А.С. Сердюк (Iнститут математики НАН України, Київ)
У.З. Грабова (Схiдноєвропейський нацiональний унiверситет iменi Лесi Українки, Луцьк)
A.S. Serdyuk (Institute of Mathematics of The National Academy of Sciences
of Ukraine, Kiev)
U.Z. Grabova (Lesja Ukrainka East European National University, Lutsk)
Порядковi оцiнки найкращих наближень i
наближень сумами Фур’є класiв – диференцiйовних
функцiй
Order estimation of the best approximations
and of the approximations by Fourier sums of classes of
–differentiable functions
Встановлено точнi за порядком оцiнки найкращих рiвномiрних
наближень тригонометричними полiномами на класах
—
–перiодичних неперервних функцiй , якi зображуються згортками функцiй, що належать одиничним кулям просторiв , ,
з фiксованими твiрними ядрами ,
, коефiцiєнти Фур’є яких спадають до
нуля приблизно як степеневi функцiї. Точнi порядковi оцiнки
найкращих наближень встановлено також i в –метрицi,
, для класiв
— –перiодичних функцiй еквiвалентних вiдносно мiри Лебега до згорток ядер iз функцiями з одиничної кулi простору
.
Показано, що в усiх розглядуваних випадках порядки найкращих наближень реалiзують суми
Фур’є.
There were established the exact–order estimations of the best uniform approximations by
the trigonometrical polynoms on the
classes of –periodic continuous functions , which are
defined by the convolutions of the functions, which belong to
the unit ball in , spaces with
generating fixed kernels ,
, whose Fourier coefficients
decreasing to zero approximately as power
functions. The exact order estimations were also established in
–metrics, for
classes of –periodic functions , which are equivalent
by means of Lebesque measure to the convolutions of kernels with the functions that belong to the unit ball in
space. We showed that in investigating cases the orders of best
approximations are realized by Fourier sums.
Нехай , , — простiр
–перiодичних сумовних функцiй зi скiнченною нормою , де при ,
а при ,
— простiр –перiодичних неперервних функцiй, у
якому норма задається рiвнiстю .
Нехай, далi — клас –перiодичних
функцiй , котрi майже для всiх
представляються згортками
|
|
|
(1) |
де , ,
— сумовна на функцiя, ряд Фур’є якої має вигляд
|
|
|
(2) |
Функцiю
в зображеннi (1), згiдно з О.I. Степанцем
[1, с. 132 ], називають –похiдною функцiї
i позначають через .
При класи перетворюються у
вiдомi класи Вейля–Надя , а їх
–похiднi майже скрiзь
спiвпадають з похiдними в сенсi Вейля–Надя ,
останнi при , майже скрiзь збiгаються
зi звичайними –ми похiдними функцiї .
Якщо твiрне ядро класу
задовольняє включенню ,
, то , , а згортки виду (1) є
неперервними функцiями (див. твердження 3.8.1 роботи
[1, с. 137]). Тому клас усiх функцiй виду (1),
для яких , будемо
позначати через .
У випадку, якщо , , то
(див., наприклад, [2, с. 71]) має мiсце включення
.
В данiй роботi розглядається задача про знаходження точних
порядкових оцiнок функцiональних класiв
та сумами Фур’є
порядку у метриках та
вiдповiдно
|
|
|
(3) |
|
|
|
(4) |
а також задача про знаходження точних порядкових оцiнок найкращих
наближень класiв та в
метриках та вiдповiдно
|
|
|
(5) |
|
|
|
(6) |
де — пiдпростiр усiх тригонометричних
полiномiв порядку не вищого за .
Зрозумiло, що у випадку класiв норму
в (3) i (5) слiд замiнити
на
i при цьому , .
Для класiв Вейля–Надя , ,
точнi порядковi оцiнки величин
(3) – (6) вiдомi i мають вигляд
(див., наприклад, [3, с. 47–49])
|
|
|
(7) |
|
|
|
(8) |
|
|
|
(9) |
|
|
|
(10) |
|
|
|
(11) |
У формулах (7) – (11) i надалi пiд записом
будемо розумiти iснування додатних сталих
i таких, що ,
.
Щодо випадку зауважимо, що завдяки роботам А.М.
Колмогорова [4], В.Т. Пiнкевича [5], С.М.
Нiкольського [6], [7], А.В. Єфiмова [8]
та С.О. Теляковського [9] для величин та при ,
вiдомi асимптотичнi рiвностi при .
Що ж стосується найкращих наближень
та
, то завдяки роботам Ж. Фавара
[10, 11], В.К. Дзядика [12], [13],
С.Б. Стєчкiна [14] та Сунь Юн–шена [15] встановленi
точнi значення цих величин при усiх , i
. Точнi значення величин вiдомi також у випадку
[16].
На класах точнi порядковi оцiнки величин та
у випадку, коли
монотонно незростають i , були знайденi у
роботi О.I. Степанця та О.К. Кушпеля [17] при довiльних
, .
Крiм того, точнi порядковi оцiнки величин та одержанi О.I. Степанцем [18, с. 48] при довiльних
, за умови (в цьому випадку спадають до нуля не
повiльнiше нiж члени деякої геометричної прогресiї), а також при
довiльних , за умови (в зазначеному випадку спадають до нуля швидше довiльної
степеневої функцiї, але не швидше за деяку геометричну прогресiю).
Згодом В.С. Романюк [19] у випадку доповнив згаданi результати О.I. Степанця,
встановивши точнi порядки величин , (для величин
при питання про точнi порядковi оцiнки до цих пiр
залишається вiдкритим). Зазначимо також, що при точнi
значення величин для всiх
,
за умови збiжностi ряду
знайденi у роботi А.С.
Сердюка та I.В. Соколенка [20]. Задача про точнi
значення величин та
повнiстю розв’язана у роботi О.I. Степанця та О.К. Кушпеля [17].
При результати, що мiстять асимптотично точнi оцiнки
величин , а також точнi
порядковi оцiнки величин в
залежностi вiд швидкостi прямування до нуля послiдовностi
при найбiльш повно викладенi в
монографiях [1], [21].
В данiй роботi встановлено точнi порядковi оцiнки величин
(3)–(6) при довiльних
у випадку, коли послiдовнiсть спадає до нуля не
повiльнiше i не швидше деяких степеневих функцiй. Тим самим
доповнено основнi результати роботи [17] по вiдшуканню
слабкої асимптотики величин
та на випадки i .
Перейдемо до точних формулювань.
Вважаючи, що послiдовнiсть , що визначає клас
, є слiдом на множинi деякої
неперервної функцiї неперервного аргументу ,
позначимо через , , множину монотонно
незростаючих функцiй , для яких iснує стала
така, що функцiя майже
спадає, тобто знайдеться додатна стала така, що
для будь–яких ;
через позначимо множину монотонно незростаючих при
додатних функцiй , для кожної з яких можна вказати
додатну сталу таку, що
|
|
|
Надалi скрiзь будемо вважати, що , . Умова , як неважко переконатись,
гарантує справедливiсть включення ,
(див., наприклад, [22, с.
657]). Як випливає з [1, с. 165, 175], якщо
, де — множина усiх
опуклих донизу на функцiй , таких, що
, то можна вказати таке , що при всiх буде виконуватись нерiвнiсть .
Прикладами функцiй , що задовольняють умову , є, зокрема, функцiї виду
, ; , , , , ; ,
,
, , .
Має мiсце наступне твердження.
Теорема 1. Нехай , ,
.
Тодi iснують додатнi величини , ,
що можуть залежати лише вiд i такi, що для довiльних
|
|
|
(12) |
Доведення. Для довiльної функцiї , згiдно з iнтегральним зображенням
(1), одержимо
|
|
|
(13) |
де
|
|
|
(14) |
Застосовуючи нерiвнiсть Гельдера, з рiвностi (13)
маємо
|
|
|
(15) |
де , .
Перетворивши функцiю за допомогою
перетворення Абеля, при довiльному , одержимо
|
|
|
(16) |
де , а
|
|
|
|
|
|
(17) |
Оскiльки
(див., наприклад, [23, с. 13])
|
|
|
(18) |
то для будь–яких i маємо
|
|
|
(19) |
де — стала, що залежить вiд . З (18) та
оцiнки (19)
отримаємо
|
|
|
(20) |
де — стала, що залежить вiд . Iз (16) та
(20) випливає нерiвнiсть
|
|
|
(21) |
Для оцiнки суми
нам буде
корисним наступне твердження.
Лема 1. Нехай , а
, монотонно незростає i для неї знайдеться
таке, що послiдовнiсть
майже спадає. Тодi iснує стала , залежна вiд i
така, що для довiльних
|
|
|
(22) |
Доведення. Оскiльки монотонно незростає, то
для
|
|
|
(23) |
Залишається показати, що за виконання умов леми 1 виконується
нерiвнiсть
|
|
|
(24) |
Застосування перетворення Абеля дозволяє для будь–яких натуральних
, i довiльного записати рiвнiсть
|
|
|
(25) |
В силу простих геометричних мiркувань неважко переконатись, що для
довiльних i
|
|
|
(26) |
Тому в силу (25) i (26)
|
|
|
|
|
|
(27) |
При iз (S0.Ex3) одержуємо
|
|
|
(28) |
Оскiльки за умовою леми iснує таке, що
послiдовнiсть майже спадає, то
знайдеться стала така, що
|
|
|
(29) |
тому
|
|
|
(30) |
Iз (28) i (30) випливає (22). Лему доведено.
Оскiльки , то, застосувавши лему 1, при iз (15) та (21) отримуємо нерiвнiсть
|
|
|
(31) |
— величина, що залежить вiд i .
Для того, щоб одержати оцiнку знизу розглянемо при заданому функцiю
|
|
|
де — ядра методу Валле Пуссена
|
|
|
(32) |
— ядра Дiрiхле
|
|
|
Покажемо, спочатку, що при певному виборi значення параметра
виконується нерiвнiсть
|
|
|
(33) |
Для цього скористаємось наступним твердженням роботи [21,
с. 117], в якiй встановлено нерiвностi Бернштейна для -похiдних в – метриках для полiномiв, тобто нерiвностi мiж
та , де
— тригонометричнi полiноми порядку .
Твердження 1. Нехай , , — довiльна незростаюча
послiдовнiсть невiд’ємних чисел. Тодi для довiльного
тригонометричного полiнома порядку знайдеться
величина , що може залежати тiльки вiд функцiї
та числа така, що
|
|
|
(34) |
Оскiльки є тригонометричним полiномом
порядку , то, використовуючи твердження 1, отримаємо
|
|
|
(35) |
Знайдемо оцiнку . Враховуючи, що
|
|
|
(36) |
де — ядра Фейєра
|
|
|
i вiдомi оцiнки для ядер Фейєра (див., наприклад, [23, с. 148–151])
|
|
|
одержимо наступнi оцiнки для :
|
|
|
— абсолютнi сталi. Тодi, при
|
|
|
(37) |
Зауважимо, що при з нерiвностi (37) випливає оцiнка
|
|
|
(38) |
Далi, враховуючи включення та нерiвнiсть (37), з
(35) отримуємо
|
|
|
(39) |
— величина, що залежить вiд i . При
з (39) випливає
нерiвнiсть (33), а, отже, i включення
.
Знайдемо коефiцiєнти Фур’є функцiї . Згiдно з
формулою (3.3.5) роботи [1, с. 31] для ядер
виконується рiвнiсть
|
|
|
(40) |
Застосовуючи (40) при i , одержуємо
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(41) |
В силу рiвностi Парсеваля
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(42) |
Iз (S0.Ex9) випливає, що для
будь–якого полiнома
.
Тому
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(43) |
З iншого боку, використовуючи нерiвнiсть Гельдера та враховуючи
(38), отримуємо
|
|
|
|
|
|
(44) |
Iз (S0.Ex11) – (S0.Ex13) одержуємо
|
|
|
(45) |
З (31) та
(45) випливає (12). Теорему 1 доведено.
Теорема 2. Нехай ,
i
виконується одна з умов
|
|
|
(46) |
або
|
|
|
(47) |
де
.
Тодi iснують додатнi величини i , що можуть
залежати лише вiд такi, що для довiльних
|
|
|
(48) |
Доведення. Застосувавши нерiвнiсть (31)
при маємо
|
|
|
(49) |
де — величина, що залежить лише вiд .
Для того, щоб одержати оцiнку знизу, розглянемо функцiю
|
|
|
де — ядра Валле Пуссена вигляду (32).
Покажемо, що при певному виборi параметра
. Для цього нам буде
корисним твердження роботи [21, с. 120] в якому встановлено
оцiнки норм нерiвностi Бернштейна для -похiдних в -метрицi для полiномiв
.
Твердження 2. Нехай — довiльна незростаюча послiдовнiсть невiд’ємних чисел, для яких виконується одна з умов (46) або (47) i, крiм того,
|
|
|
(50) |
де — величина, рiвномiрно обмежена по . Тодi для довiльного тригонометричного полiнома
порядку знайдеться стала , що може
залежати тiльки вiд функцiї вiд , така, що
|
|
|
(51) |
Зауважимо, що коли , то умова (50) завжди виконується, оскiльки в цьому випадку iснує число таке, що послiдовнiсть монотонно спадна, а також
|
|
|
(52) |
Зокрема, якщо , то умова (50) виконується при будь-яких . Зогляду на це, оскiльки — тригонометричний полiном порядку , то в силу (51), з урахуванням включення
та виконання однiєї з умов (46) або (47), одержимо
|
|
|
|
|
|
(53) |
де — величина, що залежить вiд . При
з (S0.Ex17) випливає, що
.
Провiвши тi ж мiркування, якi використовувались для знаходження
оцiнки (45) для функцiї
одержимо нерiвнiсть
|
|
|
(54) |
де — величина, що залежить вiд . Iз (49)
та (54) випливає оцiнка (48). Теорему 2 доведено.
Теорема 3. Нехай ,
,
, , i
виконується одна з умов (46) або (47). Тодi
iснують додатнi величини i , що можуть
залежати лише вiд i , такi, що для довiльних
|
|
|
(55) |
Доведення. Зауважимо, що за виконання умови , твiрне ядро класу
задовольняє включенню , . Тодi i, з
урахуванням нерiвностi Юнга (див., наприклад, [1, с. 293]) та
iнтегрального зображення (1), маємо
|
|
|
(56) |
В силу (21)
|
|
|
(57) |
— стала, що залежить вiд .
Тодi, застосувавши до суми лему 1,
iз (56) та (21) одержимо
|
|
|
(58) |
Щоб одержати оцiнку знизу величини
, ,
розглянемо функцiю
|
|
|
Як випливає з нерiвностi (S0.Ex17), при певному виборi параметра
, залежного вiд , виконуватиметься
нерiвнiсть
i, отже, .
Оскiльки для будь-якого полiнома , то має мiсце рiвнiсть
|
|
|
(59) |
З iншого боку, в силу (37)
|
|
|
i тому, застосовуючи нерiвнiсть 3.8.1 та 3.8.3 роботи [1, с. 137, 138],
маємо
|
|
|
|
|
|
(60) |
Iз (59) та (S0.Ex20), враховуючи спiввiдношення
(S0.Ex11), отримуємо
|
|
|
(61) |
З (58) та (61) випливає (55). Теорему 3
доведено.
Зауважимо, що в теоремах 2 i 3 вимоги виконання однiєї з умов (46) та (47) можна замiнити на бiльш загальну (але менш прозору): щоб для i для послiдовностi (у випадку теореми 2) або (у випадку теореми 3) виконувалась нерiвнiсть (51).
Для функцiй ,
,
, та
, , ,
виконуються всi умови теорем 2 (при ) та 3
(при ) i, отже, для величин та , мають мiсце спiввiдношення (48) та (55) вiдповiдно.
-
\Rus
- 1.
Степанец А.И. Методы теории приближений. — Киев: Ин-т
математики НАН Украины, 2002. — 40. — Ч.I. — 427 с.
- 2.
Корнейчук Н.П. Экстремальные задачи теории приближения.
— М.: Наука, 1976.
— 320 с.
- 3.
Temlyakov V.N. Approximation of Periodic Function: Nova
Science Publi– chers, Inc. — 1993. — 419p.
- 4.
Kolmogoroff A. Zur Grössennordnung des Restgliedes
Fourierschen Reihen differenzierbarer Funktionen // Ann. Math.(2),
— 1935. — 36, №2. — P. 521–526.
- 5.
Пинкевич В.Т. О порядке остаточного члена ряда Фурье
функций, дифференцируемых в смысле Вейля // Изв. АН СССР. Сер.
мат. — 1940. — 4, №6. — С. 521–528.
- 6.
Никольский С.М. Приближение периодических функций
тригонометрическими многочленами // Труды МИАН СССР. — 1945. —
15. — С. 1–76.
- 7.
Никольский С.М. Приближение функций тригонометрическими
полиномами в среднем
// Изв. АН
СССР. Cер. мат.
— 1946. — 10, №3. — С. 207–256.
- 8.
Ефимов А.В. Приближение непрерывных периодических функций
суммами Фурье // Изв. АН СССР Сер. мат. — 1960. — 24,
№2.
— С. 243–296.
- 9.
Теляковский С.А. О нормах тригонометрических полиномов и
приближении дифференцируемых функций линейными средними их рядов
Фурье // Труды МИАН СССР. — 1961. — 62. — С. 61–97.
- 10.
Favard J. Sur l’approximation des fonctions périodiques
par des polynomes trigonométriques
// C.R. Acad. Sci. — 1936. — 203. — P. 1122–1124.
- 11.
Favard J. Sur les meilleurs procédes d’approximations de
certains classes de fontions par des polynomes
trigonométriques // Bull. de Sci. Math. —
1937. — 61. — P. 209–224, 243–256.
- 12.
Дзядык В.К. О наилучшем приближении на классе периодических
функций, имеющих ограниченную –ю производную // Изв.
АН СССР, Сер. мат. — 1953. — 17. — С. 135–162.
- 13.
Дзядык В.К. О наилучшем приближении на классах периодических
функций, определяемых интегралами от линейной комбинации абсолютно
монотонных ядер // Мат. заметки. — 1974. — 16, №5.
— С. 691–701.
- 14.
Стечкин С.Б. О наилучшем приближении некоторых классов
периодических функций тригонометрическими полиномами // Изв. АН
СССР, Cер. мат. — 1956. — 20, — С. 643–648.
- 15.
Сунь Юн–шен О наилучшем приближении периодических
дифференцируемых функций тригонометрическими полиномами // Изв. АН
СССР. Cер. мат.
— 1959. — 23, №1. — С. 67–92.
- 16.
Бабенко В.Ф., Пичугов С.А. О наилучшем линейном
приближении некоторых классов дифференцируемых периодических
функций // Мат. заметки. — 1980. — 27, №5. — С. 683–689.
- 17.
Степанец А.И., Кушпель А.К. Скорость сходимости рядов Фурье
и наилучшие приближения в пространстве
// Укр. мат. журн. — 1987.
— 39, №4. — С. 483–492.
- 18.
Степанец А.И. Классификация и приближение периодических функций. — Киев: Наук. думка — 1987. — 268 c.
- 19.
Романюк В.С. Дополнения к оценкам приближения суммами Фурье
классов бесконечно дифференцируемых функций // Екстремальнi задачi
теорiї функцiй та сумiжнi питання: Працi Iн-ту математики НАН
України.
— 2003. — 46,
— С. 131–135.
- 20.
Сердюк А.С., Соколенко I.В. Рiвномiрнi наближення класiв
–диференцiйовних функцiй лiнiйними
методами
// Зб. праць Iн-ту матем. НАН України. — 2011. — 8, №1.
— С. 181–189.
- 21.
Степанец А.И. Методы теории приближений. — Киев: Ин-т
математики НАН Украины, 2002. — 40. — Ч.II. — 468 с.
- 22.
Бари Н.К. Тригонометрические ряды. — М.: Физматгиз, 1961.
— 936 с.
- 23.
Зигмунд А. Тригонометрические ряды. В 2 т. — М.: Мир,
1965. — Т.I. — 615 с.