跳到论文正文
W Papers独立论文阅读器 arXiv:1501.04874 论文正文 计算阅读时间 · 0%
引用这篇论文根据当前论文元数据生成,正式投稿前建议核对。

    
  
License: arXiv.org perpetual non-exclusive license
arXiv:1501.04874v3 [q-bio.NC] 29 Dec 2015

Вихдний потк нтегруючого нейрона з втратами. I. Розподл вихдних мжмпульсних нтервалв

О.К.Вдибда Affiliation: нститут теоретично фзики м. М.М.Боголюбова, Affiliation: вул Метрологчна, 14-Б, 03680 Кив, Украна Affiliation: email: vidybida@bitp.kiev.ua Affiliation: http://www.bitp.kiev.ua/pers/vidybida Affiliation: т.4243037, 5213467, 0663398203
6 березня 2015 р.

∗Перш три зноски — для полегшення перекладу на англйську в укранському варант мають бути опущен.

О.К.Вдибда (нститут теоретично фзики м. М.М.Боголюбова, Кив)

ВИХДНИЙ ПОТК НТЕГРУЮЧОГО НЕЙРОНА З ВТРАТАМИ. I. Розподл вихдних мжмпульсних нтервалв

OUTPUT STREAM OF LEAKY INTEGRATE AND FIRE NEURON. I. Distribution of output interspike intervals

Обчислено в явному вигляд густину розподлу ймоврност вихдних мжмпульсних нтервалв для нтегруючого нейрона з втратами стимульованого процесом Пуассона. Не застосовуться диффузйне наближення. Одержаний розподл характеризуться бмодальнстю при певних значеннях параметрв.

Probability density function of output interspike intervals is found in exact form for leaky integrate and fire neuron stimulated with Poisson stream. The diffusion approximation is not used. The distribution found can be bimodal for some values of parameters.

1 Вступ

нтегруючий нейрон з втратами, [1], це найбльш вживана математична модель нейрона в теоретичних нейронауках, що пояснються вдносною простотою, див. Роздл 2.1. Разом з тим, для ц модел задача знаходження ймоврносного розподлу довжин вихдних мжмпульсних нтервалв при стимуляц потоком Пуассона не розв’язана. Частково це пояснються тим, що мпульс, одержаний нейроном розпадаться за показниковим законом його залишок може бути присутнй в нейрон протягом часу, який обмежуться тльки моментом наступного пострлу11 1 В англомовних роботах вживаться термн “firing moment”. Це такий момент, коли досягаться порогове збудження нейрон посила вихдний мпульс псля чого повертаться до стану спокою..

Численн результати що до опису вихдного потоку одержано при застосуванн диффузйного наближення, див. огляд [2]. В диффузйному наближенн часовий хд мембранного потенцалу (величини збудження) описуться як процесс Орнштейна-Уленбека, [3]. При цьому обчислються середн мжмпульсних вихдних нтервалв хня дисперся. Ймоврносний розподл довжин мжмпульсних нтервалв описуться здебльшого наближено в силу складност обчислення розподлу часв першого досягнення порогу для процесу Орнштейна-Уленбека, див. [4].

Застосування диффузйного наближення доцльним коли для досягнення порогового збудження потрбно багато вхдних мпульсв, як надходять через коротк промжки часу. Така ситуаця ма мсце для деяких нейронв, [5]. Разом з тим, снують нейрони, для збудження яких потрбна невелика кльксть вхдних мпульсв, починаючи з двох, [6, 7]. Для таких нейронв диффузйне наближення не буде обгрунтованим.

В цй робот обчислються густина ймоврност розподлу довжин вихдних мжмпульсних нтервалв без застосування диффузйного наближення. Можливсть такого обчислення забезпечуться накладеними обмеженнями на спввдношення мж величинами вхдного мпульсу порогового збудження, див. (1), нижче. Значення густини ймоврност для певно довжини мжмпульсного нтервалу tt одержуться в вигляд скнченно сумми кратних нтегралв.

2 Постановка задач

2.1 Означення нтегруючого нейрона з втратами

нтегруючий нейрон з втратами (НВ)22 2 В англомовнй лтератур — leaky integrate and fire (LIF). характеризуться трьома позитивними константами:

  1. 1.

    τ\tau — час релаксац,

  2. 2.

    V0V_{0} — порг збудження,

  3. 3.

    hh — величина вхдного мпульсу.

Вдносно hh V0V_{0} ми робимо наступне припущення:

0<h<V0<2​h.0<h<V_{0}<2h. (1)

В будь-який момент l∈[0;∞[l\in[0;\infty[ стан НВ характеризуться невд’мним дйсним числом V⁡(l)V(l), яке нтерпретуться як вдхилення трансмембранно рзниц потенцалв вд стану спокою в бк деполяризац, або ншими словами величина збудження. Тут вважаться, що в стан спокою V=0V=0, а деполяризац/збудженню вдповда позитивне значення VV.

Наявнсть втрат означа, що за вдсутност зовншнх стимулв величина V⁡(l)V(l) експоненцйно зменшуться:

V⁡(l+s)=V⁡(l)​e−sτ,s>0.V(l+s)=V(l)e^{-\frac{s}{\tau}},\hskip 18.49988pts>0. (2)

Вхдн стимули — це вхдн мпульси. Одержання вхдного мпульсу в момент ll пдвищу V⁡(l)V(l) на величину hh:

V⁡(l)→V⁡(l)+h.V(l)\rightarrow V(l)+h. (3)

Нейрон характеризуться пороговим значенням збудження V0V_{0}. Останн означа, що як тльки виконано умову V⁡(l)>V0,V(l)>V_{0}, НВ стрля, т.т. генеру вихдний мпульс, який в бологчнй лтератур називаться спайк, переходить в стан спокою, V⁡(l)=0V(l)=0.

З (2) (3) виплива, що НВ може згенерувати вихдний мпульс тльки в момент одержання вхдного. Це узгоджуться з поведнкою реальних нейронв з певною мрою точност. Умова (1) означа, що одного вхдного мпульсу, застосованого до НВ в стан спокою, не досить для пострлу, але вже два вхдних мпульси, отриман за короткий промжок часу, можуть збудити НВ достатньо для генерац вихдного мпульсу33 3 В англомовних статтях замсть “збудити нейрон достатньо для генерац вихдного мпульсу” вживаться термн “to trigger neuron”.. Ми прийняли обмеження (1), оскльки запропонований нижче математичний метод вигляда прозорше при виконанн (1). Разом з тим, двсть запропонованого методу при виконанн замсть (1) умови 2​h≤V0<3​h2h\leq V_{0}<3h нших аналогчних умов не виключаться.

2.2 Опис процесу Пуассона

Вважаться, що НВ одержу вхдн мпульси вд стохастичного процесу Пуассона. Це припущення певним наближенням до реальност. Моделювання вхдно стимуляц стохастичним процесом вдобража той факт, що реальн послдовност вхдних стимулв мають виключно нерегулярний характер, а х статистика точно не означена. Процес Пуассона береться, як найпростший стохастичний процес.

Процесс Пуассона можна визначити як множину можливих тракторй n⁡(t)n(t), де n⁡(t)n(t) познача число вхдних мпульсв, одержаних до моменту tt, з вдповдним полем ймоврност на нй [8, гл. , § 9]. Для наших цлей бльше пдходить екввалентний опис.

В цьому опис можлив трактор процесу Пуассона подаються через послдовн часов моменти {l1,l2,…,lk,…}\{l_{1},l_{2},\dots,l_{k},\dots\} одержання вхдних мпульсв. Зрозумло, що

0<l1<l2<⋯<lk<….0<l_{1}<l_{2}<\dots<l_{k}<\dots\,. (4)

Пуассонвська мра на цилндричних множинах тракторй, означених через часов моменти одержання подй, ма наступний вигляд:

e−λ​l1​λ​d​l1​e−λ⁡(l2−l1)​λ​d​l2​…​e−λ⁡(lk−lk−1)​λ​d​lk,e^{-\lambda l_{1}}\lambda dl_{1}e^{-\lambda(l_{2}-l_{1})}\lambda dl_{2}\dots e^{-\lambda(l_{k}-l_{k-1})}\lambda dl_{k}, (5)

де λ\lambda — нтенсивнсть процесу Пуассона. Ця мра задовольня умови узгодженност (для переврки слд врахувати (4)), отже диним чином продовжуться до σ\sigma-аддитивно мри, узгоджено з тхонвською в ℝℕ\mathbb{R^{N}} топологю, [9].

2.3 Вихдний потк

Коли НВ одержу вхдн мпульси, то в деяк моменти часу вдбуваються пострли, тобто нейрон надсила вихдний мпульс (спайк). Наша задача — охарактеризувати вихдний потк мпульсв.

Зауважимо, що псля кожного пострлу нейрон опиняться в стандартному стан з V=0V=0. Стан вхдного потоку (процесу Пуассона) незмнний в час. Отже, вихдний потк буде процесом вдновлення для його вичерпно характеристики досить знати щльнсть P⁡(t)P(t) ймоврност розподлу мжмпульсних (мжспайкових) нтервалв, МС. Вираз P⁡(t)​d​tP(t)\,dt да ймоврнсть одержати мжспайковий нтервал в межах [t;t+dt[[t;t+dt[. Цю ймоврнсть можна обчислювати як ймоврнсть того, що перший пострл нейрона вдбудеться через tt одиниць часу псля початку активност вхдного процесу (вмикання). При цьому в момент вмикання нейрон знаходиться в стан спокою: V⁡(0)=0V(0)=0.

Задача вдшукання P⁡(t)P(t) належить до класу граничних задач для випадкових процесв зводится до обчислення часв першого досягнення рвня V0V_{0}. Задач такого роду дослджуються в звязку з масовим обслуговуванням, оцнками ризикв та н. При цьому використовуться модель складного пуассонвського процесу з знесенням (СППЗ). Зокрема, в [10, стор. 125] модель СППЗ використано для опису нейронно активност (див. також п.5, нижче). В контекст нейрофзики знесення означа присутнсть постйного за величиною гальмвного струму, який частково компенсу дю вхдних збуджувальних мпульсв. Струм, який виника внаслдок електричних втрат, не постйний, а пропорцйний величин V⁡(l)V(l). Це унеможливлю застосування модел СППЗ в ситуац, означенй в (2) (наявнсть електричних втрат).

3 снування P⁡(t)P(t), неперервнсть по tt

Одержання першого псля вмикання пострлу в момент tt вдбуваться якщо мають мсце дв незалежних под. Друга подя — це одержання вхдного мпульсу в нтервал [t;t+dt[[t;t+dt[. Перша подя поляга в тому, що вс попередн мпульси розташован в час так, що не викликають пострлу, але створюють на момент tt в нейрон таке збудження (V⁡(t)V(t)), що одержання наступного вхдного в цей момент викличе пострл. Позначимо ймоврнсть першо под P~​(t)\widetilde{P}(t). Тод шукана ймоврнсть ма вигляд

P⁡(t)​d​t=P~​(t)​λ​d​t.P(t)dt=\widetilde{P}(t)\lambda dt.
Означення 1

Послдовнсть kk вхдних мпульсв, або часових моментв х одержання {l1,l2,…,lk}\{l_{1},l_{2},\dots,l_{k}\} називаться мовчазною kk-послдовнстю, якщо пд час одержання нейроном цих мпульсв пострлу не вдбуваться при одержанн будь-якого з них.

Позначимо через ℙk,t\mathbb{P}_{k,t}, k=1,2,…k=1,2,\dots, подю, яка поляга в тому, що перш kk вхдних мпульсв, {l1,l2,…,lk}\{l_{1},l_{2},\dots,l_{k}\}, складають мовчазну kk-послдовнсть, а одержання наступного вхдного в момент lk+1∈[t;t+dt[l_{k+1}\in[t;t+dt[ викличе пострл. Позначимо через P~k​(t)\widetilde{P}_{k}(t) ймоврнсть под ℙk,t\mathbb{P}_{k,t}.

Теорема 1

Ймоврнсть P~k​(t)\widetilde{P}_{k}(t) сну неперервна по tt.

Доведення. Позначимо через 𝒱l1​…​li​(x)\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{i}}(x) наступну функцю

𝒱l1​…​li(x)=h∑j=1ie−(x−lj)/τ.\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{i}}(x)=h\sum\limits_{j=1}^{i}e^{-(x-l_{j})/\tau}. (6)

Якщо {l1​…​li}\{l_{1}\dots l_{i}\} — мовчазна послдовнсть вхдних часових моментв x>lix>l_{i}, то функця 𝒱l1​…​li​(x)\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{i}}(x) да величину збудження в нейрон в момент xx при одержанн ним вхдних мпульсв в моменти {l1​…​li}\{l_{1}\dots l_{i}\}.

Для того, щоб послдовнсть {l1,l2,…,lk}\{l_{1},l_{2},\dots,l_{k}\} була мовчазною необхдно досить виконання наступних умов

𝒱l1(l2)≤V0−h,𝒱l1​l2(l3)≤V0−h,…,𝒱l1​…​lk−1(lk)≤V0−h.\mathcal{V}_{l_{1}}(l_{2})\leq V_{0}-h,\hskip 9.24994pt\mathcal{V}_{l_{1}l_{2}}(l_{3})\leq V_{0}-h,\ \dots,\ \mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{k-1}}(l_{k})\leq V_{0}-h. (7)

Для того, щоб мпульс в часовий момент lk+1∈[t;t+dt[l_{k+1}\in[t;t+dt[ викликав пострл необхдно досить виконання наступних умов:

lk<t,l_{k}<t, (8)
𝒱l1​…​lk​(t)>V0−h.\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{k}}(t)>V_{0}-h. (9)

Множина реалзацй процесу Пуассона Mk,tM_{k,t}, яка вдповда под ℙk,t\mathbb{P}_{k,t}, задаться в ℝℕ\mathbb{R^{N}} умовами (4), (7), (8) (9). Оскльки вс ц умови формулюються за допомогою нервностей, заданих неперервними з ℝℕ\mathbb{R^{N}} в ℝ1\mathbb{R}^{1} функцями, то Mk,tM_{k,t} — борелвська ℙk,t\mathbb{P}_{k,t} — корректна подя. Отже, P~k​(t)\widetilde{P}_{k}(t) сну.

Для доведення неперервност P~k​(t)\widetilde{P}_{k}(t) по tt слд оцнити рзницю

|P~k​(t+Δ​t)−P~k​(t)|.|\widetilde{P}_{k}(t+\Delta t)-\widetilde{P}_{k}(t)|. (10)

Остання рзниця дорвню рзниц мр (5) множин Mk,tM_{k,t} Mk,t+Δ​tM_{k,t+\Delta t}. Ця рзниця не перевищу мри бльшо з двох множин: Mk,t+Δ​t\Mk,tM_{k,t+\Delta t}\backslash M_{k,t} Mk,t\Mk,t+Δ​tM_{k,t}\backslash M_{k,t+\Delta t}.

Множина Mk,t+Δ​t\Mk,tM_{k,t+\Delta t}\backslash M_{k,t} задаться умовами (4), (7) наступними умовами

t≤lk<t+Δ​t,𝒱l1​…​lk​(t+Δ​t)>V0−h.t\leq l_{k}<t+\Delta t,\hskip 9.24994pt\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{k}}(t+\Delta t)>V_{0}-h.

Перша з цих умов аранту, що мра (5) множини Mk,t+Δ​t\Mk,tM_{k,t+\Delta t}\backslash M_{k,t} ма порядок O⁡(Δ​t)O(\Delta t).

Множина Mk,t\Mk,t+Δ​tM_{k,t}\backslash M_{k,t+\Delta t} задаться умовами (4), (7) наступними умовами

𝒱l1​…​lk​(t)>V0−h,𝒱l1​…​lk​(t+Δ​t)≤V0−h.\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{k}}(t)>V_{0}-h,\hskip 9.24994pt\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{k}}(t+\Delta t)\leq V_{0}-h.

Враховуючи (6), перпишемо останн в наступному вигляд:

V0−h<𝒱l1​…​lk​(t)≤eΔ​t/τ​(V0−h).V_{0}-h<\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{k}}(t)\leq e^{\Delta t/\tau}(V_{0}-h). (11)

Позначимо MΔ​tM_{\Delta t} множину в ℝℕ\mathbb{R^{N}} у точок яко перш kk координат {l1,…,lk}\{l_{1},\dots,l_{k}\} так, що задовольняють (11). MΔ​tM_{\Delta t} корректна подя MΔ​t⊃Mk,t\Mk,t+Δ​tM_{\Delta t}\supset M_{k,t}\backslash M_{k,t+\Delta t}. Отже, мра (5) множини Mk,t\Mk,t+Δ​tM_{k,t}\backslash M_{k,t+\Delta t} не перевищу мри MΔ​tM_{\Delta t}. Крм того Δ​t2>Δ​t1⇒MΔ​t2⊃MΔ​t1\Delta t_{2}>\Delta t_{1}\Rightarrow M_{\Delta t_{2}}\supset M_{\Delta t_{1}} ⋂Δ​t>0MΔ​t=∅\bigcap\limits_{\Delta t>0}M_{\Delta t}=\emptyset. З останнього слду, що границя мри MΔ​tM_{\Delta t} дорвню нулю коли Δ​t→0\Delta t\to 0 те ж саме ма мсце для Mk,t\Mk,t+Δ​tM_{k,t}\backslash M_{k,t+\Delta t}. Отже, рзниця (10) пряму до нуля коли Δ​t→0\Delta t\to 0 неперервнсть P~k​(t)\widetilde{P}_{k}(t) доведено.

Теорема 2

Щльнсть ймоврност МС P⁡(t)P(t) сну неперервна по tt.

Доведення. Очевидно що вхдний мпульс, який спричиня перший пострл нейрона, може мати номер n=2,3,…n=2,3,\dots випадки з рзними nn несумсн, звдки слду

P⁡(t)​d​t=∑k≥1P~k​(t)​λ​d​t.P(t)dt=\sum\limits_{k\geq 1}\widetilde{P}_{k}(t)\lambda dt. (12)

При фксованому tt кльксть доданкв в (12) скнченна. Дйсно, для того щоб два зольованих послдовних мпульси не викликали пострлу нейрона вони мають бути роздлен промжком не коротшим вд T2T_{2}, де T2T_{2} знаходиться з умови he−T2/τ=V0−h,he^{-T_{2}/\tau}=V_{0}-h, або

T2=τ​ln⁡hV0−h.T_{2}=\tau\ln\frac{h}{V_{0}-h}. (13)

Присутнсть додаткових мпульсв лише посилю цю вимогу. Таким чином для кожного tt сну таке km​a​xk_{max}, що розмстити на нтервал ]0;t[]0;t[ мовчазну mm-послдовнсть з m>km​a​xm>k_{max} неможливо P~m​(t′)=0\widetilde{P}_{m}(t^{\prime})=0 при t′∈]0;t[t^{\prime}\in\,]0;t[. Отже, P⁡(t)P(t) корректно визначаться суммою (12).

Для доведення неперервност P⁡(t)P(t) слд точнше з’ясувати як доданки мстить сумма (12). Означимо з цю метою ще один часовий нтервал T3T_{3}: V0e−T3/τ=V0−h,V_{0}e^{-T_{3}/\tau}=V_{0}-h, або

T3=τ​ln⁡V0V0−h.T_{3}=\tau\ln\frac{V_{0}}{V_{0}-h}. (14)

Подамо можлив значення МС як об’днання множин, що не перетинаються:

]0;∞[=]0;T2]+∑m=3∞]Θm;Θm+1],]0;\infty[=]0;T_{2}]+\sum\limits_{m=3}^{\infty}]\Theta_{m};\Theta_{m+1}], (15)

де

Θm=T2+(m−3)T3,m=3,4,…,Θ2=0.\Theta_{m}=T_{2}+(m-3)T_{3},\hskip 9.24994ptm=3,4,\dots,\hskip 9.24994pt\Theta_{2}=0.

Θm\Theta_{m} мнмальною довжиною мовчазно (m−1)(m-1)-послдовност, де довжина послдовност {l1,l2,…,lk}\{l_{1},l_{2},\dots,l_{k}\} визначаться як lk−l1l_{k}-l_{1}. Дйсно, послдовнсть з

l1=0,l2=Θ3,…,lm−1=Θml_{1}=0,\hskip 9.24994ptl_{2}=\Theta_{3},\ \dots,\ l_{m-1}=\Theta_{m} (16)

мовчазна, оскльки з означень T2T_{2}, T3T_{3} слду, що для послдовност (16) мають мсце наступн рвност:

𝒱l1(l2)=V0−h,𝒱l1​l2(l3)=V0−h,…,𝒱l1​…​lm−2(lm−1)=V0−h.\mathcal{V}_{l_{1}}(l_{2})=V_{0}-h,\hskip 9.24994pt\mathcal{V}_{l_{1}l_{2}}(l_{3})=V_{0}-h,\ \dots,\ \mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{m-2}}(l_{m-1})=V_{0}-h. (17)

Зменшення часово вдстан мж будь-якими двома сусднми мпульсами приведе до порушення одно з рвностей (17) з замною ‘‘=V0−h=V_{0}-h’’ на ‘‘>V0−h>V_{0}-h’’ до пострлу в момент одержання другого з них. Сказане дозволя переписати (12) наступним чином

P(t)dt=∑k=1m−1P~k(t)λdt,t∈]Θm;Θm+1],m=2,3,…,P(t)dt=\sum\limits_{k=1}^{m-1}\widetilde{P}_{k}(t)\lambda dt,\hskip 9.24994ptt\in\,]\Theta_{m};\Theta_{m+1}],\hskip 9.24994ptm=2,3,\dots, (18)

звдки слду неперервнсть P⁡(t)P(t) на нтервалах ]Θm;Θm+1[]\Theta_{m};\Theta_{m+1}[ як сумми скнченного числа неперервних функцй. Для завершення слд довести неперервнсть P⁡(t)P(t) в точках Θm+1\Theta_{m+1}, m=2,3,…m=2,3,\dots. Для цього досить довести рвнсть

P~m(Θm+1)=0,m=2,3,….\widetilde{P}_{m}(\Theta_{m+1})=0,\hskip 9.24994ptm=2,3,\dots. (19)

Останн виплива з того, що Θm+1\Theta_{m+1} — найменша довжина мовчазно mm-послдовност. Найкоротша mm-послдовнсть, яка може бути розмщена на вдрзку [0;Θm+1][0;\Theta_{m+1}] дина. Вона ма часов моменти означен в (16) lm=Θm+1l_{m}=\Theta_{m+1}. Отже, цилндрична множина Mm,Θm+1M_{m,\Theta_{m+1}} ма в основ цилндра одну точку з ℝm\mathbb{R}^{m} ймоврнсть под ℙm,Θm+1\mathbb{P}_{m,\Theta_{m+1}} дорвню нулю, що доводить (19).

4 Окрем доданки в (18)

Для k=2,3,…k=2,3,\dots введемо наступн позначення

Pk0​(t)​λ​d​tP_{k}^{0}(t)\lambda dt

— ймоврнсть отримати kk-послдовнсть {l1,…,lk−1,lk∈[t;t+dt[}\{l_{1},\dots,l_{k-1},l_{k}\in[t;t+dt[\} таку, що {l1,…,lk−1}\{l_{1},\dots,l_{k-1}\} — мовчазна.

Pk−​(t)​λ​d​tP_{k}^{-}(t)\lambda dt

— ймоврнсть отримати мовчазну {l1,…,lk−1,lk∈[t;t+dt[}\{l_{1},\dots,l_{k-1},l_{k}\in[t;t+dt[\}.

З означень слду, що

Pk0(t)=0, якщо t∈]0;Θk],Pk−(t)=0, якщо t∈]0;Θk+1],P_{k}^{0}(t)=0,\hskip 9.24994pt\text{ якщо }\hskip 9.24994ptt\in]0;\Theta_{k}],\hskip 18.49988ptP_{k}^{-}(t)=0,\hskip 9.24994pt\text{ якщо }\hskip 9.24994ptt\in]0;\Theta_{k+1}],

а також

P~k​(t)​λ​d​t=Pk+10​(t)​λ​d​t−Pk+1−​(t)​λ​d​t.\widetilde{P}_{k}(t)\lambda dt=P_{k+1}^{0}(t)\lambda dt-P_{k+1}^{-}(t)\lambda dt.

Використавши останн перепишемо (18) в наступному вигляд

P(t)dt=∑k=2m−1(Pk0(t)λdt−Pk−(t)λdt)+Pm0(t)λdt,t∈]Θm;Θm+1],m≥2.P(t)dt=\sum\limits_{k=2}^{m-1}\left(P_{k}^{0}(t)\lambda dt-P_{k}^{-}(t)\lambda dt\right)+P_{m}^{0}(t)\lambda dt,\,t\in\,]\Theta_{m};\Theta_{m+1}],\,m\geq 2. (20)

Зокрема, P(t)dt=P20(t)λdt якщо t∈]Θ2;Θ3],P(t)dt=P_{2}^{0}(t)\lambda dt\,\text{ якщо }t\in\,]\Theta_{2};\Theta_{3}], де

P20​(t)​λ​d​t=λ​t​e−λ​t​λ​d​t,P_{2}^{0}(t)\lambda dt=\lambda te^{-\lambda t}\lambda dt, (21)

Зауважимо, що якщо для s>Θk+1s>\Theta_{k+1} вираз Pk−​(s)​λ​d​sP_{k}^{-}(s)\lambda ds да ймоврнсть одержати мовчазну kk-послдовнсть {l1,…,lk−1,lk∈[s;s+ds[}\{l_{1},\dots,l_{k-1},l_{k}\in[s;s+ds[\}, то вираз Pk−​(s)​λ​d​s​e−λ⁡(t−s)​λ​d​tP_{k}^{-}(s)\lambda ds\,e^{-\lambda(t-s)}\lambda\,dt для t>st>s да ймоврнсть одержати (k+1)(k+1)-послдовнсть {l1,…,lk−1,lk∈[s;s+ds[,lk+1∈[t;t+dt[}\{l_{1},\dots,l_{k-1},l_{k}\in[s;s+ds[,l_{k+1}\in[t;t+dt[\}, таку, що пдпослдовнсть перших kk часових моментв мовчазна. З сказаного слду наступне

∫Θk+1tPk−(s)λdse−λ⁡(t−s)λdt=Pk+10(t)λdt,t≥Θk+1,k=2,3,….\int\limits_{\Theta_{k+1}}^{t}P_{k}^{-}(s)\lambda\,ds\,e^{-\lambda(t-s)}\lambda\,dt=P_{k+1}^{0}(t)\lambda\,dt,\hskip 9.24994ptt\geq\Theta_{k+1},\hskip 9.24994ptk=2,3,\dots. (22)

Отже, знаходження явного вигляду доданкв в сумм (20) зводиться до знаходження явних виразв для функцй Pk−​(t),k=2,3,….P_{k}^{-}(t),\,k=2,3,\dots. Нижче ми вказумо явн вирази для цих функцй у вигляд кратних нтегралв. Обчислення самих нтегралв виконано для k=2,3k=2,3.

Як вже вдмчалось вище, Pk−​(t)=0P_{k}^{-}(t)=0 при t∈]0;Θk+1]t\in\,]0;\Theta_{k+1}] при t=Θk+1t=\Theta_{k+1} сну точно одна мовчазна kk-послдовнсть типу {l1,…,lk−1,lk=t}\{l_{1},\dots,l_{k-1},l_{k}=t\}, а саме {Θ2,Θ3,…,Θk+1}\{\Theta_{2},\Theta_{3},\dots,\Theta_{k+1}\}. Для t>Θk+1t>\Theta_{k+1} ймоврнсть одержати мовчазну kk-послдовнсть типу {l1,…,lk−1,lk∈[t;t+dt[}\{l_{1},\dots,l_{k-1},l_{k}\in[t;t+dt[\} строго позитивна. Для обчислення слд пронтегрувати вираз

e−λ​l1​λ​d​l1​e−λ⁡(l2−l1)​λ​d​l2​…​e−λ⁡(t−lk−1)​λ​d​te^{-\lambda l_{1}}\lambda dl_{1}e^{-\lambda(l_{2}-l_{1})}\lambda dl_{2}\,\dots\,e^{-\lambda(t-l_{k-1})}\lambda dt

по множин значень координат l1,l2,…,lk−1l_{1},l_{2},\dots,l_{k-1} таких, що забезпечують вдсутнсть пострлв при одержанн мпульсв в моменти l1,l2,…,lk−1,tl_{1},l_{2},\dots,l_{k-1},t:

Pk−​(t)​λ​𝑑t=e−λ​t​λk​𝑑t​∫l1¯l1¯d​l1​∫l2¯l2¯d​l2​…​∫lk−1¯lk−1¯d​lk−1,P_{k}^{-}(t)\lambda dt=e^{-\lambda t}\lambda^{k}dt\int\limits_{\underline{l_{1}}}^{\overline{l_{1}}}dl_{1}\int\limits_{\underline{l_{2}}}^{\overline{l_{2}}}dl_{2}\dots\int\limits_{\underline{l_{k-1}}}^{\overline{l_{k-1}}}dl_{k-1}, (23)

де верхн нижн границ нтегрування слд визначити. Нижн границ визначаються з умов, що при одержанн мпульсв в моменти l1,l2,…,lk−1,tl_{1},l_{2},\dots,l_{k-1},t не ма вдбутись пострлу. Очевидно, l1¯=0\underline{l_{1}}=0. В загальному випадку li+1¯​(l1,…,li)\underline{l_{i+1}}(l_{1},\dots,l_{i}) визначаться з умови 𝒱l1​…​li​(li+1¯)=V0−h,\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{i}}(\underline{l_{i+1}})=V_{0}-h, звдки

li+1¯(l1,…,li)=T2+τln(∑j=1ielj/τ),i=1,…,k−2.\underline{l_{i+1}}(l_{1},\dots,l_{i})=T_{2}+\tau\ln\left(\sum\limits_{j=1}^{i}e^{l_{j}/\tau}\right),\hskip 9.24994pti=1,\dots,k-2. (24)

Верхн меж нтегрування в (23) залежать додатково вд значень kk tt: li+1¯=li+1¯​(k,t,l1,…,li)\overline{l_{i+1}}=\overline{l_{i+1}}(k,t,l_{1},\dots,l_{i}). При цьому li+1¯​(k,t,l1,…,li)\overline{l_{i+1}}(k,t,l_{1},\dots,l_{i}) ма бути вибрана так, щоб забезпечити можливсть розмщення моментв часу li+2,…,lk−1,tl_{i+2},\dots,l_{k-1},t так, що результуюча kk-послдовнсть {l1,…,li+1¯,…,lk−1,t}\{l_{1},\dots,\overline{l_{i+1}},\dots,l_{k-1},t\} не да пострлв.

Для визначення li+1¯​(k,t,l1,…,li)\overline{l_{i+1}}(k,t,l_{1},\dots,l_{i}) при вже зафксованих l1,…,lil_{1},\dots,l_{i} tt слд зауважити, що з умови вдсутност пострлв слду, що при вибор найбльших можливих значень для li+1¯,li+2,…,lk−1\overline{l_{i+1}},l_{i+2},\dots,l_{k-1} виконуються наступн умови:

𝒱l1​…​li​li+1¯​(li+2)=\displaystyle\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{i}\,\overline{l_{i+1}}}\,(l_{i+2})\,=\, V0−h,\displaystyle V_{0}-h, (25)
…\displaystyle\dots
𝒱l1​…​li​li+1¯​li+2​…​lk−1​(t)=\displaystyle\mathcal{V}_{l_{1}\dots l_{i}\,\overline{l_{i+1}}\,l_{i+2}\dots l_{k-1}}(t)\,=\, V0−h.\displaystyle V_{0}-h.

З останнього слду, що при вибор найбльших можливих значень для li+1¯,li+2,…,lk−1\overline{l_{i+1}},l_{i+2},\dots,l_{k-1} виконуються наступн умови:

li+3−li+2=li+4−li+3=…=t−lk−1=T3.l_{i+3}-l_{i+2}=l_{i+4}-l_{i+3}=\,\dots\,=t-l_{k-1}=T_{3}.

Отже, найбльше можливе значення для li+2l_{i+2}

li+2r=t−(k−i−2)​T3.l^{r}_{i+2}=t-(k-i-2)T_{3}.

li+1¯​(k,t,l1,…,li)\overline{l_{i+1}}(k,t,l_{1},\dots,l_{i}) тепер можна знайти пдставивши li+2rl^{r}_{i+2} замсть li+2l_{i+2} в (25):

li+1¯(k,t,l1,…,li)=τln(e(t−Θk+1−i)/τ−∑j=1ielj/τ),i=0,…,k−2.\overline{l_{i+1}}(k,t,l_{1},\dots,l_{i})=\tau\ln\left(e^{(t-\Theta_{k+1-i})/\tau}-\sum\limits_{j=1}^{i}e^{l_{j}/\tau}\right),\hskip 9.24994pti=0,\dots,k-2. (26)

Формула (23) разом з формулами (24), (26), як в явному вигляд задають меж нтегрування в (23), да явний вигляд для ймоврностей Pk−​(t)​λ​d​tP_{k}^{-}(t)\lambda dt, k=2,…k=2,\dots.

4.1 Обчислення перших доданкв в (20)

Функцю розподлу P⁡(t)​d​tP(t)dt на перших длянках розбиття (15) тепер можна знайти в явному вигляд. Обчислення за формулою (23) при k=2k=2, або k=3k=3 дають

P2−​(t)=\displaystyle P_{2}^{-}(t)=\, e−λ​t​λ​(t−T2),t≥Θ3,\displaystyle e^{-\lambda t}\lambda(t-T_{2}),\hskip 9.24994ptt\geq\Theta_{3}, (27)
P3−​(t)=\displaystyle P_{3}^{-}(t)=\, e−λ​t​λ2​((t−2​T2)​(t−Θ4)−12​(t−Θ4)2)+\displaystyle e^{-\lambda t}\lambda^{2}\left((t-2T_{2})(t-\Theta_{4})-\frac{1}{2}(t-\Theta_{4})^{2}\right)+ (28)
+\displaystyle+\, e−λ​t(τλ)2(Li2(e(T2−t)/τ)−Li2(e−T3/τ)),t≥Θ4,\displaystyle e^{-\lambda t}(\tau\lambda)^{2}\left(\mathrm{Li}_{2}\left(e^{(T_{2}-t)/\tau}\right)-\mathrm{Li}_{2}\left(e^{-T_{3}/\tau}\right)\right),\hskip 9.24994ptt\geq\Theta_{4},

де Li2\mathrm{Li}_{2} познача длогарифм.

На основ формул (27), (28) (22) можна знайти решту доданкв в (20) для значень t≤Θ5t\leq\Theta_{5}:

P30​(t)=\displaystyle P_{3}^{0}(t)=\, e−λ​t​λ2​(t−T2)22,t≥Θ3,\displaystyle e^{-\lambda t}\frac{\lambda^{2}(t-T_{2})^{2}}{2},\hskip 9.24994ptt\geq\Theta_{3}, (29)
P40​(t)=\displaystyle P_{4}^{0}(t)=\, e−λ​t​λ36​(Θ4−t)2​(2​T3−4​T2+t)+\displaystyle e^{-\lambda t}\frac{\lambda^{3}}{6}(\Theta_{4}-t)^{2}(2T_{3}-4T_{2}+t)+ (30)
+\displaystyle+\, e−λ​tτ2λ3(Θ4−t)Li2(e−T3/τ)+\displaystyle e^{-\lambda t}\tau^{2}\lambda^{3}(\Theta_{4}-t)\mathrm{Li}_{2}\left(e^{-T_{3}/\tau}\right)+
+\displaystyle+\, e−λ​t(τλ)3(Li3(e−T3/τ)−Li3(e(T2−t)/τ)),t≥Θ4,\displaystyle e^{-\lambda t}(\tau\lambda)^{3}\left(\mathrm{Li}_{3}\left(e^{-T_{3}/\tau}\right)-\mathrm{Li}_{3}\left(e^{(T_{2}-t)/\tau}\right)\right),\hskip 9.24994ptt\geq\Theta_{4},

де Li3\mathrm{Li}_{3} познача трилогарифм.

Refer to caption
Refer to caption
Рис. 1: Щльнсть ймоврност довжин МС, P⁡(t)P(t), (a) знайдена аналтично за формулами (31); (b) знайдена чисельно, симуляцю за методом Монте Карло. Тут λ=62.5\lambda=62.5 с-1, τ=20\tau=20 мс, V0=20V_{0}=20 мВ, h=11.2h=11.2 мВ.

Явн вирази (21), (27)–(30), дають явн вирази для формули (20) на початковй длянц значень tt:

P⁡(t)​d​t={P20​(t)​λ​d​t,t∈]0;T2],(P20​(t)−P2−​(t)+P30​(t))​λ​d​t,t∈]T2;T2+T3],(∑k=23(Pk0​(t)−Pk−​(t))+P40​(t))​λ​d​t,t∈]T2+T3;T2+2T3],P(t)dt=\begin{cases}\begin{aligned} &P_{2}^{0}(t)\lambda dt,&t\in\,]0;T_{2}],\\ &\left(P_{2}^{0}(t)-P_{2}^{-}(t)+P_{3}^{0}(t)\right)\lambda dt,&t\in\,]T_{2};T_{2}+T_{3}],\\ &\left(\sum\limits_{k=2}^{3}\left(P_{k}^{0}(t)-P_{k}^{-}(t)\right)+P_{4}^{0}(t)\right)\lambda dt,\,&t\in]T_{2}+T_{3};T_{2}+2T_{3}],\end{aligned}\end{cases} (31)

де T2T_{2}, T3T_{3} даються формулами (13), (14). Графк виразу (31) показано на Мал. 1(a).

З метою переврки одержаних виразв було розраховано чисельно хд залежност P⁡(t)P(t) на вдрзку t∈]0;Θ5]t\in]0;\Theta_{5}] для певних значень параметрв λ,τ,V0,\lambda,\,\tau,\,V_{0}, hh. Одержану залежнсть подано на Мал. 1(b).

5 Обговорення

Одержаний розподл ма локальний мнмум на нтервал ]Θ3;Θ5]]\Theta_{3};\Theta_{5}] при деяких значеннях параметрв, Мал. 1. Такого мнмуму не описано ранше для розрахункв в межах диффузйного наближення, хоча мультимодальнсть в експериментальних гстограмах часто спостергаться44 4 Для нейронв включених в нейронну мережу головною причиною мультимодальност затриман в час зворотн зв’язки.. При диффузйному наближенн, для генерац одного спайку потрбно одержати необмежену кльксть вхдних мпульсв, тод як в данй робот умова (1) забезпечу можливсть пострлу вже при д двох близько розташованих в час мпульсв. Це може пояснити мультимодальнсть Мал. 1. Для математичних моделей, як комбнують диффузйний процесс з випадковими стрибками скнченно величини, в чисельних розрахунках також отримано мультимодальнсть густини розподлу ймоврностей, [2, Fig. 5.4].

Окремо слд вдмтити роботу [11], де розподл МС обчислено без застосування диффузйного наближення. В цй робот замсть (2) припускаться, що одержаний мпульс збергаться в нейрон в незмнному вигляд протягом випадкового промжку часу псля чого зника. На перший погляд, це серйозна вдмннсть вд детермнстичного експоненцйого розпаду (формула (2)), який ма мсце в реальних нейронах. Але для збудження нейрона важливим часовий хд комплексного постсинаптичного потенцалу, який суммою внескв вд всх одержаних мпульсв. В припущеннях роботи [11], реальний хд комплексного постсинаптичного потенцалу апроксимуться ступньковою функцю. Така апроксимаця тим точнша, чим бльше мпульсв необхдно для збудження нейрона до порогового значення. В [11] знайден розподли добре узгоджуються з експериментальними коли МС не коротш вд 60 мс. За цей час нейрон одержу значну кльксть вхдних мпульсв, що поясню одержаний в [11] добрий збг з експериментальними гстограмами.

Якщо порвняти одержан тут формули (20), (23) з формулами (2), (3) роботи [12] для зв’язуючого нейрона (ЗН) з порогом 2, то можна помтити х структурну подбнсть. Це пояснються тим, що умова (1) забезпечу поведнку НВ подбну до ЗН з порогом 2 в контекст пдрахунку внескв окремих подй в ймоврнсть порогового збудження.

Лтература

  • [1] R. B. Stein. Some models of neuronal variability. Biophysical.Journal, 7(1):37–68, 1967.
  • [2] L. Sacerdote and M. T. Giraudo. Stochastic integrate and fire models: A review on mathematical methods and their applications. In M. et al. Bachar, editor, Stochastic Biomathematical Models, Lecture Notes in Mathematics 2058., pages 99–148. Springer-Verlag, 2013.
  • [3] L. M. Ricciardi and L. Sacerdote. The ornstein-uhlenback process as a model for neuronal activity. Biological Cybernetics, 35:1–9, 1979.
  • [4] L. Alili, P. Patie, and J. L. Pedersen. Representations of the first hitting time density of an ornstein-uhlenbeck process. Stochastic Models, 21:967–980, 2005.
  • [5] P. Andersen, M. Raastad, and J. F. Storm. Exitatory synaptic integration in hippocampal pyramids and dentate granule cells. In Cold Spring Harbor Symposia on Quantitative Biology, pages 81–86. Cold Spring Harbor Laboratory Press, 1990.
  • [6] R. Miles. Synaptic excitation of inhibitory cells by single ca3 hippocampal pyramidal cells of the guinea-pig in vitro. Journal of Physiology, 428:61–77, 1990.
  • [7] A. I. Gulyas, R. Miles, A. Sík, K. Tóth, N. Tamamaki, and T. F. Freund. Hippocampal pyramidal cells excite inhibitory neurons through a single release site. Nature, 336(6456):683–687, 1993.
  • [8] Дж.Л. Дуб. Вероятностные процессы. ИЛ, 1956.
  • [9] А.Н. Колмогоров. Основные понятия теории вероятностей. Наука, 1974.
  • [10] В.С. Королюк. Граничные задачи для сложных пуассоновских процессов. Наукова Думка, 1975.
  • [11] В.С. Королюк, П.Г. Костюк, Б.Я. Пятигорский, and Э.П. Ткаченко. Математическая модель спонтанной активности некоторых нейронов центральной нервной системы. Биофизика, 12(5):895–899, 1967.
  • [12] O.K. Vidybida. Output stream of a binding neuron. Ukrainian Mathematical Journal, 59(12):1819–1839, 2007.