跳到论文正文
W Papers独立论文阅读器 arXiv:1803.03992 论文正文 计算阅读时间 · 0%
引用这篇论文根据当前论文元数据生成,正式投稿前建议核对。

    
  
License: arXiv.org perpetual non-exclusive license
arXiv:1803.03992v1 [math.AP] 11 Mar 2018

Anna Anop, Tetiana Kasirenko, and Aleksandr Murach
(Institute of Mathematics, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv)

NONREGULAR ELLIPTIC BOUNDARY-VALUE PROBLEMS AND HÖRMANDER SPACES

Анна Аноп, Тетяна Касренко Олександр Мурач
(нститут математики НАН Украни, Кив)

НЕРЕГУЛЯРН ЕЛПТИЧН КРАЙОВ ЗАДАЧ ТА ПРОСТОРИ ХЕРМАНДЕРА

We investigate nonregular elliptic problems with boundary conditions of higher orders. We prove that these problems are Fredholm on appropriate pairs of inner product Hörmander spaces that form a two-sided refined Sobolev scale. We also prove a theorem on the regularity of generalized solutions to the problems in these spaces.

Дослджено нерегулярн елптичн задач з крайовими операторами вищих порядкв. Доведено, що ц задач нетеровими у вдповдних парах гльбертових просторв Хермандера, як утворюють двобчну уточнену соболвську шкалу. Доведено також теорему про регулярнсть узагальнених розв’язкв дослджуваних задач у цих просторах.

1. Вступ. Ця робота присвячена дослдженню в класах просторв Хермандера елптичних задач, для яких максимум порядкв крайових операторв бльший за порядок елптичного рвняння, або рвний йому. Так задач нерегулярними елптичними; для них не виконуться класична формула Грна, що ускладню х дослдження. Змстовн приклади цих задач зустрчаються в акустиц, гдродинамц, теор випадкових процесв [1, 2, 3].

Зазначен задач досить повно дослджено у двобчнй шкал просторв Соболва, модифкованих за Ройтбергом (див. монограф [4] (розд. 4, 7) [5] (п. 4.1)). Доведено теореми про нетеровсть цих задач регулярнсть х розв’язкв у просторах Соболва - Ройтберга. Останн збгаються з соболвськими просторами, якщо х порядок регулярност достатньо великим числом; у противному раз вони мстять елементи, як не розподлами. Втм, соболвська шкала, градуйована за допомогою числового показника регулярност, занадто грубою для низки задач теор диференцальних рвнянь математичного аналзу. На це вказував Л. Хермандер [6, 7] ще у 1963 р., який увв дослдив широк класи нормованих просторв, для яких показником регулярност служить досить загальна функця, та застосував х до дослдження рвнянь з частинними похдними. В останн двадцять рокв простори Хермандера та х рзн узагальнення широко застосовуються у рзних роздлах математики [8, 9, 10, 11, 12, 13].

Недавно В. А. Михайлець О. О. Мурач [14, 15, 16, 17, 18, 19] побудували загальну теорю розв’язност елптичних крайових задач у гльбертових просторах Хермандера Hs,φH^{s,\varphi}, як утворюють уточнену соболвську шкалу (х результати пдсумовано в [20, 9]). Показниками регулярност для цих просторв служать дйсне число ss функця φ:(0,∞)→(0,∞)\varphi:(0,\infty)\to(0,\infty), повльно змнна на нескнченност за Караматою. Функцональний параметр φ\varphi уточню основну регулярнсть ss. У випадку φ⁡(⋅)≡1\varphi(\cdot)\equiv 1 простр Hs,φH^{s,\varphi} ста гльбертовим простором Соболва HsH^{s} порядку ss. Зовсм недавно ця теоря була доповнена у статтях [21, 22, 23], де застосовано бльш широк класи гльбертових просторв Хермандера [24, 25]. Вдмтимо також роботу [26], в якй дослджено елптичн з параметром крайов задач у нормованих просторах з функцональним показником регулярност.

Проте, елптичн задач, яким присвячено цю роботу, не були охоплен згаданою теорю. Мета нашо роботи — довести теореми про нетеровсть дослджуваних задач регулярнсть х узагальнених розв’язкв у двобчнй уточненй соболвськй шкал. У випадку, коли числовий показник s>m+1/2s>m+1/2, де mm — максимум порядкв крайових операторв, вдповдн верс цих теорем доведено нами в [27]. Випадок s≤m+1/2s\leq m+1/2 стотно бльш складний для дослдження, оскльки у ньому лв частини крайових умов не можна коректно означити на клас Hs,φ​(Ω)H^{s,\varphi}(\Omega) ров’язкв елптичного рвняння, заданого в обмеженй евклдовй област Ω\Omega з гладкою межею. На вдмну вд згаданих монографй [4, 5], ми дотримумося в дейному план пдходу Ж.-Л. Лонса Е. Мадженеса [28, 29, 30], розробленому для регулярних елптичних крайових задач у двобчнй соболвськй шкал. Ми обмежумося розглядом розв’язкв u∈Hs,φ​(Ω)u\in H^{s,\varphi}(\Omega) елптичного рвняння, права частина якого достатньо регулярна — належить простору Соболва Hλ​(Ω)H^{\lambda}(\Omega), де λ>m+1/2−2​q\lambda>m+1/2-2q, а 2​q2q — порядок цього рвняння. Як буде показано, крайов умови допускають коректне означення на клас усх таких розв’язкв, а вдповдна елптична крайова задача волод властивостями, подбними до властивостей у випадку s>m+1/2s>m+1/2. Наскльки нам вдомо, отриман у цй робот результати новими для соболвських просторв.

Зауважимо, що у випадку, коли порядки крайових умов менш за порядок елптичного рвняння, рзн верс теорем Лонса – Мадженеса про нетеровсть елптичних крайових задач доведено в [31, 32, 33] для просторв Соболва в [34, 35] для уточнено соболвсько шкали (частина цих результатв викладена у монограф [9] (пп. 4.4, 4.5)).

2. Постановка задач. Нехай Ω\Omega — довльна обмежена область в ℝn\mathbb{R}^{n}, де цле n≥2n\geq 2. Припускамо, що межа Γ\Gamma нескнченно гладким компактним многовидом вимрност n−1n-1, причому C∞C^{\infty}-структура на Γ\Gamma породжена простором ℝn\mathbb{R}^{n}.

Розглянемо в област Ω\Omega таку крайову задачу:

A​u=fвΩ,\displaystyle Au=f\quad\mbox{в}\quad\Omega, (1)
Bj​u=gjнаΓ,j=1,…,q.\displaystyle B_{j}u=g_{j}\quad\mbox{на}\quad\Gamma,\quad j=1,...,q. (2)

Тут A:=A⁡(x,D)A:=A(x,D) — лнйний диференцальний оператор на Ω¯:=Ω∪Γ\overline{\Omega}:=\Omega\cup\Gamma довльного парного порядку 2​q≥22q\geq 2, а кожне Bj:=Bj​(x,D)B_{j}:=B_{j}(x,D) — крайовий лнйний диференцальний оператор на Γ\Gamma довльного порядку mj≥0m_{j}\geq 0. Ус коефцнти цих диференцальних операторв нескнченно гладкими комплекснозначними функцями, заданими на Ω¯\overline{\Omega} Γ\Gamma вдповдно. Узагал в робот розподли та функц вважамо комплекснозначними тому розглядамо комплексн функцональн простори.

Припускамо, що крайова задача (1), (2) елптична в област Ω\Omega, тобто диференцальний оператор AA правильно елптичним на Ω¯\overline{\Omega}, а набр B:=(B1,…,Bq)B:=(B_{1},\ldots,B_{q}) крайових диференцальних операторв задовольня умову Лопатинського щодо AA на Γ\Gamma (див., наприклад, огляд [36] (п. 1.2) або довдник [37] (розд. III, § 6, пп. 1, 2)). Окрм того, припускамо, що

m:=max⁡{m1,…,mq}≥2​q.m:=\max\{m_{1},\ldots,m_{q}\}\geq 2q.

Отже, елптична крайова задача (1), (2) нерегулярною. Задля бльшо лакончност формул покладемо r:=m+1r:=m+1.

Пов’яжемо з цю задачею лнйне вдображення

u↦(A​u,B​u)=(A​u,B1​u,…,Bq​u),деu∈C∞​(Ω¯).u\mapsto(Au,Bu)=(Au,B_{1}u,\ldots,B_{q}u),\quad\mbox{де}\quad u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}). (3)

Будемо дослджувати властивост продовження за неперервнстю цього вдображення у пдходящих парах функцональних просторв Хермандера.

Для опису област значень цього продовження нам знадобиться така спецальна формула Грна [5] (формула (4.1.10)):

(A​u,v)Ω+∑j=1r−2​q(Dνj−1​A​u,wj)Γ+∑j=1q(Bj​u,hj)Γ=\displaystyle(Au,v)_{\Omega}+\sum_{j=1}^{r-2q}(D_{\nu}^{j-1}Au,w_{j})_{\Gamma}+\sum_{j=1}^{q}(B_{j}u,h_{j})_{\Gamma}=
=(u,A+​v)Ω+∑k=1r(Dνk−1​u,Kk​v+∑j=1r−2​qRj,k+​wj+∑j=1qQj,k+​hj)Γ\displaystyle=(u,A^{+}v)_{\Omega}+\sum_{k=1}^{r}\biggl(D_{\nu}^{k-1}u,K_{k}v+\sum_{j=1}^{r-2q}R_{j,k}^{+}w_{j}+\sum_{j=1}^{q}Q_{j,k}^{+}h_{j}\biggr)_{\Gamma}

для довльних u,v∈C∞​(Ω¯)u,v\in C^{\infty}(\overline{\Omega}) w1,…,wr−2​q,h1,…,hq∈C∞​(Γ)w_{1},\ldots,w_{r-2q},h_{1},\ldots,h_{q}\in C^{\infty}(\Gamma). Тут дал через (⋅,⋅)Ω(\cdot,\cdot)_{\Omega} (⋅,⋅)Γ(\cdot,\cdot)_{\Gamma} позначено скалярн добутки у гльбертових просторах L2​(Ω)L_{2}(\Omega) L2​(Γ)L_{2}(\Gamma) функцй квадратично нтегровних вдповдно на Ω\Omega Γ\Gamma за мрою Лебега, а також продовження за неперервнстю цих скалярних добуткв. Окрм того, Dν:=i∂/∂νD_{\nu}:=i\partial/\partial\nu, де ii — уявна одиниця, а ν\nu — поле ортв внутршнх нормалей до меж Γ\Gamma. Як звичайно, A+A^{+} — диференцальний оператор, формально спряжений до AA вдносно (⋅,⋅)Ω(\cdot,\cdot)_{\Omega}. Окрм того, вс Rj,k+R_{j,k}^{+} Qj,k+Q_{j,k}^{+} дотичними диференцальними операторами, формально спряженими вдповдно до Rj,kR_{j,k} Qj,kQ_{j,k} вдносно (⋅,⋅)Γ(\cdot,\cdot)_{\Gamma}. Тут дотичн лнйн диференцальн оператори Rj,k:=Rj,k​(x,Dτ)R_{j,k}:=R_{j,k}(x,D_{\tau}) Qj,k:=Qj,k​(x,Dτ)Q_{j,k}:=Q_{j,k}(x,D_{\tau}) узят з зображення крайових диференцальних операторв Dνj−1​AD_{\nu}^{j-1}A BjB_{j} у вигляд

Dνj−1A(x,D)=∑k=1rRj,k(x,Dτ)Dνk−1,j=1,…,r−2q,\displaystyle D_{\nu}^{j-1}A(x,D)=\sum_{k=1}^{r}R_{j,k}(x,D_{\tau})D_{\nu}^{k-1},\quad j=1,\ldots,r-2q,
Bj(x,D)=∑k=1rQj,k(x,Dτ)Dνk−1,j=1,…,q.\displaystyle B_{j}(x,D)=\sum_{k=1}^{r}Q_{j,k}(x,D_{\tau})D_{\nu}^{k-1},\quad j=1,\ldots,q.

Зауважимо, що ord​Rj,k≤2​q+j−k\mathrm{ord}\,R_{j,k}\leq 2q+j-k ord​Qj,k≤mj−k+1\mathrm{ord}\,Q_{j,k}\leq m_{j}-k+1, причому Rj,k=0R_{j,k}=0 при k≥2​q+j+1k\geq 2q+j+1 Qj,k=0Q_{j,k}=0 при k≥mj+2k\geq m_{j}+2. Нарешт, кожне Kk:=Kk​(x,D)K_{k}:=K_{k}(x,D) деяким крайовим лнйним диференцальним оператором на Γ\Gamma порядку ord​Kk≤2​q−k\mathrm{ord}\,K_{k}\leq 2q-k з коефцнтами класу C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}); при цьому Kk=0K_{k}=0, якщо k≥2​q+1k\geq 2q+1.

Беручи до уваги спецальну формулу Грна, розглянемо таку крайову задачу в област Ω\Omega з r−qr-q додатковими невдомими функцями на меж Γ\Gamma:

A+​v=ωвΩ,\displaystyle A^{+}v=\omega\quad\mbox{в}\quad\Omega, (4)
Kk​v+∑j=1r−2​qRj,k+​wj+∑j=1qQj,k+​hj=ψkнаΓ,k=1,…,r.\displaystyle K_{k}v+\sum_{j=1}^{r-2q}R_{j,k}^{+}w_{j}+\sum_{j=1}^{q}Q_{j,k}^{+}h_{j}=\psi_{k}\quad\mbox{на}\quad\Gamma,\quad k=1,...,r. (5)

Тут функця vv на Ω\Omega r−qr-q функцй w1,…,wr−2​q,h1,…,hqw_{1},\ldots,w_{r-2q},h_{1},\ldots,h_{q} на Γ\Gamma невдомими. Ця задача називаться формально спряженою до задач (1), (2) вдносно розглянуто спецально формули Грна. Як вдомо [5] (теорема 4.1.1), крайова задача (1), (2) елптична в област Ω\Omega тод лише тод, коли формально спряжена задача (4), (5) елптична в Ω\Omega як крайова задача з додатковими невдомими функцями на меж област.

Позначимо через NN лнйний простр усх розв’язкв u∈C∞​(Ω¯)u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}) крайово задач (1), (2) у випадку, коли f=0f=0 в Ω\Omega кожне gj=0g_{j}=0 на Γ\Gamma. Окрм того, позначимо через N⋆N_{\star} лнйний простр усх розв’язкв

(v,w1,…,wr−2​q,h1,…,hq)∈C∞​(Ω¯)×(C∞​(Γ))r−q(v,w_{1},\ldots,w_{r-2q},h_{1},\ldots,h_{q})\in C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{r-q}

формально спряжено крайово задач (4), (5) у випадку, коли ω=0\omega=0 в Ω\Omega кожне ψk=0\psi_{k}=0 на Γ\Gamma. Оскльки обидв ц задач елптичн в Ω\Omega, то простори NN N⋆N_{\star} скнченновимрн [5] (наслдок 4.1.1).

3. Простори Хермандера. Елптичну крайову задачу (1), (2) дослджумо у придатних парах гльбертових просторв Хермандера Hs,φH^{s,\varphi}, для яких показниками регулярност (або гладкост) служать довльн число s∈ℝs\in\mathbb{R} функця φ∈ℳ\varphi\in\mathcal{M}. Ц простори утворюють уточнену соболвську шкалу, введену дослджену в [14, 15]. Тут надал ℳ\mathcal{M} — множина всх вимрних за Борелем функцй φ:[1,∞)→(0,∞)\varphi:[1,\infty)\rightarrow(0,\infty), як обмежен вдокремлен вд нуля на кожному компакт та повльно змнюються на нескнченност за Й. Караматою, тобто φ⁡(λ​t)/φ⁡(t)→1\varphi(\lambda t)/\varphi(t)\rightarrow 1 при t→∞t\rightarrow\infty для кожного λ>0\lambda>0. Повльно змнн функц добре вивчен мають рзномантн застосування [38, 39]. х характерним прикладом служить функця

φ⁡(t):=(log⁡t)r1​(log⁡log⁡t)r2​…​(log⁡…​log⏟k​разв​t)rk,t≫1,\varphi(t):=(\log t)^{r_{1}}(\log\log t)^{r_{2}}\ldots(\underbrace{\log\ldots\log}_{k\;\mbox{\small разв}}t)^{r_{k}},\quad t\gg 1,

де довльно вибрано цле число k≥1k\geq 1 дйсн числа r1,…,rkr_{1},\ldots,r_{k}.

Нехай s∈ℝs\in\mathbb{R} φ∈ℳ\varphi\in\mathcal{M}. Наведемо означення просторв Hs,φH^{s,\varphi} спочатку для ℝn\mathbb{R}^{n}, а потм для Ω\Omega Γ\Gamma, та зазначимо деяк х властивост, потрбн нам. При цьому будемо слдувати монограф [9] (пп. 1.3, 2.1, 3.2).

За означенням, лнйний простр Hs,φ​(ℝn)H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n}), де цле n≥1n\geq 1, складаться з усх розподлв w∈𝒮′​(ℝn)w\in\penalty\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{n}) таких, що х перетворення Фур’ w^\widehat{w} функцю, яка локально нтегровна на ℝn\mathbb{R}^{n} за Лебегом задовольня умову

∫ℝn⟨ξ⟩2​s​φ2​(⟨ξ⟩)​|w^​(ξ)|2​𝑑ξ<∞.\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\langle\xi\rangle^{2s}\varphi^{2}(\langle\xi\rangle)|\widehat{w}(\xi)|^{2}d\xi<\infty.

Тут, як звичайно, 𝒮′​(ℝn)\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{n}) — лнйний топологчний простр усх повльно зростаючих розподлв на ℝn\mathbb{R}^{n}, а ⟨ξ⟩:=(1+|ξ|2)1/2\langle\xi\rangle:=(1+|\xi|^{2})^{1/2}. У простор Hs,φ​(ℝn)H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n}) уведено скалярний добуток розподлв w1w_{1} w2w_{2} за формулою

(w1,w2)Hs,φ​(ℝn):=∫ℝn⟨ξ⟩2​s​φ2​(⟨ξ⟩)​w1^​(ξ)​w2^​(ξ)¯​𝑑ξ.(w_{1},w_{2})_{H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})}:=\int\limits_{\mathbb{R}^{n}}\langle\xi\rangle^{2s}\varphi^{2}(\langle\xi\rangle)\widehat{w_{1}}(\xi)\overline{\widehat{w_{2}}(\xi)}d\xi.

Вн породжу норму

‖w‖Hs,φ​(ℝn):=(w,w)Hs,φ​(ℝn)1/2.\|w\|_{H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})}:=(w,w)_{H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})}^{1/2}.

Простр Hs,φ​(ℝn)H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n}) — зотропний гльбертв випадок простору ℬp,k\mathcal{B}_{p,k}, введеного дослдженого Л. Хермандером [6] (п. 2.2). А саме, Hs,φ​(ℝn)=ℬ2,kH^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})=\mathcal{B}_{2,k}, якщо k⁡(ξ)=⟨ξ⟩s​φ​(⟨ξ⟩)k(\xi)=\langle\xi\rangle^{s}\varphi(\langle\xi\rangle) для довльного ξ∈ℝn\xi\in\mathbb{R}^{n}.

У важливому окремому випадку, коли φ⁡(⋅)≡1\varphi(\cdot)\equiv 1, простр Hs,φ​(ℝn)H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n}) ста гльбертовим простором Соболва Hs​(ℝn)H^{s}(\mathbb{R}^{n}) порядку ss. У загальнй ситуац виконуються неперервн та щльн вкладення

Hs+ε​(ℝn)↪Hs,φ​(ℝn)↪Hs−ε​(ℝn)для кожногоε>0.H^{s+\varepsilon}(\mathbb{R}^{n})\hookrightarrow H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})\hookrightarrow H^{s-\varepsilon}(\mathbb{R}^{n})\quad\mbox{для кожного}\quad\varepsilon>0. (6)

З них виплива, що у клас функцональних просторв {Hs,φ(ℝn):s∈ℝ,φ∈ℳ}\{H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n}):s\in\mathbb{R},\varphi\in\mathcal{M}\} числовий параметр ss зада основну регулярнсть (або гладксть) розподлв, а функцональний параметр φ\varphi зада додаткову регулярнсть, яка уточню основну. Тому цей клас природно називати уточненою соболвською шкалою на ℝn\mathbb{R}^{n}.

аналоги для евклдово област Ω\Omega замкненого компактного многовиду Γ\Gamma вводяться у стандартний спосб. Наведемо вдповдн означення.

За означенням, лнйний простр Hs,φ​(Ω)H^{s,\varphi}(\Omega) складаться з звужень в область Ω\Omega усх розподлв w∈Hs,φ​(ℝn)w\in H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n}). Норма у ньому означена за формулою

∥u∥Hs,φ​(Ω):=inf{∥w∥Hs,φ​(ℝn):w∈Hs,φ(ℝn),w=uвΩ},\|u\|_{H^{s,\varphi}(\Omega)}:=\inf\bigl\{\,\|w\|_{H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n})}:\,w\in H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n}),\;w=u\;\,\mbox{в}\;\,\Omega\,\bigr\},

де u∈Hs,φ​(Ω)u\in H^{s,\varphi}(\Omega). Цей простр гльбертв сепарабельний вдносно вказано норми та неперервно вкладений у топологчний простр 𝒟′​(Ω)\mathcal{D}^{\prime}(\Omega) усх розподлв в Ω\Omega. Множина C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}) щльна у простор Hs,φ​(Ω)H^{s,\varphi}(\Omega). Вн окремим випадком гльбертових просторв, уведених дослджених Л. Р. Волевичим Б. П. Панеяхом [40, § 2].

Коротко кажучи, простр Hs,φ​(Γ)H^{s,\varphi}(\Gamma) складаться з усх розподлв на Γ\Gamma, як в локальних координатах дають елементи простору Hs,φ​(ℝn−1)H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n-1}). Дамо докладне означення. Нехай довльним чином вибрано скнченний атлас з C∞C^{\infty}-структури на многовид Γ\Gamma, утворений локальними картами πj:ℝn−1↔Γj\pi_{j}:\mathbb{R}^{n-1}\leftrightarrow\Gamma_{j}, де j=1,…,pj=1,\ldots,p. Тут вдкрит множини Γ1,…,Γp\Gamma_{1},\ldots,\Gamma_{p} складають скнченне покриття многовиду Γ\Gamma. Нехай, окрм того, вибрано функц χj∈C∞​(Γ)\chi_{j}\in\penalty C^{\infty}(\Gamma), де j=1,…,pj=1,\ldots,p, як утворюють розбиття одиниц на Γ\Gamma, що задовольня умову supp​χj⊂Γj\mathrm{supp}\,\chi_{j}\subset\Gamma_{j}.

Тод, за означенням, лнйний простр Hs,φ​(Γ)H^{s,\varphi}(\Gamma) складаться з усх розподлв h∈𝒟′​(Γ)h\in\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma) таких, що (χj​h)∘πj∈Hs,φ​(ℝn−1)(\chi_{j}h)\circ\pi_{j}\in H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n-1}) для кожного номера j∈{1,…,p}j\in\{1,\ldots,p\}. Тут, звсно, 𝒟′​(Γ)\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma) — лнйний топологчний простр усх розподлв на Γ\Gamma, а (χj​h)∘πj(\chi_{j}h)\circ\pi_{j} зображенням розподлу hh у локальнй карт πj\pi_{j}. У простор Hs,φ​(Γ)H^{s,\varphi}(\Gamma) уведено норму за формулою

‖h‖Hs,φ​(Γ):=(∑j=1p‖(χj​h)∘πj‖Hs,φ​(ℝn−1)2)1/2.\|h\|_{H^{s,\varphi}(\Gamma)}:=\biggl(\,\sum_{j=1}^{p}\|(\chi_{j}h)\circ\pi_{j}\|_{H^{s,\varphi}(\mathbb{R}^{n-1})}^{2}\biggr)^{1/2}.

Цей простр гльбертв сепарабельний вдносно ц норми та неперервно вкладений у 𝒟′​(Γ)\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma). Важливо, що простр Hs,φ​(Γ)H^{s,\varphi}(\Gamma) з точнстю до екввалентност норм не залежить вд зазначеного вибору атласу розбиття одиниц (див. [9] (теорема 2.3)). Множина C∞​(Γ)C^{\infty}(\Gamma) щльна у Hs,φ​(Γ)H^{s,\varphi}(\Gamma).

Введен гльбертов функцональн простори утворюють уточнен соболвськ шкали

{Hs,φ(Ω):s∈ℝ,φ∈ℳ}{Hs,φ(Γ):s∈ℝ,φ∈ℳ}\{H^{s,\varphi}(\Omega):\,s\in\mathbb{R},\varphi\in\mathcal{M}\}\quad\mbox{}\quad\{H^{s,\varphi}(\Gamma):\,s\in\mathbb{R},\varphi\in\mathcal{M}\} (7)

на Ω\Omega Γ\Gamma вдповдно. Ц шкали двобчними за числовим параметром ss. Вони мстять двобчн гльбертов соболвськ шкали: якщо φ⁡(⋅)≡1\varphi(\cdot)\equiv 1, то Hs,φ​(Ω)=:Hs​(Ω)H^{s,\varphi}(\Omega)=:H^{s}(\Omega) Hs,φ​(Γ)=:Hs​(Γ)H^{s,\varphi}(\Gamma)=:H^{s}(\Gamma) простори Соболва порядку s∈ℝs\in\mathbb{R}. Для шкал (7) виконуються компактн щльн вкладення (6), якщо у формул (6) замнити ℝn\mathbb{R}^{n} на Ω\Omega або Γ\Gamma вдповдно.

Обговоримо зв’язок мж шкалами (7). Нехай s>1/2s>1/2 φ∈ℳ\varphi\in\mathcal{M}; тод вдображення слду u↦u↾Γu\mapsto u\!\upharpoonright\!\Gamma, де u∈C∞​(Γ)u\in C^{\infty}(\Gamma), продовжуться диним чином (за неперервнстю) до обмеженого лнйного оператора RΓ:Hs,φ​(Ω)→Hs−1/2,φ​(Γ)R_{\Gamma}:H^{s,\varphi}(\Omega)\rightarrow H^{s-1/2,\varphi}(\Gamma). Отже, для кожного розподлу u∈Hs,φ​(Ω)u\in H^{s,\varphi}(\Omega), його слд RΓ​uR_{\Gamma}u на Γ\Gamma означений коректно. Бльше того,

Hs−1/2,φ​(Γ)={RΓ​u:u∈Hs,φ​(Ω)}H^{s-1/2,\varphi}(\Gamma)=\bigl\{R_{\Gamma}u:u\in H^{s,\varphi}(\Omega)\bigr\}

та виконуться екввалентнсть норм

∥h∥Hs−1/2,φ​(Γ)≍inf{∥u∥Hs,φ​(Ω):u∈Hs,φ(Ω),h=RΓu}\|h\|_{H^{s-1/2,\varphi}(\Gamma)}\asymp\inf\,\bigl\{\|u\|_{H^{s,\varphi}(\Omega)}:\,u\in H^{s,\varphi}(\Omega),\;\,h=R_{\Gamma}u\bigr\}

на клас всх функцй h∈Hs−1/2,φ​(Γ)h\in H^{s-1/2,\varphi}(\Gamma) (див. [9] (теорема 3.5 наслдок 3.1)). Проте, якщо s<1/2s<1/2, то не можна коректно означити слд на Γ\Gamma довльного розподлу u∈Hs,φ​(Ω)u\in H^{s,\varphi}(\Omega). А саме, вдображення u↦u↾Γu\mapsto u\!\upharpoonright\!\Gamma, де u∈C∞​(Ω¯)u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}), не можна продовжити до неперервного лнйного оператора RΓ:Hs,φ​(Ω)→𝒟′​(Γ)R_{\Gamma}:H^{s,\varphi}(\Omega)\to\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma) (див. [9] (зауваження 3.5)). Це застереження зберга силу для s=1/2s=1/2 у соболвському випадку φ⁡(⋅)≡1\varphi(\cdot)\equiv 1.

4. Основн результати роботи стосуються характеру розв’язност елптично крайово задач (1), (2) регулярност узагальнених розв’язкв у просторах Хермандера, як утворюють двобчн шкали (7). З огляду на зазначений вище зв’язок мж цими шкалами розглянемо окремо випадки s>m+1/2s>m+1/2 s≤m+1/2s\leq m+1/2. У першому з них нами доведено такий результат [27] (теорема 1).

Твердження 1. Нехай s>m+1/2s>m+1/2 φ∈ℳ\varphi\in\mathcal{M}. Тод вдображення (3) продовжуться диним чином (за неперервнстю) до обмеженого лнйного оператора

(A,B):Hs,φ​(Ω)→Hs−2​q,φ​(Ω)⊕⨁j=1qHs−mj−1/2,φ​(Γ)=:ℋs−2​q,s,φ​(Ω,Γ).(A,B):H^{s,\varphi}(\Omega)\rightarrow H^{s-2q,\varphi}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}H^{s-m_{j}-1/2,\varphi}(\Gamma)=:\mathcal{H}_{s-2q,s,\varphi}(\Omega,\Gamma). (8)

Цей оператор нетерв. Його ядро дорвню NN, а область значень складаться з усх векторв (f,g1,…,gq)∈ℋs−2​q,s,φ​(Ω,Γ)(f,g_{1},\ldots,g_{q})\in\mathcal{H}_{s-2q,s,\varphi}(\Omega,\Gamma) таких, що

(f,v)Ω+∑j=1r−2​q(Dνj−1​f,wj)Γ+∑j=1q(gj,hj)Γ=0для всх(v,w1,…,wr−2​q,h1,…,hq)∈N⋆.\begin{gathered}(f,v)_{\Omega}+\sum_{j=1}^{r-2q}(D_{\nu}^{j-1}f,w_{j})_{\Gamma}+\sum_{j=1}^{q}(g_{j},h_{j})_{\Gamma}=0\\ \mbox{для всх}\quad(v,w_{1},\ldots,w_{r-2q},h_{1},\ldots,h_{q})\in N_{\star}.\end{gathered} (9)

ндекс оператора (8) дорвню dimN−dimN⋆\dim N-\dim N_{\star} та не залежить вд ss φ\varphi.

У зв’язку з цим твердженням нагадамо, що лнйний обмежений оператор T:E1→E2T:E_{1}\rightarrow E_{2}, де E1E_{1} E2E_{2} — банахов простори, називають нетеровим, якщо його ядро ker⁡T\ker T коядро E2/T⁡(E1)E_{2}/T(E_{1}) скнченновимрн. Якщо цей оператор нетерв, то його область значень замкнена в E2E_{2} вн ма скнченний ндекс

ind​T:=dimker⁡T−dim(E2/T⁡(E1)).\mathrm{ind}\,T:=\dim\ker T-\dim(E_{2}/T(E_{1})).

З сказаного наприкнц п. 3 виплива, що умову s>m+1/2s>m+1/2 у твердженн 1 не можна вдкинути чи послабити. Зокрема, якщо s≤m+1/2s\leq m+1/2 φ⁡(⋅)≡1\varphi(\cdot)\equiv 1, то вдображення u↦Bj​uu\mapsto B_{j}u, де u∈C∞​(Ω¯)u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}), не можна продовжити до неперервного лнйного оператора Bj:Hs​(Ω)→𝒟′​(Γ)B_{j}:H^{s}(\Omega)\to\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma) у випадку, коли mj=mm_{j}=m.

Для того, щоб отримати версю твердження 1 для довльного s≤m+1/2s\leq m+1/2, обмежимося розглядом розв’язкв u∈Hs,φ​(Ω)u\in H^{s,\varphi}(\Omega) елптичного рвняння A​u=fAu=f, права частина якого належить до простору

Hm+1/2−2​q+​(Ω):=⋃λ>m+1/2−2​qHλ​(Ω)=⋃λ>m+1/2−2​q,η∈ℳHλ,η​(Ω)H^{m+1/2-2q+}(\Omega):=\bigcup_{\lambda>m+1/2-2q}H^{\lambda}(\Omega)=\bigcup_{\begin{subarray}{c}\lambda>m+1/2-2q,\\ \eta\in\mathcal{M}\end{subarray}}H^{\lambda,\eta}(\Omega)

(тут друга рвнсть виконуться з огляду на вкладення (6)).

Нехай s≤m+1/2s\leq m+1/2, φ∈ℳ\varphi\in\mathcal{M} λ>m+1/2−2​q\lambda>m+1/2-2q. Розглянемо лнйний простр

HA,λs,φ​(Ω):={u∈Hs,φ​(Ω):A​u∈Hλ​(Ω)},H^{s,\varphi}_{A,\lambda}(\Omega):=\bigl\{u\in H^{s,\varphi}(\Omega):Au\in H^{\lambda}(\Omega)\bigr\},

надлений нормою графка

‖u‖HA,λs,φ​(Ω):=(‖u‖Hs,φ​(Ω)2+‖A​u‖Hλ​(Ω)2)1/2.\|u\|_{H^{s,\varphi}_{A,\lambda}(\Omega)}:=\bigl(\,\|u\|^{2}_{H^{s,\varphi}(\Omega)}+\|Au\|^{2}_{H^{\lambda}(\Omega)}\bigr)^{1/2}. (10)

Тут A​uAu розуммо в сенс теор розподлв в област Ω\Omega. У соболвському випадку φ⁡(⋅)≡1\varphi(\cdot)\equiv 1 будемо пропускати ндекс φ\varphi у позначеннях цього та нших просторв, введених на основ просторв Хермандера Hs,φH^{s,\varphi}.

Цей простр гльбертв вдносно норми (10). Справд, ця норма породжена скалярним добутком, оскльки такими норми в правй частин рвност (10). Окрм того, простр HA,λs,φ​(Ω)H^{s,\varphi}_{A,\lambda}(\Omega) повний вдносно ц норми. Справд, якщо послдовнсть (uk)(u_{k}) фундаментальна в цьому простор, то снують границ u:=limuku:=\lim u_{k} в Hs,φ​(Ω)H^{s,\varphi}(\Omega) f:=limA​ukf:=\lim Au_{k} в Hλ​(Ω)H^{\lambda}(\Omega), оскльки останн два простори повн. Диференцальний оператор AA неперервний у 𝒟′​(Ω)\mathcal{D}^{\prime}(\Omega); тому A​u=limA​uk=fAu=\lim Au_{k}=f в 𝒟′​(Ω)\mathcal{D}^{\prime}(\Omega). Тут, нагадамо, u∈Hs,φ​(Ω)u\in H^{s,\varphi}(\Omega) f∈Hλ​(Ω)f\in H^{\lambda}(\Omega). Тому u∈HA,λs,φ​(Ω)u\in H^{s,\varphi}_{A,\lambda}(\Omega) limuk=u\lim u_{k}=u у простор HA,λs,φ​(Ω)H^{s,\varphi}_{A,\lambda}(\Omega). Отже, цей простр повний.

Теорема 1. Нехай s≤m+1/2s\leq m+1/2, φ∈ℳ\varphi\in\mathcal{M} λ>m+1/2−2​q\lambda>m+1/2-2q. Тод множина C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}) щльна в простор HA,λs,φ​(Ω)H^{s,\varphi}_{A,\lambda}(\Omega), а вдображення (3) продовжуться диним чином (за неперервнстю) до обмеженого лнйного оператора

(A,B):HA,λs,φ​(Ω)→Hλ​(Ω)⊕⨁j=1qHs−mj−1/2,φ​(Γ)=:ℋλ,s,φ​(Ω,Γ).(A,B):H^{s,\varphi}_{A,\lambda}(\Omega)\to H^{\lambda}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}H^{s-m_{j}-1/2,\varphi}(\Gamma)=:\mathcal{H}_{\lambda,s,\varphi}(\Omega,\Gamma). (11)

Цей оператор нетерв. Його ядро дорвню NN, а область значень складаться з усх векторв (f,g1,…,gq)∈ℋλ,s,φ​(Ω,Γ)(f,g_{1},\ldots,g_{q})\in\mathcal{H}_{\lambda,s,\varphi}(\Omega,\Gamma), як задовольняють умову (9). ндекс оператора (11) дорвню dimN−dimN⋆\dim N-\dim N_{\star} та не залежить вд ss, φ\varphi λ\lambda.

Перейдемо до питання про регулярнсть узагальнених розв’язкв крайово задач (1), (2) у двобчнй уточненй соболвськй шкал. Спочатку дамо означення цих розв’язкв. Позначимо через 𝒮′​(Ω)\mathcal{S}^{\prime}(\Omega) лнйний простр звужень в область Ω\Omega усх розподлв w∈𝒮′​(ℝn)w\in\mathcal{S}^{\prime}(\mathbb{R}^{n}). Покладемо

𝒮A,m+1/2−2​q+′​(Ω):={u∈𝒮′​(Ω):A​u∈Hm+1/2−2​q+​(Ω)}.\mathcal{S}^{\prime}_{A,m+1/2-2q+}(\Omega):=\bigl\{u\in\mathcal{S}^{\prime}(\Omega):Au\in H^{m+1/2-2q+}(\Omega)\bigr\}.

Нехай розподл u∈𝒮A,m+1/2−2​q+′​(Ω)u\in\mathcal{S}^{\prime}_{A,m+1/2-2q+}(\Omega); тод u∈HA,λs​(Ω)u\in H^{s}_{A,\lambda}(\Omega) для деяких чисел s≤m+1/2s\leq m+1/2 λ>m+1/2−2​q\lambda>m+1/2-2q. Розподл uu називамо (сильним) узагальненим розв’язком крайово задач (1), (2) з правою частиною

(f,g1,…,gq)∈𝒮′​(Ω)×(𝒟′​(Γ))q,(f,g_{1},\ldots,g_{q})\in\mathcal{S}^{\prime}(\Omega)\times(\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma))^{q},

якщо (A,B)​u=(f,g1,…,gq)(A,B)u=(f,g_{1},\ldots,g_{q}), де (A,B)(A,B) — оператор (11). Звсно, це означення не залежить вд вибору чисел ss λ\lambda.

Нехай VV — вдкрита множина в ℝn\mathbb{R}^{n}, яка задовольня умову Ω0:=Ω∩V≠∅\Omega_{0}:=\Omega\cap V\neq\varnothing. Покладемо Γ0:=Γ∩V\Gamma_{0}:=\Gamma\cap V (можливий випадок, коли Γ0=∅\Gamma_{0}=\varnothing). Уведемо для множин Ω0\Omega_{0} Γ0\Gamma_{0} локальн аналоги просторв Hσ,φ​(Ω)H^{\sigma,\varphi}(\Omega) Hσ,φ​(Γ)H^{\sigma,\varphi}(\Gamma), де σ∈ℝ\sigma\in\mathbb{R} φ∈ℳ\varphi\in\mathcal{M}. За означенням, лнйний простр Hlocσ,φ​(Ω0,Γ0)H^{\sigma,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0}) cкладаться з усх розподлв u∈𝒮′​(Ω)u\in\mathcal{S}^{\prime}(\Omega) таких, що χ​u∈Hσ,φ​(Ω)\chi u\in\penalty H^{\sigma,\varphi}(\Omega) для довльно функц χ∈C∞​(Ω¯)\chi\in C^{\infty}(\overline{\Omega}), носй яко задовольня умову supp​χ⊂Ω0∪Γ0\mathrm{supp}\,\chi\subset\Omega_{0}\cup\Gamma_{0}. Аналогчно, лнйний простр Hlocσ,φ​(Γ0)H^{\sigma,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Gamma_{0}) cкладаться, за означенням, з усх розподлв h∈𝒟′​(Γ)h\in\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma) таких, що χ​h∈Hσ,φ​(Γ)\chi h\in H^{\sigma,\varphi}(\Gamma) для довльно функц χ∈C∞​(Γ)\chi\in C^{\infty}(\Gamma), носй яко задовольня умову supp​χ⊂Γ0\mathrm{supp}\,\chi\subset\Gamma_{0}.

Теорема 2. Нехай s∈ℝs\in\mathbb{R} φ∈ℳ\varphi\in\mathcal{M}. Припустимо, що розподл u∈𝒮A,m+1/2−2​q+′​(Ω)u\in\mathcal{S}^{\prime}_{A,m+1/2-2q+}(\Omega) узагальненим розв’язком елптично крайово задач (1), (2), прав частини яко задовольняють умови f∈Hlocs−2​q,φ​(Ω0,Γ0)f\in H^{s-2q,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0}) gj∈Hlocs−mj−1/2,φ​(Γ0)g_{j}\in H^{s-m_{j}-1/2,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Gamma_{0}) для кожного j∈{1,…,q}j\in\{1,\ldots,q\}. Тод u∈Hlocs,φ​(Ω0,Γ0)u\in H^{s,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0}).

Як бачимо, уточнена регулярнсть φ∈ℳ\varphi\in\mathcal{M} правих частин дослджувано задач успадковуться узагальненим розв’язком. Вдмтимо важлив окрем випадки теореми 2. Якщо Ω0=Ω\Omega_{0}=\Omega Γ0=Γ\Gamma_{0}=\Gamma, то простори Hlocσ,φ​(Ω0,Γ0)H^{\sigma,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0}) Hlocσ,φ​(Γ0)H^{\sigma,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Gamma_{0}) збгаються з просторами Hσ,φ​(Ω)H^{\sigma,\varphi}(\Omega) Hσ,φ​(Γ)H^{\sigma,\varphi}(\Gamma) вдповдно. У цьому випадку теорема 2 стверджу, що регулярнсть узагальненого розв’язку uu пдвищуться глобально, тобто в усй област Ω\Omega аж до меж Γ\Gamma. Якщо Γ0=∅\Gamma_{0}=\varnothing, то регулярнсть розв’язку uu пдвищуться в околах усх точок x∈Ω0x\in\Omega_{0} за умови, що ц околи не перетинають межу пдобласт Ω0\Omega_{0}. У випадку Γ0=∅\Gamma_{0}=\varnothing простр Hlocσ,φ​(Γ0)H^{\sigma,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Gamma_{0}) збгаться з 𝒟′​(Γ)\mathcal{D}^{\prime}(\Gamma) тому умова на gjg_{j} у теорем 2 ста тривальною. У цьому випадку висновок теореми 2 виплива з [9] (теорема 4.19). Отже,

𝒮A,m+1/2−2​q+′​(Ω)⊂⋃σ>m+1/2Hlocσ​(Ω,∅).\mathcal{S}^{\prime}_{A,m+1/2-2q+}(\Omega)\subset\bigcup_{\sigma>m+1/2}H^{\sigma}_{\mathrm{loc}}(\Omega,\varnothing).

Теореми 1 2 новими навть у соболвському випадку, коли φ⁡(⋅)≡1\varphi(\cdot)\equiv 1.

5. Доведення основних результатв. Обрунтумо основн результати роботи — теореми 1 2.

Доведення теореми 1. Спочатку обрунтумо у соболвському випадку, коли φ⁡(⋅)≡1\varphi(\cdot)\equiv 1 цле s<2​qs<2q. У цьому випадку щльнсть множини C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}) у простор HA,λs​(Ω)H^{s}_{A,\lambda}(\Omega), виплива з теорем 4.25() та 4.26 з монограф [9] (див. також [33], теореми 1(i) та 2). Справд, за другою з них простр Hλ​(Ω)H^{\lambda}(\Omega) задовольня умову Is−2​q\mathrm{I}_{s-2q}, сформульовану в п. 4.4.2 ц монограф. Тому за першою з цих теорем множина

{u∈C∞​(Ω¯):A​u∈Hλ​(Ω)}=C∞​(Ω¯)\bigl\{u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}):Au\in H^{\lambda}(\Omega)\bigr\}=C^{\infty}(\overline{\Omega})

щльна в простор HA,λs​(Ω)H^{s}_{A,\lambda}(\Omega).

Для доведення решти теореми 1 у розглянутому випадку скористамося таким результатом про розв’язнсть дослджувано задач (1), (2) у просторах Соболва – Ройтберга: вдображення (3) продовжуться диним чином (за неперервнстю) до нетеревого обмеженого лнйного оператора

(A,B):Hs,(r)​(Ω)→Hs−2​q,(r−2​q)​(Ω)⊕⨁j=1qHs−mj−1/2​(Γ)=:ℋs−2​q,s(r−2​q)​(Ω,Γ).(A,B):H^{s,(r)}(\Omega)\to H^{s-2q,(r-2q)}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}H^{s-m_{j}-1/2}(\Gamma)=:\mathcal{H}_{s-2q,s}^{(r-2q)}(\Omega,\Gamma). (12)

Тут через Hσ,(k)​(Ω)H^{\sigma,(k)}(\Omega), де σ∈ℝ\sigma\in\mathbb{R} 1≤k∈ℤ1\leq k\in\mathbb{Z}, позначено гльбертв функцональний простр, введений Я. А. Ройтбергом [41] на основ соболвських просторв (див. також його монографю [4] (п. 2.1)). За означенням, простр Соболва – Ройтберга Hσ,(k)​(Ω)H^{\sigma,(k)}(\Omega), де σ∉{1/2,…,k−1/2}\sigma\notin\{1/2,\ldots,k-1/2\}, поповненням лнйного многовиду C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}) за гльбертовою нормою

∥u∥Hσ,(k)​(Ω):=(∥u∥Hσ,(0)​(Ω)2+∑j=1k∥(Dνj−1u)↾Γ∥Hσ−j+1/2​(Γ)2)1/2.\|u\|_{H^{\sigma,(k)}(\Omega)}:=\biggl(\|u\|_{H^{\sigma,(0)}(\Omega)}^{2}+\sum_{j=1}^{k}\;\|(D_{\nu}^{j-1}u)\!\upharpoonright\!\Gamma\|_{H^{\sigma-j+1/2}(\Gamma)}^{2}\biggr)^{1/2}.

Тут Hσ,(0)​(Ω):=Hσ​(Ω)H^{\sigma,(0)}(\Omega):=H^{\sigma}(\Omega), якщо σ≥0\sigma\geq 0, та Hσ,(0)​(Ω)H^{\sigma,(0)}(\Omega) — поповнення C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}) за гльбертовою нормою

∥u∥Hσ,(0)​(Ω):=sup{|(u,v)Ω|:v∈H−σ(Ω),∥v∥H−σ​(Ω)=1},\|u\|_{H^{\sigma,(0)}(\Omega)}:=\sup\bigl\{\,|(u,v)_{\Omega}|:\,v\in H^{-\sigma}(\Omega),\,\|v\|_{H^{-\sigma}(\Omega)}=1\bigr\},

якщо σ<0\sigma<0. У випадку, коли σ∈{1/2,…,k−1/2}\sigma\in\{1/2,\ldots,k-1/2\}, простр Hσ,(k)​(Ω)H^{\sigma,(k)}(\Omega) означаться шляхом нтерполяц з параметром 1/21/2 пари гльбертових просторв Hσ∓ε,(k)​(Ω)H^{\sigma\mp\varepsilon,(k)}(\Omega), де 0<ε<10<\varepsilon<1.

Простр Hσ,(k)​(Ω)H^{\sigma,(k)}(\Omega), де σ∉{1/2,…,k−1/2}\sigma\notin\{1/2,\ldots,k-1/2\}, допуска такий опис [4] (лема 2.2.1): лнйне вдображення

Tk:u↦(u,u↾Γ,…,(Dνk−1u)↾Γ),деu∈C∞(Ω¯),T_{k}:u\mapsto\bigl(u,u\!\upharpoonright\!\Gamma,\ldots,(D_{\nu}^{k-1}u)\!\upharpoonright\!\Gamma\bigr),\quad\mbox{де}\quad u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}),

продовжуться диним чином (за неперервнстю) до зометричного оператора

Tk:Hσ,(k)​(Ω)→Hσ,(0)​(Ω)⊕⨁j=1kHσ−j+1/2​(Γ)=:Πσ,(k)​(Ω,Γ),T_{k}:\,H^{\sigma,(k)}(\Omega)\rightarrow H^{\sigma,(0)}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{k}\,H^{\sigma-j+1/2}(\Gamma)=:\Pi_{\sigma,(k)}(\Omega,\Gamma),

область значень якого складаться з усх векторв (u0,u1,…,uk)∈Πσ,(k)​(Ω,Γ)(u_{0},u_{1},\ldots,u_{k})\in\Pi_{\sigma,(k)}(\Omega,\Gamma) таких, що uj=RΓ​Dνj−1​u0u_{j}=R_{\Gamma}D_{\nu}^{j-1}u_{0} для кожного j∈{1,…,k}j\in\{1,\ldots,k\}, що задовольня умову σ>j−1/2\sigma>j-1/2.

Зауважимо [4] (п. 2.1), що при σ>k−1/2\sigma>k-1/2 простори Hσ,(k)​(Ω)H^{\sigma,(k)}(\Omega) Hσ​(Ω)H^{\sigma}(\Omega) рвн як поповнення лнйного многовиду C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}) за екввалентними нормами. Окрм того, виконуться неперервне вкладення Hσ,(k)​(Ω)↪Hθ,(k)​(Ω)H^{\sigma,(k)}(\Omega)\hookrightarrow H^{\theta,(k)}(\Omega), якщо θ<σ\theta<\sigma.

Обмеженсть нетеровсть оператора (12) доведена Ю. В. Костарчуком Я. А. Ройтбергом в [32] (теорема 5) для довльного дйсного ss. Там же показано, що NN — ядро цього оператора. Згдно з [4] (теорема 4.1.3) область значень оператора (12) складаться з усх векторв (f,g1,…,gq)∈ℋs−2​q,s(r−2​q)​(Ω,Γ)(f,g_{1},\ldots,g_{q})\in\mathcal{H}_{s-2q,s}^{(r-2q)}(\Omega,\Gamma) таких, що

(f0,v)Ω+∑j=1r−2​q(fj,wj)Γ+∑j=1q(gj,hj)Γ=0для всх(v,w1,…,wr−2​q,h1,…,hq)∈𝒩⋆,\begin{gathered}(f_{0},v)_{\Omega}+\sum_{j=1}^{r-2q}(f_{j},w_{j})_{\Gamma}+\sum_{j=1}^{q}(g_{j},h_{j})_{\Gamma}=0\\ \mbox{для всх}\quad(v,w_{1},\ldots,w_{r-2q},h_{1},\ldots,h_{q})\in\mathcal{N}_{\star},\end{gathered} (13)

а ндекс дорвню dimN−dim𝒩⋆\dim N-\dim\mathcal{N}_{\star}. Тут (f0,f1,…,fr−2​q):=Tr−2​q​f(f_{0},f_{1},\ldots,f_{r-2q}):=T_{r-2q}f, а 𝒩⋆\mathcal{N}_{\star} деяким скнченновимрним простором, який лежить в C∞​(Ω¯)×(C∞​(Γ))r−qC^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{r-q} та не залежить вд ss. Згдно з [5] (теорема 4.1.4) можна покласти 𝒩⋆:=N⋆\mathcal{N}_{\star}:=N_{\star} в опис (13) област значень оператора (12) для цлих ss. Покажемо, що те саме можна зробити у формул ндексу цього оператора. Це достатньо показати для s=0s=0 з огляду на незалежнсть ндексу вд ss. Оскльки N⋆⊂C∞​(Ω¯)×(C∞​(Γ))r−qN_{\star}\subset C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{r-q}, то N⋆N_{\star} можна розглядати як скнченновимрний пдпростр простору

H2​q​(Ω)⊕⨁j=1r−2​qH2​q+j−1/2​(Γ)⊕⨁j=1qHmj+1/2​(Γ).H^{2q}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{r-2q}H^{2q+j-1/2}(\Gamma)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}H^{m_{j}+1/2}(\Gamma).

Останнй взамно спряженим до простору

Π−2​q,(r−2​q)​(Ω,Γ)⊕⨁j=1qH−mj−1/2​(Γ)\Pi_{-2q,(r-2q)}(\Omega,\Gamma)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}H^{-m_{j}-1/2}(\Gamma) (14)

вдносно розширення за неперервнстю скалярного добутку в L2​(Ω)⊕(L2​(Γ))r−qL_{2}(\Omega)\oplus(L_{2}(\Gamma))^{r-q}. За такого розгляду простр, спряжений до N⋆N_{\star}, збгаться з факторпростором простору (14) за пдпростором усх векторв

(f0,f1,…,fr−2​q,g1,…,gq)∈Π−2​q,(r−2​q)​(Ω,Γ)⊕⨁j=1qH−mj−1/2​(Γ),(f_{0},f_{1},\ldots,f_{r-2q},g_{1},\ldots,g_{q})\in\Pi_{-2q,(r-2q)}(\Omega,\Gamma)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}H^{-m_{j}-1/2}(\Gamma),

як задовольняють умову (13), де беремо 𝒩⋆:=N⋆\mathcal{N}_{\star}:=N_{\star}. Звдси, оскльки оператор Tr−2​qT_{r-2q} здйсню зоморфзм простору H−2​q,(r−2​q)​(Ω)H^{-2q,(r-2q)}(\Omega) на простр Π−2​q,(r−2​q)​(Ω,Γ)\Pi_{-2q,(r-2q)}(\Omega,\Gamma), виплива, що ковимрнсть област значень оператора (12), де s=0s=0, дорвню вимрност цього факторпростору, тобто становить dimN⋆\dim N_{\star}. Отже, ндекс цього оператора дорвню dimN−dimN⋆\dim N-\dim N_{\star}.

Покладемо

HA,λs,(r)​(Ω):={u∈Hs,(r)​(Ω):A​u∈Hλ​(Ω)}.H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega):=\bigl\{u\in H^{s,(r)}(\Omega):Au\in H^{\lambda}(\Omega)\bigr\}.

Тут для кожного u∈Hs,(r)​(Ω)u\in H^{s,(r)}(\Omega) елемент A​u∈Hs−2​q,(r−2​q)​(Ω)Au\in H^{s-2q,(r-2q)}(\Omega) означено за допомогою оператора (12). Для цього елемента умова A​u∈Hλ​(Ω)Au\in H^{\lambda}(\Omega) ма сенс, оскльки, як зазначалося вище,

Hλ​(Ω)=Hλ,(r−2​q)​(Ω)↪Hs−2​q,(r−2​q)​(Ω),H^{\lambda}(\Omega)=H^{\lambda,(r-2q)}(\Omega)\hookrightarrow H^{s-2q,(r-2q)}(\Omega), (15)

причому вкладення неперервне. Надлимо лнйний простр HA,λs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) нормою графка

‖u‖HA,λs,(r)​(Ω):=(‖u‖Hs,(r)​(Ω)2+‖A​u‖Hλ​(Ω)2)1/2.\|u\|_{H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)}:=\bigl(\,\|u\|^{2}_{H^{s,(r)}(\Omega)}+\|Au\|^{2}_{H^{\lambda}(\Omega)}\bigr)^{1/2}. (16)

Цей простр гльбертв вдносно норми (16). Справд, ця норма, звсно, породжена деяким скалярним добутком. Окрм того, простр HA,λs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) повний вдносно не. Дйсно, якщо послдовнсть (uk)(u_{k}) фундаментальна в цьому простор, то снують границ u:=limuku:=\penalty\lim u_{k} в Hs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}(\Omega) f:=limA​ukf:=\lim Au_{k} в Hλ​(Ω)H^{\lambda}(\Omega), оскльки останн два простори повн. З першо границ виплива, що A​u=limA​ukAu=\lim Au_{k} в Hs−2​q,(r−2​q)​(Ω)H^{s-2q,(r-2q)}(\Omega). Звдси на пдстав формули (15) друго границ мамо рвнсть A​u=fAu=f. Тому u∈HA,λs,(r)​(Ω)u\in H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) limuk=u\lim u_{k}=u у простор HA,λs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega). Отже, цей простр повний.

Звуження вдображення (12) на простр HA,λs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) лнйним оператором

(A,B):HA,λs,(r)​(Ω)→Hλ​(Ω)⊕⨁j=1qHs−mj−1/2​(Γ)=:ℋλ,s​(Ω,Γ).(A,B):H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)\to H^{\lambda}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}H^{s-m_{j}-1/2}(\Gamma)=:\mathcal{H}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma). (17)

з вказаних вище властивостей оператора (12) безпосередньо виплива, що оператор (17) обмежений, його ядро дорвню NN, а область значень

(A,B)​(HA,λs,(r)​(Ω))=ℋλ,s​(Ω,Γ)∩(A,B)​(Hs,(r)​(Ω)).(A,B)\bigl(H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)\bigr)=\mathcal{H}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma)\cap(A,B)\bigl(H^{s,(r)}(\Omega)\bigr). (18)

З ц рвност та замкненост (A,B)​(Hs,(r)​(Ω))(A,B)(H^{s,(r)}(\Omega)) у простор

ℋs−2​q,s(r−2​q)​(Ω,Γ)↩ℋλ,s​(Ω,Γ)\mathcal{H}_{s-2q,s}^{(r-2q)}(\Omega,\Gamma)\hookleftarrow\mathcal{H}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma)

виплива, що область значень оператора (17) замкнена у простор ℋλ,s​(Ω,Γ)\mathcal{H}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma) складаться з усх векторв (f,g1,…,gq)∈ℋλ,s​(Ω,Γ)(f,g_{1},\ldots,g_{q})\in\mathcal{H}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma), як задовольняють умову (13), де (f0,f1,…,fr−2​q):=Tr−2​q​f(f_{0},f_{1},\ldots,f_{r-2q}):=T_{r-2q}f 𝒩⋆:=N⋆\mathcal{N}_{\star}:=N_{\star}. Оскльки f∈Hλ​(Ω)f\in H^{\lambda}(\Omega) λ>m+1/2−2​q\lambda>m+1/2-2q, то з означення оператора Tr−2​qT_{r-2q} виплива, що f0=ff_{0}=f fj=RΓ​Dνj−1​ff_{j}=R_{\Gamma}D_{\nu}^{j-1}f для кожного j∈{1,…,r−2​q}j\in\{1,\ldots,r-2q\}. Тому умова (13) набира вигляду (9).

Для обрунтування нетеровост оператора (17) залишаться показати, що його область значень ма скнченну ковимрнсть. Нагадамо, що ковимрнсть област значень оператора (12) дорвню dimN⋆<∞\dim N_{\star}<\infty. Окрм того, множина C∞​(Ω¯)×(C∞​(Γ))qC^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{q} щльна в простор ℋs−2​q,s(r−2​q)​(Ω,Γ)\mathcal{H}_{s-2q,s}^{(r-2q)}(\Omega,\Gamma). Тому, за лемою Гохберга – Крейна [42] (лема 2.1), сну скнченновимрний простр N1⊂C∞​(Ω¯)×(C∞​(Γ))qN_{1}\subset C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{q} такий, що

ℋs−2​q,s(r−2​q)​(Ω,Γ)=(A,B)​(Hs,(r)​(Ω))∔N1\mathcal{H}_{s-2q,s}^{(r-2q)}(\Omega,\Gamma)=(A,B)\bigl(H^{s,(r)}(\Omega)\bigr)\dotplus N_{1}

(як звичайно, знак ∔\dotplus служить для позначення прямо суми пдпросторв). При цьому dimN1=dimN⋆\dim N_{1}=\dim N_{\star}. Звуження ц суми на простр ℋλ,s​(Ω,Γ)\mathcal{H}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma) да на пдстав формул (18) N1⊂ℋλ,s​(Ω,Γ)N_{1}\subset\mathcal{H}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma) рвнсть

ℋλ,s​(Ω,Γ)=(A,B)​(HA,λs,(r)​(Ω))∔N1.\mathcal{H}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma)=(A,B)\bigl(H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)\bigr)\dotplus N_{1}. (19)

Отже, ковимрнсть област значень оператора (17) дорвню dimN1=dimN⋆<∞\dim N_{1}=\dim N_{\star}<\infty. Таким чином, цей оператор нетерв.

Для того, щоб завершити доведення теореми 1 у розглянутому випадку, достатньо показати, що множина C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}) щльна у простор HA,λs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) та норми у просторах HA,λs​(Ω)H^{s}_{A,\lambda}(\Omega) HA,λs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) екввалентн на цй щльнй множин. Справд, тод нетерв оператор (17) ста оператором (11) з формулювання ц теореми.

Доведемо спочатку, що множина C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}) щльна в HA,λs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega). Позначимо через QA,λs,(r)​(Ω)Q^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) ортогональне доповнення пдпростору NN у гльбертовому простор HA,λs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega). Звуження нетерового оператора (17) на пдпростр QA,λs,(r)​(Ω)Q^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) зоморфзмом

(A,B):QA,λs,(r)​(Ω)↔(A,B)​(HA,λs,(r)​(Ω));(A,B):Q^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)\leftrightarrow(A,B)\bigl(H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)\bigr); (20)

тут, звсно, (A,B)​(HA,λs,(r)​(Ω))(A,B)(H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)) трактуться як пдпростр простору ℋλ,s​(Ω,Γ)\mathcal{H}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma). Позначимо через PP оператор косого проектування простору ℋλ,s​(Ω,Γ)\mathcal{H}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma) на пдпростр (A,B)​(HA,λs,(r)​(Ω))(A,B)(H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)) паралельно пдпростору N1N_{1} з прямо суми (19).

Подамо довльний елемент u∈HA,λs,(r)​(Ω)u\in H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) у вигляд u=v+wu=v+w, де v∈QA,λs,(r)​(Ω)v\in Q^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) w∈Nw\in N. Оскльки множина C∞​(Ω¯)×(C∞​(Γ))qC^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{q} щльна у простор ℋλ,s​(Ω,Γ)\mathcal{H}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma), то для вектора F:=(A,B)​v∈ℋλ,s​(Ω,Γ)F:=(A,B)v\in\mathcal{H}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma) сну послдовнсть (Fk)⊂C∞​(Ω¯)×(C∞​(Γ))q(F_{k})\subset C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{q} така, що Fk→FF_{k}\to F у простор ℋλ,s​(Ω,Γ)\mathcal{H}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma). Тод P​Fk→P​F=FPF_{k}\to PF=F у цьому простор, причому (P​Fk)⊂C∞​(Ω¯)×(C∞​(Γ))q(PF_{k})\subset C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{q}. Отже,

vk:=(A,B)−1​P​Fk→(A,B)−1​F=vв​QA,λs,(r)​(Ω);v_{k}:=(A,B)^{-1}PF_{k}\to(A,B)^{-1}F=v\quad\mbox{в}\;\;Q^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega);

тут через (A,B)−1(A,B)^{-1} позначено оператор, обернений до зоморфзму (20). Оскльки

(A,B)​vk=P​Fk∈ℋσ−2​q,σ(r−2​q)​(Ω,Γ)для кожногоσ∈ℝ,(A,B)v_{k}=PF_{k}\in\mathcal{H}_{\sigma-2q,\sigma}^{(r-2q)}(\Omega,\Gamma)\quad\mbox{для кожного}\quad\sigma\in\mathbb{R},

то згдно з [4] (теорема 7.1.1) виконуться включення

vk∈⋂σ∈ℝHσ,(r)​(Ω)=C∞​(Ω¯).v_{k}\in\bigcap_{\sigma\in\mathbb{R}}H^{\sigma,(r)}(\Omega)=C^{\infty}(\overline{\Omega}).

Отже, C∞​(Ω¯)∋vk+w→v+w=uC^{\infty}(\overline{\Omega})\ni v_{k}+w\to v+w=u у простор HA,λs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega). З огляду на довльнсть елемента u∈HA,λs,(r)​(Ω)u\in H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) доведено щльнсть множини C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}) в HA,λs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega).

Доведемо тепер, що норми у просторах HA,λs​(Ω)H^{s}_{A,\lambda}(\Omega) HA,λs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) екввалентн на C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}). Зауважимо спочатку, що

‖u‖HA,λs​(Ω)≤‖u‖HA,λs,(r)​(Ω)для довльногоu∈C∞​(Ω¯).\|u\|_{H^{s}_{A,\lambda}(\Omega)}\leq\|u\|_{H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)}\quad\mbox{для довльного}\quad u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}). (21)

Це виплива з означення норми у простор Hs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}(\Omega): у випадку s≥0s\geq 0 — безпосередньо, а у випадку s<0s<0 — з огляду на те, що

‖u‖Hs​(Ω)≤‖𝒪​u‖Hs​(ℝn)=‖u‖Hs,(0)​(Ω)для довльногоu∈C∞​(Ω¯).\|u\|_{H^{s}(\Omega)}\leq\|\mathcal{O}u\|_{H^{s}(\mathbb{R}^{n})}=\|u\|_{H^{s,(0)}(\Omega)}\quad\mbox{для довльного}\quad u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}).

Тут 𝒪​u\mathcal{O}u познача продовження нулем на ℝn\mathbb{R}^{n} функц u∈C∞​(Ω¯)u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}), а рвнсть правильна, як зазначено в [4, с. 52].

Доведемо обернену оцнку до (21). Для цього розглянемо елптичну крайову задачу, яка складаться з рвняння (1) крайових умов

Dνj−1​u=gjнаΓ,j=1,…,q.D_{\nu}^{j-1}u=g_{j}\quad\mbox{на}\quad\Gamma,\quad j=1,...,q. (22)

Згдно з [4] (теорема 4.1.1) вдображення

u↦(Au,Du):=(Au,u↾Γ,…,(Dνq−1u)↾Γ),деu∈C∞(Ω¯),u\mapsto(Au,\mathrm{D}u):=\bigl(Au,u\!\upharpoonright\!\Gamma,\ldots,(D_{\nu}^{q-1}u)\!\upharpoonright\!\Gamma\bigr),\quad\mbox{де}\quad u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}), (23)

продовжуться диним чином (за неперервнстю) до нетерового обмеженого лнйного оператора

(A,D):Hs,(r)​(Ω)→Hs−2​q,(r−2​q)​(Ω)⊕⨁j=1qHs−j+1/2​(Γ).(A,\mathrm{D}):H^{s,(r)}(\Omega)\to H^{s-2q,(r-2q)}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}\,H^{s-j+1/2}(\Gamma). (24)

До того ж, ядро 𝒩\mathcal{N} цього оператора лежить в C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}). Звуження оператора (24) на простр HA,λs,(r)​(Ω)H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) нетеровим обмеженим оператором

(A,D):HA,λs,(r)​(Ω)→Hλ​(Ω)⊕⨁j=1qHs−j+1/2​(Γ)=:ℋλ,sD​(Ω,Γ).(A,\mathrm{D}):H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)\to H^{\lambda}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}\,H^{s-j+1/2}(\Gamma)=:\mathcal{H}^{\mathrm{D}}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma). (25)

Це доводиться так само як нетеровсть оператора (17).

Крм того, згдно з [9] (теорема 4.27) вдображення (23) продовжуться диним чином (за неперервнстю) до нетерового обмеженого лнйного оператора

(A,D):HA,λs​(Ω)→ℋλ,sD​(Ω,Γ),(A,\mathrm{D}):H^{s}_{A,\lambda}(\Omega)\to\mathcal{H}^{\mathrm{D}}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma), (26)

причому ядро цього оператора лежить в C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}) (див. також [33], наслдок 3). Зауважимо, що зазначена теорема доведена в [9] для регулярних елптичних крайових задач, до яких належить задача (1), (22). Оператори (25) (26) мають спльне ядро 𝒩⊂C∞​(Ω¯)\mathcal{N}\subset C^{\infty}(\overline{\Omega}) спльну область значень, бо вона замиканням множини {(A,D)​u:u∈C∞​(Ω¯)}\{(A,\mathrm{D})u:u\in C^{\infty}(\overline{\Omega})\} у простор ℋλ,sD​(Ω,Γ)\mathcal{H}^{\mathrm{D}}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma). Позначимо цю спльну область значень через ℛλ,s​(Ω,Γ)\mathcal{R}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma).

Нетеров оператори (25) (26) породжують у канончний спосб зоморфзми

(A,D):HA,λs,(r)​(Ω)/𝒩↔ℛλ,s​(Ω,Γ),\displaystyle(A,\mathrm{D}):H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)/\mathcal{N}\leftrightarrow\mathcal{R}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma),
(A,D):HA,λs​(Ω)/𝒩↔ℛλ,s​(Ω,Γ).\displaystyle(A,\mathrm{D}):H^{s}_{A,\lambda}(\Omega)/\mathcal{N}\leftrightarrow\mathcal{R}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma).

Тут, звсно, трактумо ℛλ,s​(Ω,Γ)\mathcal{R}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma) як пдпростр простору ℋλ,sD​(Ω,Γ)\mathcal{H}^{\mathrm{D}}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma). Для довльно функц u∈C∞​(Ω¯)u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}) розглянемо клас сумжност u~:={u+w:w∈𝒩}\widetilde{u}:=\{u+w:w\in\mathcal{N}\}, який належить обом факторпросторам HA,λs,(r)​(Ω)/𝒩H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)/\mathcal{N} HA,λs​(Ω)/𝒩H^{s}_{A,\lambda}(\Omega)/\mathcal{N}. На пдстав цих зоморфзмв мамо екввалентнсть норм

‖u~‖HA,λs,(r)​(Ω)/𝒩≍‖(A,D)​u~‖ℛλ,s​(Ω,Γ)≍‖u~‖HA,λs​(Ω)/𝒩\|\widetilde{u}\|_{H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)/\mathcal{N}}\asymp\|(A,\mathrm{D})\widetilde{u}\|_{\mathcal{R}_{\lambda,s}(\Omega,\Gamma)}\asymp\|\widetilde{u}\|_{H^{s}_{A,\lambda}(\Omega)/\mathcal{N}} (27)

на функцях u∈C∞​(Ω¯)u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}). Спираючись на не, доведену оцнку, обернену до (21).

Для довльного u∈C∞​(Ω¯)u\in C^{\infty}(\overline{\Omega}) сну таке w∈𝒩w\in\mathcal{N}, що

‖u+w‖HA,λs,(r)​(Ω)≤2​‖u~‖HA,λs,(r)​(Ω)/𝒩.\|u+w\|_{H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)}\leq 2\,\|\widetilde{u}\|_{H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)/\mathcal{N}}. (28)

Скориставшись екввалентнстю норм на скнченновимрному простор 𝒩\mathcal{N} та послдовно формулами (21), (28) (27), отримамо так нервност:

‖u‖HA,λs,(r)​(Ω)≤‖u+w‖HA,λs,(r)​(Ω)+‖w‖HA,λs,(r)​(Ω)≤‖u+w‖HA,λs,(r)​(Ω)+c1​‖w‖HA,λs​(Ω)≤\displaystyle\|u\|_{H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)}\leq\|u+w\|_{H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)}+\|w\|_{H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)}\leq\|u+w\|_{H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)}+c_{1}\|w\|_{H^{s}_{A,\lambda}(\Omega)}\leq
≤‖u+w‖HA,λs,(r)​(Ω)+c1​‖u+w‖HA,λs​(Ω)+c1​‖u‖HA,λs​(Ω)≤\displaystyle\leq\|u+w\|_{H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)}+c_{1}\|u+w\|_{H^{s}_{A,\lambda}(\Omega)}+c_{1}\|u\|_{H^{s}_{A,\lambda}(\Omega)}\leq
≤(1+c1)​‖u+w‖HA,λs,(r)​(Ω)+c1​‖u‖HA,λs​(Ω)≤2​(1+c1)​‖u~‖HA,λs,(r)​(Ω)/𝒩+c1​‖u‖HA,λs​(Ω)≤\displaystyle\leq(1+c_{1})\|u+w\|_{H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)}+c_{1}\|u\|_{H^{s}_{A,\lambda}(\Omega)}\leq 2(1+c_{1})\|\widetilde{u}\|_{H^{s,(r)}_{A,\lambda}(\Omega)/\mathcal{N}}+c_{1}\|u\|_{H^{s}_{A,\lambda}(\Omega)}\leq
≤c2​‖u~‖HA,λs​(Ω)/𝒩+c1​‖u‖HA,λs​(Ω)≤(c2+c1)​‖u‖HA,λs​(Ω);\displaystyle\leq c_{2}\|\widetilde{u}\|_{H^{s}_{A,\lambda}(\Omega)/\mathcal{N}}+c_{1}\|u\|_{H^{s}_{A,\lambda}(\Omega)}\leq(c_{2}+c_{1})\|u\|_{H^{s}_{A,\lambda}(\Omega)};

тут c1c_{1} c2c_{2} — деяк додатн числа, як не залежать вд функцй uu ww. Отже, доведено оцнку, обернену до (21).

Таким чином, теорему 1 доведено у розглянутому випадку, коли φ⁡(⋅)≡1\varphi(\cdot)\equiv 1, s∈ℤs\in\mathbb{Z} s<2​qs<2q.

У загальнй ситуац виведемо цю теорему з розглянутого випадку твердження 1 за допомогою нтерполяц з функцональним параметром пар гльбертових просторв (означення ц нтерполяц та потрбн нам властивост наведено, наприклад, в [9] (п. 1.1) або [43] (п. 2)).

Виберемо цле число l≥1l\geq 1, яке задовольня умови s>−2​q​(l−1)s>-2q(l-1) λ<2​q​l\lambda<2ql. Скористамося нетеровим оператором (11) у випадку (вже розглянутому), коли φ⁡(⋅)≡1\varphi(\cdot)\equiv 1 число −2​q​(l−1)-2q(l-1) узято замсть ss, та нетеровим оператором (8) з твердження 1 у випадку, коли φ⁡(⋅)≡1\varphi(\cdot)\equiv 1 число λ+2​q\lambda+2q узято замсть ss. Отже, отримамо нетеров обмежен оператори

(A,B):HA,λ−2​q​(l−1)​(Ω)→Hλ​(Ω)⊕⨁j=1qH−2​q​(l−1)−mj−1/2​(Γ)=ℋλ,−2​q​(l−1)​(Ω,Γ),\displaystyle(A,B):H^{-2q(l-1)}_{A,\lambda}(\Omega)\to H^{\lambda}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}H^{-2q(l-1)-m_{j}-1/2}(\Gamma)=\mathcal{H}_{\lambda,-2q(l-1)}(\Omega,\Gamma), (29)
(A,B):Hλ+2​q​(Ω)→Hλ​(Ω)⊕⨁j=1qHλ+2​q−mj−1/2​(Γ)=ℋλ,λ+2​q​(Ω,Γ).\displaystyle(A,B):H^{\lambda+2q}(\Omega)\to H^{\lambda}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}H^{\lambda+2q-m_{j}-1/2}(\Gamma)=\mathcal{H}_{\lambda,\lambda+2q}(\Omega,\Gamma). (30)

Вони мають спльне ядро NN однаковий ндекс, рвний dimN−dimN⋆\dim N-\dim N_{\star}. Окрм того, перший оператор розширенням другого.

Покладемо ε:=s+2​q​(l−1)>0\varepsilon:=s+2q(l-1)>0 δ:=λ+2​q−s>0\delta:=\lambda+2q-s>0 та означимо функцю ψ:(0,∞)→(0,∞)\psi:(0,\infty)\to(0,\infty) за формулами ψ⁡(t):=tε/(ε+δ)​φ​(t1/(ε+δ))\psi(t):=t^{\varepsilon/(\varepsilon+\delta)}\varphi(t^{1/(\varepsilon+\delta)}), якщо t≥1t\geq 1, та ψ⁡(t):=φ⁡(1)\psi(t):=\varphi(1), якщо 0<t<10<t<1. Згдно з [9] (теорема 1.14) ця функця нтерполяцйним параметром. Застосувавши нтерполяцю з функцональним параметром ψ\psi до обмежених лнйних операторв (29) (30), отримамо обмежений лнйний оператор

(A,B):[HA,λ−2​q​(l−1)​(Ω),Hλ+2​q​(Ω)]ψ→[ℋλ,−2​q​(l−1)​(Ω,Γ),ℋλ,λ+2​q​(Ω,Γ)]ψ.(A,B):\bigl[H^{-2q(l-1)}_{A,\lambda}(\Omega),H^{\lambda+2q}(\Omega)\bigr]_{\psi}\to\bigl[\mathcal{H}_{\lambda,-2q(l-1)}(\Omega,\Gamma),\mathcal{H}_{\lambda,\lambda+2q}(\Omega,\Gamma)\bigr]_{\psi}. (31)

Вн звуженням вдображення (29) на нтерполяцйний простр

[HA,λ−2​q​(l−1)​(Ω),Hλ+2​q​(Ω)]ψ.[H^{-2q(l-1)}_{A,\lambda}(\Omega),H^{\lambda+2q}(\Omega)]_{\psi}. (32)

Тут дал у доведенн через [X0,X1]ψ[X_{0},X_{1}]_{\psi} позначено гльбертв простр, який результатом нтерполяц з функцональним параметром ψ\psi припустимо впорядковано пари сепарабельних гльбертових просторв X0X_{0} X1X_{1} (див. означення ц нтерполяц в [9] (п. 1.1.1)). Зауважимо, що цю пару називають припустимою, якщо виконуться неперервне щльне вкладення X1↪X0X_{1}\hookrightarrow X_{0}. Тод також виконуються неперервн щльн вкладення X1↪[X0,X1]ψ↪X0X_{1}\hookrightarrow[X_{0},X_{1}]_{\psi}\hookrightarrow X_{0} (див. [9] (теорема 1.1)). Наведен у формул (31) пари гльбертових просторв припустимими. Припустимсть першо з них виплива, зокрема, з доведено вище щльност множини C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}) у простор HA,λ−2​q​(l−1)​(Ω)H^{-2q(l-1)}_{A,\lambda}(\Omega). Крм того, цей простр сепарабельний, що виплива з нетеровост оператора (29) сепарабельност простору ℋλ,−2​q​(l−1)​(Ω,Γ)\mathcal{H}_{\lambda,-2q(l-1)}(\Omega,\Gamma). Припустимсть друго пари очевидна.

Множина C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}) щльна у простор (32), оскльки у нього неперервно щльно вкладено простр Hλ+2​q​(Ω)H^{\lambda+2q}(\Omega). Тому оператор (31) продовженням за неперервнстю вдображення (3). На пдстав зазначених вище властивостей нетерових операторв (29) (30) робимо висновок згдно з теоремою про нтерполяцю нетерових операторв (див. [9] (теорема 1.5)), що оператор (31) нетерв з ядром NN, ндексом dimN−dimN⋆\dim N-\dim N_{\star} та областю значень, рвною

[ℋλ,−2​q​(l−1)​(Ω,Γ),ℋλ,λ+2​q​(Ω,Γ)]ψ∩(A,B)​(HA,λ−2​q​(l−1)​(Ω)).\bigl[\mathcal{H}_{\lambda,-2q(l-1)}(\Omega,\Gamma),\mathcal{H}_{\lambda,\lambda+2q}(\Omega,\Gamma)\bigr]_{\psi}\cap(A,B)\bigl(H^{-2q(l-1)}_{A,\lambda}(\Omega)\bigr).

З останньо властивост вже обрунтованого опису област значень оператора (29) (з використанням умови (9)) виплива, що область значень оператора (31) складаться з усх векторв

(f,g1,…,gq)∈[ℋλ,−2​q​(l−1)​(Ω,Γ),ℋλ,λ+2​q​(Ω,Γ)]ψ,(f,g_{1},\ldots,g_{q})\in\bigl[\mathcal{H}_{\lambda,-2q(l-1)}(\Omega,\Gamma),\mathcal{H}_{\lambda,\lambda+2q}(\Omega,\Gamma)\bigr]_{\psi},

як задовольняють умову (9).

Для того, щоб завершити доведення теореми 1, залишаться показати, що простори, у яких д нетерв оператор (31), задовольняють рвност

[HA,λ−2​q​(l−1)​(Ω),Hλ+2​q​(Ω)]ψ=HA,λs,φ​(Ω),\displaystyle\bigl[H^{-2q(l-1)}_{A,\lambda}(\Omega),H^{\lambda+2q}(\Omega)\bigr]_{\psi}=H^{s,\varphi}_{A,\lambda}(\Omega), (33)
[ℋλ,−2​q​(l−1)​(Ω,Γ),ℋλ,λ+2​q​(Ω,Γ)]ψ=ℋλ,s,φ​(Ω,Γ)\displaystyle\bigl[\mathcal{H}_{\lambda,-2q(l-1)}(\Omega,\Gamma),\mathcal{H}_{\lambda,\lambda+2q}(\Omega,\Gamma)\bigr]_{\psi}=\mathcal{H}_{\lambda,s,\varphi}(\Omega,\Gamma) (34)

з точнстю до екввалентност норм.

Рвнсть (34) виплива з теореми 1.5 (про нтерполяцю прямих сум просторв) теореми 2.2 (про нтерполяцю з функцональним параметром соболвських просторв на Γ\Gamma), наведених у [9]. А саме,

[ℋλ,−2​q​(l−1)​(Ω,Γ),ℋλ,λ+2​q​(Ω,Γ)]ψ=\displaystyle\bigl[\mathcal{H}_{\lambda,-2q(l-1)}(\Omega,\Gamma),\mathcal{H}_{\lambda,\lambda+2q}(\Omega,\Gamma)\bigr]_{\psi}=
=[Hλ​(Ω),Hλ​(Ω)]ψ⊕⨁j=1q[H−2​q​(l−1)−mj−1/2​(Γ),Hλ+2​q−mj−1/2​(Γ)]ψ=\displaystyle=\bigl[H^{\lambda}(\Omega),H^{\lambda}(\Omega)\bigr]_{\psi}\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}\bigl[H^{-2q(l-1)-m_{j}-1/2}(\Gamma),H^{\lambda+2q-m_{j}-1/2}(\Gamma)\bigr]_{\psi}=
=Hλ​(Ω)⊕⨁j=1q[Hs−mj−1/2−ε​(Γ),Hs−mj−1/2+δ​(Γ)]ψ=\displaystyle=H^{\lambda}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}\bigl[H^{s-m_{j}-1/2-\varepsilon}(\Gamma),H^{s-m_{j}-1/2+\delta}(\Gamma)\bigr]_{\psi}=
=Hλ​(Ω)⊕⨁j=1qHs−mj−1/2,φ​(Γ)=ℋλ,s,φ​(Ω,Γ)\displaystyle=H^{\lambda}(\Omega)\oplus\bigoplus_{j=1}^{q}H^{s-m_{j}-1/2,\varphi}(\Gamma)=\mathcal{H}_{\lambda,s,\varphi}(\Omega,\Gamma)

з точнстю до екввалентност норм.

Для доведення рвност (33) скористамося одним результатом про нтерполяцю пдпросторв, пов’язаних з довльним обмеженим лнйним оператором, який д в пар гльбертових просторв. Нехай HH, Φ\Phi Ψ\Psi — гльбертов простори, причому виконуться неперервне вкладення Φ↪Ψ\Phi\hookrightarrow\Psi. Нехай також задано обмежений лнйний оператор T:H→ΨT:\penalty H\rightarrow\Psi. Покладемо (H)T,Φ:={u∈H:T​u∈Φ}(H)_{T,\Phi}:=\{u\in H:\,Tu\in\Phi\}. Простр (H)T,Φ(H)_{T,\Phi} гльбертовим вдносно норми графка

‖u‖(H)T,Φ:=(‖u‖H2+‖T​u‖Φ2)1/2.\|u\|_{(H)_{T,\Phi}}:=\bigl(\|u\|_{H}^{2}+\|Tu\|_{\Phi}^{2}\bigr)^{1/2}.

Твердження 2. Нехай задано шсть сепарабельних гльбертових просторв X0X_{0}, Y0Y_{0}, Z0Z_{0}, X1X_{1}, Y1Y_{1} Z1Z_{1} та три лнйних вдображення TT, RR SS, що задовольняють так см умов:

(i) пари X=[X0,X1]X=[X_{0},X_{1}] Y=[Y0,Y1]Y=[Y_{0},Y_{1}] припустим;

(ii) простори Z0Z_{0} Z1Z_{1} пдпросторами деякого лнйного простору EE;

(iii) виконуються неперервн вкладення Yj↪ZjY_{j}\hookrightarrow Z_{j} при j∈{0,1}j\in\{0,1\};

(iv) вдображення TT означено на X0X_{0} зада обмежен оператори T:Xj→ZjT:X_{j}\rightarrow Z_{j} при j∈{0,1}j\in\{0,1\};

(v) вдображення RR означено на EE зада обмежен оператори R:Zj→XjR:Z_{j}\rightarrow X_{j} при j∈{0,1}j\in\{0,1\};

(vi) вдображення SS означено на EE зада обмежен оператори S:Zj→YjS:Z_{j}\rightarrow Y_{j} при j∈{0,1}j\in\{0,1\};

(vii) для кожного ω∈E\omega\in E виконуться рвнсть T​R​ω=ω+S​ωTR\,\omega=\omega+S\omega.

Тод пара просторв [(X0)T,Y0,(X1)T,Y1][(X_{0})_{T,Y_{0}},(X_{1})_{T,Y_{1}}] припустима для довльного нтерполяцйного параметра ψ∈ℬ\psi\in\mathcal{B} виконуться така рвнсть просторв з точнстю до екввалентност норм:

[(X0)T,Y0,(X1)T,Y1]ψ=([X0,X1]ψ)T,[Y0,Y1]ψ.\bigl[(X_{0})_{T,Y_{0}},(X_{1})_{T,Y_{1}}\bigr]_{\psi}=\bigl([X_{0},X_{1}]_{\psi}\bigr)_{T,[Y_{0},Y_{1}]_{\psi}}.

Аналог цього твердження був уперше встановлений Ж.-Л. Лонсом Е. Мадженесом [30] (теорема 14.3) для комплексно нтерполяц з числовим параметром. Для нтерполяц з функцональним параметром твердження 2 доведено в [16] (п. 4) (див. також [9] (п. 3.3.2)).

У твердженн 2 покладемо X0:=H−2​q​(l−1)​(Ω)X_{0}:=H^{-2q(l-1)}(\Omega), X1:=Hλ+2​q​(Ω)X_{1}:=H^{\lambda+2q}(\Omega), Y0:=Y1:=Z1:=Hλ​(Ω)Y_{0}:=Y_{1}:=Z_{1}:=H^{\lambda}(\Omega), Z0:=E:=H−2​q​l​(Ω)Z_{0}:=E:=H^{-2ql}(\Omega) T:=AT:=A. Тод

HA,λ−2​q​(l−1)​(Ω)=(X0)T,Y0Hλ+2​q​(Ω)=(X1)T,Y1.H_{A,\lambda}^{-2q(l-1)}(\Omega)=(X_{0})_{T,Y_{0}}\quad\mbox{}\quad H^{\lambda+2q}(\Omega)=(X_{1})_{T,Y_{1}}. (35)

Зауважимо, що остання рвнсть виконуться з точнстю до екввалентност норм, оскльки AA обмеженим оператором у пар просторв Hλ+2​q​(Ω)H^{\lambda+2q}(\Omega) Hλ​(Ω)H^{\lambda}(\Omega) (для довльного дйсного λ\lambda). Звсно, умови (i) – (iv) твердження 2 виконуються. Побудумо оператори RR SS, як задовольняють решту умов (v) – (vii).

Для цього скористамося тим, що вдображення u↦Al​Al+​u+uu\mapsto A^{l}A^{l+}u+u зада зоморфзм

Al​Al++I:HDσ​(Ω)↔Hσ−4​q​l​(Ω)для довльногоσ≥2​q​lA^{l}A^{l+}+I:\,H^{\sigma}_{\mathrm{D}}(\Omega)\leftrightarrow H^{\sigma-4ql}(\Omega)\quad\mbox{для довльного}\quad\sigma\geq 2ql (36)

(див., наприклад, лему 3.1 [9], доведення яко проходить для дйсних σ≥2​q​l\sigma\geq 2ql). Тут, як звичайно, AlA^{l} ll-тою терацю оператора AA, а Al+A^{l+} формально спряженим оператором до диференцального оператора AlA^{l} вдносно скалярного добутку в L2​(Ω)L_{2}(\Omega), та II — тотожний оператор. Окрм того,

HDσ​(Ω):={u∈Hσ​(Ω):RΓ​Dνj−1​u=0​для кожного​j∈{1,…,2​q​l}}H^{\sigma}_{\mathrm{D}}(\Omega):=\bigl\{u\in H^{\sigma}(\Omega):R_{\Gamma}D_{\nu}^{j-1}u=0\;\,\mbox{для кожного}\;\,j\in\{1,\ldots,2ql\}\bigr\}

пдпростором простору Hσ​(Ω)H^{\sigma}(\Omega). Оператор, обернений до (36), обмеженим лнйним оператором

(Al​Al++I)−1:Hθ​(Ω)→Hθ+4​q​l​(Ω)для довльногоθ≥−2​q​l.(A^{l}A^{l+}+I)^{-1}:\,H^{\theta}(\Omega)\rightarrow H^{\theta+4ql}(\Omega)\quad\mbox{для довльного}\quad\theta\geq-2ql. (37)

Покладемо

R:=Al−1​Al+​(Al​Al++I)−1S=−(Al​Al++I)−1.R:=A^{l-1}A^{l+}(A^{l}A^{l+}+I)^{-1}\quad\mbox{}\quad S=-(A^{l}A^{l+}+I)^{-1}.

Використовуючи (37), одержимо обмежен оператори

R:Z0=H−2​q​l​(Ω)→H2​q​l−2​q​l−2​q​(l−1)​(Ω)=X0,\displaystyle R:Z_{0}=H^{-2ql}(\Omega)\to H^{2ql-2ql-2q(l-1)}(\Omega)=X_{0},
R:Z1=Hλ​(Ω)→Hλ+4​q​l−2​q​l−2​q​(l−1)​(Ω)=X1,\displaystyle R:Z_{1}=H^{\lambda}(\Omega)\to H^{\lambda+4ql-2ql-2q(l-1)}(\Omega)=X_{1},
S:Z0=H−2​q​l​(Ω)→H2​q​l​(Ω)↪Hλ​(Ω)=Y0,\displaystyle S:Z_{0}=H^{-2ql}(\Omega)\to H^{2ql}(\Omega)\hookrightarrow H^{\lambda}(\Omega)=Y_{0},
S:Z1=Hλ​(Ω)→Hλ+4​q​l​(Ω)↪Hλ​(Ω)=Y1;\displaystyle S:Z_{1}=H^{\lambda}(\Omega)\to H^{\lambda+4ql}(\Omega)\hookrightarrow H^{\lambda}(\Omega)=Y_{1};

тут вкладення неперервн. Окрм того,

A​R=A​Al−1​Al+​(Al​Al++I)−1=(Al​Al++I−I)​(Al​Al++I)−1=I+SAR=AA^{l-1}A^{l+}(A^{l}A^{l+}+I)^{-1}=(A^{l}A^{l+}+I-I)(A^{l}A^{l+}+I)^{-1}=I+S

на простор E=H−2​q​l​(Ω)E=H^{-2ql}(\Omega). Таким чином, для введених операторв RR SS виконуються умови (v) – (vii) твердження 2.

Згдно з цим твердженням на пдстав (35), отримамо рвност

[HA,λ−2​q​(l−1)​(Ω),Hλ+2​q​(Ω)]ψ=[(X0)T,Y0,(X1)T,Y1]ψ=([X0,X1]ψ)T,[Y0,Y1]ψ.\bigl[H_{A,\lambda}^{-2q(l-1)}(\Omega),H^{\lambda+2q}(\Omega)\bigr]_{\psi}=\bigl[(X_{0})_{T,Y_{0}},(X_{1})_{T,Y_{1}}\bigr]_{\psi}=\bigl([X_{0},X_{1}]_{\psi}\bigr)_{T,[Y_{0},Y_{1}]_{\psi}}.

Тут на пдстав теореми 3.2 (про нтерполяцю з функцональним параметром соболвських просторв на Ω\Omega), наведено у [9], мамо рвнсть просторв

[X0,X1]ψ=[H−2​q​(l−1)​(Ω),Hλ+2​q​(Ω)]ψ=[Hs−ε​(Ω),Hs+δ​(Ω)]ψ=Hs,φ​(Ω).[X_{0},X_{1}]_{\psi}=\bigl[H^{-2q(l-1)}(\Omega),H^{\lambda+2q}(\Omega)\bigr]_{\psi}=\bigl[H^{s-\varepsilon}(\Omega),H^{s+\delta}(\Omega)\bigr]_{\psi}=H^{s,\varphi}(\Omega).

Ц рвност виконуються з точнстю до екввалентност норм. Окрм того,

[Y0,Y1]ψ=[Hλ​(Ω),Hλ​(Ω)]ψ=Hλ​(Ω).[Y_{0},Y_{1}]_{\psi}=\bigl[H^{\lambda}(\Omega),H^{\lambda}(\Omega)\bigr]_{\psi}=H^{\lambda}(\Omega).

З останнх трьох виносних формул негайно виплива потрбна рвнсть (33).

Теорему 1 доведено.

Доведення теореми 2. Виберемо довльно функцю χ∈C∞​(Ω¯)\chi\in C^{\infty}(\overline{\Omega}) таку, що supp​χ⊂Ω0∪Γ0\mathrm{supp}\,\chi\subset\Omega_{0}\cup\Gamma_{0}. Виберемо також функцю η∈C∞​(Ω¯)\eta\in C^{\infty}(\overline{\Omega}), яка задовольня умови supp​η⊂Ω0∪Γ0\mathrm{supp}\,\eta\subset\Omega_{0}\cup\Gamma_{0} η=1\eta=1 у деякому окол VV множини supp​χ\mathrm{supp}\,\chi (звсно, цей окл розглядаться у тополог на Ω¯\overline{\Omega}). За умовою, u∈HA,λσ​(Ω)u\in H^{\sigma}_{A,\lambda}(\Omega) для деяких цлого числа σ<min⁡{s,2​q}\sigma<\min\{s,2q\} дйсного числа λ>m+1/2−2​q\lambda>m+1/2-2q та, крм того,

η⁡(f,g)∈{ℋλ,s,φ​(Ω,Γ),якщо​s≤m+1/2;ℋs−2​q,s,φ​(Ω,Γ),якщо​s>m+1/2.\eta(f,g)\in\left\{\begin{array}[]{ll}\mathcal{H}_{\lambda,s,\varphi}(\Omega,\Gamma),&\hbox{якщо}\;\;s\leq m+1/2;\\ \mathcal{H}_{s-2q,s,\varphi}(\Omega,\Gamma),&\hbox{якщо}\;\;s>m+1/2.\end{array}\right. (38)

Тут, звсно, g:=(g1,…,gq)g:=(g_{1},\ldots,g_{q}) η⁡(f,g):=(η​f,(η↾Γ)​g1,…,(η↾Γ)​gq)\eta(f,g):=(\eta f,(\eta\!\upharpoonright\!\Gamma)g_{1},\ldots,(\eta\!\upharpoonright\!\Gamma)g_{q}). У випадку, коли s>m+1/2s>m+1/2, виберемо число λ>m+1/2−2​q\lambda>m+1/2-2q так, щоб додатково виконувалась нервнсть λ<s−2​q\lambda<s-2q.

Взагал кажучи, χ​u∉HA,λσ​(Ω)\chi u\notin H^{\sigma}_{A,\lambda}(\Omega); тому замсть простору HA,λσ​(Ω)H^{\sigma}_{A,\lambda}(\Omega) будемо використовувати бльш широкй простр Соболва – Ройтберга Hσ,(r)​(Ω)H^{\sigma,(r)}(\Omega), замкнений вдносно операц множення на довльну функцю класу C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}). Як було показано у доведенн теореми 1, норми у просторах HA,λσ​(Ω)H^{\sigma}_{A,\lambda}(\Omega) HA,λσ,(r)​(Ω)H^{\sigma,(r)}_{A,\lambda}(\Omega) екввалентн на щльному лнйному многовид C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}). Отже, ц простори рвн з точнстю до екввалентност норм тому виконуться неперервне вкладення HA,λσ​(Ω)↪Hσ,(r)​(Ω)H^{\sigma}_{A,\lambda}(\Omega)\hookrightarrow H^{\sigma,(r)}(\Omega). Отож, нетерв оператор (12), де беремо число σ\sigma замсть ss, розширенням нетерового оператора

(A,B):HA,λσ​(Ω)→ℋλ,σ​(Ω,Γ).(A,B):H^{\sigma}_{A,\lambda}(\Omega)\to\mathcal{H}_{\lambda,\sigma}(\Omega,\Gamma). (39)

Нагадамо [4] (наслдок 2.3.1), що оператор множення на функцю класа C∞​(Ω¯)C^{\infty}(\overline{\Omega}) неперервним на кожному простор Соболва – Ройтберга.

Оскльки оператор (39) нетерв, а множина C∞​(Ω¯)×(C∞​(Γ))qC^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{q} щльна в простор ℋλ,σ​(Ω,Γ)\mathcal{H}_{\lambda,\sigma}(\Omega,\Gamma), то за лемою Гохберга – Крейна [42] (лема 2.1) сну скнченновимрний простр N0⊂C∞​(Ω¯)×(C∞​(Γ))qN_{0}\subset C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{q} такий, що

ℋλ,σ​(Ω,Γ)=(A,B)​(HA,λσ​(Ω))∔N0.\mathcal{H}_{\lambda,\sigma}(\Omega,\Gamma)=(A,B)\bigl(H^{\sigma}_{A,\lambda}(\Omega)\bigr)\dotplus N_{0}.

Позначимо через P0P_{0} проектор простору ℋλ,σ​(Ω,Γ)\mathcal{H}_{\lambda,\sigma}(\Omega,\Gamma) на перший доданок у цй прямй сум паралельно другому доданку.

На пдстав умови (38), теореми 1 твердження 1 робимо висновок, що у випадку s≤m+1/2s\leq m+1/2 виконуться включення

P0​(η⁡(f,g))∈ℋλ,s,φ​(Ω,Γ)∩(A,B)​(HA,λσ​(Ω))=(A,B)​(HA,λs,φ​(Ω)),P_{0}(\eta(f,g))\in\mathcal{H}_{\lambda,s,\varphi}(\Omega,\Gamma)\cap(A,B)\bigl(H^{\sigma}_{A,\lambda}(\Omega)\bigr)=(A,B)\bigl(H^{s,\varphi}_{A,\lambda}(\Omega)\bigr),

а у випадку s>m+1/2s>m+1/2 — включення

P0​(η⁡(f,g))∈ℋs−2​q,s,φ​(Ω,Γ)∩(A,B)​(HA,λσ​(Ω))=(A,B)​(Hs,φ​(Ω)).P_{0}(\eta(f,g))\in\mathcal{H}_{s-2q,s,\varphi}(\Omega,\Gamma)\cap(A,B)\bigl(H^{\sigma}_{A,\lambda}(\Omega)\bigr)=(A,B)\bigl(H^{s,\varphi}(\Omega)\bigr).

Тому P0​(η⁡(f,g))=(A,B)​u1P_{0}(\eta(f,g))=(A,B)u_{1} для деякого u1∈Hs,φ​(Ω)∩HA,λσ​(Ω)u_{1}\in H^{s,\varphi}(\Omega)\cap H^{\sigma}_{A,\lambda}(\Omega). Тод

η⁡(f,g)=P0​(η⁡(f,g))+(I−P0)​(η⁡(f,g))=(A,B)​u1+u1∘,\eta(f,g)=P_{0}(\eta(f,g))+(I-P_{0})(\eta(f,g))=(A,B)u_{1}+u_{1}^{\circ},

де II — тотожнй оператор, а u1∘:=(I−P0)​(η⁡(f,g))∈N0u_{1}^{\circ}:=(I-P_{0})(\eta(f,g))\in N_{0}. Крм того, за умовою, (A,B)​u=(f,g)(A,B)u=(f,g). Звдси отримумо, що

(A,B)​(u−u1)=(1−η)​(f,g)+u1∘.(A,B)(u-u_{1})=(1-\eta)(f,g)+u_{1}^{\circ}.

Оскльки 1−η=01-\eta=0 на VV u1∘∈N0⊂C∞​(Ω¯)×(C∞​(Γ))qu_{1}^{\circ}\in N_{0}\subset C^{\infty}(\overline{\Omega})\times(C^{\infty}(\Gamma))^{q}, а supp​χ⊂V\mathrm{supp}\,\chi\subset V, то за теоремою про локальне пдвищення регулярност розв’язкв елптичних крайових задач у просторах Соболва – Ройтберга [4] (теорема 7.2.1) виконуться включення

w:=χ⁡(u−u1)∈⋂θ≥rHθ,(r)​(Ω)=C∞​(Ω¯).w:=\chi(u-u_{1})\in\bigcap_{\theta\geq r}H^{\theta,(r)}(\Omega)=C^{\infty}(\overline{\Omega}).

Таким чином, χ​u=χ​u1+w∈Hs,φ​(Ω)\chi u=\chi u_{1}+w\in H^{s,\varphi}(\Omega), бо u1∈Hs,φ​(Ω)u_{1}\in H^{s,\varphi}(\Omega). Отже, u∈Hlocs,φ​(Ω0,Γ0)u\in H^{s,\varphi}_{\mathrm{loc}}(\Omega_{0},\Gamma_{0}) з огляду на довльнсть вибору функц χ\chi.

Теорему 2 доведено.

Лтература

  • [1] Вентцель A. Д. О граничных условиях для многомерных диффузионных процессов // Теория вероятн. и ее примен. – 1959. – 4. – P. 172 – 185. (Переклад англйською: Ventcel’ A. D. On boundary conditions for multi-dimensional diffusion processes // Theory Probab. Appl. – 1959. – 4. – P. 164 – 177.)
  • [2] Красильников В. Н. О решении некоторых гранично-контактных задач линейной гидродинамики // Прикл. мат. мех. – 1961. – 25, № 4. – С. 764 – 768. (Переклад англйською: Krasil’nikov V. N. On the solution of some boundary-contact problems of linear hydrodynamics // J. Appl. Math. Mech. – 1961. – 25, № 4. – P. 1134 – 1141.)
  • [3] Вешев В.А., Коузов Д.П. О влиянии среды на колебания пластин, сочлененных под прямым углом // Акустический жуpнал. – 1977. – 23, № 3. – С. 368 – 377. (Переклад англйською: Veshev V. A., Kouzov D. P. Influence of the medium on the vibrations of plates joined at right angles // Acoustical Physics. – 1977. – 23, № 3. – P. 206 – 211.)
  • [4] Roitberg Ya. A. Elliptic boundary value problems in the spaces of distributions. – Dordrecht: Kluwer Acad. Publisher, 1996. – xii+415 p.
  • [5] Kozlov V. A., Maz’ya V. G., Rossmann J. Elliptic boundary value problems in domains with point singularities. – Providence: Amer. Math. Soc., 1997. – 414 p.
  • [6] Hörmander L. Linear partial differential operators. – Berlin: Springer, 1963. – 285 p. (Переклад росйською: Хермандер Л. Линейные дифференциальные операторы с частными производными. – Москва: Мир, 1965. – 380 с.)
  • [7] Hörmander L. The analysis of linear partial differential operators. II: Differential operators with constant coefficients.– Berlin: Springer, 1983. – viii+391 p. (Переклад росйською: Хермандер Л. Анализ линейных дифференциальных операторов с частными производными. Т. 2. – Москва: Мир, 1986. – 456 с.)
  • [8] Jacob N. Pseudodifferential operators and Markov processes: In 3 volumes. – London: Imperial College Press, 2001, 2002, 2005. – xxii+493 p., xxii+453 p., xxviii+474 p.
  • [9] Mikhailets V. A., Murach A. A. Hörmander spaces, interpolation, and elliptic problems. – Berlin, Boston: De Gruyter, 2014. – xii+297 p. (Видання росйською доступне як arXiv:1106.3214.)
  • [10] Nicola F., Rodino L. Global Pseudodifferential Calculas on Euclidean spaces. – Basel: Birkhäser, 2010. – x+306 p.
  • [11] Paneah B. The oblique derivative problem. The Poincaré problem.– Berlin: Wiley–VCH, 2000. – 348 p.
  • [12] Stepanets A. I. Methods of approximation theory. – Utrecht: VSP, 2005.
  • [13] Triebel H. The structure of functions. – Basel: Birkhäser, 2001. – xii+425 p.
  • [14] Mikhailets V. A., Murach A. A. Elliptic operators in a refined scale of functional spaces // Ukrainian Math. J. – 2005. – 57, № 5. – P. 817 – 825.
  • [15] Mikhailets V. A., Murach A. A. Refined scales of spaces and elliptic boundary-value problems. II // Ukrainian Math. J. – 2006. – 58, № 3. – P. 398 – 417.
  • [16] Mikhailets V. A., Murach A. A. Regular elliptic boundary-value problem for homogeneous equation in two-sided refined scale of spaces // Ukrainian Math. J. – 2006. – 58, № 11. – P. 1748 – 1767.
  • [17] Mikhailets V. A., Murach A. A. Elliptic operator with homogeneous regular boundary conditions in two-sided refined scale of spaces // Ukr. Math. Bull. – 2006. – 3, № 4. – P. 529 – 560.
  • [18] Mikhailets V. A., Murach A. A. Refined scales of spaces and elliptic boundary-value problems. III // Ukrainian Math. J. – 2007. – 59, № 5. – P. 744 – 765.
  • [19] Mikhailets V. A., Murach A. A. An elliptic boundary-value problem in a two-sided refined scale of spaces. – Ukrainian Math. J. – 2008. – 60, № 4. – P. 574 – 597.
  • [20] Mikhailets V. A., Murach A. A. The refined Sobolev scale, interpolation, and elliptic problems // Banach J. Math. Anal. – 2012. – 6, № 2. – P. 211 – 281.
  • [21] Anop A. V., Murach A. A. Parameter-elliptic problems and interpolation with a function parameter // Methods Funct. Anal. Topology. – 2014. — 20, No 2. – P. 103–116.
  • [22] Anop A. V., Murach A. A. Regular elliptic boundary-value problems in the extended Sobolev scale // Ukrainian Math. J. – 2014. – 66, № 7. – P. 969 – 985.
  • [23] Anop A. V., Kasirenko T. M. Elliptic boundary-value problems in Hörmander spaces // Methods Funct. Anal. Topology. – 2016. – 22, № 4. – P. 295 – 310.
  • [24] Mikhailets V. A., Murach A. A. Extended Sobolev scale and elliptic operators // Ukrainian Math. J. – 2013. – 65, № 3. – P. 435 – 447.
  • [25] Mikhailets V. A., Murach A. A. Interpolation Hilbert spaces between Sobolev spaces // Results Math. – 2015. – 67, № 1. – P. 135 – 152.
  • [26] Denk R., Faierman M. An elliptic boundary problem acting on generalized Sobolev spaces // arXiv:1710.01959v1. – 2017. – 21 p.
  • [27] Касiренко Т. М., Мурач О. О. Елптичн задач з крайовими умовами високих порядкв у просторах Хермандера // Укр. мат. журн. – 2017. – 69, № 11. – С. 1486 – 1504.
  • [28] Lions J.-L., Magenes E. Problèmes aux limites non homogénes, V // Ann. Scuola Norm. Sup. Pisa (3). – 1962. – 16. – P. 1 – 44. (Italian)
  • [29] Lions J.-L., Magenes E. Problèmes aux limites non homogénes, VI // J. Anal. Math. – 1963. – 11. – P. 165 – 188.
  • [30] Лионс Ж.-Л., Мадженес Э. Неоднородные граничные задачи и их приложения. – Москва: Мир, 1971. – 372 с.
  • [31] Ройтберг Я. А. Теоремы о гомеоморфизмах, осуществляемых эллиптическими операторами // Доклады АН СССР. – 1968. – 180, № 3. – С. 542–545. (Переклад англйською: Roitberg Ja. A. Theorems on homeomorphisms which can be realized by elliptic operators // Dokl. Math. – 1968. – 9. – P. 656–660).
  • [32] Костарчук Ю.В., Ройтберг Я.А. Теореми про зоморфзми для елптичних граничних задач з граничними умовами, як не нормальними // Укр. мат. журн. – 1973. – 25, № 2. – С. 271 – 277. (Переклад англйською: Kostarchuk Ju.(Yu.) V., Roitberg Ja.(Ya.) A. Isomorphism theorems for elliptic boundary value problems with boundary conditions that are not normal // Ukrainian Math. J. – 1973. – 25, № 2. – P. 222 – 226.)
  • [33] Murach A. A. Extension of some Lions–Magenes theorems // Methods Funct. Anal. Topology. – 2009. – 15, № 2. – P. 152 – 167.
  • [34] Михайлец В. А., Мурач А. А. Индивидуальные теоремы о разрешимости эллиптических за-дач и пространства Хермандера // Доповд НАН Украни. – 2011. – № 4. – С. 30 – 36.
  • [35] Murach A. A., Chepurukhina I. S. Elliptic boundary-value problems in the sense of Lawruk on Sobolev and Hörmander spaces // Ukrainian Math. J. – 2015. – 67, № 5. – P. 764 – 784.
  • [36] Agranovich M. S. Elliptic boundary problems // Encycl. Math. Sci. Vol. 79. Partial differential equations, IX. – Berlin: Springer, 1997. – P. 1 – 144.
  • [37] Функциональный анализ / Под общ. ред. С. Г. Крейна. – Москва: Наука, 1972. – 544 с.
  • [38] Seneta E. Regularly varying functions. – Berlin: Springer, 1976. – 112 p. (Переклад росйською: Сенета Е. Правильно меняющиеся функции. – М.: Наука, 1985. – 144 с.)
  • [39] Bingham N. H., Goldie C. M., Teugels J. L. Regular variation. – Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1989. – 512 p.
  • [40] Волевич Л. Р., Панеях Б. П. Некоторые пространства обобщенных функций и теоремы вложения // Успехи мат. наук. – 1965. – 20, № 1. – С. 3 – 74. (Переклад англйською: Volevich L. R., Paneah B. P. Certain spaces of generalized functions and embedding theorems // Russian Math. Surveys. – 1965. – 20, № 1. – P. 1 – 73.)
  • [41] Ройтберг Я. А. Эллиптические задачи с неоднородными граничными условиями и локальное повышение гладкости вплоть до границы обобщенных решений // Доклады АН СССР. – 1964. – 157, № 4. – С. 798 – 801.
  • [42] Гохберг И. Ц., Крейн М. Г. Основные положения о дефектных числах, корневых векторах и индексах линейных операторов // Успехи матем. наук. – 1957. – 12, № 2. – С. 43 – 118. (Переклад англйською: Gohberg I. C., Krein M. G. The basic propositions on defect numbers, root numbers, and indices of linear operators // Amer. Math. Soc. Transl., Ser. 2. – 1960. – 13. – P. 185 – 264.)
  • [43] Mikhailets V. A., Murach A. A. Interpolation with a function parameter and refined scale of spaces // Methods Funct. Anal. Topology. – 2008. – 14, № 1. – P. 81 – 100.