Tetiana Kasirenko and Aleksandr Murach
(Institute of Mathematics, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv)
ELLIPTIC PROBLEMS WITH BOUNDARY CONDITIONS OF HIGH ORDERS IN HÖRMANDER SPACES
Тетяна Касренко Олександр Мурач
(нститут математики НАН Украни, Кив)
ЕЛПТИЧН ЗАДАЧ З КРАЙОВИМИ УМОВАМИ ВИСОКИХ ПОРЯДКВ У ПРОСТОРАХ ХЕРМАНДЕРА
In a class of inner product Hörmander spaces, we investigate a general elliptic problem for which the maximum of orders of boundary conditions is grater than or equal to the order of elliptic equation. The order of regularity for these spaces is an arbitrary radial positive function RO-varying at infinity in the sense of Avakumović. We prove that the operator of the problem under investigation is bounded and Fredholm on appropriate pairs of Hörmander spaces indicated. A theorem on isomorphism generated by this operator is proved. For generalized solutions to this problem, we establish a local a priory estimate and prove a theorem about their local regularity in Hörmander spaces. As application, we obtain new sufficient conditions under which given derivatives of the solutions are continuous.
У клас гльбертових просторв Хермандера дослджено загальну елптичну задачу, для яко максимум порядкв крайових умов бльший або рвний, нж порядок елптичного рвняння. Показником регулярност для цих просторв служить довльна радальна додатна функця, RO-змнна на нескнченност за Авакумовичем. Доведено, що оператор дослджувано задач обмеженим нетеровим у пдходящих парах вказаних просторв Хермандера. Доведено теорему про зоморфзм, породжений цим оператором. Для узагальнених розв’язкв ц задач встановлено локальну апрорну оцнку доведено теорему про х локальну регулярнсть у просторах Хермандера. Як застосування, отримано нов достатн умови неперервност заданих узагальнених похдних розв’язкв.
В классе гильбертовых пространств Хермандера исследована общая эллиптическая задача, для которой максимум порядков краевых условий больший или равный, чем порядок эллиптического уравнения. Показателем регулярности для этих пространств служит произвольная радиальная положительная функция, RO-меняющаяся на бесконечности по Авакумовичу. Доказано, что оператор исследуемой задачи является ограниченным и нетеровым в подходящих парах указанных пространств Хермандера. Доказана теорема об изоморфизме, порожденном этим оператором. Для обобщенных решений этой задачи установлена локальная априорная оценка и доказана теорема об их локальной регулярности в пространствах Хермандера. В качестве приложения получены новые достаточные условия непрерывности заданных обобщенных производных решений.
1. Вступ. Центральний результат теор загальних елптичних крайових задач в обмежених областях з гладкою межею поляга у тому, що ц задач нетеровими у пдходящих парах функцональних просторв Соболва або Гельдера (див., наприклад, огляд [1, §2], довдник [2, розд. III, §6] монограф [3, 4, 5]). Цей результат ма рзн застосування, серед яких твердження про пдвищення регулярност розв’язкв елптичних задач. Втм, класичн шкали Соболва Гельдера недостатньо тонко градуйованими для низки задач, що виникають в аналз теор диференцальних рвнянь. У цьому зв’язку Л. Хермандер [3] вв широк класи нормованих функцональних просторв, для яких показником регулярност розподлв служить не число, а досить загальна вагова функця, залежна вд частотних змнних. Хермандер [3, 6] дав застосування цих просторв до дослдження характеру розв’язност регулярност розв’язкв лнйних диференцальних рвнянь з частинними похдними. Простори Хермандера рзн х узагальнення знайшли застосування в математичному аналз, теор диференцальних рвнянь, теор випадкових процесв (див. монограф [7, 8, 9, 10, 11]).
Недавно В. А. Михайлець другий автор ц статт [12, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 8] побудували теорю розв’язност загальних елптичних систем на гладких многовидах елптичних крайових задач у класах гльбертових просторв Хермандера, як отримуються нтерполяцю з функцональним параметром пар гльбертових просторв Соболва. Показником регулярност для цих просторв служать радальн функц, правильно змнн на нескнченност за Караматою [21] (див. монограф [22, 23]). За допомогою методу нтерполяц з функцональним параметром гльбертових просторв вдалося перенести основн результати “соболвсько” теор елптичних рвнянь задач на зазначен простори Хермандера. Ц результати були доповнен в [24, 25, 26, 27, 28, 29, 30] для бльш широких класв гльбертових просторв Хермандера. Вдмтимо, що згаданий метод нтерполяц виявився плдним в теор параболчних початково-крайових задач [31, 32].
У побудованй теор розглянуто виключно елптичн задач, у яких порядки крайових умов менш, нж порядок елптичного рвняння. Мета дано статт — доповнити цю теорю результатами про характер розв’язност властивост розв’язкв елптичних задач, у яких порядок принаймн одн з крайових умов бльший або рвний за порядок елптичного рвняння. Ц задач будемо дослджувати у клас гльбертових просторв Хермандера, показником регулярност для яких служить довльна радальна функця, RO-змнна на нескнченност за Авакумовичем [33] (див. монографю [22]). Цей клас був видлений в [34, 35] названий розширеною соболвською шкалою. Вн мстить уточнену соболвську шкалу та складаться з усх гльбертових просторв, нтерполяцйних вдносно пар гльбертових просторв Соболва.
Робота складаться з 7 пунктв. Пункт 1 вступом. У п. 2 сформульовано елптичну крайову задачу, яка дослджуться, розглянуто формально спряжену до не задачу вдносно спецально формули Грна. У п. 3 наведено означення функцональних просторв Хермандера, як утворюють розширену соболвську шкалу. Пункт 4 мстить основн результати роботи про властивост дослджувано задач в просторах Хермандера. У п. 5, як застосування основних результатв, отримано достатн умови неперервност узагальнених похдних розв’язкв дослджувано задач, зокрема, умови класичност узагальненого розв’язку. Пункт 6 присвячений нтерполяц з функцональним параметром пар гльбертових просторв та застосуванням до розширено соболвсько шкали. Результати роботи доведено у заключному п. 7.
2. Постановка задач. Нехай — довльна обмежена область у евклдовому простор , де . Припускамо, що межа ц област нескнченно гладким компактним многовидом вимрност , причому -структура на ндукована простором .
В област розглянемо таку крайову задачу:
| (1) | |||
| (2) |
Тут
лнйним диференцальним оператором на довльного парного порядку , а кожне
крайовим лнйним диференцальним оператором на довльного порядку . Ус коефцнти цих диференцальних операторв нескнченно гладкими комплекснозначними функцями на вдповдно. Взагал, у робот функц та розподли припускаються комплекснозначними тому ус розглянут функцональн простори вважаються комплексними.
У наведених формулах дал використано так стандартн позначення: — мультиндекс з невд’мними цлими компонентами, , , де для кожного номера , — уявна одиниця, а — довльна точка простору . Також покладемо , де — орт внутршньо нормал до меж у точц .
У робот припускамо, що крайова задача (1), (2) елптичною в област , тобто диференцальний оператор правильно елптичним на , а набр крайових диференцальних операторв задовольня умову Лопатинського щодо на (див., наприклад, огляд [1, п. 1.2] або довдник [2, розд. III, § 6, пп. 1, 2]).
Приклад 1. Розглянемо крайову задачу, яка складаться з диференцального рвняння (1), де диференцальний оператор правильно елптичний на , крайових умов
Тут цле число , а нескнченно гладким полем векторв , недотичних до у точц . Безпосередньо перевряться, що ця крайова задача елптичною в област . Якщо , то вона регулярною елптичною (див., наприклад, [5, п. 5.2.1, зауваження 4]). Важливий окремий випадок ц задач отримумо, поклавши , де — оператор Лапласа, та для усх .
Надал припускамо, що
Пов’яжемо з задачею (1), (2) лнйне вдображення
| (3) |
Мета роботи — дослдити властивост продовження за неперервнстю цього вдображення у пдходящих парах функцональних просторв Хермандера.
Для опису област значень цього продовження нам потрбна така спецальна формула Грна [36, формула (4.1.10)]:
де , та через позначено вдповдно скалярн добутки у гльбертових просторах функцй квадратично нтегровних на вдносно мр Лебега. Тут — диференцальний оператор, формально спряжений до , тобто
Окрм того, ус дотичними диференцальними операторами, формально спряженими вдповдно до вдносно , а дотичн лнйн диференцальн оператори узят з зображення крайових диференцальних операторв у вигляд
Вдмтимо, що , причому, звсно, при при . Нарешт, кожне — деякий крайовий лнйний диференцальний оператор на порядку з коефцнтами класу .
Спецальна формула Грна приводить до тако крайово задач в област :
| (4) | |||
| (5) |
Ця задача мстить, окрм невдомо функц на , ще додаткових невдомих функцй на меж . Задачу (4), (5) називають формально спряженою до задач (1), (2) вдносно розглянуто спецально формули Грна. Вдомо [36, теорема 4.1.1], що крайова задача (1), (2) елптична тод тльки тод, коли формально спряжена задача (4), (5) елптична як крайова задача з додатковими невдомими функцями на меж област.
Приклад 2. Запишемо спецальну формулу Грна для елптично крайово задач
| (6) |
задано в круз . Вдмтимо, що на ; тут , а — полярн координати. Застосувавши другу класичну формулу Грна для оператора Лапласа, отримамо, що
для довльних функцй . Отже, спецальна формула Грна для крайово задач (6) набира вигляду
Тому крайова задача
формально спряженою до задач (6) вдносно ц формули Грна. Отримана формально спряжена задача мстить дв додатков невдом функц на .
3. Простори Хермандера розширена соболвська шкала. Елптичну крайову задачу (1), (2) будемо дослджувати у пдходящих парах гльбертових просторв Хермандера [3, п. 2.2], як утворюють розширену соболвську шкалу, введену в [34, 35]. Нагадамо означення цих просторв деяк х властивост, потрбн у подальшому.
Для просторв Хермандера, як використовуються у робот, показником регулярност розподлв служить функцональний параметр . За означенням, клас складаться з усх вимрних за Борелем функцй , для яких снують числа так, що для довльних (стал можуть залежати вд ). Так функц називають RO-змнними на нескнченност. Клас RO введений В. Г. Авакумовичем [33] у 1936 р. достатньо повно вивчений (див., наприклад, монограф [22, додаток 1] [23, пп. 2.0 – 2.2]).
Цей клас допуска простий опис, а саме:
де дйсн функц вимрн за Борелем обмежен на пвос (див., наприклад, [22, додаток 1, теорема 1]).
Для нас важлива така властивсть класу : для кожно функц снують числа , , так, що
| (7) |
(див. [22, додаток 1, теорема 2]). Покладемо
Числа вдповдно нижнм верхнм ндексами Матушевсько [37] функц (див. також монографю [23, п. 2.1.2]). Звсно, .
Наведемо деяк характерн приклади функцй, RO-змнних на нескнченност.
Приклад 3. Розглянемо неперервну функцю таку, що
Тут довльно вибрано цле число дйсн числа . Функця належить до класу для не .
Взагал, до класу належить будь-яка вимрна функця , яка обмежена вдокремлена вд нуля на кожному компакт правильно змнною на нескнченност за Й. Караматою [21]. Остання властивсть значить, що при для деякого . ндекси Матушевсько тако функц дорвнюють числу , яке називають порядком змнення функц на нескнченност. Правильно змнн функц широко застосовуються у математиц (див. монограф [22, 23]).
Нехай . Дамо означення простору Хермандера спочатку на , де цле , а потм на . Цей простр складаться з розподлв (узагальнених функцй), як нам зручно трактувати як антилнйн функцонали на вдповдному простор основних функцй.
За означенням, лнйний простр складаться з усх повльно зростаючих на розподлв таких, що х перетворення Фур’ локально нтегровне за Лебегом на задовольня умов
де згладженим модулем вектора . Цей простр надлений скалярним добутком
вдповдною нормою
та гльбертовим сепарабельним вдносно ц норми.
Простр — гльбертв зотропний випадок просторв , введених дослджених Л. Хермандером в [3, п. 2.2] (див також його монографю [6, п. 10.1]). А саме, , якщо при . Зауважимо, що у гльбертовому випадку простори Хермандера збгаються з просторами, введеними Л. Р. Волевичем Б. П. Панеяхом [39, § 2].
Якщо для деякого , то гльбертв простр Соболва порядку . Взагал,
| (8) |
причому обидва вкладення неперервн й щльн.
Cлдуючи [35, 8], клас функцональних просторв називамо розширеною соболвською шкалою на . аналоги для будуються стандартним чином (див. [40, с. 4] [34, с. 30]). Наведемо вдповдн означення; тепер .
За означенням, лнйний простр складаться з звужень в область всх розподлв надлений нормою
де . Простр гльбертв сепарабельний вдносно ц норми, а множина щльна в ньому.
Лнйний простр складаться, коротко кажучи, з усх розподлв на , як в локальних координатах дають елементи простору . Дамо детальне означення. Довльно виберемо скнченний атлас з -структури на многовид , утворений локальними картами , де . Тут вдкрит множини складають покриття многовиду . Виберемо також функц , де , як утворюють розбиття одиниц на , що задовольня умову .
За означенням, лнйний простр складаться з усх розподлв на таких, що для усх . Тут представленням розподлу у локальнй карт . Простр надлений нормою
Вн гльбертв сепарабельний вдносно ц норми та з точнстю до екввалентност норм не залежить вд зробленого вибору атласу розбиття одиниц [34, с. 32]. Множина щльна в .
Щойно означен функцональн простори утворюють розширен соболвськ шкали на вдповдно. Вони мстять гльбертов шкали просторв Соболва: якщо для деякого , то гльбертовими просторами Соболва порядку .
Вдмтимо таку властивсть цих шкал, яка виплива з [3, теореми 2.2.2, 2.2.3]. Нехай . Функця обмежена в окол нескнченност тод тльки тод, коли . Це вкладення неперервне щльне. Воно компактне тод тльки тод, коли при . Зокрема, виконуються властивсть (8), якщо у нй замнити на або , при цьому вкладення будуть компактними щльними.
4. Основн результати. Сформулюмо наш результати про властивост елптично крайово задач (1), (2) у просторах Хермандера , розглянутих вище. Для них показник регулярност матиме вигляд , де . Для того, щоб не вказувати аргумент у показнику будемо використовувати функцональний параметр аргументу й записувати у вигляд . Якщо , то, звсно, та для кожного .
Позначимо через лнйний простр усх розв’язкв крайово задач (1), (2) у випадку, коли в кожне на . Позначимо також через лнйний простр усх розв’язкв
формально спряжено крайово задач (4), (5) у випадку, коли в кожне на . Оскльки обидв задач елптичн в , то простори скнченновимрн [36, наслдок 4.1.1].
Теорема 1. Нехай . Тод вдображення (3) продовжуться диним чином (за неперервнстю) до обмеженого оператора
| (9) |
Цей оператор нетерв. Його ядро дорвню , а область значень складаться з усх векторв таких, що
| (10) |
ндекс оператора (9) дорвню та не залежить вд .
Як ранше, у формул (10) через позначено скалярн добутки у гльбертових просторах вдповдно. Тут згдно з твердженням 4, поданим нижче у п. 6, для кожно функц , де , коректно означен образи
вдносно крайового оператора порядку .
У зв’язку з теоремою 1 нагадамо, що лнйний обмежений оператор , де — банахов простори, називають нетеровим, якщо його ядро коядро скнченновимрн. Якщо цей оператор нетерв, то його область значень замкнена в простор (див., наприклад, [41, Лемма 19.1.1]) для нього означений скнченний ндекс
Зокрема, для елптично крайово задач з прикладу 2 безпосередньо перевряться, що тому ндекс оператора (9) дорвню нулю.
Вдмтимо, що умову у теорем 1 не можна вдкинути чи послабити. Зокрема, якщо для деяких дйсного цлого , то вдображення , де , не можна продовжити до неперервного лнйного оператора, що д з простору Соболва у лнйний топологчний простр усх розподлв на (див., наприклад, [8, Зауваження 3.5]).
У випадку, коли , оператор (9) здйсню зоморфзм мж просторами . Це виплива з теореми 1 теореми Банаха про обернений оператор. У загальнй ситуац оператор (9) породжу зоморфзм мж деякими х пдпросторами скнченно ковимрност. Ц пдпростори проектори на них зручно будувати у такий спосб.
Розглянемо розклад простору , де , у пряму суму пдпросторв
| (11) |
Ця рвнсть правильна, оскльки вона звуженням розкладу простору в ортогональну суму пдпростору його доповнення. Стосовно розкладу простору скористамося таким результатом.
Лема 1. сну скнченновимрний простр такий, що для кожного з правильний розклад простору у пряму суму пдпросторв
| (12) |
при цьому .
Позначимо через кос проектори вдповдно просторв на друг доданки в сумах (11) (12) паралельно першим доданкам. Звсно, ц проектори не залежать вд .
Теорема 2. Нехай . Тод звуження вдображення (9) на пдпростр зоморфзмом
| (13) |
Дослдимо властивост узагальнених розв’язкв елптично крайово задач (1), (2) у просторах Хермандера. Нагадамо означення таких розв’язкв. Покладемо
тут остання рвнсть правильна з огляду на властивсть (8). Згдно з теоремою 1, для кожно функц коректно означений вектор
Функцю називамо (сильним) узагальненим розв’язком крайово задач (1), (2) з правою частиною .
Теорема 3. Нехай параметри задовольняють нервност , а функц задовольняють умову в окол . Тод сну число таке, що для довльно функц виконуться оцнка
| (14) |
Тут не залежить вд .
Зауваження 1. У випадку, коли , нервнсть (14) глобальною апрорною оцнкою узагальненого розв’язку елптично крайово задач (1), (2). У цьому випадку умову можна прибрати. Взагал, нервнсть (14) локальною апрорною оцнкою розв’язку . Справд, для кожно непорожньо вдкрито (у тополог ) пдмножини множини , можна вибрати функц так, щоб вони задовольняли умову теореми 3 х нос лежали в цй пдмножин. Якщо , то у нервност (14) можна узяти замсть .
Дослдимо регулярнсть узагальнених розв’язкв елптично крайово задач (1), (2). Нехай — вдкрита множина в , яка ма непорожнй перетин з областю . Покладемо (можливий випадок, коли ). Для довльного параметра введемо локальн аналоги просторв .
За означенням, лнйний простр cкладаться з усх розподлв таких, що для довльно функц з . Тут, як звичайно, познача лнйний топологчний простр усх розподлв в . Топологя у лнйному простор задаться напвнормами , де — довльна функця з означення цього простору. Аналогчно, лнйний простр складаться з усх розподлв таких, що для довльно функц з . Топологя у лнйному простор задаться напвнормами , де — довльна функця з означення цього простору.
Теорема 4. Нехай функця узагальненим розв’язком елптично крайово задач (1), (2), прав частини яко задовольняють умову
| (15) |
для деякого функцонального параметра такого, що . Тод розв’язок .
Вдмтимо важлив окрем випадки ц теореми. Якщо , то локальн простори збгаються з просторами вдповдно. Тому теорема 4 стверджу, що регулярнсть узагальненого розв’язку пдвищуться глобально, тобто в усй област аж до меж . Якщо , то згдно з цю теоремою регулярнсть розв’язку пдвищуться в околах усх внутршнх точок замкнено област .
Теореми 1 – 4 або х верс вдом у випадку соболвських просторв, коли ; див., наприклад, фундаментальну роботу С. Агмона, А. Дуглиса Л. Нренберга [42, розд. 5], монограф Я. А. Ройтберга [43, розд. 4, 7], В. О. Козлова, В. Г. Маз’ Й. Россмана [36, розд. 4], Г. Ескна [44, розд. 7] та огляд М. С. Агарановича [1, § 2]. Вдмтимо, що, мабуть, уперше Б. Р. Вайнберг В. В. Грушин [45, § 4, формула (76)] звернули увагу на те, що в опис (10) област значень оператора треба використовувати вираз вигляду
Теореми 1 – 4 лему 1 доведемо у п. 7. Там же обрунтумо зауваження 1.
5. Застосування. Як застосування просторв Хермандера дамо достатн умови неперервност узагальнених похдних (заданого порядку) розв’язкв елптично крайово задач (1), (2). Ц умови виводяться з теореми 4 теореми вкладення Хермандера [3, теорема 2.2.7]. Останню для розширено соболвсько шкали можна сформулювати так: нехай , тод
| (16) |
причому вкладення неперервне; див. [25, лема 2] або [8, твердження 2.6(vi)]. Зауважимо, що у соболвському випадку, коли для деякого , властивсть (16) теоремою вкладення Соболва:
Теорема 5. Нехай цле число . Припустимо, що функця узагальненим розв’язком елптично крайово задач (1), (2), прав частини яко задовольняють умову (15) для деякого функцонального параметра такого, що
| (17) |
Тод .
Зауваження 2. Умова (17) точною у теорем 5. А саме, нехай , ; тод з мплкац
| (18) |
виплива, що задовольня умову (17).
Сформулюмо достатню умову, за якою узагальнений розв’язок крайово задач (1), (2) класичним, тобто для деякого числа , де . Якщо розв’язок ц задач класичний, то лв частини обчислюються за допомогою класичних похдних неперервними функцями на вдповдно.
Теорема 6. Нехай функця узагальненим розв’язком елптично крайово задач (1), (2), де
| (19) | |||
| (20) |
для деякого числа параметрв , як задовольняють умови ,
| (21) | |||
| (22) |
Тод розв’язок класичний.
Теореми 5, 6 зауваження 2 будуть обрунтован у п. 7.
6. нтерполяця з функцональним параметром. Простори Хермандера, як утворюють розширену соболвську шкалу, можна отримати нтерполяцю з функцональним параметром пар гльбертових просторв Соболва. Цей факт вдграватиме ключову роль у доведенн теореми 1. Метод нтерполяц з функцональним параметром гльбертових просторв уперше з’явився у статт К. Фояша Ж.-Л. Лонса [46, с. 278]. Вн природнм узагальненням класичного нтерполяцйного методу Ж.-Л. Лонса [4, розд. 1, п. 5] С.-Г. Крейна [2, с. 253] на випадок, коли параметром нтерполяц служить не число, а досить загальна функця. Наведемо означення нтерполяц з функцональним параметром пар гльбертових просторв та властивост, потрбн у подальшому. Будемо слдувати монограф [8, п. 1.1]. Для наших цлей достатньо обмежитися випадком сепарабельних гльбертових просторв.
Нехай задана впорядкована пара сепарабельних комплексних гльбертових просторв така, що щльним лнйним многовидом у простор та сну число таке, що для довльного (коротко кажучи, виконуться неперервне щльне вкладення ). Пару називамо припустимою. Для не сну самоспряжений додатно визначений оператор у гльбертовому простор з областю визначення такий, що для довльного . Оператор називаться породжуючим для однозначно визначаться за парою .
Позначимо через множину всх вимрних за Борелем функцй , як вдокремлен вд нуля на кожнй множин обмежен на кожному вдрзку , де . Нехай . У простор за допомогою спектрально теореми означений, як функця вд , оператор , взагал необмежений. Позначимо через або, коротше, область визначення оператора , надлену скалярним добутком
вдповдною нормою . Простр гльбертв сепарабельний, причому виконуться неперервне щльне вкладення .
Функцю називамо нтерполяцйним параметром, якщо для довльних припустимих пар гльбертових просторв для будь-якого лнйного вдображення , заданого на , виконуться така умова: якщо при кожному звуження вдображення на простр обмеженим оператором , то звуження вдображення на простр обмеженим оператором . У цьому випадку говоримо, що простр отриманий нтерполяцю з функцональним параметром пари .
Функця нтерполяцйним параметром тод тльки тод, коли вона псевдоугнута в окол нескнченност, тобто екввалентна там деякй угнутй додатнй функц. Цей факт виплива з теореми Ж. Петре [47] про опис усх нтерполяцйних функцй додатного порядку.
Сформулюмо зазначену нтерполяцйну властивсть розширено соболвсько шкали.
Твердження 1. Нехай задано функцю дйсн числа , так, що . Покладемо
| (23) |
Тод функця нтерполяцйним параметром виконуться така рвнсть просторв разом з екввалентнстю норм у них:
де . Якщо , то буде рвнсть норм у цих просторах.
Вдмтимо, що розширена соболвська шкала замкнена вдносно нтерполяц з функцональним параметром [8, теорема 2.18] збгаться (з точнстю до екввалентност норм) з класом усх гльбертових просторв, нтерполяцйних для пар гльбертових просторв Соболва [8, теорема 2.24]. Остання властивсть виплива з теореми В. . Овчинникова [48, п. 11.4] про опис усх гльбертових просторв, нтерполяцйних для задано пари гльбертових просторв. Нагадамо, що властивсть гльбертового простору бути нтерполяцйним для припустимо пари значить таке: виконуться неперервне вкладення будь-який лнний оператор, обмеженим на кожному з просторв також обмеженим на .
Сформулюмо дв загальн властивост нтерполяц [8, теореми 1.7, 1.5], як будуть використан у наших доведеннях.
Твердження 2. Нехай задано дв припустим пари гльбертових просторв. Нехай, окрм того, на задано лнйне вдображення таке, що його звуження на простори , де , обмеженими нетеровими операторами , як мають спльне ядро однаковий ндекс. Тод для довльного нтерполяцйного параметра обмежений оператор нетерв з тим же ядром ндексом, а його область значень дорвню .
Твердження 3. Нехай задано скнченне число припустимих пар гльбертових просторв, де . Тод для довльно функц правильна така рвнсть просторв разом з рвнстю норм у них:
Лнйн диференцальн оператори з гладкими коефцнтами обмеженими на парах пдходящих просторв Хермандера. А саме, правильним такий результат.
Твердження 4. Нехай лнйний диференцальний вираз порядку на з коефцнтами класу . Тод вдображення , де , продовжуться диним чином (за неперервнстю) до обмеженого лнйного оператора
для кожного параметра .
Нехай крайовий лнйний диференцальний вираз порядку на меж з коефцнтами класу . Тод вдображення , де , продовжуться диним чином (за неперервнстю) до обмеженого лнйного оператора
для кожного параметра такого, що .
У випадку просторв Соболва, коли , твердження 4 добре вдоме. Звдси випадок довльного виводиться за допомогою нтерполяц з функцональним параметром на пдстав твердження 1.
7. Доведення. Доведемо теореми 1 – 6, лему 1 та обрунтумо зауваження 1 2.
Доведення теореми 1. У соболвському випадку, коли дйсне , ця теорема вдома за виключенням вказаного зв’язку скнченновимрного простору з формально спряженою задачею (4), (5). У такому вигляд теорема 1 мститься у результат, доведеному в монограф Я. А. Ройтберга [43, теорема 4.1.3]. У повному обсяз, але за додаткового припущення , теорема 1 мститься у результат, встановленому в монограф В. О. Козлова, В. Г. Маз’ Й. Россмана [36, наслдок 4.1.1]. Покажемо, що для дробових висновок ц теореми правильний у повному обсяз.
Згдно з [43, теорема 4.1.3] вдображення (3) продовжуться за неперервнстю до обмеженого нетерового оператора
| (24) |
для довльного . Тут , де , модифкований за Ройтбергом гльбертв простр Соболва [43, п. 2.1]. Зокрема, якщо , то , за означенням, поповненням простору за нормою
Вдмтимо, що виконуться неперервне вкладення при . Окрм того, якщо , то простори рвн як поповнення за екввалентними нормами. Тому оператор (9), де , оператор (24) рвн при .
Згдно з згаданим результатом [43, теорема 4.1.3] ядро оператора (24) збгаться з , а область значень складаться з усх векторв таких, що задовольняють умову (10), у якй замсть фгуру деякий скнченновимрний простр, що лежить в не залежить вд . Звдси негайно виплива рвнсть
Зокрема,
| (25) |
Згдно з [36, теорема 4.1.4] простр складаться з усх векторв , як задовольняють умову (10), де також продовженням за неперервнстю скалярного добутку в . Тому для кожного дйсного область значень оператора (9), де , такою як це стверджуться у теорем 1. Отже, у соболвському випадку ця теорема обрунтована.
У загальнй ситуац доведемо за допомогою нтерполяц з функцональним параметром пар деяких просторв Соболва. За умовою, та . Виберемо дйсн числа так, що . Вдображення (3) продовжуться за неперервнстю до обмежених нетерових операторв
| (26) |
як дють у соболвських просторах. Ц оператори мають спльне ядро однаковий ндекс, який дорвню . Окрм того,
| (27) |
Означимо функцю за формулою (23), у якй покладемо . Ця функця нтерполяцйним параметром згдно з твердженням 1. Тому на пдстав твердження 2 з обмеженост та нетеровост обох операторв (26) виплива обмеженсть нетеровсть оператора
| (28) |
Вн звуженням оператора (26) з . Покажемо, що (28) — це оператор (9) з теореми 1.
На пдстав тверджень 1 3 мамо так рвност просторв разом з екввалентнстю норм у них:
Тому обмежений нетерв оператор (28) д в пар просторв (9). Оскльки цей оператор продовженням за неперервнстю вдображення (3), то вн оператором (9). На пдстав твердження 2 ядро цього оператора та його ндекс збгаються з спльним ядром однаковим ндексом операторв (26). Окрм того, область значень оператора (9) дорвню
Тут використали рвнсть (27) та вкладення
яке виплива з властивост (8), оскльки . Таким чином, доведено вс властивост оператора (9), сформульован в теорем 1.
Теорема 1 доведена.
Доведення леми 1. Скористамося обмеженим нетеровим оператором (24) для . Згдно з [36, теорема 4.1.4] вимрнсть коядра цього оператора дорвню . Лнйний многовид щльний у простор . Тому на пдстав [49, лема 2.1] сну скнченновимрний простр такий, що
| (29) |
Звдси виплива, що .
Нехай число задовольня умову . Тод виконуться неперервн вкладення
на пдстав (8) того, що простори рвн з точнстю до екввалентност норм при , як це зазначалося у доведенн теореми 1. Окрм того, . Тому з рвност (29) виплива формула
| (30) |
Згдно з [36, теорема 4.1.4] область значень оператора (24), де , складаться з усх векторв , як задовольняють умову (10). Тому другий доданок у сум (30) складаться з усх векторв , як задовольняють (10). Отже, (30) перетворються на рвнсть (12). У нй, згдно з нашими мркуваннями, простр не залежить вд .
Лема 1 доведена.
Доведення теореми 2. Згдно з теоремою 1, — ядро, а — область значень оператора (9). Тому звуження вдображення (9) на простр обмеженим лнйним бктивним оператором. Отже, вн зоморфзмом (13) за теоремою Банаха про обернений оператор. Теорема 2 доведена.
Доведення теореми 3. У випадку, коли , ця теорема наслдком скнченновимрност ядра замкненост област значень оператора (9), доведених у теорем 1, та компактност вкладення . Це стверджу лема Птре [50, лема 3]. У цьому випадку — довльне додатне число. Таким чином, сну число таке, що для довльно функц виконуться глобальна апрорна оцнка
| (31) |
Виведемо з ц оцнки теорему 3 для . Зауважимо спочатку, що нервнсть , вказана в умов ц теореми, виконуться для . Довльно виберемо функцю . Нехай функц так як в умов теореми 3. Узявши в оцнц (31), запишемо
| (32) |
Переставивши оператор множення на функцю з диференцальними операторами , отримамо рвнсть
Тут — деякий лнйний диференцальний оператор на порядку , а — набр деяких крайових лнйних диференцальних операторв на , порядки яких задовольняють умову для кожного . При цьому вс коефцнти операторв належать до вдповдно. Таким чином,
| (33) |
Згдно з твердженням 4 виконуться нервнсть
| (34) |
Тут дал у доведенн через позначено деяк додатн числа, не залежн вд .
На пдстав формул (32) – (34) отримамо нервност
Тут на пдстав твердження 4
Отже,
| (35) |
З ц нервност виплива потрбна оцнка (14), оскльки
на пдстав твердження 4. Теорема 3 доведена у випадку, коли . Звсно, висновок правильний якщо .
Доведемо тепер цю теорему у випадку, коли
| (36) |
Для кожного дйсного числа позначимо через висновок теореми 3 у випадку, коли . А саме, познача таке твердження: для довльних функцй , як задовольняють умови , в окол , сну число таке, що для довльно функц виконуться нервнсть (14) з . стиннсть твердження доведена вище. Довльно виберемо дйсн числа . Доведемо, що .
Припустимо, що твердження стинне. Нехай функц задовольняють умови , в окол . Тод знайдеться функця така, що в окол в окол . За припущенням, сну число таке, що для довльно функц виконуться оцнка
| (37) |
Оскльки , то на пдстав твердження мамо оцнку
| (38) |
Окрм того,
| (39) |
На пдстав оцнок (37) – (39) запишемо
тобто отримали нервнсть (14) з . мплкаця обрунтована.
Тепер можемо довести теорему 3 у випадку (36). За доведеним, правильний ланцюжок мплкацй
де твердження стинне, а висновком теореми 3 у дослджуваному випадку (як звичайно, — цла частина числа ). Тому цей висновок також стинним.
Теорема 3 доведена.
У зауваженн 1 потребують обрунтування друге останн речення. Друге речення обрунтоване у першому абзац доведення ц теореми, а останн речення прямим наслдком оцнки (35).
Доведення теореми 4. Спочатку обрунтумо цю теорему у випадку, коли . За умовою, для деякого дйсного числа такого, шо , . Тому
тут рвнсть правильна на пдстав теореми 1. Отже, поряд з умовою виконуться рвнсть для деякого . Тому , що за теоремою 1 тягне за собою включення . Звдси . У дослджуваному випадку теорема 4 доведена.
Доведемо в загальному випадку. Мркування проведемо за схемою, наведеною в [30, с. 308]. Довльно виберемо вдкриту множину таку, що та покладемо . Доведемо, що .
Нехай функц так, що х нос лежать в в окол та на . За умовою, для деякого такого, що , . Тому
Використовуючи проектор з теореми 2, запишемо , де
Оскльки , то
За теоремою 2, снують функц так, що . Тод , звдки
на пдстав теореми 1. Помтимо, що для кожного дйсного числа , оскльки на . Тому
згдно з теоремою про локальне пдвищення регулярност розв’язкв елптичних крайових задач у просторах Соболва (див., наприклад, [43, теорема 7.2.1]). Таким чином,
Отже, для довльно функц , яка задовольня умову , тобто . Тепер згдно з зробленим вибором множини .
Теорема 4 доведена.
Доведення теореми 5. Довльно виберемо точку функцю таку, що у деякому окол точки . З теореми 4, умови (17) екввалентност (16) виплива включення . Тому . Звдси, з урахуванням довльност вибору точки , робимо висновок, що . Теорема 5 доведена.
Обрунтумо зауваження 2. Нехай , . Припустимо, що мплкаця (18) стинна. Нехай — деяка вдкрита куля така, що . Довльно виберемо функцю . Згдно з означенням простору виконуться рвнсть для деякого . Оскльки , то на пдстав (18) мамо включення . Звдси . Таким чином, , що тягне за собою умову (17) на пдстав (16). Зауваження 2 обрунтоване.
Доведення теореми 6. Включення наслдком умов (19) (21) на пдстав теореми 5, у якй покладамо , , . Включення наслдком умов (19), (20) (22) на пдстав т ж теореми, у якй беремо . Таким чином, розв’язок класичний. Теорема 6 доведена.
Лтература
- [1] Agranovich M. S. Elliptic boundary problems // Encycl. Math. Sci. Vol. 79. Partial differential equations, IX. – Berlin: Springer, 1997. – P. 1 – 144.
- [2] Функциональный анализ / Под общ. ред. С. Г. Крейна. – Москва: Наука, 1972. – 544 с.
- [3] Hörmander L. Linear partial differential operators. – Berlin: Springer, 1963. – 285 p. (Переклад росйською: Хермандер Л. Линейные дифференциальные операторы с частными производными. – Москва: Мир, 1965. – 380 с.)
- [4] Lions J.-L., Magenes E. Problèmes aux limites non homogènes et applications. Vol. 1. – Paris: Dunod, 1968. – 372 p. (Переклад росйською: Лионс Ж.-Л., Мадженес Э. Неоднородные граничные задачи и их приложения. – Москва: Мир, 1971. – 372 с.)
- [5] Triebel H. Interpolation theory, function spaces, differential operators (2-nd edn). – Heidelberg: Johann Ambrosius Barth, 1995. – 532 p. (Видання росйською: Трибель Х. Теория интерполяции, функциональные пространства, дифференциальные операторы. – М.: Мир, 1980. – 664 с.)
- [6] Hörmander L. The analysis of linear partial differential operators. II: Differential operators with constant coefficients.– Berlin: Springer, 1983. – viii+391 p. (Переклад росйською: Хермандер Л. Анализ линейных дифференциальных операторов с частными производными. Т. 2. – Москва: Мир, 1986. – 456 с.)
- [7] Jacob N. Pseudodifferential operators and Markov processes: In 3 volumes. – London: Imperial College Press, 2001, 2002, 2005. – xxii+493 p., xxii+453 p., xxviii+474 p.
- [8] Mikhailets V. A., Murach A. A. Hörmander spaces, interpolation, and elliptic problems. – Berlin, Boston: De Gruyter, 2014. – xii+297 p. (Видання росйською доступне як arXiv:1106.3214.)
- [9] Nicola F., Rodino L. Global Pseudodifferential Calculas on Euclidean spaces. – Basel: Birkhäser, 2010. – x+306 p.
- [10] Paneah B. The oblique derivative problem. The Poincaré problem.– Berlin: Wiley–VCH, 2000. – 348 p.
- [11] Triebel H. The structure of functions. – Basel: Birkhäser, 2001. – xii+425 p.
- [12] Mikhailets V. A., Murach A. A. Elliptic operators in a refined scale of functional spaces // Ukrainian. Math. J. – 2005. – 57, № 5. – P. 817 – 825.
- [13] Mikhailets V. A., Murach A. A. Refined scales of spaces and elliptic boundary-value problems. I // Ukrainian Math. J. – 2006. – 58, № 2. – P. 244 – 262.
- [14] Mikhailets V. A., Murach A. A. Refined scales of spaces and elliptic boundary-value problems. II // Ukrainian Math. J. – 2006. – 58, № 3. – P. 398 – 417.
- [15] Mikhailets V. A., Murach A. A. Refined scales of spaces and elliptic boundary-value problems. III // Ukrainian Math. J. – 2007. – 59, № 5. – P. 744 – 765.
- [16] Mikhailets V. A., Murach A. A. Regular elliptic boundary-value problem for homogeneous equation in two-sided refined scale of spaces // Ukrainian Math. J. – 2006. – 58, № 11. – P. 1748 – 1767.
- [17] Mikhailets V. A., Murach A. A. Elliptic operator with homogeneous regular boundary conditions in two-sided refined scale of spaces // Ukr. Math. Bull. – 2006. – 3, № 4. – P. 529 – 560.
- [18] Mikhailets V. A., Murach A. A. An elliptic boundary-value problem in a two-sided refined scale of spaces. – Ukrainian. Math. J. – 2008. – 60, № 4. – P. 574 – 597.
- [19] Murach A. A. Douglis-Nirenberg elliptic systems in the refined scale of spaces on a closed manifold // Methods Funct. Anal. Topology. – 2008. – 14, № 2. – P. 142 – 158.
- [20] Mikhailets V. A., Murach A. A. The refined Sobolev scale, interpolation, and elliptic problems // Banach J. Math. Anal. – 2012. – 6, № 2. – P. 211 – 281.
- [21] Karamata J. Sur certains "Tauberian theorems" de M. M. Hardy et Littlewood // Mathematica (Cluj). – 1930. – 3. – P. 33 – 48.
- [22] Seneta E. Regularly varying functions. – Berlin: Springer, 1976. – 112 p. (Переклад росйською: Сенета Е. Правильно меняющиеся функции. – М.: Наука, 1985. – 144 с.)
- [23] Bingham N. H., Goldie C. M., Teugels J. L. Regular variation. – Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1989. – 512 p.
- [24] Murach A. A. On elliptic systems in Hörmander spaces // Ukrainian Math. J. – 2009. – 61, № 3. – P. 467 – 477.
- [25] Zinchenko T. N., Murach A. A. Douglis–Nirenberg elliptic systems in Hörmander spaces. – Ukrainian Math. J. – 2013. – 64, № 11. – P. 1672 – 1687.
- [26] Zinchenko T. N., Murach A. A. Petrovskii elliptic systems in the extended Sobolev scale // J. Math. Sci. (New York). – 2014. – 196, № 5. – P. 721 – 732.
- [27] Anop A. V., Murach A. A. Parameter-elliptic problems and interpolation with a function parameter // Methods Funct. Anal. Topology. – 2014. — 20, No 2. – P. 103–116.
- [28] Anop A. V., Murach A. A. Regular elliptic boundary-value problems in the extended Sobolev scale // Ukrainian Math. J. – 2014. – 66, № 7. – P. 969 – 985.
- [29] Chepurukhina I. S., Murach A. A. Elliptic boundary-value problems in the sense of Lawruk on Sobolev and Hörmander spaces // Ukrainian Math. J. – 2015. – 67, № 5. – P. 764 – 784.
- [30] Anop A. V., Kasirenko T. M. Elliptic boundary-value problems in Hörmander spaces // Methods Funct. Anal. Topology. – 2016. – 22, № 4. – P. 295 – 310.
- [31] Los V., Mikhailets V. A., Murach A. A. An isomorphism theorem for parabolic problems in Hr̈mander spaces and its applications // Communications on Pure and Applied Analysis. – 2017. – 16, № 1. – P. 69 – 97.
- [32] Los V., Murach A. Isomorphism theorems for some parabolic initial-boundary value problems in Hr̈mander spaces // Open Mathematics. – 2017. – 15. – P. 57 – 76.
- [33] Avakumović V. G. O jednom O-inverznom stavu // Rad Jugoslovenske Akad. Znatn. Umjetnosti. – 1936. – 254. – P. 167 – 186.
- [34] Михайлец В. А., Мурач А. А. Об эллиптических операторах на замкнутом многообразии // Доп. НАН Украни. – 2009. – № 3. – С. 13–19.
- [35] Mikhailets V. A., Murach A. A. Extended Sobolev scale and elliptic operators // Ukrainian Math. J. – 2013. – 65, № 3. – P. 435 – 447.
- [36] Kozlov V. A., Maz’ya V. G., Rossmann J. Elliptic boundary value problems in domains with point singularities. – Providence: Amer. Math. Soc., 1997. – 414 p.
- [37] Matuszewska W. On a generalization of regularly increasing functions // Studia Math. – 1964. – 24. – P. 271 – 279.
- [38] Чепурухна . С. Елптичн крайов задач за Б. Лавруком у розширенй соболвськй шкал // Диференцальн рвняння сумжн питання. Зб-к праць н-ту математики НАН Украни. – Т. 12, № 2. – Кив: н-т математики НАН Украни, 2015. – С. 338 – 374.
- [39] Волевич Л. Р., Панеях Б. П. Некоторые пространства обобщенных функций и теоремы вложения // Успехи мат. наук. – 1965. – 20, № 1. – С. 3 – 74. (Переклад англйською: Volevich L. R., Paneah B. P. Certain spaces of generalized functions and embedding theorems // Russian Math. Surveys. – 1965. – 20, № 1. – P. 1 – 73.)
- [40] Mikhailets V. A., Murach A. A. Interpolation Hilbert spaces between Sobolev spaces // Results Math. – 2015. – 67, № 1. – P. 135 – 152.
- [41] Hörmander L. The analysis of linear partial differential operators. III: Pseudodifferential operators.– Berlin: Springer, 1985. – viii+525 p. (Переклад росйською: Хермандер Л. Анализ линейных дифференциальных операторов с частными производными. Т. 3. – Москва: Мир, 1987. – 696 с.)
- [42] Agmon S., Douglis A., Nirenberg L. Estimates near the boundary for solutions of elliptic partial differential equations satisfying general boundary conditions. I // Comm. Pure Appl. Math. – 1959. – 12, № 4. – P. 623 – 727. (Переклад росйською: Агмон С., Дуглис А., Ниренберг Л. Оценки вблизи границы решений эллиптических уравнений в частных производных при общих граничных условиях. I. – Москва: Изд. иностр. лит., 1962. – 206 с.)
- [43] Roitberg Ya. A. Elliptic boundary value problems in the spaces of distributions. – Dordrecht: Kluwer Acad. Publisher, 1996. – xii+415 p.
- [44] Eskin G. Lectures on Linear Partial Differential Equations. – Providence, RI: Amer. Math. Soc., 2011. – 410 p.
- [45] Вайнберг Б. Р., Грушин В. В. О равномерно неэллиптических задачах. II // Математический сборник. – 1967. – 73(115), № 4. – С. 126 – 154. (Переклад англйською: Vainberg B. R., Grushin V. V. Uniformly nonelliptic problems, II // Sb. Math. – 1967. – 2. – P. 111 – 133.)
- [46] Foiaş C., Lions J.-L. Sur certains théorèmes d’interpolation // Acta Scient. Math. Szeged. – 1961. – 22, № 3–4. – P. 269–282.
- [47] Peetre J. On interpolation functions. II // Acta Sci. Math. (Szeged). – 1968. – 29, № 1–2. – P. 91 – 92.
- [48] Ovchinnikov V. I. The methods of orbits in interpolation theory // Mathematical Reports 1. – London: Harwood Academic Publishers, 1984. – P. 349 – 515.
- [49] Гохберг И. Ц., Крейн М. Г. Основные положения о дефектных числах, корневых векторах и индексах линейных операторов // Успехи матем. наук. – 1957. – 12, № 2. – С. 43 – 118. (Переклад англйською: Gohberg I. C., Krein M. G. The basic propositions on defect numbers, root numbers, and indices of linear operators // Amer. Math. Soc. Transl., Ser. 2. – 1960. – 13. – P. 185 – 264.)
- [50] Peetre J. Another approach to elliptic boundary problems // Commun. Pure and Appl. Math. – 1961. – 14, № 4. – P. 711 – 731.