/ℭmg\mathscr{P\!\!H}^{+}_{\!\!\operatorname{\textsf{cf}}}\!(\mathbb{R})/\mathfrak{C}_{\textsf{mg}} за найменшою груповою конгруенцiєю ℭmg\mathfrak{C}_{\textsf{mg}} iзоморфна групi ℋ+​(ℝ)\mathscr{H}^{+}\!(\mathbb{R}) усiх гомеоморфiзмiв, що зберiгають орiєнтацiю простору ℝ\mathbb{R}, а також, що напiвгрупа 𝒫​ℋcf+​(ℝ)\mathscr{P\!\!H}^{+}_{\!\!\operatorname{\textsf{cf}}}\!(\mathbb{R}) iзоморфна напiвпрямому добутку ℋ+​(ℝ)⋉𝔥𝒫∞​(ℝ)\mathscr{H}^{+}\!(\mathbb{R})\ltimes_{\mathfrak{h}}\mathscr{P}_{\!\infty}(\mathbb{R}) вiльної напiвґратки з одиницею (𝒫∞​(ℝ),∪)(\mathscr{P}_{\!\infty}(\mathbb{R}),\cup) з групою ℋ+​(ℝ)\mathscr{H}^{+}\!(\mathbb{R}).

Нагадаємо [25], що часткове перетворення α:X⇀X\alpha\colon X\rightharpoonup X топологiчного простору XX називається замкненим зв’язним частковим гомеоморфiзмом, якщо його звуження α:dom⁡α→ran⁡α\alpha\colon\operatorname{dom}\alpha\to\operatorname{ran}\alpha є гомеоморфiзмом i dom⁡α\operatorname{dom}\alpha та ran⁡α\operatorname{ran}\alpha — замкненi зв’язнi пiдмножини в XX. Очевидно, що кожен замкнений зв’язний частковий гомеоморфiзм одиничного вiдрiзка, чи прямої, з однiєю нерухомою точкою можна розглядати як зiрковий частковий гомеоморфiзм цього простору. Тому природно виникає задача про можливiсть поширення результатiв, отриманих у працi [25] на вищi вимiри.

У цiй працi дослiджується структура напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} зiркових часткових гомеоморфiзмiв скiнченновимiрного евклiдового простору ℝn\mathbb{R}^{n}. Описана структура iдемпотентiв напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} i вiдношення Ґрiна на 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}. Зокрема доведено, що 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} – бiпроста iнверсна напiвгрупа, а також, що кожна неодинична конгруенцiя на 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} є груповою.

Надалi в статтi через St0​(ℝn)\textbf{St}_{0}(\mathbb{R}^{n}) позначатимемо множину усiх зiрок в початку 0.

З означення напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} i твердження 4 випливає твердження 5.

Твердження 5.
  • (i)(i)

    Елемент α\alpha є iдемпотентом напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} тодi i лише тодi, коли α:S→S\alpha\colon S\to S – тотожне вiдображення для деякої зiрки S∈St0​(ℝn)S\in\textbf{St}_{0}(\mathbb{R}^{n}).

  • (i​i)(ii)

    В’язка E⁡(𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn)E(\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}) iзоморфна напiвґратцi (St0​(ℝn),∩)(\textbf{St}_{0}(\mathbb{R}^{n}),\cap).

  • (i​i​i)(iii)

    ε⩽ι\varepsilon\leqslant\iota в E⁡(𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn)E(\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}) тодi i лише тодi, коли dom⁡ε⊆dom⁡ι\operatorname{dom}\varepsilon\subseteq\operatorname{dom}\iota.

  • (i​v)(iv)

    α⩽β\alpha\leqslant\beta в 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} тодi i лише тодi, коли β|dom⁡α=α\beta|_{\operatorname{dom}\alpha}=\alpha.

Зауважимо, що пункти (i)(i) i (i​i)(ii) твердження 5 випливають з того факту, що в симетричному iнверсному моноїдi iдемпотентами є лише тотожнi частковi перетворення (див. [33, твердження 1.1.2]), а пункти (i​i​i)(iii) i (i​v)(iv) випливають з означення природного часткового порядку на E⁡(𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn)E(\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}) i 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}, вiдповiдно, та з леми 3 [33].

Якщо SS — напiвгрупа, то вiдношення Ґрiна ℛ\mathscr{R}, ℒ\mathscr{L}, 𝒥\mathscr{J}, 𝒟\mathscr{D} i ℋ\mathscr{H} на SS визначаються так (див. [30] або [26, §2.1]):

a​ℛ​b​ тодi i лише тодi, коли ​a​S1=b​S1;\displaystyle\qquad a\mathscr{R}b\mbox{\penalty\ \T2A\cyrt\T2A\cyro\T2A\cyrd\T2A\cyrii \T2A\cyrii \T2A\cyrl\T2A\cyri\T2A\cyrsh\T2A\cyre \T2A\cyrt\T2A\cyro\T2A\cyrd\T2A\cyrii, \T2A\cyrk\T2A\cyro\T2A\cyrl\T2A\cyri\penalty\ }aS^{1}=bS^{1};
a​ℒ​b​ тодi i лише тодi, коли ​S1​a=S1​b;\displaystyle\qquad a\mathscr{L}b\mbox{\penalty\ \T2A\cyrt\T2A\cyro\T2A\cyrd\T2A\cyrii \T2A\cyrii \T2A\cyrl\T2A\cyri\T2A\cyrsh\T2A\cyre \T2A\cyrt\T2A\cyro\T2A\cyrd\T2A\cyrii, \T2A\cyrk\T2A\cyro\T2A\cyrl\T2A\cyri\penalty\ }S^{1}a=S^{1}b;
a​𝒥​b​ тодi i лише тодi, коли ​S1​a​S1=S1​b​S1;\displaystyle\qquad a\mathscr{J}b\mbox{\penalty\ \T2A\cyrt\T2A\cyro\T2A\cyrd\T2A\cyrii \T2A\cyrii \T2A\cyrl\T2A\cyri\T2A\cyrsh\T2A\cyre \T2A\cyrt\T2A\cyro\T2A\cyrd\T2A\cyrii, \T2A\cyrk\T2A\cyro\T2A\cyrl\T2A\cyri\penalty\ }S^{1}aS^{1}=S^{1}bS^{1};
𝒟=ℒ∘ℛ=ℛ∘ℒ;\displaystyle\qquad\mathscr{D}=\mathscr{L}\circ\mathscr{R}=\mathscr{R}\circ\mathscr{L};
ℋ=ℒ∩ℛ.\displaystyle\qquad\mathscr{H}=\mathscr{L}\cap\mathscr{R}.

Напiвгрупа SS називається простою, якщо SS не має власного двобiчного iдеалу, тобто SS має єдиний 𝒥\mathscr{J}-клас, i бiпростою, якщо SS має єдиний 𝒟\mathscr{D}-клас.

Позаяк за твердженням 4, 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} — iнверсна пiднапiвгрупа симетричного iнверсного моноїда ℐ𝔠\mathscr{I}_{\mathfrak{c}}, то з визначень вiдношень Ґрiна на ℐ𝔠\mathscr{I}_{\mathfrak{c}} i твердження 3.2.11 [33] випливає твердження 6.

Твердження 6.

Нехай α,β\alpha,\beta – елементи напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}. Тодi:

  • (i)(i)

    α​ℛ​β\alpha\mathscr{R}\beta в 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} тодi i лише тодi, коли ran⁡α=ran⁡β\operatorname{ran}\alpha=\operatorname{ran}\beta;

  • (i​i)(ii)

    α​ℒ​β\alpha\mathscr{L}\beta в 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} тодi i лише тодi, коли dom⁡α=dom⁡β\operatorname{dom}\alpha=\operatorname{dom}\beta;

  • (i​i​i)(iii)

    α​ℋ​β\alpha\mathscr{H}\beta в 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} тодi i лише тодi, коли ran⁡α=ran⁡β\operatorname{ran}\alpha=\operatorname{ran}\beta i dom⁡α=dom⁡β\operatorname{dom}\alpha=\operatorname{dom}\beta.

Твердження 7.

𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} – бiпроста напiвгрупа.

Доведення.

Нехай ε\varepsilon i ι\iota – довiльнi iдемпотенти напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}. Тодi за твердженням 5(i)(i) iснують зiрки E,I∈St0​(ℝn)E,I\in\textbf{St}_{0}(\mathbb{R}^{n}) такi, що ε:dom⁡ε=E→ran⁡ε=E\varepsilon\colon\operatorname{dom}\varepsilon=E\to\operatorname{ran}\varepsilon=E i ι:dom⁡ι=I→ran⁡ι=I\iota\colon\operatorname{dom}\iota=I\to\operatorname{ran}\iota=I – тотожнi вiдображення. За твердженням 2 iснує зiрковий гомеоморфiзм α:E→I\alpha\colon E\to I. Очевидно, що α​α−1=ε\alpha\alpha^{-1}=\varepsilon i α−1​α=ι\alpha^{-1}\alpha=\iota. Позаяк напiвгрупа 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} є iнверсною, то з леми Манна (див. [37, лема 1.1]) випливає, що 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} є бiпростою напiвгрупою. ∎

Оскiльки кожен 𝒟\mathscr{D}-клас елемента aa напiвгрупи SS мiститься в його 𝒥\mathscr{J}-класi (див. [26, §2.1]), то з твердження 7 випливає наслiдок 8.

Наслiдок 8.

𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} – проста напiвгрупа.

З твердження 7 i теореми 2.20 [26] випливає наслiдок 9.

Наслiдок 9.

Довiльнi двi максимальнi пiдгрупи в 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} є iзоморфними. Бiльше того кожна максимальна пiдгрупа в 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} iзоморфна групi всiх зiркових гомеоморфiзмiв одиничної кулi 𝐁1\mathbf{B}_{1} в ℝn\mathbb{R}^{n}.

Лема 10.

Нехай ℭ\mathfrak{C} — конгруенцiя на напiвгрупi 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}, r1r_{1}, r2r_{2} — довiльнi рiзнi дiйснi додатнi числа та εr1:𝐁r1→𝐁r1\varepsilon_{r_{1}}\colon\mathbf{B}_{r_{1}}\to\mathbf{B}_{r_{1}} i εr2:𝐁r2→𝐁r2\varepsilon_{r_{2}}\colon\mathbf{B}_{r_{2}}\to\mathbf{B}_{r_{2}} — тотожнi вiдображення. Якщо εr1​ℭ​εr2\varepsilon_{r_{1}}\mathfrak{C}\varepsilon_{r_{2}}, то всi iдемпотенти напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} є ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентними.

Доведення.

Спочатку доведемо, що для довiльного дiйсного додатнього числа rr iдемпотент εr\varepsilon_{r}, де εr:𝐁r→𝐁r\varepsilon_{r}\colon\mathbf{B}_{r}\to\mathbf{B}_{r} — тотожне вiдображення, є ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентним iдемпотентам εr1\varepsilon_{r_{1}} i εr2\varepsilon_{r_{2}}.

Не зменшуючи загальностi, можемо вважати, що r1<r2r_{1}<r_{2}. Розглянемо можливi випадки:

a)r<r1;b)r1<r<r2;ic)r2<r.a)\penalty\ r<r_{1};\qquad b)\penalty\ r_{1}<r<r_{2};\qquad\hbox{i}\qquad c)\penalty\ r_{2}<r.

Припустимо, що виконується випадок OPENb)​r1<r<r2b)\penalty\ r_{1}<r<r_{2}. Тодi з твердження 5 випливає, що εr1=εr1​εr​ℭ​εr2​εr=εr\varepsilon_{r_{1}}=\varepsilon_{r_{1}}\varepsilon_{r}\mathfrak{C}\varepsilon_{r_{2}}\varepsilon_{r}=\varepsilon_{r}, а отже, εr1​ℭ​εr\varepsilon_{r_{1}}\mathfrak{C}\varepsilon_{r} i εr​ℭ​εr2\varepsilon_{r}\mathfrak{C}\varepsilon_{r_{2}}.

Припустимо, що виконується випадок OPENa)​r<r1a)\penalty\ r<r_{1}. Означимо часткове вiдображення α:ℝn⇀ℝn\alpha\colon\mathbb{R}^{n}\rightharpoonup\mathbb{R}^{n} наступним чином:

domα=𝐁r2,ranα=𝐁r1i(x)α=x⋅r1r2.\operatorname{dom}\alpha=\mathbf{B}_{r_{2}},\qquad\operatorname{ran}\alpha=\mathbf{B}_{r_{1}}\qquad\hbox{i}\qquad(x)\alpha=x\cdot\frac{r_{1}}{r_{2}}.

Тодi часткове вiдображення α\alpha та обернене до нього α−1\alpha^{-1} є елементами напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} й iснує натуральне число nrn_{r} таке, що (r1r2)nr<r\left(\dfrac{r_{1}}{r_{2}}\right)^{n_{r}}<r.

Нехай S=⟨α,α−1⟩S=\left\langle\alpha,\alpha^{-1}\right\rangle — пiднапiвгрупа в 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}, породжена елементами α\alpha i α−1\alpha^{-1}. Тодi легко бачити, що

εr2α=αεr2=α,εr2α−1=α−1εr2=α−1,αα−1=εr2iα−1α=εr1≠εr2,\varepsilon_{r_{2}}\alpha=\alpha\varepsilon_{r_{2}}=\alpha,\qquad\varepsilon_{r_{2}}\alpha^{-1}=\alpha^{-1}\varepsilon_{r_{2}}=\alpha^{-1},\qquad\alpha\alpha^{-1}=\varepsilon_{r_{2}}\quad\hbox{i}\quad\alpha^{-1}\alpha=\varepsilon_{r_{1}}\neq\varepsilon_{r_{2}},

а отже, за лемою 1.31 з [26] напiвгрупа S=⟨α,α−1⟩S=\left\langle\alpha,\alpha^{-1}\right\rangle iзоморфна бiциклiчному моноїдовi 𝒞⁡(p,q){\mathscr{C}}(p,q), причому всi елементи напiвгрупи SS єдиним чином зоображаються у виглядi (α−1)i​αj\left(\alpha^{-1}\right)^{i}\alpha^{j}, де ii та jj — невiд’ємнi цiлi числа, а iзоморфiзм ℑ:S→𝒞⁡(p,q)\mathfrak{I}\colon S\to{\mathscr{C}}(p,q) визначається за формулою ((α−1)i​αj)​ℑ=qi​pj\big(\left(\alpha^{-1}\right)^{i}\alpha^{j}\big)\mathfrak{I}=q^{i}p^{j}. За наслiдком 1.32 з [26] кожна неодинична конгруенцiя на бiциклiчному моноїдi 𝒞⁡(p,q){\mathscr{C}}(p,q) є груповою, а отже з наших припущень випливає, що усi iдемпотенти напiвгрупи SS є ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентними. Тодi для r0=(r1r2)nrr_{0}=\left(\dfrac{r_{1}}{r_{2}}\right)^{n_{r}} маємо, що iдемпотент εr0\varepsilon_{r_{0}}, де εr0:𝐁r0→𝐁r0\varepsilon_{r_{0}}\colon\mathbf{B}_{r_{0}}\to\mathbf{B}_{r_{0}} — тотожне вiдображення, є ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентним iдемпотентам εr1\varepsilon_{r_{1}} i εr2\varepsilon_{r_{2}}. Але за побудовою, εr0⩽εr⩽εr1\varepsilon_{r_{0}}\leqslant\varepsilon_{r}\leqslant\varepsilon_{r_{1}} в E⁡(𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn)E(\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}), а отже, з випадку OPENb)b) випливає, що εr​ℭ​εr2\varepsilon_{r}\mathfrak{C}\varepsilon_{r_{2}}.

Припустимо, що виконується випадок OPENc)​r2<rc)\penalty\ r_{2}<r. Тодi iснує натуральне число nrn_{r} таке, що r2⋅(r2r1)nr>rr_{2}\cdot\left(\dfrac{r_{2}}{r_{1}}\right)^{n_{r}}>r. Означимо часткове вiдображення β:ℝn⇀ℝn\beta\colon\mathbb{R}^{n}\rightharpoonup\mathbb{R}^{n} наступним чином:

domβ=𝐁r2​(r2r1)nr,ranβ=𝐁r2​(r2r1)nr−1i(x)β=x⋅r1r2.\operatorname{dom}\beta=\mathbf{B}_{r_{2}\left(\tfrac{r_{2}}{r_{1}}\right)^{n_{r}}},\qquad\operatorname{ran}\beta=\mathbf{B}_{r_{2}\left(\tfrac{r_{2}}{r_{1}}\right)^{n_{r}-1}}\qquad\hbox{i}\qquad(x)\beta=x\cdot\frac{r_{1}}{r_{2}}.

Тодi часткове вiдображення β\beta та обернене до нього β−1\beta^{-1} є елементами напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}. Нехай ε1:𝐁r2​(r2r1)nr→𝐁r2​(r2r1)nr\varepsilon_{1}\colon\mathbf{B}_{r_{2}\left(\tfrac{r_{2}}{r_{1}}\right)^{n_{r}}}\to\mathbf{B}_{r_{2}\left(\tfrac{r_{2}}{r_{1}}\right)^{n_{r}}} i ε2:𝐁r2​(r2r1)nr−1→𝐁r2​(r2r1)nr−1\varepsilon_{2}\colon\mathbf{B}_{r_{2}\left(\tfrac{r_{2}}{r_{1}}\right)^{n_{r}-1}}\to\mathbf{B}_{r_{2}\left(\tfrac{r_{2}}{r_{1}}\right)^{n_{r}-1}} — тотожнi вiдображення. Тодi очевидно, що ε1\varepsilon_{1} i ε2\varepsilon_{2} є рiзними iдемпотентами напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}, причому ε2⩽ε1\varepsilon_{2}\leqslant\varepsilon_{1}. Також легко бачити, що виконуються такi рiвностi

ε1β=βε1=β,ε1β−1=β−1ε1=β−1,ββ−1=ε1iβ−1β=ε2≠ε1,\varepsilon_{1}\beta=\beta\varepsilon_{1}=\beta,\qquad\varepsilon_{1}\beta^{-1}=\beta^{-1}\varepsilon_{1}=\beta^{-1},\qquad\beta\beta^{-1}=\varepsilon_{1}\qquad\hbox{i}\qquad\beta^{-1}\beta=\varepsilon_{2}\neq\varepsilon_{1},

а отже, за лемою 1.31 з [26] пiднапiвгрупа T=⟨β,β−1⟩T=\left\langle\beta,\beta^{-1}\right\rangle в 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}, породжена елементами β\beta i β−1\beta^{-1}, iзоморфна бiциклiчному моноїдовi 𝒞⁡(p,q){\mathscr{C}}(p,q), причому всi елементи напiвгрупи TT єдиним чином зоображаються у виглядi (β−1)i​βj\left(\beta^{-1}\right)^{i}\beta^{j}, де ii та jj — невiд’ємнi цiлi числа, а iзоморфiзм ℑ:T→𝒞⁡(p,q)\mathfrak{I}\colon T\to{\mathscr{C}}(p,q) визначається за формулою ((β−1)i​βj)​ℑ=qi​pj\big(\left(\beta^{-1}\right)^{i}\beta^{j}\big)\mathfrak{I}=q^{i}p^{j}. Очевидно, що iдемпотенти (β−1)nr​βnr\left(\beta^{-1}\right)^{n_{r}}\beta^{n_{r}} i (β−1)nr+1​βnr+1\left(\beta^{-1}\right)^{n_{r}+1}\beta^{n_{r}+1} напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}, як частковi вiдображення, є тотожними вiдображеннями куль 𝐁r2\mathbf{B}_{r_{2}} i 𝐁r1\mathbf{B}_{r_{1}}, вiдповiдно, а отже, (β−1)nr​βnr=εr2\left(\beta^{-1}\right)^{n_{r}}\beta^{n_{r}}=\varepsilon_{r_{2}} i (β−1)nr+1​βnr+1=εr1\left(\beta^{-1}\right)^{n_{r}+1}\beta^{n_{r}+1}=\varepsilon_{r_{1}}. Отож, два рiзнi iдемпотенти напiвгрупи TT є ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентними. За наслiдком 1.32 з [26] кожна нетотожня конгруенцiя на бiциклiчному моноїдi 𝒞⁡(p,q){\mathscr{C}}(p,q) є груповою, а отже, з наших припущень випливає, що усi iдемпотенти напiвгрупи SS є ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентними. Але за побудовою, εr2⩽εr⩽ε1\varepsilon_{r_{2}}\leqslant\varepsilon_{r}\leqslant\varepsilon_{1} в E⁡(𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn)E(\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}), а отже, з випадку OPENb)b) випливає, що εr​ℭ​εr2\varepsilon_{r}\mathfrak{C}\varepsilon_{r_{2}}. ∎

Лема 11.

Нехай ℭ\mathfrak{C} — конгруенцiя на напiвгрупi 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} така, що два рiзнi iдемпотенти напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} є ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентними. Тодi всi iдемпотенти напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} є ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентними.

Доведення.

Припустимо, що ε\varepsilon i ι\iota — рiзнi ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентнi iдемпотенти напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}. Тодi з ε​ℭ​ι\varepsilon\mathfrak{C}\iota випливає, що ε​ι​ℭ​ι​ι=ι\varepsilon\iota\mathfrak{C}\iota\iota=\iota, а отже, не зменшуючи загальностi, можемо вважати, що ε⩽ι\varepsilon\leqslant\iota в E⁡(𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn)E(\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}), а тодi за твердженням 5(i​i​i)(iii), dom⁡ε⊆dom⁡ι\operatorname{dom}\varepsilon\subseteq\operatorname{dom}\iota.

Нехай αι:dom⁡ι→𝐁1\alpha_{\iota}\colon\operatorname{dom}\iota\to\mathbf{B}_{1} — частковий зiрковий гомеоморфiзм зiрки dom⁡ι\operatorname{dom}\iota на одиничну кулю 𝐁1\mathbf{B}_{1} в початку 𝟎\mathbf{0}. За твердженням 1 звуження αι|dom⁡ε:dom⁡ε→(dom⁡ε)​αι\alpha_{\iota}|_{\operatorname{dom}\varepsilon}\colon\operatorname{dom}\varepsilon\to(\operatorname{dom}\varepsilon)\alpha_{\iota} є частковим зiрковим гомеоморфiзмом зiрки dom⁡ε\operatorname{dom}\varepsilon на зiрку (dom⁡ε)​αι(\operatorname{dom}\varepsilon)\alpha_{\iota}. Тодi αι−1​αι:𝐁1→𝐁1\alpha_{\iota}^{-1}\alpha_{\iota}\colon\mathbf{B}_{1}\to\mathbf{B}_{1} — тотожне вiдображення одиничної кулi 𝐁1\mathbf{B}_{1} в початку 𝟎\mathbf{0}. Позаяк αι−1​αι=αι−1​ι​αι​ℭ​αι−1​ε​αι\alpha_{\iota}^{-1}\alpha_{\iota}=\alpha_{\iota}^{-1}\iota\alpha_{\iota}\mathfrak{C}\alpha_{\iota}^{-1}\varepsilon\alpha_{\iota} i αι−1​αι≠αι−1​ε​αι\alpha_{\iota}^{-1}\alpha_{\iota}\neq\alpha_{\iota}^{-1}\varepsilon\alpha_{\iota}, то iдемпотент ε1\varepsilon_{1}, ε1:𝐁1→𝐁1\varepsilon_{1}\colon\mathbf{B}_{1}\to\mathbf{B}_{1} — тотожне вiдображення одиничної кулi 𝐁1\mathbf{B}_{1} в початку 𝟎\mathbf{0}, є ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентним деякому iдемпотентовi εs\varepsilon_{s} такому, що dom⁡εs\operatorname{dom}\varepsilon_{s} — власна пiдмножина в 𝐁1\mathbf{B}_{1}. Тодi iснує елемент u0∈𝕊n−1u_{0}\in\mathbb{S}^{n-1} такий, що (u0)​ρdom⁡εs<1(u_{0})\rho_{\operatorname{dom}\varepsilon_{s}}<1. Позаяк радiальна функцiя ρdom⁡εs:𝕊n−1→ℝ\rho_{\operatorname{dom}\varepsilon_{s}}\colon\mathbb{S}^{n-1}\to\mathbb{R} є неперервною, то iснує вiдкритий окiл U⁡(u0)U(u_{0}) точки u0u_{0} на сферi 𝕊n−1\mathbb{S}^{n-1} такий, що (u)​ρdom⁡εs<1(u)\rho_{\operatorname{dom}\varepsilon_{s}}<1 для всiх u∈U⁡(u0)u\in U(u_{0}).

Для довiльної точки x∈𝕊n−1∖U⁡(u0)x\in\mathbb{S}^{n-1}\setminus U(u_{0}) через αx:𝐁1→𝐁1\alpha_{x}\colon\mathbf{B}_{1}\to\mathbf{B}_{1} позначимо ортогональне перетворення одиничної кулi 𝐁1\mathbf{B}_{1}, яке вiдображає точку u0∈𝕊n−1u_{0}\in\mathbb{S}^{n-1} в x∈𝕊n−1x\in\mathbb{S}^{n-1}. Очевидно, що αx∈𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\alpha_{x}\in\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}, оскiльки вiдображення αx:𝐁1→𝐁1\alpha_{x}\colon\mathbf{B}_{1}\to\mathbf{B}_{1} є гомеоморфiзмом, як елемент ортогональної групи матриць O⁡(n,ℝ)O(n,\mathbb{R}) (див. [13]). Позаяк пiдпростiр 𝕊n−1∖U⁡(u0)\mathbb{S}^{n-1}\setminus U(u_{0}) в 𝕊n−1\mathbb{S}^{n-1} є компактним, то вiдкрите покриття {(U⁡(u0))​αx:x∈𝕊n−1∖U⁡(u0)}\left\{(U(u_{0}))\alpha_{x}\colon x\in\mathbb{S}^{n-1}\setminus U(u_{0})\right\} простору 𝕊n−1∖U⁡(u0)\mathbb{S}^{n-1}\setminus U(u_{0}) мiстить скiнченне пiдпокриття {(U⁡(u0))​αx1,…,(U⁡(u0))​αxk}\left\{(U(u_{0}))\alpha_{x_{1}},\ldots,(U(u_{0}))\alpha_{x_{k}}\right\}. Позаяк ε1​ℭ​εs\varepsilon_{1}\mathfrak{C}\varepsilon_{s} i αxi−1​ε1​αxi=ε1\alpha_{x_{i}}^{-1}\varepsilon_{1}\alpha_{x_{i}}=\varepsilon_{1} для всiх i=1,…,ki=1,\ldots,k, то ε1​ℭ​αxi−1​εs​αxi\varepsilon_{1}\mathfrak{C}\alpha_{x_{i}}^{-1}\varepsilon_{s}\alpha_{x_{i}} для кожного i=1,…,ki=1,\ldots,k, а отже,

ε1ℭαx1−1εsαx1⋯αxk−1εsαxk.\varepsilon_{1}\mathfrak{C}\alpha_{x_{1}}^{-1}\varepsilon_{s}\alpha_{x_{1}}\cdots\alpha_{x_{k}}^{-1}\varepsilon_{s}\alpha_{x_{k}}.

Очевидно, що елемент αxi−1​εs​αxi\alpha_{x_{i}}^{-1}\varepsilon_{s}\alpha_{x_{i}} є iдемпотентом напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} для кожного i=1,…,ki=1,\ldots,k, а отже, ϕ=εsαx1−1εsαx1⋯αxk−1εsαxk\phi=\varepsilon_{s}\alpha_{x_{1}}^{-1}\varepsilon_{s}\alpha_{x_{1}}\cdots\alpha_{x_{k}}^{-1}\varepsilon_{s}\alpha_{x_{k}} є також iдемпотентом в 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}, оскiльки 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} — iнверсна напiвгрупа, а iдемпотенти в iнверснiй напiвгрупi комутують (див. [26, теорема 1.17]). За побудовою, (x)​ρdom⁡ϕ<1(x)\rho_{\operatorname{dom}\phi}<1 для довiльного x∈𝕊n−1x\in\mathbb{S}^{n-1}, а оскiльки радiальна функцiя ρdom⁡ϕ:𝕊n−1→ℝ\rho_{\operatorname{dom}\phi}\colon\mathbb{S}^{n-1}\to\mathbb{R} є неперервною, то з компактностi одиничної сфери 𝕊n−1\mathbb{S}^{n-1} випливає, що вiдображення ρdom⁡ϕ\rho_{\operatorname{dom}\phi} на 𝕊n−1\mathbb{S}^{n-1} набуває свого найбiльшого значення. Нехай Rϕ=max⁡{(x)​ρdom⁡ϕ:x∈𝕊n−1}R_{\phi}=\max\left\{(x)\rho_{\operatorname{dom}\phi}\colon x\in\mathbb{S}^{n-1}\right\} i εRϕ:𝐁ϕ→𝐁ϕ\varepsilon_{R_{\phi}}\colon\mathbf{B}_{\phi}\to\mathbf{B}_{\phi} — тотожне вiдображення кулi радiуса RϕR_{\phi} в початку 𝟎\mathbf{0}. Легко бачити, що εRϕ∈E⁡(𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn)\varepsilon_{R_{\phi}}\in E(\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}), εRϕ​ϕ=ϕ\varepsilon_{R_{\phi}}\phi=\phi i εRϕ​ε1=εRϕ\varepsilon_{R_{\phi}}\varepsilon_{1}=\varepsilon_{R_{\phi}}. Тодi з умови ε1​ℭ​ϕ\varepsilon_{1}\mathfrak{C}\phi випливає, що εRϕ=εRϕ​ε1​ℭ​εRϕ​ϕ=ϕ\varepsilon_{R_{\phi}}=\varepsilon_{R_{\phi}}\varepsilon_{1}\mathfrak{C}\varepsilon_{R_{\phi}}\phi=\phi, а отже ε1​ℭ​εRϕ\varepsilon_{1}\mathfrak{C}\varepsilon_{R_{\phi}}. Далi скористаємося лемою 10. ∎

Теорема 12.

Кожна неодинична конгруенцiя на напiвгрупi 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} є груповою.

Доведення.

Нехай ℭ\mathfrak{C} — неодинична конгруенцiя на напiвгрупi 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}. Тодi iснують два рiзнi ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентнi елементи α\alpha i β\beta напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}.

Розглянемо можливi випадки:

  1. (1)

    елементи α\alpha i β\beta не належать одному ℋ\mathscr{H}-класу;

  2. (2)

    α​ℋ​β\alpha\mathscr{H}\beta.

Припустимо, що виконується випадок (1). За твердженням 2.3.4 з [33], α​α−1​ℭ​β​β−1\alpha\alpha^{-1}\mathfrak{C}\beta\beta^{-1} i α−1​α​ℭ​β−1​β\alpha^{-1}\alpha\mathfrak{C}\beta^{-1}\beta. З твердження 6 випливає, що ran⁡α≠ran⁡β\operatorname{ran}\alpha\neq\operatorname{ran}\beta або dom⁡α≠dom⁡β\operatorname{dom}\alpha\neq\operatorname{dom}\beta, а отже, за твердженням 5(i)(i) iснують два рiзнi ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентнi iдемпотенти напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}. Далi скористаємося лемою 11 i лемою I.7.10 з [39].

Припустимо, що α​ℋ​β\alpha\mathscr{H}\beta. За теоремою 2.20 з [26] i наслiдком 9, не зменшуючи загальностi, можемо вважати, що α\alpha i β\beta — зiрковi гомеоморфiзми одиничної кулi 𝐁1\mathbf{B}_{1} в початку 𝟎\mathbf{0}. Позаяк α​α−1​ℭ​α​β−1\alpha\alpha^{-1}\mathfrak{C}\alpha\beta^{-1}, то з вище сказаного випливає, що iснує зiрковий гомеоморфiзм γ∈𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\gamma\in\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}} одиничної кулi 𝐁1\mathbf{B}_{1}, який є ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентним її тотожному вiдображенню ε1\varepsilon_{1} такий, що γ≠ε1\gamma\neq\varepsilon_{1}. Тодi (x)​γ≠x(x)\gamma\neq x для деякого x∈𝐁1x\in\mathbf{B}_{1}.

Тодi виконується хоча б одна з умов:

  1. (a)(a)

    iснує елемент x∈𝕊n−1x\in\mathbb{S}^{n-1} такий, що ([𝟎,x])​γ=[𝟎,x]([\mathbf{0},x])\gamma=[\mathbf{0},x] та iснує y∈[𝟎,x]y\in[\mathbf{0},x] такий, що (y)​γ≠y(y)\gamma\neq y;

  2. (b)(b)

    iснує елемент x∈𝕊n−1x\in\mathbb{S}^{n-1} такий, що ([𝟎,x])​γ≠[𝟎,x]([\mathbf{0},x])\gamma\neq[\mathbf{0},x].

Припустимо, що виконується умова (a)(a). Припустимо, що [𝟎,y]⫋[𝟎,(y)​γ][\mathbf{0},y]\subsetneqq[\mathbf{0},(y)\gamma]. У випадку [𝟎,y]⫌[𝟎,(y)​γ][\mathbf{0},y]\supsetneqq[\mathbf{0},(y)\gamma] мiркування аналогiчнi.

Нехай 𝐁y\mathbf{B}_{y} — максимальна куля в початку 𝟎\mathbf{0}, що мiстить точку yy i εy:𝐁y→𝐁y\varepsilon_{y}\colon\mathbf{B}_{y}\to\mathbf{B}_{y} — тотожне вiдображення кулi 𝐁y\mathbf{B}_{y}. Тодi (y)​γ∉By(y)\gamma\notin B_{y}. Позаяк ε1​ℭ​γ\varepsilon_{1}\mathfrak{C}\gamma, то εy​ε1​ℭ​εy​γ\varepsilon_{y}\varepsilon_{1}\mathfrak{C}\varepsilon_{y}\gamma. Використавши твердження 2.3.4 з [33], отримуємо, що

εy=εy​ε1=ε1−1​εy−1​εy​ε1​ℭ​γ−1​εy−1​εy​γ=γ−1​εy​γ.\varepsilon_{y}=\varepsilon_{y}\varepsilon_{1}=\varepsilon_{1}^{-1}\varepsilon_{y}^{-1}\varepsilon_{y}\varepsilon_{1}\mathfrak{C}\gamma^{-1}\varepsilon_{y}^{-1}\varepsilon_{y}\gamma=\gamma^{-1}\varepsilon_{y}\gamma.

Очевидно, що γ−1​εy​γ\gamma^{-1}\varepsilon_{y}\gamma — iдемпотент напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}, причому (y)​γ∈dom⁡(γ−1​εy​γ)(y)\gamma{\in}\operatorname{dom}(\gamma^{-1}\varepsilon_{y}\gamma), але (y)​γ∉dom⁡εy(y)\gamma\notin\operatorname{dom}\varepsilon_{y}, а отже, за твердженням 5(i)(i) iснують два рiзнi ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентнi iдемпотенти напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}. Далi скористаємося лемою 11 i лемою I.7.10 з [39].

Припустимо, що виконується умова (b)(b). Позаяк γ\gamma — частковий зiрковий гомеоморфiзм, то (x)​γ≠x(x)\gamma\neq x. Iснує вiдкрита δ\delta-куля Uδ​((x)​γ)U_{\delta}((x)\gamma) точки (x)​γ(x)\gamma в просторi ℝn\mathbb{R}^{n}, що не мiстить точку xx. З метризовностi простору 𝕊n−1\mathbb{S}^{n-1} випливає, що вiн є цiлком регулярним, а отже, iснує неперервне вiдображення f:𝕊n−1→[0,1]f\colon\mathbb{S}^{n-1}\to[0,1] таке, що ((x)​γ)​f=1((x)\gamma)f=1 i (z)​f=0(z)f=0 для всiх z∈𝕊n−1∖Uδ​((x)​γ)z\in\mathbb{S}^{n-1}\setminus U_{\delta}((x)\gamma).

Визначимо зiрку LγL_{\gamma} в початку 𝟎\mathbf{0} наступним чином. Радiальною функцiєю зiрки LγL_{\gamma} є вiдображення ρLγ:𝕊n−1→ℝn\rho_{L_{\gamma}}\colon\mathbb{S}^{n-1}\to\mathbb{R}^{n}, яке визначається за формулою

(z)​ρLγ=z⋅(1+(z)​f).(z)\rho_{L_{\gamma}}=z\cdot(1+(z)f).

Очевидно, що так означене вiдображення ρLγ:𝕊n−1→ℝn\rho_{L_{\gamma}}\colon\mathbb{S}^{n-1}\to\mathbb{R}^{n} є неперервним, а отже, вiдображення βLγ:𝐁1→Lγ\beta_{L_{\gamma}}\colon\mathbf{B}_{1}\to{L_{\gamma}}, означене за формулою

(z)​βLγ={𝟎,якщо ​z=𝟎;z⋅((z)​r)​ρLγ,в iншому випадку,(z)\beta_{L_{\gamma}}=\left\{\begin{array}[]{ll}\mathbf{0},&\hbox{\T2A\cyrya\T2A\cyrk\T2A\cyrshch\T2A\cyro\penalty\ }z=\mathbf{0};\\ z\cdot((z)r)\rho_{L_{\gamma}},&\hbox{\T2A\cyrv \T2A\cyrii\T2A\cyrn\T2A\cyrsh\T2A\cyro\T2A\cyrm\T2A\cyru \T2A\cyrv\T2A\cyri\T2A\cyrp\T2A\cyra\T2A\cyrd\T2A\cyrk\T2A\cyru},\end{array}\right.

де (z)​r(z)r — точка на одиничнiй сферi 𝕊n−1\mathbb{S}^{n-1} така, що z∈[𝟎,(z)​r]z\in[\mathbf{0},(z)r], є бiєктивним i неперервним, а оскiльки 𝐁1\mathbf{B}_{1} — компактний пiдпростiр в ℝn\mathbb{R}^{n}, то βLγ\beta_{L_{\gamma}} є зiрковим гомеоморфiзмом.

Позаяк ε1​ℭ​γ\varepsilon_{1}\mathfrak{C}\gamma, то ε1​βLγ​ℭ​γ​βLγ\varepsilon_{1}\beta_{L_{\gamma}}\mathfrak{C}\gamma\beta_{L_{\gamma}}. За твердженням 2.3.4 з [33] маємо, що

(ε1​βLγ)−1​(ε1​βLγ)​ℭ​(γ​βLγ)−1​(γ​βLγ),(\varepsilon_{1}\beta_{L_{\gamma}})^{-1}(\varepsilon_{1}\beta_{L_{\gamma}})\mathfrak{C}(\gamma\beta_{L_{\gamma}})^{-1}(\gamma\beta_{L_{\gamma}}),

а отже,

βLγ−1​βLγ=βLγ−1​ε1​βLγ==βLγ−1​ε1−1​ε1​βLγ==(ε1​βLγ)−1​(ε1​βLγ)​ℭ​(γ​βLγ)−1​(γ​βLγ)==βLγ−1​γ−1​γ​βLγ.\begin{split}\beta_{L_{\gamma}}^{-1}\beta_{L_{\gamma}}&=\beta_{L_{\gamma}}^{-1}\varepsilon_{1}\beta_{L_{\gamma}}=\\ &=\beta_{L_{\gamma}}^{-1}\varepsilon_{1}^{-1}\varepsilon_{1}\beta_{L_{\gamma}}=\\ &=(\varepsilon_{1}\beta_{L_{\gamma}})^{-1}(\varepsilon_{1}\beta_{L_{\gamma}})\mathfrak{C}(\gamma\beta_{L_{\gamma}})^{-1}(\gamma\beta_{L_{\gamma}})=\\ &=\beta_{L_{\gamma}}^{-1}\gamma^{-1}\gamma\beta_{L_{\gamma}}.\end{split}

Очевидно, що елементи βLγ−1​βLγ\beta_{L_{\gamma}}^{-1}\beta_{L_{\gamma}} i βLγ−1​γ−1​γ​βLγ\beta_{L_{\gamma}}^{-1}\gamma^{-1}\gamma\beta_{L_{\gamma}} є iдемпотентами напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}. Зауважимо, що (x)​ρLγ=x⋅(1+(x)​f)=x⋅(1+0)=x(x)\rho_{L_{\gamma}}=x\cdot(1+(x)f)=x\cdot(1+0)=x i

((x)​γ)​ρLγ=(x)​γ⋅(1+((x)​γ)​f)=(x)​γ⋅(1+1)=(x)​γ⋅2,((x)\gamma)\rho_{L_{\gamma}}=(x)\gamma\cdot(1+((x)\gamma)f)=(x)\gamma\cdot(1+1)=(x)\gamma\cdot 2,

а отже, маємо, що βLγ−1​βLγ≠βLγ−1​γ−1​γ​βLγ\beta_{L_{\gamma}}^{-1}\beta_{L_{\gamma}}\neq\beta_{L_{\gamma}}^{-1}\gamma^{-1}\gamma\beta_{L_{\gamma}}. За твердженням 5(i)(i) iснують два рiзнi ℭ\mathfrak{C}-еквiвалентнi iдемпотенти напiвгрупи 𝐏𝐒𝐭𝐇ℝn\mathbf{PStH}_{\mathbb{R}^{n}}. Далi скористаємося лемою 11 i лемою I.7.10 з [39]. ∎

Автори висловлюють подяку рецензентовi за суттєвi зауваження та поради.

Лiтература

  • [1] Л. А. Бекларян, Группы гомеоморфизмов прямой и окружности. Топологические характеристики и метрические инварианты, УМН 59 (2004), no. 4(358), 3–68. DOI: 10.4213/rm758; English version: L. A. Beklaryan, Groups of homeomorphisms of the line and the circle. Topological characteristics and metric invariants, Russian Math. Surveys 59 (2004), no. 4, 599–660. DOI: 10.1070/RM2004v059n04ABEH000758
  • [2] Л. А. Бекларян, Группы гомеоморфизмов прямой и окружности. Метрические инварианты и вопросы классификации, УМН, 70 (2015), no. 2(422), 3–54. DOI: 10.4213/rm9654; English version: L. A. Beklaryan, Groups of line and circle homeomorphisms. Metric invariants and questions of classification, Russian Math. Surveys 70 (2015), no. 2, 203–248. DOI: 10.1070/RM2015v070n02ABEH004946
  • [3] В. В. Вагнер, К теорнн частичных преобразований, ДАН СССР 84 (1952), 653–656.
  • [4] В. В. Вагнер, Обобшенные группы, ДАН СССР 84 (1952), 1119–1122.
  • [5] Л. M. Глускин, Полугруппа гомеоморфных отображений отрезка, Матем. сб. 49 (1959), no. 1(91), 13–28.
  • [6] Л. M. Глускин, Полугруппы топологических отображений, ДАН СССР 125 (1959), 699–702.
  • [7] Л. M. Глускин, Транзитивные полугруппы преобразований, ДАН СССР 129 (1959), 16–18.
  • [8] Л. M. Глускин, Идеалы полугрупп преобразований, Матем. сб. 47 (1959), no. 1(89), 111–130.
  • [9] Л. М. Глускiн, Про одну пiвгруппу непреривиих функцiй, Доповiдi АН УРСР 5 (1960), 582–585.
  • [10] Л. М. Глускин, Полугруппы топологических преобразований, Изв. вузов. Матем. (1963), no. 1, 54–65.
  • [11] О. Гутiк, К. Мельник, Напiвгрупа монотонних ко-скiнченних часткових гомеоморфiзмiв дiйсної прямої, Мат. вiсник Наук. тов. iм. T. Шевченка 12 (2015), 24–40.
  • [12] Х. Н. Инасаридзе, О простых полугруппах, Матем. сб. 57 (1962), no. 2(99), 225–232.
  • [13] А. И. Кострикин, Ю. И. Манин, Линейная алгебра и геометрия. Учебное пособие для вузов. 2-е изд., перераб. Наука, Москва, 1986.
  • [14] Л. Б. Шнеперман, Полугруппы непрерывных преобразований, ДАН СССР 144 (1962), no. 3, 509–511.
  • [15] Л. Б. Шнеперман, Полугруппы непрерывных преобразований и гомеоморфизмов простой дуги, ДАН СССР 146 (1962), 1301–1304.
  • [16] Л. Б. Шнеперман, Полугруппы непрерывных преобразований метрических пространств, Матем. сб. 61 (1963), no. 3(103), 306–318.
  • [17] Л. Б. Шнеперман, Полугруппы непрерывных преобразований замкнутых множеств числовой прямой, Изв. вузов. Матем. (1965), no. 6, 166–175.
  • [18] Л. Б. Шнеперман, Полугруппы непрерывных преобразований топологических пространств, Сиб. матем. журн. 4 (1965), no. 1, 221–229.
  • [19] Л. Б. Шнеперман, Полугруппа гомеоморфизмов простой дуги, Изв. вузов. Матем. (1966), no. 2, 127–136.
  • [20] Э. Г. Шутов, О гомоморфизмах некоторых полугрупп непрерывнвх функций, Сиб. матем. журн. 4 (1963), no. 3, 695–701.
  • [21] Э. Г. Шутов, О гомоморфизмах некоторых полугрупп непрерывных монотонных функций, Сиб. матем. журн. 4:4 (1963), 944–950.
  • [22] O. Andersen, Ein Bericht uber die Struktur abstrakter Halbgruppen, PhD Thesis. Hamburg, 1952.
  • [23] R. D. Anderson, The algebraic simplicity of certain groups of homeomorphisms, Amer. J. Math. 80 (1958), no. 4, 955—963. DOI: 10.2307/2372842
  • [24] F. A. Cezus, Green’s relations in semigroups of functions, Ph.D. Thesis, Australian National University, Canberra, Australia, 1972.
  • [25] I. Chuchman, On a semigroup of closed connected partial homeomorphisms of the unit interval with a fixed point, Algebra Discr. Math. 12 (2011), no. 2, 38–52.
  • [26] A. H. Clifford and G. B. Preston, The Algebraic theory of semigroups, Vols. I and II, Amer. Math. Soc. Surveys 7, Providence, R.I., 1961 and 1967.
  • [27] R. Engelking, General topology, 2nd ed., Heldermann, Berlin, 1989.
  • [28] R. J. Gardner and A. Volčič, Tomography of convex and star bodies, Adv. Math. 108 (1994), no. 2, 367–399. DOI: 10.1006/aima.1994.1075
  • [29] L. M. Gluskin, B. M. Schein, L. B. Šneperman, and I. S. Yaroker, Addendum to a survey of semigroups of continuous self-maps, Semigroup Forum 14 (1977), no. 1, 95–125. DOI: 10.1007/BF02194658
  • [30] J. A. Green, On the structure of semigroups, Ann. Math. Ser. 2 54 (1951), no. 1, 163–172. DOI: 10.2307/1969317
  • [31] V. Jarník et V. Knichal, Sur l’approximation des fonctions continues par les superpositlons de deux fonctlons, Fund. Math. 24 (1935), no. 1, 206–208. DOI: 10.4064/fm-24-1-206-208
  • [32] A. Katok and B. Hasselblatt, Introduction to the modern theory of dynamical systems, Encyclopedia of Mathematics and its Applications, vol. 54, Cambridge University Press, Cambridge, 1995.
  • [33] M. V. Lawson, Inverse semigroups. The theory of partial symmetries, World Scientific, Singapore, 1998.
  • [34] K. D. Magill, jr., A survey of semigroups of continuous selfmaps, Semigroup Forum 11 (1975/1976), no. 1, 189–282. DOI: 10.1007/BF02195270
  • [35] J. V. Mioduszewski, On a quasi-ordering in the class of continuous mappings of a closed interval into itself, Colloq. Math. 9 (1962), no. 2, 233–240. DOI: 10.4064/cm-9-2-233-240
  • [36] M. Moszyńska, Selected topics in convex geometry, Birkhäuser, Basel, 2005.
  • [37] W. D. Munn, Uniform semilattices and bisimple inverse semigroups, Quart. J. Math. 17 (1966), no. 1, 151–159. DOI: 10.1093/qmath/17.1.151
  • [38] S. B. O’Reilly, The characteristic semigroup of topological space, General Topology Appl. 5 (1975), no. 2, 95–106. DOI: 10.1016/0016-660X(75)90015-X
  • [39] M. Petrich, Inverse semigroups, John Wiley &\& Sons, New York, 1984.
  • [40] J. V. Rosický, Remarks on topologies uniquely determined by their continuous self maps, Czech. Math. J. 24(99) (1974), no. 3, 373–377.
  • [41] J. V. Rosický, The topology of the unit interval is not uniquely determined by its continuous self maps among set systems, Colloq. Math. 31 (1974), no. 2, 179–188. DOI: 10.4064/cm-31-2-179-188
  • [42] J. C. Warndof, Topologies uniquely determined by their continuous selfmaps, Fund. Math. 66 (1970), no. 1, 25–43. DOI: 10.4064/fm-66-1-25-43