Оцiнки знизу колмогоровських поперечникiв класiв згорток з ядром Неймана
В. В. Боденчук
Iнститут математики НАН України, Київ
1. Постановка задачi.
Через позначимо простiр -перiодичних сумовних функцiй з нормою
, через
— простiр -перiодичних вимiрних i суттєво обмежених функцiй з нормою
а через — простiр -перiодичних неперервних функцiй , у якому норма задається рiвнiстю
.
Позначимо через , , клас -перiодичних функцiй , що зображуються у виглядi згортки
|
|
|
(1) |
де
|
|
|
(2) |
та
|
|
|
Функцiю в рiвностi (1) називають -похiдною функцiї i позначають через .
Поняття -похiдної введене О.I. Степанцем (див., наприклад, [1, § 7–8]).
Якщо , , , то класи , , позначають через . При класи є класами згорток з ядром Неймана
|
|
|
Нехай — центрально-симетрична пiдмножина банахового простору . -вимiрним поперечником за Колмогоровим множини в просторi називається величина вигляду
|
|
|
(3) |
де зовнiшнiй береться по всiх -вимiрних лiнiйних пiдпросторах iз .
Розв’язанням задачi про знаходження оцiнок колмогоровських поперечникiв функцiональних класiв займались багато математикiв, iз результатами яких можна ознайомитись, наприклад, по монографiях [2, 3, 4].
У данiй роботi розв’язується задача знаходження точних значень поперечникiв , та для усiх , та натуральних , бiльших деякого номера, залежного лише вiд .
Для отримання оцiнок поперечникiв зверху достатньо розглянути величину найкращого наближення класiв , де або , в метриках просторiв або вiдповiдно пiдпростором тригонометричних полiномiв порядку , тобто величини вигляду
|
|
|
(4) |
Очевидно, що для величин вигляду (3) i (4) мають мiсце нерiвностi
|
|
|
(5) |
|
|
|
(6) |
Як випливає з [5], для при довiльних , i мають мiсце рiвностi
|
|
|
|
|
|
(7) |
де
|
|
|
(8) |
а — єдиний на корiнь рiвняння
|
|
|
(9) |
(при рiвностi (7) випливають з [7, 6]).
Згiдно з (5), (6) i (7) задача про знаходження точних значень поперечникiв , та зводиться до встановлення справедливостi оцiнок знизу
|
|
|
(10) |
|
|
|
(11) |
При , нерiвностi (10) та (11) випливають з результатiв О.К. Кушпеля [8] та [9], а при , i , — з роботи О.I. Степанця та А.С. Сердюка [10].
У вказаних випадках нерiвностi (10) та (11) доведено для усiх .
2. Основнi результати.
Для кожного фiксованого позначимо через найменший з номерiв , для яких виконуються нерiвностi
|
|
|
(12) |
|
|
|
(13) |
У прийнятих позначеннях має мiсце наступне твердження.
Теорема 1. Нехай .
Тодi для довiльного i всiх номерiв виконуються нерiвностi (10) i (11).
Як було вiдмiчено вище, з роботи О.I. Степанця та А.С. Сердюка [10] випливає, що при , i , нерiвностi (10) i (11) вiрнi для усiх .
Тодi, позначивши
|
|
|
одержимо iстиннiсть нерiвностей (10) i (11) для усiх номерiв .
Об’єднавши нерiвностi (5), (6), (10), (11) з рiвностями (7)
отримуємо наступне твердження.
Теорема 2.
Нехай i .
Тодi для довiльного та усiх номерiв
мають мiсце рiвностi
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(14) |
де — єдиний на корiнь рiвняння (9).
Теорема 2 дозволяє оцiнити асимптотичну при поведiнку поперечникiв , та .
Теорема 3.
Нехай та .
Тодi при
|
|
|
|
|
|
(15) |
де .
Дiйсно, знайдемо двостороннi оцiнки правої частини формули (14).
З (9) отримуємо
|
|
|
|
|
|
(16) |
З (16) випливає, що
|
|
|
(17) |
Оскiльки,
|
|
|
|
|
|
то, враховуючи (17), одержуємо для довiльних , i
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(18) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(19) |
З теореми 2 та оцiнок (18) i (19) випливає, що при виконується (15).
Зазначимо, що оцiнки (10) i (11) для довiльних неможливо встановити, використовуючи методи знаходження оцiнок знизу для колмогоровських поперечникiв класiв згорток iз ядрами, що не збiльшують осциляцiї розробленi А. Пiнкусом [11], оскiльки ядра Неймана можуть збiльшувати осциляцiю.
Проiлюструємо це на прикладi ядер Неймана та при .
Означення 1.
-перiодичну функцiю називають -ядром (ядром, що не збiльшує осциляцiї) i позначають , якщо для довiльної функцiї такої, що , виконується нерiвнiсть
|
|
|
де — число змiн знаку функцiї на .
Для встановлення факту, чи деяке ядро є -ядром зручно користуватись наступним твердженням, що належить Мерхюберу, Шонбергу та Вiльямсону [12] (див. також [2, с. 67]).
Нехай та має ранг не менший за
, тобто iснує розбиття , , промiжка
таке, що i для якого
. Тодi
тодi i тiльки тодi, коли
|
|
|
|
|
|
для деякого фiксованого .
Як випливає iз леми 1.3 роботи [13], система функцiй лiнiйно незалежна i, отже, .
Тому, щоб довести, що ядра Неймана при i або не є -ядрами нi при яких , достатньо показати, що знайдуться вектори , , та , , для яких детермiнант змiнює знак. Виберемо вектори
та , , наступним чином:
|
|
|
|
|
|
Обчислення показують, що для ядра
|
|
|
а для ядра
|
|
|
Отже, для будь-яких при i .
3. Означення i допомiжнi твердження.
Для отримання оцiнок (10) та (11) при довiльних i в данiй роботi буде використовуватись започаткований О.К. Кушпелем [8] метод оцiнки знизу поперечникiв класiв згорток iз твiрними ядрами , що задовольняють так звану умову .
Наведемо необхiднi означення та допомiжнi твердження.
Нехай , — розбиття промiжку . Розглянемо функцiю
|
|
|
де — ядро Бернуллi.
Через позначатимемо простiр -сплайнiв за розбиттям , тобто множину функцiй виду
|
|
|
(20) |
|
|
|
Фундаментальним -сплайном називають функцiю виду (20), що задовольняє спiввiдношення
|
|
|
де , , .
Оскiльки серед -похiдних будь-якого сплайна виду (20) iснує функцiя, яка є сталою на кожному iнтервалi , то надалi саме таку функцiю будемо розумiти пiд записом .
Означення 2. Будемо казати, що для деякого дiйсного числа i розбиття ядро вигляду (2) задовольняє умову (i записувати ), якщо для цього ядра iснує єдиний фундаментальний сплайн i для нього виконуються рiвностi
|
|
|
де дорiвнює або 0, або 1, а приймає значення i не залежить вiд .
Наступна теорема дозволяє знаходити оцiнки знизу колмогоровських поперечникiв класiв згорток, породжених ядрами, що задовольняють умову .
Теорема 4 (О.К. Кушпель [8, 9]). Нехай при деякому функцiя вигляду (2), що породжує класи , , задовольняє умову , коли — точка, в якiй функцiя , , приймає максимальне значення. Тодi
|
|
|
|
|
|
У роботах [8, 14, 10, 5] були встановленi достатнi умови включення для ядер виду (2). Це дозволило авторам зазначених робiт застосувати теорему 4 i одержати в рядi нових випадкiв точнi оцiнки поперечникiв та .
Лема 1. Нехай , i
|
|
|
(21) |
де
|
|
|
(22) |
Тодi для довiльного , , виконується рiвнiсть
|
|
|
|
|
|
(23) |
в якiй , а
|
|
|
|
|
|
(24) |
|
|
|
(25) |
|
|
|
|
|
|
(26) |
|
|
|
(27) |
|
|
|
|
(28) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(29) |
|
|
|
|
(30) |
|
|
|
|
|
|
|
|
(31) |
Доведення. Будемо виходити iз отриманого у роботi [10] зображення функцiї , згiдно з яким за умови , , для довiльного виконується рiвнiсть
|
|
|
(32) |
де
|
|
|
— уявна одиниця, , , .
Змiнивши порядок пiдсумовування доданкiв у сумi в правiй частинi рiвностi (32), маємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(33) |
З урахуванням (32) i (33) для фундаментального -сплайна ,
за умови , , одержуємо зображення
|
|
|
|
|
|
(34) |
Покажемо, що величини виду (22) при можна виразити наступним чином:
|
|
|
(35) |
де величини задаються рiвностями (28).
Перепишемо ядро у комплекснiй формi
|
|
|
де
|
|
|
(36) |
а штрих бiля знака суми означає, що при пiдсумовуваннi вiдсутнiй доданок з нульовим номером.
Пiдставивши у (22) замiсть ядра його розклад у комплексний ряд Фур’є, одержимо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(37) |
Неважко переконатись, що
|
|
|
(38) |
З (37) та (38) при випливає наступне представлення:
|
|
|
Звiдси при , , отримуємо
|
|
|
|
|
|
(39) |
З урахуванням (36) перетворимо першi два доданки в (39) наступним чином:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(40) |
Записавши у виглядi
|
|
|
з (40) маємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(41) |
Рiвностi (39) та (41) доводять формулу (35).
Перетворимо чисельник кожного доданка в правiй частинi рiвностi (34). Для цього, з урахуванням (35), запишемо
|
|
|
|
|
|
(42) |
|
|
|
|
|
|
(43) |
Застосовуючи (42) та (43), отримуємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(44) |
де
|
|
|
|
|
|
а означенi у (27).
В силу очевидної рiвностi
|
|
|
величину можна зобразити у виглядi (26).
При формула (35) перетворюється в наступну рiвнiсть:
|
|
|
(45) |
де визначається формулою (28), у якiй
|
|
|
(46) |
|
|
|
(47) |
|
|
|
(48) |
З (45)–(48) випливає, що i тому
|
|
|
Звiдси, враховуючи (26) та (27), можна записати
|
|
|
|
|
|
(49) |
де
|
|
|
Iз зображення (34) i рiвностей (44) та (49) отримуємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(50) |
В силу (27)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(51) |
Iз (50) та (51) отримуємо (23).
Лему доведено.
Лема 2. Нехай коефiцiєнти ядра задовiльняють умову
|
|
|
та .
Тодi при виконаннi умови (21) для довiльного , , справедлива рiвнiсть
|
|
|
(52) |
в якiй , — ядро аналiтично продовжуваних в смугу функцiй,
|
|
|
величини та заданi рiвностями (24) i (25) вiдповiдно, а
|
|
|
(53) |
|
|
|
(54) |
|
|
|
(55) |
|
|
|
(56) |
— цiла частина числа .
Доведення. Згiдно з (53)
|
|
|
|
|
|
(57) |
Далi в силу формул (54)–(56) можна записати рiвностi
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(58) |
Iз (23), (57) та (58) отримуємо (52).
Лему доведено.
4. Доведення теореми 1.
Вiдповiдно до теореми 4 для доведення (10) i (11) достатньо показати, що для довiльних , i всiх номерiв ядра Неймана задовольняють умову , де — точка, в якiй функцiя , де , а задана рiвнiстю (8), досягає найбiльшого значення, тобто
|
|
|
Функцiя
|
|
|
перiодична з перiодом i така, що
. Тому максимальне значення -перiодичної функцiї на досягається у точцi , де — корiнь рiвняння (9), . Зауважимо, що цей корiнь єдиний на . Дiйсно, розглянемо функцiї
|
|
|
(59) |
|
|
|
(60) |
З (59) випливає, що функцiя спадає на , зростає на та
|
|
|
|
|
|
В силу (60) функцiя додатна на i вiд’ємна на .
Оскiльки
|
|
|
то, враховуючи зазначенi вище властивостi функцiй та та рiвнiсть (9), отримуємо єдинiсть кореня на та наступнi включення:
|
|
|
(61) |
|
|
|
(62) |
Згiдно з рiвностями (61), (62), рiвнiстю (19) роботи [15] i лемою 2 з [15] для ядер виконується умова , .
Тому для фундаментального -сплайна , породженого ядром Неймана , має мiсце представлення (52).
Наступне твердження мiстить оцiнку зверху суми для ядер .
Лема 3. Нехай величини , , задаються рiвностями (24), (25), (53)–(55), в яких , , . Тодi при та виконаннi умов (12)
справедлива оцiнка
|
|
|
Доведення. Для оцiнки кожного з доданкiв , , нам будуть потрiбнi оцiнки зверху величин та при . Знайдемо їх. З (29) маємо
|
|
|
|
|
|
(63) |
Оскiльки послiдовнiсть опукла, то виконується нерiвнiсть , , . Тому з (63) знаходимо
|
|
|
|
|
|
(64) |
З (16) та (30) маємо
|
|
|
|
|
|
(65) |
Iз (17) та (31) знаходимо
|
|
|
(66) |
Об’єднавши (64), (65) та (66), для величини отримуємо оцiнку
|
|
|
(67) |
При оцiнку (67) можна покращити. Дiйсно, в силу (46) маємо
|
|
|
а з (48) та (17)
|
|
|
Тодi, враховуючи (47),
|
|
|
(68) |
Iз (35) для величини отримуємо зображення
|
|
|
з якого безпосередньо випливає оцiнка
|
|
|
(69) |
Оскiльки внаслiдок (61) i (62)
|
|
|
(70) |
то отримуємо також оцiнку
|
|
|
(71) |
В силу (27), (69) та (71)
|
|
|
(72) |
Перейдемо до оцiнки величини .
Взявши до уваги оцiнки (71) та (67), маємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(73) |
Оскiльки при
, то з умови (12) випливає нерiвнiсть
|
|
|
яка еквiвалентна наступнiй нерiвностi:
|
|
|
(74) |
В силу (74) виконуються оцiнки
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(75) |
Об’єднуючи (73) та (75), маємо
|
|
|
(76) |
Враховуючи, що для справджується нерiвнiсть , отримуємо
|
|
|
(77) |
З (76) та (77) маємо
|
|
|
(78) |
З (26) i (72) випливає, що . Тому враховуючи (67), (78) та умову (12), з (24) одержуємо
|
|
|
|
|
|
(79) |
Оцiнимо . З умови (12) при випливає нерiвнiсть
|
|
|
Тодi з (25), (72), (68) i (12) отримуємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(80) |
Оцiнимо величину .
Взявши до уваги оцiнки (67), (71), (77) та (75), маємо
|
|
|
|
|
|
(81) |
Тому, взявши до уваги (81), з (53) знаходимо
|
|
|
|
|
|
(82) |
Щоб оцiнити величину спочатку оцiнимо зверху величину вигляду (56). В силу (27)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(83) |
З (56), (67), (72), (83) iз врахуванням опуклостi послiдовностi для величин випливають нерiвностi
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(84) |
При кожному фiксованому функцiя зростає.
Дiйсно
|
|
|
|
|
|
(оскiльки функцiя в точцi мiнiмуму набуває додатне значення).
Тому, з врахуванням (12), при та отримуємо
|
|
|
Отже, вираз у дужках в правiй частинi (84) вiд’ємний. Тодi з (84) випливає, що
|
|
|
(85) |
Формули (54), (81) та (85) дозволяють одержати
при наступну оцiнку величини :
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(86) |
В силу (55) для величини маємо
|
|
|
(87) |
Об’єднавши оцiнки (79), (80), (82), (86) та (87), при одержимо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Згiдно з лемою 2 роботи [16] для довiльного i довiльного
|
|
|
(88) |
Тому з леми 3 та нерiвностi (88) випливає, що при за умов (13) та (12)
|
|
|
(89) |
В силу зображення (52), а також (70) i нерiвностi (89) робимо висновок, що при за умов (13) та (12) справедливе включення .
Теорему доведено.
- 1.
Степанец А.И. Методы теории приближений: В 2 ч. // Працi Iнституту математики НАН України. — 2002. — T. 40. — Ч. 1. — 427 c.
- 2.
Pinkus A. n-widths in approximation theory. — Springer-Verlag. — 1985. — 291 p.
- 3.
Тихомиров В.М. Некоторые вопросы теории приближений. — М. : Изд-во МГУ, 1976. — 304 c.
- 4.
Корнейчук Н.П. Точные константы в теории приближения. — М. : Наука, Гл. ред. физ.-мат. лит., 1987. — 424 с.
- 5.
Сердюк А.С. Поперечники та найкращi наближення класiв згорток перiодичних функцiй // Укр. мат. журн. — 1999. — 51, № 5. — С. 674–687.
- 6.
Nagy B. Uber gewisse Extremalfragen bei transformierten trigonometrischen Entwicklungen, I, Periodischer Fall, Berichte der Math.-Phys. Kl. Akad. der Wiss. zu Leipzig. — 1938. — 90. — P. 103–134.
- 7.
Никольский С.М. Приближения функций тригонометрическими полиномами в среднем // Изв. АН СССР, сер. матем. — 1946. — 10. — С. 207–256.
- 8.
Кушпель А.К. Точные оценки поперечников классов сверток // Изв. АН СССР. Сер. мат. — 1988. — 52, № 6. — С. 1305–1322.
- 9.
Кушпель А.К. Оценки поперечников классов сверток в пространствах и // Укр. мат. журн. — 1989. — 41, № 8. — С. 1070–1076.
- 10.
Степанец А.И., Сердюк А.С. Оценки снизу поперечников классов сверток периодических функций в метриках и // Укр. мат. журн. — 1995. — 47, № 8. — С. 1112–1121.
- 11.
Pinkus A. On -widths of periodic functions // J. Analyse Math. — 1979. —
35. — P. 209–235.
- 12.
Mairhuber J.C., Shoenberg I.J., Williamson R.E. On variation diminising
transformations on the circle // Rend. Circ. Mathem. Palermo. — 1959. —
8. № 2. — P. 241–270.
- 13.
Кушпель А.К. -сплайны и точные оценки поперечников функциональных
классов в пространстве . — К.: Ин-т математики АН УССР, 1985. — 47 с. — (Препринт / АН УССР, Ин-т математики ; 85.51).
- 14.
Сердюк А.С. Оцiнки поперечникiв та найкращих наближень класiв згорток перiодичних функцiй // Ряди Фур’є: теорiя i застосування / Працi Iнституту математики НАН України. Т. 20. — К. : Iн-т математики НАН України, 1998. — С. 286–299.
- 15.
Степанец А.И., Сердюк А.С. О существовании интерполяционных -сплайнов // Укр. мат. журн. — 1994. — 46, № 11. — С. 1546–1554.
- 16.
Serdyuk A.S., Bodenchuk V.V. Exact values of Kolmogorov widths of classes
of Poisson integrals // Journal of Approximation Theory. — 2013. — 173. — P. 89–109.
Анотацiя
We obtain exact lower bounds for Kolmogorov -widths in spaces and of classes of convolutions with Neumann kernel , , , for all natural greater some number which depend only on . The obtained estimates coincide with the best uniform approximations by trigonometric polynomials of mentioned classes. It made possible to obtain exact values for widths of these classes.
Встановлено точнi оцiнки знизу колмогоровських -поперечникiв в просторах i класiв згорток з ядром Неймана , , , для усiх натуральних , бiльших деякого номера, залежного лише вiд . Отриманi оцiнки спiвпали з найкращими рiвномiрними наближеннями зазначених класiв тригонометричними полiномами, що дозволило знайти точнi значення поперечникiв цих класiв.