ВАРЯЦЙН РВНЯННЯ ТРЕТЬОГО ПОРЯДКУ ДЛЯ РЕЛЯТИВСЬКО ДЗИИ

Ця праця покликана доповнити попередн дослдження про варяцйнсть рвнянь руху, що мстять третю похдну вд координати частки, переведен у статтях [1, 2, 3]. Наприкнц попередньо розвдки [2] встановлено, що рвняння

при постйних $\mu$ та ${\boldsymbol{s}}$ опису рух вльно дзии з масою

де значком ${\boldsymbol{s}}$ позначений деякий чотири-вектор неправдивого „спну“ (крутня) ц дзии. Величина

першим нтералом рвняння (1). У данй розвдц розглядатимемо самозмнн щодо групи рухв варяцйн рвняння у чотиривимрному простор спецяльно теор вдносности. Зокрема, покажемо, що рвняння (1) можна отримати з варяцйно засади. Як технчну передумову, розширимо правдомру варяцйности, описану в розвдц [1] для рвнянь у часовому в´дмр, на випадок теор в одномантних („однордних“) спврядних. Докладно розглянемо пов’язання вдповднсть мж мовою та технчним апаратом дослдження оберненого варяцйного завдання в часовй в´дмрност та у формалзм в´дмрно байдужости.

Рвняння (1) параметрично-нварянтним (ще кажуть в´дмрно—байдужим, або безвдмрним) щодо змни параметра (в´дмру) уздовж його нтеральних стежок. Для запису подбних безвдмрних сутностей, замсть так званих одномантних спврядних, —  швидкостей $u^{\alpha}$, $\dot{u}^{\alpha}$, $\ddot{u}^{\alpha}$, …, $u_{{\vrule height=0.0pt,width=0.0pt,depth=4.0pt}(r)}^{\alpha}$, —  можна використовувати спврядн торкання, —  швидкост ${\mathsf{v}}{\kern 0.29999pt}^{i}$, ${\mathsf{v}}{\kern 0.29999pt}^{\prime}{\kern 0.29999pt}{}^{i}$, ${\mathsf{v}}{\kern 0.29999pt}^{\prime\prime}{\kern 0.29999pt}{}^{i}$,…, ${\mathsf{v}}_{(r)}^{i}$, вднесен до змнно $t=x^{\scriptscriptstyle 0}$. В третьому порядку перерахунок мж змнними вдбуваться згдно з взором:

Позначимо буквою $p^{r}$ перехд вд змнних $u^{\alpha}$, $\dot{u}^{\alpha}$, $\ddot{u}^{\alpha}$, …, $u_{(r)}^{\alpha}$ до змнних ${\mathsf{v}}^{i}$, ${\mathsf{v}}^{\prime i}$, ${\mathsf{v}}^{\prime\prime i}$,…, ${\mathsf{v}}_{(r)}^{i}$.

Нехай у змнних ${\mathsf{v}}{\kern 0.29999pt}^{i}$, ${\mathsf{v}}^{\prime}{\kern 0.29999pt}{}^{i}$, ${\mathsf{v}}^{\prime\prime}{\kern 0.29999pt}{}^{i}$,…, ${\mathsf{v}}_{(k)}^{i}$ задана деяка ляранжева густина

якй вдповда варяцйне рвняння

Нехай, дал, у змнних ${\mathsf{v}}{\kern 0.29999pt}^{i}$, ${\mathsf{v}}^{\prime}{\kern 0.29999pt}{}^{i}$, ${\mathsf{v}}^{\prime\prime}{\kern 0.29999pt}{}^{i}$,…, ${\mathsf{v}}_{(k)}^{i}$ поставлено варяцйне завдання з функцю Ляранжа

Попереднм дослдженням [4] встановлена така правда:

Рвняння (8) порядку $s+1$ опису в „однордному“ вигляд т ж безвдмрн нтеральн стежки, керован варяцйним завданням (7), що й рвняння (6). Функця Ляранжа ${\mathcal{L}}$ вочевидь задовольня так зван умови Цермело, як критерм параметрично байдужости вдповдного варяцйного завдання. В другому порядку ц умови записуються ось як:

Для пошуку самозмнних варяцйних рвнянь використовумо два мрила —  мрило варяцйности мрило самозмнности.

Розглядатимемо компоненти варяцйного рвняння (6), як компоненти ось яко диференцйно один-форми:

Для довльного $s\in\mathds{N}$ нехай $\Omega_{s}(Q)$ означа алгебру диференцйних форм на многовид $T^{s}Q=\{{\mathsf{x}}^{i},{\mathsf{v}}^{i},{\mathsf{v}}^{\prime i},{\mathsf{v}}^{\prime\prime i},\dots,{\mathsf{v}}_{(s-\scriptscriptstyle 1)}^{i}\}$. Нагадамо поняття упохднення в степенованих алгебрах, надлених узагальненими перемжними спввдношеннями, якою алгебра $\Omega_{s}(Q)$. Якийсь соб длач $D$ зветься упохдненням степеня $q$, якщо для будь-яко диференцйно форми $\varpi$ степеня $p$ будь-яко иньшо диференцйно форми $w$ справджуться спввдношення $D(\varpi\wedge w)=D(\varpi)\wedge w+(-1)^{pq}\varpi\wedge D(w)$. Можна розвинути деяке числення в алгебр $\Omega_{s}(Q)$ шляхом впровадження длачв, —  зовншнього диференцяла $d$ повно (або ж формально „часово “) похдно $D_{t}$, —  ось за якими приписами:

Для того, щоб запроваджене вище означення стало повним, необхдно вимагати аби $d$ було упохдненням степеня $1$, тод як $D_{t}$ щоб було упохдненням степеня $0$. Для подальших рахункв ми потребуватимемо ще одного длача, —  упохднення степеня $0$, —  що його позначимо $\iota$, якого означимо за посередництвом д на функц та один-форми (як разом локально породжують алгебру $\Omega_{s}(Q)$), таким чином:

Нехай тепер длач $\deg$ вимрю степнь диференцйно форми. Нове поняття ляранжевого диференцялу $\delta$ впроваджуться через свою дю на елементи з $\Omega_{s}(Q)$:

Оператор $\delta$ ма властивсть $\delta^{2}=0$. Для диференцйно-геометричних об’ктв (5) (9) мамо спввдношення:

Тепер критерй того, що довльна см’я виразв $\big\{{\mathsf{E}}_{i}\big\}$ у формул (9) лвою частиною варяцйного рвняння для деякого ляранжяну, записуться наступним чином [5]:

Правдомр (11) можна надати координатного виразу [6, 7]:

звдкль виплива система диференцйних рвнянь з частковими похдними

Записана тут система рвнянь рвнозначною з наступною (яка отримана з системи (12b) поширенням обсягу змни букви $s$ аж до залучення значення $s=0$):

Правдомра (13) отримувалася ржними авторами. Щодо огляду письмен з цього приводу вдсиламо до книги [8].

Зосередимося на рвняннях третього порядку. очевидним, що вираз, який вдповда лвй частин такого рвняння, ма афнний вигляд щодо найстарших похдних. Застосумо деяк звичн векторн позначки: крапка дол означа згортку рядочка з наступним стовпцем, а часом також позначатиме матричне множення мж матрицею наступним стовпцем. Частково розв’язуючи систему рвнянь (13) по можливост спрощуючи, можна дйти висновку, що загальний вигляд рвнянь Ойлра—Пуасона третього порядку ось:

де сксна матриця $\boldsymbol{\mathsf{A}}$, симетрична матриця $\boldsymbol{\mathsf{B}}$ стовпець $\boldsymbol{\mathsf{c}}$, – ус залежать од $t$, ${\mathsf{x}}^{i}$, ${\mathsf{v}}^{i}$ та задовольняють ось яку систему диференцйних рвнянь з частковими похдними:

Тут диференцйний длач $\bf D_{{}_{{\boldsymbol{1}}}}$ обтятим до найнижчого порядку длачем повно похдно для змнних ${\mathsf{x}}^{i}$,

Подбним чином виражаться правдомра варяцйности для рвняння третього порядку в одномантних спврядних. Варяцйне рвняння (8) прибира конкретншого вигляду

де сксна матриця $\boldsymbol{\mathscr{A}}$, симетрична матриця $\boldsymbol{\mathscr{B}}$ стовпець $\boldsymbol{{\scriptstyle\mathscr{C}}}$, —  ус залежать вд $\mathit{x}^{\alpha}$ та $\mathit{u}^{\alpha}$, а ще й задовольняють таку систему рвнянь з частковими похдними:

Тут диференцйний длач ${\boldsymbol{\mathcal{D}}}_{{}_{{\boldsymbol{1}}}}$ обтятим до найнижчого порядку длачем повно похдно для змнних $\mathit{x}^{\alpha}$,

Тепер вкажемо, як вирахувати матриц $\boldsymbol{\mathscr{A}}$, $\boldsymbol{\mathscr{B}}$ та стовпець $\boldsymbol{{\scriptstyle\mathscr{C}}}$, маючи в розпорядженн матриц $\boldsymbol{\mathsf{A}}$, $\boldsymbol{\mathsf{B}}$, разом з стовпцем $\boldsymbol{\mathsf{c}}$.

раф нтерально доржки $t\mapsto{\mathsf{x}}^{i}(t)$, $i=1,\dots n$, варяцйного рвняння (6) можна продовжити до перекрою $t\mapsto(t,{\mathsf{x}}^{i}(t),{\mathsf{v}}^{i}(t),{\mathsf{v}}^{\prime}{\kern 0.29999pt}{}^{i}(t),{\mathsf{v}}^{\prime\prime}{\kern 0.29999pt}{}^{i}(t))$ в’язки струменв $J^{3}({\mathds{R}},{\mathds{R}}^{n})\to{\mathds{R}}$, нтерального щодо векторно диференцйно один-форми у змннй $t$,

задано на простор $J^{3}({\mathds{R}},{\mathds{R}}^{n})$ струменв перекров прямокутного добутку ${\mathds{R}}\times{\mathds{R}}^{n}$.

Поряд з диференцйною формою (18) зручно впровадити ще й так званий лепажвський екввалент, що його чинники не залежать од похдних третього порядку:

Про цю векторно-значну диференцйну один-форму, що набира значень з простору $T^{*}{\mathds{R}}^{n}$, можна думати, як про деяку нтерпретацю поняття лепажвсько форми, альтернативну до викладено в книз [8]. Оскльки ми зацкавлен в голономних доржках, як звичайно, вважатимемо векторно-значн диференцйн один-форми (19) (18) рвнозначними в стосунку до модуля торкання на многовид $J^{3}({\mathds{R}},{\mathds{R}}^{n})$,

де векторно-значн один-форми торкання

породжують модуль торкання на многовид $J^{3}({\mathds{R}},{\mathds{R}}^{n})$.

Щоби враз охопити, як справд евклдвський, так лже-евклдвський випадки, узгоднмо деяк позначки.

Буквою $\eta$ позначм знак $+$ чи $-$ компоненти $g_{{\scriptscriptstyle 0}\,{\scriptscriptstyle 0}}$ звичавого дагонального метричного тензора. Серединною крапкою позначм операцю скалярного добутку помж матрицями, як виражають тензори, або ж помж вервечками, як виражають вектори, —  стосовно звичавого (лже)евклдвського метричного тензора. Таким чином, скалярний добуток нчим иньшим, як просто згорткою, до яко залучений метричний тензор. Тврник $X$ (лже)евклдвських перетворень у тривимрному простор можна параметризувати деякою сксною матрицею $\boldsymbol{\Omega}$ деяким вектором $\boldsymbol{\pi}$:

можливим вкласти поняття симетр рвняння (14) в загальн рамц науки про незмннсть зовншньо диференцйно системи. Система, про яку нам йдеться, породжена векторно-значною пфафвською формою ${\boldsymbol{\epsilon}}$ з укладу (19) та векторно-значними диференцйними формами торкання $\boldsymbol{\theta_{1}}$ $\boldsymbol{\theta_{2}}$ з укладу (21). Нехай $X({\boldsymbol{\epsilon}})$ означа похдну Л вд векторно-значно диференцйно форми ${\boldsymbol{\epsilon}}$ уздовж векторного поля $X$. Умова незмнности поляга в тм, що мали-б снувати деяк так матриц ${\bf\Phi}$, ${\bf\Xi}$, ${\bf\Pi}$, залежн од $\boldsymbol{\mathsf{v}}$ $\boldsymbol{\mathsf{v}}^{\prime}$, що

Також припускатимемо, що $\boldsymbol{\mathsf{A}}$ $\boldsymbol{\mathsf{k}}$ in (19) не залежать ан вд $t$ ан вд $\boldsymbol{\mathsf{x}}$.

Як видно з Реч 2, спроби збудувати пуанкаре—самозмнне варяцйне рвняння третього порядку в чотиривимрному свт приречен на невдачу. Ми обминамо цю труднсть упровадженням до шуканого рвняння додаткового вектор—параметра $\boldsymbol{s}$, який перетворювався б за виказом д групи Лоренца. Потрбно, поруч з цим, стежити, аби не порушувалася будова рвняння Ойлра—Пуасона (14) разом з умовами (15).

Нехай, отже, вираз (20) не мстить явно залежности вд змнних $t$ $\boldsymbol{\mathsf{x}}$, а, зате, величини $\boldsymbol{\mathfrak{a}}=\ast\,\boldsymbol{\mathsf{A}}$, $\boldsymbol{\mathsf{B}}$ та $\boldsymbol{\mathsf{c}}$ мстять залежнсть ще й вд чотири—вектора $\boldsymbol{s}=\big(s^{{\scriptscriptstyle 0}},\,{\scriptstyle\mathbb{S}}\big)$. Тврник перетворень Лоренца повинен мстити часть, яка дятиме на параметри $s^{{\scriptscriptstyle 0}}$ та ${\scriptstyle\mathbb{S}}$ ($\eta=1$):

Умова самозмнности (22) розпадаться на окрем тотожност, як утворюються вд прирвнювання чинникв при диференцялах $d\boldsymbol{\mathsf{v}}^{\prime}$, $d\boldsymbol{\mathsf{v}}$, $d\boldsymbol{\mathsf{x}}$ та $dt$:

Оскльки сксна матриця $\boldsymbol{\mathsf{A}}$ виродженою, рвнянн (30) мстить деяке спввдношення, до якого не входить невизначений чинник $\bf\Phi$. Ось, покладмо у рвнянн (30) $d\boldsymbol{\mathsf{v}}^{\prime}=\boldsymbol{\mathfrak{a}}$. Права часть рвняння щезне, так що отримамо два спввдношення з параметрами, вдповдно, $\boldsymbol{\pi}$ та $\boldsymbol{\omega}$:

В уклад (34) покладемо один раз $\boldsymbol{\pi}=s^{{\scriptscriptstyle 0}}\,\boldsymbol{\omega}\times\boldsymbol{\mathsf{v}}$, а за другим разом $\boldsymbol{\pi}=\boldsymbol{\omega}\times{\scriptstyle\mathbb{S}}$, та й додамо отриман вирази. Згдно з укладом (35) одержумо:

Запровадьмо позначку

Покладмо в (35) у (36) $\boldsymbol{\omega}=-\boldsymbol{\mathfrak{f}}$. Помножм (35) на $-s^{{\scriptscriptstyle 0}}$ збудуймо пвсуму з (36):

Тепер помножм (37) скалярно на вектор $\boldsymbol{\mathfrak{f}}$:

Якщо $(\boldsymbol{\mathfrak{a}}\times\boldsymbol{\mathfrak{f}})^{\boldsymbol{2}}=0$, при довльних $s^{{\scriptscriptstyle 0}}$, ${\scriptstyle\mathbb{S}}$, $\boldsymbol{\mathsf{v}}$, то вектор $\boldsymbol{\mathfrak{f}}$ паралельний до вектора $\boldsymbol{\mathfrak{a}}$:

Розв’язка (39) задовольня рвняння (34, 35).

У тотожнсть (33) можна пдставити неозначен чинники $\bf\Xi$ та $\Pi$ з (32) та (31):

Позначмо $\boldsymbol{\mathsf{G}}=\begin{pmatrix}g_{ij}\\ \end{pmatrix}$ запровадьмо матрицю

Тепер тотожнсть (30) запишеться у скороченому вигляд:

де векторний добуток помж дадиком ${\bf\Phi}$ та вектором $\boldsymbol{\mathfrak{a}}$ запроваджуться взором

при довльному вектор $\boldsymbol{\mathsf{n}}$. Перемноживши (41) справа векторно на $\boldsymbol{\mathsf{k}}$, з помччю укладу

отримамо, псля пдставлення (40),

Тотожност (40, 41) алгебрично рвнозначн з тотожнстю (42), якщо тльки $\boldsymbol{\mathfrak{a}}$ $\boldsymbol{\mathsf{k}}$ такими, що $\boldsymbol{\mathfrak{a}}\boldsymbol{\cdot}\boldsymbol{\mathsf{k}}\neq 0$. Пдставмо (39) у (42) скористаймо з (41). Отримумо:

Нижче подан функц задовольняють систему рвнянь з частковими похдними (43) , водночас, задовольняють також умови (15)

Рвняння Ойлра—Пуасона прибира вигляду:

Послуговуючись взором (16) Лемою на сторнц Лема, отримумо рвняння (1).

Вираз у лвй част рвняння (44) виразом Ойлра—Пуасона для кожно з ось яко см’ функцй Ляранжа:

де запроваджено позначки:

а вектори $\boldsymbol{\mathsf{e}}_{(i)}$ утворюють базу в $\mathds{E}^{3}$.

Вдповдно до Реч 1, з повищо см’ функцй Ляранжа отримумо для рвняння (1) ось яку см’ю функцй Ляранжа (7):