跳到论文正文
W Papers独立论文阅读器 arXiv:1505.02355 论文正文 计算阅读时间 · 0%
引用这篇论文根据当前论文元数据生成,正式投稿前建议核对。

    
  
License: arXiv.org perpetual non-exclusive license
arXiv:1505.02355v1 [math.CV] 10 May 2015

УДК 517.5

В. В. Савчук (Iн–т математики НАН України, Київ)

МНОГОЧЛЕНИ ФАБЕРА ЗI СПIЛЬНИМ КОРЕНЕМ

We describe the two sets of meromorphic univalent functions in the class Σ\Sigma, for which the sequence of Faber polynomials {Fj}j=1∞\{F_{j}\}_{j=1}^{\infty} have the roots with following properties respectively: ∑j=1n|Fj​(z0)|=0<|Fn+1​(z0)|,\sum_{j=1}^{n}|F_{j}(z_{0})|=0<|F_{n+1}(z_{0})|, n∈ℕ,n\in\mathbb{N}, and |F1​(z0)|>0=∑j=2∞|Fj​(z0)||F_{1}(z_{0})|>0=\sum_{j=2}^{\infty}|F_{j}(z_{0})|. We found an explicit form of Faber polynomials for such functions.

Описано двi множини мероморфних однолистих функцiй класу Σ\Sigma, для яких послiдовностi многочленiв Фабера {Fj}j=1∞\{F_{j}\}_{j=1}^{\infty} мають коренi вiдповiдно з такими властивостями : ∑j=1n|Fj​(z0)|=0<|Fn+1​(z0)|,\sum_{j=1}^{n}|F_{j}(z_{0})|=0<|F_{n+1}(z_{0})|, n∈ℕ,n\in\mathbb{N}, i |F1​(z0)|>0=∑j=2∞|Fj​(z0)||F_{1}(z_{0})|>0=\sum_{j=2}^{\infty}|F_{j}(z_{0})|. Знайдено явний вигляд многочленiв Фабера для таких функцiй.

Вступ. Нехай Σ\Sigma — клас функцiй

Ψ⁡(w)=w+∑j=0∞αj​w−j,\Psi(w)=w+\sum_{j=0}^{\infty}\alpha_{j}w^{-j}, (1)

якi є мероморфними i однолистими в областi 𝔻−:={w∈ℂ^:|w|>1}\mathbb{D}^{-}:=\{w\in\widehat{\mathbb{C}}:|w|>1\}.

Многочленами Фабера функцiї Ψ∈Σ\Psi\in\Sigma називається послiдовнiсть алгебраїчних многочленiв {Fj}j=1∞\{F_{j}\}_{j=1}^{\infty}, якi визначаються як коефiцiєнти розкладу

lnΨ⁡(w)−zw=−∑j=1∞Fj​(z)jw−j,z∈ℂ,\ln\frac{\Psi(w)-z}{w}=-\sum_{j=1}^{\infty}\frac{F_{j}(z)}{j}w^{-j},\hskip 10.00002ptz\in\mathbb{C}, (2)

в степеневий ряд вiдносно ww в околi нескiнченно вiддаленої точки (див., наприклад, [1, p. 57]).

Многочлени Фабера можна означити i для довiльної мероморфної функцiї Ψ\Psi, не обов’язково однолистої. Таке означення дається за допомогою рекурентної формули (див., наприклад, [2, с. 60]): системою многочленiв Фабера мероморфної в 𝔻−\mathbb{D}^{-} функцiї Ψ\Psi, яка має розклад (1), називається система ℱ⁡(Ψ):={Fj}j=0∞\mathcal{F}(\Psi):=\{F_{j}\}_{j=0}^{\infty} алгебраїчних многочленiв FjF_{j} степеня jj (F0​(z)=1,F1​(z)=z−α0)(F_{0}(z)=1,F_{1}(z)=z-\alpha_{0}) таких, що для

© В. В. Савчук, 2014

будь-якого z∈ℂz\in\mathbb{C} i кожного натурального jj справджуються рiвностi

Fj+1​(z)+(α0−z)​Fj​(z)+∑k=1jαk​Fj−k​(z)+j​αj=0.F_{j+1}(z)+(\alpha_{0}-z)F_{j}(z)+\sum_{k=1}^{j}\alpha_{k}F_{j-k}(z)+j\alpha_{j}=0. (3)

Зауважимо, що з рекурентних рiвностей (3) для даної системи многочленiв {Fj}j=0∞\{F_{j}\}_{j=0}^{\infty} i послiдовностi комплексних чисел {αj}j=0∞\{\alpha_{j}\}_{j=0}^{\infty}, взагалi кажучи, не випливає той факт, що послiдовнiсть {αj}j=0∞\{\alpha_{j}\}_{j=0}^{\infty} є послiдовнiстю коефiцiєнтiв Лорана–Тейлора мероморфної однолистої функцiї Ψ\Psi. Якщо ж розглядати означення многочленiв Фабера, данi на основi спiввiдношень (2) i (3) на класi Σ\Sigma, то вони рiвносильнi. Зазначимо також, якщо iснує система алгебраїчних многочленiв така, що для заданої послiдовностi комплексних чисел {αj}j=0∞\{\alpha_{j}\}_{j=0}^{\infty} виконується (3), то така система єдина.

В численних застосуваннях многочленiв Фабера, зокрема, в теорiї наближення аналiтичних функцiй комплексної змiнної, важливою є iнформацiя про коренi цих многочленiв. Дослiдженням питань про розмiщення, асимптотичний розподiл коренiв многочленiв Фабера тощо, присвячено багато робiт. Бiблiографiю з цього кола задач можна знайти в [3].

Мета даної роботи — описання множини функцiй Ψ∈Σ\Psi\in\Sigma, для яких тiльки першi nn многочленiв Фабера мають один спiльний корiнь а також описання множини функцiй, для яких усi многочлени Фабера, починаючи з деякого, i тiльки вони мають один спiльний корiнь.

Робота написана за такою схемою.

В п. 1 дано опис множини функцiй Ψ∈Σ\Psi\in\Sigma, для яких ∑j=1n|Fj​(z0)|=0<|Fn+1​(z0)|\sum_{j=1}^{n}|F_{j}(z_{0})|=0<|F_{n+1}(z_{0})|. Також описано функцiї Ψ\Psi, для яких вiдрiзок послiдовностi многочленiв Фабера {Fj}j=0m\{F_{j}\}_{j=0}^{m} збiгається з вiдрiзком послiдовностi многочленiв Тейлора {(z−α0)k}k=0m\{(z-\alpha_{0})^{k}\}_{k=0}^{m}, а вiдрiзок {Fj}j=m+1n,\{F_{j}\}_{j=m+1}^{n}, m<n−1m<n-1, з вiдрiзком послiдовностi алгебраїчних многочленiв, якi задовольняють тричленне рекурентне спiввiдношення зi сталим коефiцiєнтом.

В п. 2 показано, що єдиною функцiєю Ψ∈Σ\Psi\in\Sigma, для якої послiдовнiсть ℱ⁡(Ψ)\mathcal{F}(\Psi) має спiльний корiнь z0z_{0} починаючи з многочлена F2F_{2} є функцiя Ψ⁡(w)=z0+w​exp⁡((α0−z0)/w)\Psi(w)=z_{0}+w\exp((\alpha_{0}-z_{0})/w).

В п. 3 знайдено явний вигляд многочленiв Фабера функцiї Ψ⁡(w)=z0+w​exp⁡((α0−z0)/w)\Psi(w)=z_{0}+w\exp((\alpha_{0}-z_{0})/w), а також встановлено деякi їх властивостi.

1. Добре вiдомо, що для функцiї Ψ⁡(w)=w+α0\Psi(w)=w+\alpha_{0} многочлени Фабера мають вигляд Fj​(z)=(z−α0)j,F_{j}(z)=(z-\alpha_{0})^{j}, j=0,1,2,…j=0,1,2,\ldots. Тому точка z0=α0z_{0}=\alpha_{0} є спiльним коренем для всiх FjF_{j} , j=1,2,…j=1,2,\ldots. В наступному твердженнi розвинуто це спостереження.

Теорема 1. Нехай Ψ∈Σ\Psi\in\Sigma, ℱ⁡(Ψ)={Fj}j=0∞\mathcal{F}(\Psi)=\{F_{j}\}_{j=0}^{\infty} — система многочленiв Фабера функцiї Ψ\Psi, n∈ℕ∪{∞}n\in\mathbb{N}\cup\{\infty\} i z0∈ℂz_{0}\in\mathbb{C}. Тодi наступнi твердження рiвносильнi:

1) ∑j=1n|Fj​(z0)|=0<|Fn+1​(z0)|;\displaystyle\sum_{j=1}^{n}|F_{j}(z_{0})|=0<|F_{n+1}(z_{0})|;

2) Ψ(w)=w+z0+∑j=n∞αjw−j∀w∈𝔻−,|αn|>0(∑j=∞∞=0);\Psi(w)=w+z_{0}+\displaystyle\sum_{j=n}^{\infty}\alpha_{j}w^{-j}\hskip 10.00002pt\forall\penalty\ w\in\mathbb{D}^{-},|\alpha_{n}|>0\penalty\ \bigg(\sum_{j=\infty}^{\infty}=0\bigg);

3) Fj​(z)=(z−z0)j,F_{j}(z)=(z-z_{0})^{j}, j=0,n¯j=\overline{0,n} i Fn+1(z)≢(z−z0)n+1∀F_{n+1}(z)\not\equiv(z-z_{0})^{n+1}\penalty\ \forall z∈ℂ.z\in\mathbb{C}.

Зауваження 1. Коефiцiєнти Лорана–Тейлора функцiї Ψ∈Σ\Psi\in\Sigma, про яку йдеться в твердженнi 2) теореми 1 задовольняють таку нерiвнiсть [4, p. 139]:

|αj|≤2j+1,j=n,2​n¯.|\alpha_{j}|\leq\frac{2}{j+1},\hskip 10.00002ptj=\overline{n,2n}.

Цiкаво зауважити також (це випливає з (3)), що для такої функцiї Ψ\Psi

αj=−Fj+1​(z0)j+1,j=n,2​n¯.\alpha_{j}=-\frac{F_{j+1}(z_{0})}{j+1},\hskip 10.00002ptj=\overline{n,2n}.

Доведення. Твердження теореми 1 є тривiальним при n=1n=1, тому далi вважаємо, що n≥2n\geq 2.

Доведення 𝑂𝑃𝐸𝑁𝑂𝑃𝐸𝑁"​1)⇒2)​"."1)\Rightarrow 2)". Згiдно з (3)

−(j+1)​αj=Fj+1​(z0)+(α0−z0)​Fj​(z0)+∑k=1j−1αk​Fj−k​(z0),j∈ℕ,-(j+1)\alpha_{j}=F_{j+1}(z_{0})+(\alpha_{0}-z_{0})F_{j}(z_{0})+\sum_{k=1}^{j-1}\alpha_{k}F_{j-k}(z_{0}),\hskip 10.00002ptj\in\mathbb{N},

де (i скрiзь далi) суми вигляду ∑j=nm\sum_{j=n}^{m} при m<nm<n покладаються рiвними нулю.

Права частина останньої рiвностi дорiвнює нулю для всiх натуральних j≤n−1j\leq n-1, до того ж F1​(z0)=z0−α0=0F_{1}(z_{0})=z_{0}-\alpha_{0}=0, тому α0=z0\alpha_{0}=z_{0} i αj=0,\alpha_{j}=0, j=1,n−1¯j=\overline{1,n-1}.

Оскiльки |Fn+1​(z0)|>0|F_{n+1}(z_{0})|>0, то |αn|=(n+1)−1​|Fn+1​(z0)|>0.|\alpha_{n}|=(n+1)^{-1}|F_{n+1}(z_{0})|>0.

Доведення 𝑂𝑃𝐸𝑁𝑂𝑃𝐸𝑁"​2)⇒3)​"."2)\Rightarrow 3)". Згiдно з (3)

Fj​(z0)=(z−z0)​Fj−1​(z),j=1,n¯F_{j}(z_{0})=(z-z_{0})F_{j-1}(z),\hskip 10.00002ptj=\overline{1,n}

i

Fn+1​(z)=(z−z0)​Fn​(z)−(n+1)​αn.F_{n+1}(z)=(z-z_{0})F_{n}(z)-(n+1)\alpha_{n}.

Отже,

Fj​(z)=(z−z0)j,j=0,n¯F_{j}(z)=(z-z_{0})^{j},\hskip 10.00002ptj=\overline{0,n}

i

Fn+1​(z)=(z−z0)n+1−(n+1)​αn≢(z−z0)n+1.F_{n+1}(z)=(z-z_{0})^{n+1}-(n+1)\alpha_{n}\not\equiv(z-z_{0})^{n+1}.

Iмплiкацiя 𝑂𝑃𝐸𝑁𝑂𝑃𝐸𝑁"​3)⇒1)​""3)\Rightarrow 1)" є очевидною.

Повертаючись до теореми 1, зауважимо, що для функцiй Ψ⁡(w)=w+α0+∑k=n∞αk​w−k\Psi(w)=w+\alpha_{0}+\sum_{k=n}^{\infty}\alpha_{k}w^{-k} i тiльки для них першi nn многочленiв Фабера збiгаються з першими nn многочленами Тейлора (z−α0)k(z-\alpha_{0})^{k}, якi вiдповiдають функцiї w↦w+α0.w\mapsto w+\alpha_{0}. У зв’язку з цим природно виникає питання про описання функцiй Ψ∈Σ\Psi\in\Sigma, для яких першi nn многочленiв Фабера збiгаються з iншими добре вiдомим частинними випадками многочленiв Фабера, наприклад, з многочленами Чебишева.

Наступне твердження описує деякi з таких випадкiв.

Теорема 2. Нехай Ψ∈Σ\Psi\in\Sigma, ℱ⁡(Ψ)={Fj}j=0∞\mathcal{F}(\Psi)=\{F_{j}\}_{j=0}^{\infty} — система многочленiв Фабера функцiї Ψ\Psi, z0∈ℂ,z_{0}\in\mathbb{C}, m,n∈ℕ∪{∞},m,n\in\mathbb{N}\cup\{\infty\}, m<n−1m<n-1. Тодi наступнi твердження рiвносильнi:

1) ∑j=1,j≠m+1n|Fj​(z0)|=0<|Fm+1​(z0)​Fn+1​(z0)|;\displaystyle\sum_{j=1,\atop j\not=m+1}^{n}|F_{j}(z_{0})|=0<|F_{m+1}(z_{0})F_{n+1}(z_{0})|;

2) Ψ⁡(w)=w+z0+αm​w−m+∑j=n∞αj​w−j\Psi(w)=w+z_{0}+\alpha_{m}w^{-m}+\displaystyle\sum_{j=n}^{\infty}\alpha_{j}w^{-j} ∀w∈𝔻−,|αm​αn|>0;\hskip 10.00002pt\forall\penalty\ w\in\mathbb{D}^{-},\hskip 10.00002pt|\alpha_{m}\alpha_{n}|>0;

3)

Fj+1(z)={(z−z0)j+1,j=0,m−1¯,(z−z0)m+1−(m+1)​αm,j=m,(z−z0)​Fj​(z)−αm​Fj−m​(z),j=m+1,n−1¯,(z−z0)​Fj​(z)−αm​Fj−m​(z)−∑k=njαk​Fj−k​(z)−j​αj,j≥n.F_{j+1}(z)=\left\{\begin{matrix}(z-z_{0})^{j+1},\hfill j=\overline{0,m-1},\cr\cr(z-z_{0})^{m+1}-(m+1)\alpha_{m},\hfill j=m,\cr\cr(z-z_{0})F_{j}(z)-\alpha_{m}F_{j-m}(z),\hfill j=\overline{m+1,n-1},\cr\cr(z\!-\!z_{0})F_{j}(z)\!-\!\alpha_{m}F_{j-m}(z)\!-\!\displaystyle\sum_{k=n}^{j}\alpha_{k}F_{j-k}(z)\!-\!j\alpha_{j},\hfill j\geq n.\end{matrix}\right.

Доведення є цiлком аналогiчним до доведення теореми 1. Тому окреслимо лише його ключовi моменти.

Якщо справджується твердження 1), то за теоремою 1 αj=0,\alpha_{j}=0, j=1,m−1¯j=\overline{1,m-1} i Fj​(z)=(z−α0)jF_{j}(z)=(z-\alpha_{0})^{j} j=1,m¯j=\overline{1,m}. Далi, згiдно з (3) Fm+1​(z0)=−(m+1)​αm≠0F_{m+1}(z_{0})=-(m+1)\alpha_{m}\not=0 i 0=Fj+1(z0)=−∑k=mj−1αkFj−k(z0)−jaj,0=F_{j+1}(z_{0})=-\sum_{k=m}^{j-1}\alpha_{k}F_{j-k}(z_{0})-ja_{j}, j=m,n−1¯j=\overline{m,n-1}, тобто αj=0,\alpha_{j}=0, j=m+1,n−1¯j=\overline{m+1,n-1}.

На пiдставi цих фактiв усi рекурентнi формули в твердженнi 3) випливають iз формули (3) i навпаки.

Приклад 1. Нехай в умовах теореми 2 αm=1/m\alpha_{m}=1/m, тобто

Ψ⁡(w)=w+1m​wm+∑j=n∞αj​w−j,m∈ℕ.\Psi(w)=w+\frac{1}{mw^{m}}+\sum_{j=n}^{\infty}\alpha_{j}w^{-j},\hskip 10.00002ptm\in\mathbb{N}. (4)

Вiдомо, що функцiя Ψ~​(w):=w+1/(m​wm)\widetilde{\Psi}(w):=w+1/(mw^{m}) здiйснює конформне вiдображення областi 𝔻−\mathbb{D}^{-} на зовнiшнiсть mm–гiпоциклоїди з m+1m+1 точкою звороту (див., наприклад [5, с. 295]).

Для такої функцiї Ψ~\widetilde{\Psi} в [6] одержано явний вираз для системи многочленiв Фабера ℱ⁡(Ψ~)\mathcal{F}(\widetilde{\Psi}):

F~j​(z)=j​∑k=0[j/(m+1)](−1)k​Γ​(j−m​k)Γ⁡(j−(m+1)​k+1)​mk​k!​zj−(m+1)​k,j∈ℕ,\widetilde{F}_{j}(z)=j\sum_{k=0}^{[j/(m+1)]}\frac{(-1)^{k}\Gamma(j-mk)}{\Gamma(j-(m+1)k+1)m^{k}k!}z^{j-(m+1)k},\penalty\ j\in\mathbb{N},

де

[jm+1]:={jm+1,j=0​mod(m+1),j−lm+1,j=lmod(m+1),l=1,m¯,\left[\frac{j}{m+1}\right]:=\left\{\begin{matrix}\displaystyle\frac{j}{m+1},\hfill&&j=0\penalty\ \mathop{\rm mod}(m+1),\cr\cr\displaystyle\frac{j-l}{m+1},\hfill&&j=l\penalty\ \mathop{\rm mod}(m+1),\penalty\ l=\overline{1,m},\end{matrix}\right.

i Γ⁡(⋅)\Gamma(\cdot) — гамма–функцiя Ейлера, а в роботах [7, 8] показано, що всi нулi многочленiв F~j\widetilde{F}_{j} лежать на променях, що з’єднують точку 00 з вершинами mm–гiпоциклоїди.

Зокрема, при m=1m=1 областю значень функцiї Ψ\Psi є вся комплексна площина з розрiзом вздовж вiдрiзка [−2,2][-2,2], тобто Ψ~​(𝔻−)=ℂ^∖[−2,2]\widetilde{\Psi}(\mathbb{D}^{-})=\widehat{\mathbb{C}}\setminus[-2,2]. Отже,

ℱ⁡(Ψ~)={T0}∪{2​Tj​(z2)}j=1∞,\mathcal{F}(\widetilde{\Psi})=\{T_{0}\}\cup\left\{2T_{j}\left(\frac{z}{2}\right)\right\}_{j=1}^{\infty},

де TjT_{j} — многочлени Чебишева (див., наприклад, [9, p. 56, 57]).

Таким чином згiдно з теоремою 2 для функцiї Ψ\Psi, визначеної рiвнiстю (4), Fj​(z)=F~j​(z),F_{j}(z)=\widetilde{F}_{j}(z), j=0,n¯.j=\overline{0,n}.

Многочлени Фабера FjF_{j}, розглянутi в прикладi 1, при j=m+1,n¯j=\overline{m+1,n} утворюють пiдклас алгебраїчних многочленiв, що породжуються, так званими, тричленними рекурентними спiввiдношеннями. Такi многочлени вiдiграють важливу роль в багатьох роздiлах сучасного аналiзу, зокрема, в асимптотичнiй теорiї ортогональних многочленiв i в теорiї апроксимацiй Ермiта–Паде. Цим та iншим аспектам теорiї присвячена робота [10].

2. Розглянемо тепер задачу про описання множини функцiй Ψ∈Σ\Psi\in\Sigma, для яких iснує принаймнi одна точка z0∈ℂz_{0}\in\mathbb{C} така, що для деякого натурального nn

∑j=1n|Fj​(z0)|>0=∑j=n+1∞|Fj​(z0)|.\sum_{j=1}^{n}|F_{j}(z_{0})|>0=\sum_{j=n+1}^{\infty}|F_{j}(z_{0})|. (5)

Наступне твердження дає розв’язок поставленої задачi у випадку n=1n=1.

Теорема 3. Нехай Ψ\Psi — мероморфна в 𝔻−\mathbb{D}^{-} функцiя вигляду (1), ℱ⁡(Ψ)={Fj}j=0∞\mathcal{F}(\Psi)=\{F_{j}\}_{j=0}^{\infty} — система многочленiв Фабера функцiї Ψ\Psi i z0∈ℂz_{0}\in\mathbb{C}. Тодi:

1) для того щоб спiввiдношення (5) виконувалося при n=1n=1 необхiдно i достатньо, щоб z0≠α0z_{0}\not=\alpha_{0} i

Ψ⁡(w)=z0+w​exp⁡(α0−z0w)=w+α0+∑j=1∞(α0−z0)j+1(j+1)!​w−j;\Psi(w)=z_{0}+w\exp\left(\displaystyle\frac{\alpha_{0}-z_{0}}{w}\right)=w+\alpha_{0}+\displaystyle\sum_{j=1}^{\infty}\frac{(\alpha_{0}-z_{0})^{j+1}}{(j+1)!}w^{-j}; (6)

2) функцiя Ψ\Psi, задана формулою (6), є однолистою тодi i тiльки тодi, коли |α0−z0|≤1.|\alpha_{0}-z_{0}|\leq 1.

Наслiдок 1. Нехай Ψ\Psi — функцiя мероморфна в 𝔻−\mathbb{D}^{-} i ℱ⁡(Ψ)\mathcal{F}(\Psi) — система многочленiв Фабера функцiї Ψ\Psi. Якщо z0z_{0} — точка, для якої виконується спiввiдношення (5) при n=1n=1, то вона єдина.

Справдi, рiвняння F2​(z)=(z−α0)2−(z0−α0)2=0F_{2}(z)=(z-\alpha_{0})^{2}-(z_{0}-\alpha_{0})^{2}=0 має два коренi: z1=z0,z_{1}=z_{0}, z2=2​α0−z0z_{2}=2\alpha_{0}-z_{0}. Тому iншою точкою, для якої може виконуватися спiввiдношення (5) є тiльки точка z0∗:=2​α0−z0z_{0}^{*}:=2\alpha_{0}-z_{0}. Але в такому випадку для всiх w∈𝔻−w\in\mathbb{D}^{-} мала б виконуватися рiвнiсть exp((α0−z0)/w)=exp(−(α0−z0)/w)\exp((\alpha_{0}-z_{0})/w)=\exp(-(\alpha_{0}-z_{0})/w), що неможливо, оскiльки z0≠α0z_{0}\not=\penalty\ \alpha_{0}.

Зауваження 2. Як буде видно з доведення теореми 3, умова |α0−z0|≤1|\alpha_{0}-z_{0}|\leq 1 є критерiєм того, що функцiя Ψ\Psi, задана формулою (6), є зiрковою вiдносно точки z0z_{0}, тобто, що область ℂ^∖Ψ⁡(𝔻−)−z0¯\widehat{\mathbb{C}}\setminus\overline{\Psi(\mathbb{D}^{-})-z_{0}} є зiрковою вiдносно початку координат.

Доведення. 1). Нехай F2​(z0)=F3​(z0)=…=0F_{2}(z_{0})=F_{3}(z_{0})=\ldots=0 i z0≠α0z_{0}\not=\alpha_{0}. Тодi застосовуючи формулу (3) послiдовно для j=1,2,…j=1,2,\ldots при z=z0z=z_{0}, отримаємо рiвностi

0+(α0−z0)​(z0−α0)+2​α1=0,0+(\alpha_{0}-z_{0})(z_{0}-\alpha_{0})+2\alpha_{1}=0,
0+(α0−z0)⋅0+α1​(z0−α0)+3​α2=0,0+(\alpha_{0}-z_{0})\cdot\!0+\alpha_{1}(z_{0}-\alpha_{0})+3\alpha_{2}=0, (7)
0+(α0−z0)⋅0+α1⋅0+α2​(z0−α0)⋅0+4​α3=00+(\alpha_{0}-z_{0})\cdot\!0+\alpha_{1}\cdot\!0+\alpha_{2}(z_{0}-\alpha_{0})\cdot\!0+4\alpha_{3}=0

i т. д.

Звiдси випливає, що

α1=(z0−α0)22,α2=(z0−α0)3⋅3,α3=(z0−α0)4⋅⋅4,….\alpha_{1}=\frac{(z_{0}-\alpha_{0})^{2}}{2},\alpha_{2}=\frac{(z_{0}-\alpha_{0})^{3}}{2\!\cdot\!3},\alpha_{3}=\frac{(z_{0}-\alpha_{0})^{4}}{2\!\cdot 3\!\cdot\!4},\ldots.

Отже,

Ψ⁡(w)=w+α0+∑j=1∞(z0−α0)j+1(j+1)!​w−j.\Psi(w)=w+\alpha_{0}+\sum_{j=1}^{\infty}\frac{(z_{0}-\alpha_{0})^{j+1}}{(j+1)!}w^{-j}.

Навпаки, якщо функцiя Ψ\Psi має вигляд (6) i z0≠α0z_{0}\not=\alpha_{0}, то будуть виконуватися рiвностi (7), якi згiдно з формулами (3) й доводять, що F2​(z0)=F3​(z0)=…=0F_{2}(z_{0})=F_{3}(z_{0})=\ldots=0.

Зауважимо, що якщо ж виконується (5) при n=1n=1 i функцiя Ψ∈Σ\Psi\in\Sigma, то висновок про її вигляд можна зробити безпосередньо з рiвностi (2). Справдi, в такому випадку розклад (2) в околi нескiнченно вiддаленої точки набуває вигляду

ln⁡Ψ⁡(w)−z0w=−F1​(z0)​w−1=(α0−z0)​w−1.\ln\frac{\Psi(w)-z_{0}}{w}=-F_{1}(z_{0})w^{-1}=(\alpha_{0}-z_{0})w^{-1}. (8)

Припустимо, що z0=Ψ⁡(w0)z_{0}=\Psi(w_{0}) для деякого w0∈𝔻−w_{0}\in\mathbb{D}^{-}. Тодi лiву частину рiвностi (8) можна переписати у виглядi

ln⁡Ψ⁡(w)−z0w=ln⁡Ψ⁡(w)−Ψ⁡(w0)w−w0+ln⁡(1−w0w),\ln\frac{\Psi(w)-z_{0}}{w}=\ln\frac{\Psi(w)-\Psi(w_{0})}{w-w_{0}}+\ln\left(1-\frac{w_{0}}{w}\right),

звiдки випливає, що при значеннях ww з околу w0w_{0} абсолютна величина лiвої частини рiвностi (8) за рахунок доданка ln⁡(1−w0/w)\ln(1-w_{0}/w) може бути як завгодно великою, в той час як права частина (8) є обмеженою.

Отримана суперечнiсть доводить, що рiвнiсть (8) справджується для всiх w∈𝔻−w\in\mathbb{D}^{-} i не iснує такого w0∈𝔻−w_{0}\in\mathbb{D}^{-}, щоб z0=Ψ⁡(w0)z_{0}=\Psi(w_{0}).

Отже, неодмiнно z0∈ℂ^∖Ψ⁡(𝔻−)¯z_{0}\in\widehat{\mathbb{C}}\setminus\overline{\Psi(\mathbb{D}^{-})} i

Ψ⁡(w)=z0+w​exp⁡(α0−z0w),w∈𝔻−.\Psi(w)=z_{0}+w\exp\left(\frac{\alpha_{0}-z_{0}}{w}\right),\hskip 10.00002ptw\in\mathbb{D}^{-}.

2). Нехай функцiя Ψ\Psi, задана формулою (6), є однолистою.

Тодi згiдно з вiдомою ознакою однолистостi (див. [11]) справджується спiввiдношення

A⁡(Ψ):=supw∈𝔻−{(|w|2−1)​|w​Ψ′′​(w)Ψ′​(w)|}≤6.A(\Psi):=\sup_{w\in\mathbb{D}^{-}}\left\{(|w|^{2}-1)\left|w\frac{\Psi^{\prime\prime}(w)}{\Psi^{\prime}(w)}\right|\right\}\leq 6.

Оскiльки

Ψ′​(w)=w−λw​exp⁡(λw),Ψ′′​(w)=λ2w3​exp⁡(λw),w∈𝔻−,\Psi^{\prime}(w)=\frac{w-\lambda}{w}\exp\left(\frac{\lambda}{w}\right),\penalty\ \Psi^{\prime\prime}(w)=\frac{\lambda^{2}}{w^{3}}\exp\left(\frac{\lambda}{w}\right),\hskip 10.00002ptw\in\mathbb{D}^{-},

де λ:=α0−z0\lambda:=\alpha_{0}-z_{0}, то

6≥A⁡(Ψ)≥(R2−1)​|λ2R​ei​arg⁡λ​(R​ei​arg⁡λ−λ)|=6\geq A(\Psi)\geq(R^{2}-1)\left|\frac{\lambda^{2}}{Re^{i\arg\lambda}\left(Re^{i\arg\lambda}-\lambda\right)}\right|=
=(R2−1)​|λ|2R​|R−|λ||∀R>1,=(R^{2}-1)\frac{|\lambda|^{2}}{R\big|R-|\lambda|\big|}\hskip 10.00002pt\forall\penalty\ R>1,

звiдки й випливає, що |λ|≤1|\lambda|\leq 1.

Доведемо тепер достатнiсть умови |λ|≤1|\lambda|\leq 1 для однолистостi функцiї Ψ⁡(w)=z0+w​exp⁡(λ​w−1)\Psi(w)=z_{0}+w\exp(\lambda w^{-1}).

Зрозумiло, що однолистiсть функцiї Ψ\Psi є рiвносильною однолистостi функцiї w↦(Ψ⁡(w)−z0)w\mapsto(\Psi(w)-z_{0}). Тому, не втрачаючи загальностi, покладаємо z0=0z_{0}=0.

Насправдi, в нашому випадку про функцiю Ψ\Psi можна ствердити бiльше. А саме, функцiя Ψ\Psi є зiрковою в 𝔻−\mathbb{D}^{-}, а отже i однолистою. У цьому легко переконатися за допомогою такого критерiя (див., наприклад [1, p. 42]): голоморфна функцiя Ψ\Psi є зiрковою в 𝔻−\mathbb{D}^{-} тодi i тiльки тодi, коли

B⁡(Ψ):=infw∈𝔻−Re(w​Ψ′​(w)Ψ⁡(w))≥0.B(\Psi):=\inf_{w\in\mathbb{D}^{-}}\mathop{\rm Re}\left(w\frac{\Psi^{\prime}(w)}{\Psi(w)}\right)\geq 0.

Маємо

B⁡(Ψ)=infw∈𝔻−Rew−λw=infw∈𝔻−(1−|λw|)=1−|λ|≥0,B(\Psi)=\inf_{w\in\mathbb{D}^{-}}\mathop{\rm Re}\frac{w-\lambda}{w}=\inf_{w\in\mathbb{D}^{-}}\left(1-\left|\frac{\lambda}{w}\right|\right)=1-|\lambda|\geq 0,

що й доводить зiрковiсть i однолистiсть функцiї Ψ\Psi.

3. Наведемо тепер деякi властивостi многочленiв Фабера функцiї Ψ\Psi, заданої формулою (6).

Розпочнемо з твердження, в якому дано явний вигляд многочленiв Фабера такої функцiї.

Теорема 4. Нехай Ψ⁡(w)=η+w​exp⁡(λw)\Psi(w)=\eta+w\exp\left(\frac{\lambda}{w}\right), η,λ∈ℂ\eta,\lambda\in\mathbb{C}, |λ|≤1|\lambda|\leq 1 i ℱ⁡(Ψ)\mathcal{F}(\Psi) — система многочленiв Фабера функцiї Ψ\Psi. Тодi

F1​(z)=z−η−λ,Fj​(z)=j​∑k=1j(−λ)j−k​kj−k−1(j−k)!​(z−η)k,j≥2,00=1.F_{1}(z)=z-\eta-\lambda,\hskip 10.00002ptF_{j}(z)=j\sum_{k=1}^{j}(-\lambda)^{j-k}\frac{k^{j-k-1}}{(j-k)!}(z-\eta)^{k},\penalty\ j\geq 2,0^{0}=1.

Доведення. Теорема є очевидною у випадку, коли λ=0\lambda=0, тому далi в доведеннi цей випадок виключаємо.

Нехай Φ:=Ψ−1\Phi:=\Psi^{-1} — функцiя, обернена до Ψ\Psi. За теоремою 2 функцiя Ψ\Psi є однолистою в 𝔻−\mathbb{D}^{-}, тому Φ\Phi є визначеною i однолистою в областi Ψ⁡(𝔻−)\Psi(\mathbb{D}^{-}).

Добре вiдомо (див., наприклад, [2], с. 53), що многочлени Фабера FjF_{j} функцiї Ψ\Psi збiгаються з правильною частиною (Тейлорiвською частиною) функцiї Φj\Phi^{j} в розкладi в ряд Лорана в околi нескiнченно вiддаленої точки, тобто

(Φ(z))j=Qj(z)+Fj(z),j=1,2,…,(\Phi(z))^{j}=Q_{j}(z)+F_{j}(z),\hskip 10.00002ptj=1,2,\ldots, (9)

де Qj​(z)=O⁡(1/z)Q_{j}(z)=O(1/z), |z|→∞|z|\to\infty.

Знайдемо явний вигляд функцiї Φ\Phi. Для цього при довiльному фiксованому z∈Ψ⁡(𝔻−)z\in\Psi(\mathbb{D}^{-}) розглянемо рiвняння вiдносно ww:

z=η+w​exp⁡(λw).z=\eta+w\exp\left(\frac{\lambda}{w}\right).

Оскiльки η∉Ψ⁡(𝔻−)\eta\not\in\Psi(\mathbb{D}^{-}), то останнє рiвняння рiвносильне такому

−λw​exp⁡(−λw)=−λz−η.-\frac{\lambda}{w}\exp\left(-\frac{\lambda}{w}\right)=-\frac{\lambda}{z-\eta}.

Розв’язки цього рiвняння мають вигляд

w=−λW⁡(−λz−η),w=-\frac{\lambda}{W\left(-\displaystyle\frac{\lambda}{z-\eta}\right)}, (10)

де WW — функцiя Ламберта, яка означається як обернена функцiя до функцiї w↦w​eww\mapsto we^{w}, тобто W⁡(w​ew)=wW(we^{w})=w (див., наприклад, [12]).

Функцiя WW є багатозначною з розгалуженням в точцi −e−1-e^{-1} i межею однозначностi гiлок — променем (−∞,−e−1](-\infty,-e^{-1}]. Але оскiльки −λ/(z−η)∉(−∞,−e−1]-\lambda/(z-\eta)\not\in(-\infty,-e^{-1}], то в правiй частинi (10) беремо головну гiлку W0W_{0} функцiї Ламберта.

Таким чином,

Φ⁡(z)=−λW0​(−λz−η).\Phi(z)=-\frac{\lambda}{W_{0}\left(-\displaystyle\frac{\lambda}{z-\eta}\right)}. (11)

Оскiльки, як показано в [12], для будь-якого цiлого jj

(W0(t))j=−j∑k=j+∞(−k)k−j−1(k−j)!tk,|t|<e−1,(0/0=1),\left(W_{0}(t)\right)^{j}=-j\sum_{k=j}^{+\infty}\frac{(-k)^{k-j-1}}{(k-j)!}t^{k},\hskip 10.00002pt|t|<e^{-1},\penalty\ (0/0=1),

то згiдно з (9) i (11)

Fj​(z)=(−λ)j​(W0​(−λz−η))−j−Qj​(z)=F_{j}(z)=(-\lambda)^{j}\left(W_{0}\left(-\frac{\lambda}{z-\eta}\right)\right)^{-j}-Q_{j}(z)=
=(−λ)j​j​∑k=−j0(−k)k+j−1(k+j)!​(−λz−η)k,(00=1),=(-\lambda)^{j}j\sum_{k=-j}^{0}\frac{(-k)^{k+j-1}}{(k+j)!}\left(-\frac{\lambda}{z-\eta}\right)^{k},\hskip 10.00002pt\left(0^{0}=1\right),

що й потрiбно було довести.

Розглянемо задачу з [13, p. 57] про явний вигляд алгебраїчних многочленiв PjP_{j}, якi породжуються твiрною функцiєю

K⁡(z,t):=A⁡(t)1−z​g​(t),K(z,t):=\frac{A(t)}{1-zg(t)},

де A⁡(t)=∑k=0∞ak​tk,A(t)=\sum_{k=0}^{\infty}a_{k}t^{k}, |a0|>0|a_{0}|>0 i g⁡(t)=∑k=1∞gk​tk,g(t)=\sum_{k=1}^{\infty}g_{k}t^{k}, |g1|>0|g_{1}|>0 — функцiї, голоморфнi в крузi 𝔻:={t∈ℂ:|t|<1}\mathbb{D}:=\{t\in\mathbb{C}:|t|<1\}.

Йдеться про послiдовнiсть алгебраїчних многочленiв {Pj}j=0∞\{P_{j}\}_{j=0}^{\infty}, для яких справджується рiвнiсть

K⁡(z,t)=∑j=0∞Pj​(z)​tjK(z,t)=\sum_{j=0}^{\infty}P_{j}(z)t^{j} (12)

при деякому фiксованому zz для всiх tt в околi 00, а також про визначення областi Ω×𝔻\Omega\times\mathbb{D} всiх таких допустимих значень (z,t)(z,t).

Теорема 5. Нехай A⁡(t)=1,A(t)=1, g⁡(t)=t​exp⁡(−λ​t),g(t)=t\exp(-\lambda t), λ∈ℂ,\lambda\in\mathbb{C}, |λ|≤1.|\lambda|\leq 1. Тодi рiвнiсть (12) справджується для всiх (z,t)∈Ω×𝔻(z,t)\in\Omega\times\mathbb{D}, де Ω\Omega — зiркова вiдносно точки 00 область з межею Γ:={ζ=ei​θ​exp⁡(λ​e−i​θ):θ∈[0,2​π]}\Gamma:=\{\zeta=e^{i\theta}\exp(\lambda e^{-i\theta}):\theta\in[0,2\pi]\},

Pj=∑k=0jλj−kFk,j=0,1,2,…,P_{j}=\sum_{k=0}^{j}\lambda^{j-k}F_{k},\hskip 10.00002ptj=0,1,2,\ldots,

i FkF_{k} — многочлени Фабера функцiї Ψ⁡(w)=w​exp⁡(λw)\Psi(w)=w\exp\left(\frac{\lambda}{w}\right).

Доведення. За теоремою 3 i зауваженням 2 функцiя Ψ\Psi є зiрковою, тобто область Ω:=ℂ^∖Ψ⁡(𝔻−)¯\Omega:=\widehat{\mathbb{C}}\setminus\overline{\Psi(\mathbb{D}^{-})} є зiрковою вiдносно точки 00. Зрозумiло також, що крива Γ\Gamma є межею областi Ω\Omega.

Нехай z∈Ωz\in\Omega. Тодi продиференцiювавши вiдносно ww рiвнiсть (2), отримаємо добре вiдоме спiввiдношення

Ψ′​(w)​wΨ⁡(w)−z=∑j=0∞Fj​(z)​w−j,\frac{\Psi^{\prime}(w)w}{\Psi(w)-z}=\sum_{j=0}^{\infty}F_{j}(z)w^{-j}, (13)

в якому ряд вiдносно ww збiгається рiвномiрно i абсолютно в областi 𝔻−\mathbb{D}^{-}.

З другого боку для всiх z∈Ωz\in\Omega i w∈𝔻−w\in\mathbb{D}^{-}

Ψ′​(w)​wΨ⁡(w)−z=w−λw​K​(z,1w).\frac{\Psi^{\prime}(w)w}{\Psi(w)-z}=\frac{w-\lambda}{w}K\left(z,\frac{1}{w}\right).

Отже, за правилом множення степеневих рядiв для будь-якого z∈Ωz\in\Omega i t∈𝔻∖{0}t\in\mathbb{D}\setminus\{0\} маємо рiвностi

K⁡(z,t)=11−λ​t⋅Ψ′​(1t)​1tΨ⁡(1t)−z=K(z,t)=\frac{1}{1-\lambda{t}}\cdot\frac{\Psi^{\prime}\left(\displaystyle\frac{1}{t}\right)\displaystyle\frac{1}{t}}{\Psi\left(\displaystyle\frac{1}{t}\right)-z}=
=(∑k=0∞λk​tk)​(∑k=0∞Fk​(z)​tk)=∑j=0∞(∑k=0jλj−k​Fk​(z))​tj,=\left(\sum_{k=0}^{\infty}\lambda^{k}t^{k}\right)\left(\sum_{k=0}^{\infty}F_{k}(z)t^{k}\right)=\sum_{j=0}^{\infty}\left(\sum_{k=0}^{j}\lambda^{j-k}F_{k}(z)\right)t^{j},

що й потрiбно було довести.

Область Ω\Omega не можна розширити не змiнивши область 𝔻\mathbb{D}. У цьому легко переконатися зауваживши таке.

Припустимо z∈Γz\in\Gamma, тобто z=Ψ⁡(w0)z=\Psi(w_{0}) для деякого w0,|w0|=1w_{0},|w_{0}|=1. Тодi точка w0w_{0} є особливою точкою для ряду в правiй частинi (13), що унеможливлює всi висновки, зробленi вище.

Теорему доведено.

Теорема 6. Нехай Ψ⁡(w)=w​exp⁡(λw)\Psi(w)=w\exp\left(\frac{\lambda}{w}\right), λ∈ℂ,|λ|≤1\lambda\in\mathbb{C},|\lambda|\leq 1 i ℱ⁡(Ψ)\mathcal{F}(\Psi) — система многочленiв Фабера функцiї Ψ\Psi. Тодi

zFj′(z)=j∑k=0jλj−kFk(z),j=0,1,2,….zF^{\prime}_{j}(z)=j\sum_{k=0}^{j}\lambda^{j-k}F_{k}(z),\hskip 10.00002ptj=0,1,2,\ldots. (14)

Доведення. За теоремою 5 для будь-якого z∈Ωz\in\Omega i w∈𝔻−w\in\mathbb{D}^{-}

∑j=0∞Pj​(z)​w−j=11−zw​exp⁡(−λw)=w​exp⁡(λw)w​exp⁡(λw)−z=\sum_{j=0}^{\infty}P_{j}(z)w^{-j}=\frac{1}{1-\displaystyle\frac{z}{w}\exp\left(-\displaystyle\frac{\lambda}{w}\right)}=\frac{w\exp\left(\displaystyle\frac{\lambda}{w}\right)}{w\exp\left(\displaystyle\frac{\lambda}{w}\right)-z}=
=1+zw​exp⁡(λw)−z.=1+\frac{z}{w\exp\left(\displaystyle\frac{\lambda}{w}\right)-z}. (15)

З другого боку внаслiдок диференцiювання (2) вiдносно zz (див. також [2, с. 129]) справджується рiвнiсть

1Ψ⁡(w)−z=\frac{1}{\Psi(w)-z}=
=1w​exp⁡(λw)−z=∑j=1∞Fj′​(z)j​w−j∀z∈Ω,w∈𝔻−.=\frac{1}{w\exp\left(\displaystyle\frac{\lambda}{w}\right)-z}=\sum_{j=1}^{\infty}\frac{F^{\prime}_{j}(z)}{j}w^{-j}\hskip 10.00002pt\forall\penalty\ z\in\Omega,w\in\mathbb{D}^{-}. (16)

Пiдставивши (16) в (15) i зрiвнявши коефiцiєнти при w−jw^{-j} в розкладах в обох частинах, за теоремою 5 отримаємо (14).

  1. \Rus
  2. 1.

    Pommerenke Chr. Univalent functions. — Göttingen: Vandenhoeck &\& Ruprecht, 1975. — 376 p.

  3. 2.

    Суетин П.К. Ряды по многочленам Фабера. — М.: Наука, 1984. — 336 с.

  4. 3.

    Andrievskii V. V., Blatt H.–P. On the Distribution of Zeros of Faber Polynomials // Comp. Meth. Funct. Th. — 2011. — 11, № 1. — P. 263 — 282.

  5. 4.

    Duren P. Univalent Functions. — New York: Springer–Verlag, 2001. — 383 p.

  6. 5.

    Иванов В. И., Попов В. Ю. Конформные отображения и их приложения. — М: Едиториал УРСС, 2002. — 324 с.

  7. 6.

    He M. X. Explicit Representations of Faber Polynomials for m-Cusped Hypocycloids // J. Approx. Th. — 1996. — 87. — P. 137 — 147.

  8. 7.

    Eiermann M. Varga R. S. Zeros and local extreme points of Faber polynomials associated with hypocycloidal domains // Elec. Trans. Numer. Anal. — 1993. — 1. — P. 49 — 71.

  9. 8.

    He M. X., Saff E. B. The zeros of Faber polynomials for an mm-cusped hypocycloid // J. Approx. Th. — 1994. — 78. — P. 410 — 432.

  10. 9.

    Gil A., Segura J., Temme N. M. Numerical Methods for Special Functions. — Philadelphia: SIAM, 2007. — 417 p.

  11. 10.

    Aptekarev A. I., Kalyagin V. A., Saff E. B. Higher–Order Three–Term Recurrences and Asymptotics of Multiple Orthogonal Polynomials // Constr. Approx. — 2009. — 30. — P. 175 — 223.

  12. 11.

    Авхадиев Ф. А. Об условиях однолистности аналитических функций // Изв. вузов. Матем. — 1970. — № 11. — С. 3 — 13.

  13. 12.

    Corless R. M., Gonnet G. H., Hare D. E. G., Jeffrey D. J., Knuth D. E. On the Lambert WW function // Adv. Comp. Math. — 1996. — 5. — P. 329 — 359.

  14. 13.

    Boas R. P. Jr., Buck R. G. Polynomial expansions of analytic functions . — Berlin: Springer–Verlag, 1964. — 77 p.